Рішення № 4856817, 28.08.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.09 Справа № 16/188

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Український науковий центр технічної екології", м. Донецьк

до Державного підприємства "Свердловантрацит", м. Свердловськ Луганської області

про стягнення 13573 грн. 72 коп.

Суддя Шеліхіна Р.М.

При секретарі судового засідання Маценко О.В.

За участю представників сторін:

Від позивача –Печнікова Н.О., дов. від 05.08.08,

Від відповідача –Бойко С.В., дов. № 14-63д від 14.02.08,

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за виконані підрядні роботи у сумі 9 799 грн. 62 коп., пені у сумі 521 грн. 93 коп. за період з 01.01.08. по 01.07.08., інфляційних у сумі 2 840 грн. 59 коп., річних у сумі 411 грн. 58 коп.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав. Представником відповідача в судовому засіданні 28.08.09. було надано заяву, за якою останній, просить відмовити позивачу в частині вимог щодо стягнення пені, у зв’язку зі спливом строку давності для стягнення пені.

Позивачем до суду надано клопотання від 12.08.09, в якому зазначено, що відповідач 27.07.09 погасив заборгованість за виконані роботи в сумі 9 799 грн. 62 коп., у зв’язку з чим позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну оплату виконаних робіт у сумі 521 грн. 93 коп. за період з 01.01.08. по 01.07.08., інфляційні у сумі 2 840 грн. 59 коп., річні у сумі 411 грн. 58 коп.

Між сторонами у справі укладено договір від 29.12.06. №215/7-07/22-129, на підставі якого виконавець (позивач) зобов’язався виконати «Комплексне геологічне і радіаційне обстеження гірничих виробіток шахти ім. Я.М. Свердлова»в строки та за ціною, обумовленими у вказаному договорі, а замовник (відповідач) зобов’язався прийняти та оплатити виконані роботи на підставі актів виконаних робіт.

Розділом 2 договору сторони визначили, що вартість робіт визначається на підставі кошторису і складає 19 599 грн. 24 коп.

Згідно п. 2.4 договору кінцевий розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом 10 днів після виконання «Виконавцем»заключного етапу робіт згідно календарному плану та на підставі підписаних обома сторонами актів приймання-здачі виконаних робіт.

За своєю правовою природою вказаний договір є договором підряду і відповідає інституту правових норм глави 61 Цивільного кодексу України (ст.ст.837,875).

На виконання умов вказаного договору позивач виконав на користь відповідача відповідні підрядні роботи на суму 9 799 грн. 62 коп., про що сторони підписали акт виконаних робіт від 19.12.07. №2 без доповнень та зауважень на вказану суму.

Відповідач в порушення умов укладеного з позивачем договору не оплатив позивачу виконані роботи, у зв’язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду і просить стягнути на свою користь борг в сумі 9 799,62 грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання обов’язків по оплаті послуг, позивачем заявлено до стягнення пеню у сумі 521,93 грн. за період з 01.01.08 по 01.07.08., а також інфляційні нарахування у сумі 2 840,59 грн., 3 відсотки річних у сумі 411,58грн. на підставі правил ст.625 ЦК України.

Відповідач надав заперечення лише проти нарахування пені.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об’єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, вислухав представників сторін, оцінивши надані ними докази своїх вимог та заперечень по суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами. Договором про виконання робіт від 29.12.06 №215/7-07/22-129, укладеним сторонами по справі, визначено порядок виконання відповідачем зобов’язань по сплаті вартості наданих послуг і, відповідно до ч.1ст.530 ЦК України, строк права вимоги у позивача.

Матеріалами справи належним чином підтверджено факт виконання робіт позивачем і отримання відповідачем виконаних підрядних робіт на суму 9 799 грн. 62 коп. Позивач належним чином довів суду факт виконання робіт по узгодженим цінам, без зауважень, якісно та в строк. Таким чином, позивач виконав свої обов’язки перед відповідачем у відповідності до умов договору та вимог закону.

Статті 837,875,879 ЦК України зобов’язують відповідача виконати обов’язок по оплаті виконаних робіт у відповідності до умов договору і вимог закону.

Згідно ст. 610 Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При розгляді справи суд встановив, що відповідач на день звернення з даним позовом до суду не виконав свої обов’язки перед позивачем по оплаті виконаних робіт на суму 9 799,62 грн., чим порушив умови укладеного з позивачем договору в частині оплати послуг і вимоги закону. Також, відповідач відповіддю на претензію від 13.05.09 визнав наявність боргу в сумі 9 799,62 грн.

Відповідач оплатив заборгованість за виконані роботи в сумі 9799,62грн. після подачі позивачем даного позову (09.07.09), про що свідчить виписка з банківського рахунку позивача від 27.07.07.

З огляду на викладене провадження у справі щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 9 799,62 грн. слід припинити на підставі п.1.1 ч.1 ст. 80 ГПК України у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Щодо вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 521,93 за період з 01.01.08 по 01.07.08 слід вказати на наступне.

Пунктом 5.3 договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату виконаних робіт замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми платежів, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.

Як було наведено вище, відповідачем був припущений факт порушення зобов’язань щодо оплати виконаних робіт, у зв’язку з чим позивач, з урахуванням положень договору та діючого законодавства, має право вимагати сплати штрафних санкцій.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 цього Кодексу під неустойкою (штрафом, пенею) розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

В даному випадку договором інше не встановлено.

Згідно ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Як свідчать матеріали справи - акт здачі-приймання робіт від 19.12.07. №2 по договору від 29.12.06. № 215/7-07/22-129 на суму 9 799,62грн. був підписаний сторонами 19.12.07. і відповідач повинен був оплатити виконані роботи протягом 10 днів з дня його підписання, тобто не пізніше 29.12.07. Оскільки у вказаний строк оплата здійснена не була, у позивача виникло право на пеню з 30.12.07. за період 6 місяців. Але, вимоги про стягнення пені повинні бути заявлені протягом року з дня виникнення такого права. Позивач звернувся до суду із позовом 09.07.09., про що свідчить поштовий штемпель на конверті, а пеню нарахував з 01.01.08 по 01.07.08. Тобто, позивачем пропущений встановлений законом річний строк (спеціальна позовна давність) для заявлення вимог про стягнення пені.

З огляду на викладене та з урахуванням письмової заяви відповідача про застосування до вимоги про стягнення пені строків позовної давності у задоволенні позову в частині пені слід відмовити.

Позов в частині заявлених до стягнення інфляційних нарахувань у сумі 2 840,59 грн. за період з 01.01.08 по 01.05.09 і 3-х відсотків річних у сумі 411,58 грн. за період з 01.01.08 по 26.05.09 підлягає задоволенню на підставі правил ст.625 ЦК України –боржник, який прострочив виконання грошового обов’язку, повинен сплатити борг з урахуванням індексу інфляції і 3% річних за весь час прострочки.

За таких підстав, позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні нарахування у сумі 2840,59грн. і 3% річних у сумі 411,58 грн. Провадження у справі щодо вимог про стягнення основного боргу в сумі 9 799,61грн. припинити. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно обґрунтовано заявлених та задоволених вимог.

На підставі викладеного, ст.ст.173,193,230-232 ГК України, ст.ст. 256-258,526,629,837,875,879 ЦК України, керуючись ст.ст. 22,33, 34, 43, 49, п.1.1 ч.1 ст.80,ст.ст.82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Свердловантрацит», м. Свердловськ Луганської області, вул. ім. Енгельса, 1, ід. код 32355669 на користь Відкритого акціонерного товариства «Український науковий центр технічної екології», м. Донецьк, бульвар ім. Шевченка, 25, код 00190390 інфляційні нарахування у сумі 2 840,59 грн., 3% річних у сумі 411,58 грн., витрати по держмиту у сумі 130,51 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 302,89 грн. Видати наказ.

3.Припинити провадження у справі в частині вимог про стягнення боргу в сумі 9 799,62 грн.

4. В решті вимог відмовити.

Рішення підписане 02.09.09.

Суддя Р. Шеліхіна