Рішення № 4856313, 31.08.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" серпня 2009 р.

Справа № 12/13-1372

Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

за позовом приватного підприємства "АГРОПРОМ", вул. Котовського, 7, м. Волочиськ, Хмельницької області,31200

до селянсько-фермерського господарства "Тюльпан", вул. Л. Українки, 36,а, м. Теребовля, Тернопільської області,48100

За участю представників від:

позивача: не з’явився;

відповідача: не з’явився.

Суть справи :

Приватне підприємство “Агропром“, м. Волочиськ, Хмельницької області, звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з селянсько-фермерського господарства «Тюльпан», м. Теребовля, Тернопільської області, 48373грн73коп., із них 27464,00грн. заборгованості за продукцію згідно договору поставки №04/05-08лв від 07.05.2008 року, 3248грн.99коп. пені, 3248грн.99коп. штраф 24 % річних, 14411грн.75коп. різницю відповідно до курсу долара США.

Відповідач відзиву на позов суду не надав, в судове засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду спору був повідомлений належним чином (повідомлення про вручення поштового відправлення знаходиться в матеріалах справи).

Справа розглядається згідно вимог ст..75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази в їх сукупності, господарський суд встановив:

Правові відносини, пов'язані з державною реєстрацією, виробництвом, закупівлею, транспортуванням, зберіганням, торгівлею та безпечним для здоров'я людини і навколишнього природного середовища застосуванням пестицидів і агрохімікатів, визначає права і обов'язки підприємств, установ, організацій та громадян, а також повноваження органів державної виконавчої влади і посадових осіб у цій сфері визначає Закон України “Про пестициди і агрохімікати“.

Статтею 9 вказаного Закону України визначено, що господарська діяльність у сфері виробництва пестицидів і агрохімікатів (тільки регуляторів росту рослин), оптової, роздрібної торгівлі пестицидами і агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин) проводиться на підставі ліцензії в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 30 квітня 2009 року у справі №10/10-186 за позовом приватного підприємства “Агропром“, м. Волочиськ Хмельницької області, до приватного агропромислового підприємства “Січ“, с. Базар Чортківського району Тернопільської області про стягнення 211 085,15 грн. боргу, встановлено, що 01.04.2005 року Міністерство аграрної політики України видало приватному підприємству “Агропром“ м. Волочиськ Хмельницької області Ліцензію серії АБ № 216608, згідно якої ПП “Агропром“ має право здійснювати такий вид господарської діяльності як оптова торгівля пестицидами та агрохімікатами. Строк дії Ліцензії: 01.04.2005 року по 01.04.2010 року.

В силу ст. 11 ЦК України цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 202 ЦК України).

07 травня 2008 року між сторонами було укладено договір поставки № 04/05-08ЛВ, відповідно до умов договору Постачальник ( позивач у справі ) зобов’язався в строки, визначені договором передати у власність Покупця (відповідача по справі) продукцію виробничо-технічного призначення, а Покупець зобов’язався прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього грошову суму ( п. 1.1. Договору ).

Згідно п. 1.2. договору сторонами встановлено, що найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки Покупцю та базис поставки, вартість Товару, термін оплати, а також інші умови будуть визначені в специфікаціях-додатках до договору, які є невід’ємними частинами договору.

Пунктом 2.2. договору сторони визначили, що покупець проводить оплату вартості товару шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника у банківській установі. Термін та схема оплати кожної партії товару будуть обговорюватися сторонами в кожному конкретному випадку окремо та відображатися у відповідних специфікаціях-додатках.

Згідно п. 2.3. договору сторони встановлюють ціну на загальну вартість товару в гривнях, а також визначають їх еквівалент в доларах США. Сума в гривнях, яку Покупець повинен сплатити Постачальнику як оплата вартості Товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості Товару в доларах США на офіційний курс гривні щодо долара на день фактичної оплати, однак сторони погоджуються що ця умова не застосовується, якщо офіційний курс гривні до долара США, встановлений на день фактичної оплати вартості Товару покупцем, менший (нижчий) або рівний курсу який був встановлений на день підписання договору. Положення цього пункту застосовується при збільшенні офіційного курсу долара до гривні на 2 і більше %.

07 травня 2008 року сторони підписали Додаток №1 до договору, якими встановили назву товару, кількість, ціну, загальну вартість товару, терміни поставки та календарний графік платежів: Діамант в кількості 600 л, по ціні 33,69грн. за 1 літр, загальна вартість –20214,00грн., термін поставки 14.05.2008р., термін сплати –до 10.11.2008р.; Альфалип в кількості 200л, по ціні 29,00грн. за 1 літр, загальна вартість –5800,00грн, термін поставки 08.05.2008р., термін сплати –до 10.11.2008р.

18 червня 2008 року сторони підписали Додаток №2 до договору, якими встановили назву товару - Альфалип, кількість –50л, ціну –29,00грн. за 1л, загальну вартість товару –1450,00грн., терміни поставки –18.06.2008р., та календарний графік платежів –до 20 листопада 2008р.

Як слідує з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору поставив відповідачу згідно видаткових накладних №РН-0000403 від 08.05.2008р., №РН-0000402 від 08.05.2008р., №РН-0000671 від 18.06.2008р. через представника останнього згідно виданих довіреностей серії ЯЛГ №723997 від 06.05.2008р., серії ЯИО №748839 від 18.06.2008р., товар на загальну суму 27464,00грн.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт ( управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до вимог ст. ст. 525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Беручи до уваги доводи позивача, оцінені докази, суд дійшов висновку про те, що, між позивачем та відповідачем виникли зобов’язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, що підтверджується документами, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Позивач стверджує, що відповідач свої зобов’язання щодо оплати за поставлений товар у строки, встановлені сторонами в Додатках №1 та №2 до договору, не виконав, і не зважаючи на направлену йому претензію від 29.01.2009р. №11 з вимогою перерахувати суму основного боргу та різниці відповідно до курсу долара США, заборгованість останнього на момент звернення з даним позовом до суду становить 27464,00грн.

Згідно представленого розрахунку різниці відповідно до курсу долара США, який підтверджений довідкою Управління НБУ у Хмельницькій області від 14.08.2009р. №05-23/2168, станом на 22.04.2009р. відповідно до п.2.3. договору становить 14411,75 грн.

Таким чином, на час подання позову до суду відповідач не оплатив вартості поставленого йому позивачем товару в сумі 27464,00 грн. та 14411,75 грн. різниці відповідно до курсу долара США.

Відповідач на день розгляду справи будь-яких доказів, які б свідчили про погашення боргу за отриманий згідно договору товар в сумі 27464,00 грн. та сплати різниці відповідно до курсу долара США в сумі 14411,75грн не надав, а тому згідно вимог ст.ст.33,34 ГПК України позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені та підтверджені документально і неоспорені відповідачем.

Чинним законодавством України визначено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою ( стаття 546 ЦК ).

Неустойкою ( штрафом, пенею ) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язань.

Отже, як випливає із змісту Цивільного кодексу України –відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань настає лише у випадках, передбачених законом або встановлено договором.

Пунктом 7.2. Договору сторони передбачили, що Покупець несе відповідальність за затримку з оплатою Продавцю за поставлений товар, оплачуючи штраф в розмірі 24% річних та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день протермінування оплати.

Враховуючи, що згідно ст. 526, ст.530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, відповідачем дані строки порушені, в зв’язку з чим він повинен нести відповідальність, передбачену умовами договорів (п.7.2), у вигляду сплати штрафу в розмірі 24% річних, що складає 3248,99грн., та пені, що за період з 20.11.2008р. по 21.05.2009р. становить (згідно розрахунку позивача) 3248,99грн.

З огляду на наведене суд встановив, що позовні вимоги підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені та підтверджені документально.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, згідно приписів ст.ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 121, 129 Конституції України, ст. ст. 209,509,525, 526, 712 ЦК України, ст.ст. 20,22,33, 44, 49, 64, 82, 84, 116,117 Господарського процесуального кодексу України, ст. 173, 193, 224 Господарського кодексу України, господарський суд ,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з селянсько-фермерського господарства "Тюльпан", вул. Л. Українки, 36а, м.Теребовля, Тернопільської області, код ЄДРПОУ 21152613, на користь приватного підприємства “Агропром“, м. Волочиськ, вул. Котовського, 7 Хмельницької області, код ЄДРПОУ 32810350, –27464,00грн. боргу, 3248грн.99коп. пені, 3248грн.99коп. штрафу, 14411грн.75коп. різниці відповідно до курсу долара США, 483грн.72коп. в повернення сплаченого державного мита, 315грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3 .Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Суддя