Рішення № 4856115, 13.08.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.09 Справа№ 31/102

Господарський суд Львівської області, розглянувши матеріали справи

за позовом:

Відкритого акціонерного товариства „Шаргородський маслозавод”, м. Шаргород Вінницької області

до відповідача:

Закритого акціонерного товариства „Галичина”, м. Радехів Львівської області

про:

стягнення 136590,73 грн.

Суддя: Артимович В.М.

Артимович В.М.

При секретарі: Митник м.Б.

Митник М.Б.

Представники

від позивача:

Соляник В.С.- представник;

від відповідача:

не з‘явився.

Представнику позивача роз’яснено права і обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, в тому числі право заявляти відводи. У відповідності до ст. 81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу не здійснювалась, про що сторона подала відповідне клопотання.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Відкритого акціонерного товариства „Шаргородський маслозавод”, м. Шаргород Вінницької області, надалі - позивач, до Закритого акціонерного товариства „Галичина”, м. Радехів Львівської області, надалі - відповідач, про стягнення 136590,73 грн., в тому числі 123192,55 грн. основного боргу, 7127,92 грн. пені, 5379,23 грн. інфляційних нарахувань, 891,03 грн. трьох відсотків річних.

Ухвалою суду від 20.07.2009 р. про порушення провадження у справі розгляд справи призначено на 05.08.2009 р.

Відповідачем 03.08.2009 р. подано суду клопотання про відкладення розгляду даної справи у зв’язку з перебуванням уповноваженого представника у щорічній відпустці із 20.07.2009 р. по 12.08.2009 р.

В судове засідання 05.08.2009 р. представник позивача з’явився, надав суду пояснення по суті позовних вимог. 05.08.2009 р. в судове засідання представник відповідача не з’явився. Зважаючи на клопотання відповідача, для надання можливості сторонам виконати вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі розгляд справи судом було відкладено на 13.08.2009 р.

12.08.2009 р. на розгляд суду поступило клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв’язку з перебуванням представника у відпустці включно по 12.08.2009 р.

В судове засідання 13.08.2009 р. представник відповідача повторно не з'явився, відзиву на позов не подав, вимог ухвал суду не виконав, доказів оплати боргу не представив. Представник позивача, який з’явився в судове засідання, просив відмовити відповідачеві в задоволенні його клопотання про повторне відкладення розгляду справи, подав документи, що вимагались судом, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові, а також просив суд стягнути із відповідача інфляційні нарахування в сумі 4872,52 грн. замість 5379,23 грн., як зазначено у позові.

Судом відмовлено відповідачеві в повторному відкладенні розгляду даної справи з тих підстав, що вказане клопотання спрямоване на затягування судового процесу, а доводи відповідача, наведені у клопотанні, не свідчать про поважність причин, з яких його представник не може прибути в судове засідання. Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами згідно ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 13.08.2009 р. за згодою сторони оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення виготовлений, оформлений та підписаний 18.08.2009 р.

Розглянувши документи і матеріали, подані позивачем, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне:

Між позивачем та відповідачем 01.01.2009 р. укладено договір купівлі –продажу молокопродуктів № 19, згідно умов якого позивач зобов’язувався виготовляти та систематично відвантажувати і передавати у власність відповідача товар (молоко пастеризоване питне), а відповідач в свою чергу зобов’язувався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Позивачем в лютому 2009 р. згідно умов договору було здійснено поставку товару на загальну суму 238085,85 грн., що підтверджується наявними у справі видатковими накладними за вказаний місяць, а саме: № ШМ-0000916 від 12.02.2009 р. на суму 60603,90 грн., № ШМ- 0000971 від 13.02.2009р. на суму 58797,90 грн., № ШМ-0000972 від 14.02.2009 р. на суму 58797,9 грн., № ШМ- 0000973 від 15.02.2009р. на суму 59886,75 грн.

Відповідно до п. 5.1 договору відповідач проводить авансовий платіж в розмірі 50 % від суми заявленого товару, а остаточний розрахунок не пізніше 1-го банківського дня з дня отримання товару.

28.02.2009 р. між позивачем та відповідачем було проведено звірку взаємних розрахунків та підписано акт звірки взаємних розрахунків, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем складала 185792,55 грн.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарсь ких відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зо бов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як підтверджується матеріалами справи та стверджується позивачем відповідачем було частково виконано зобов'язання по оплаті за поставлений товар в сумі 50000,00 грн. та здійснено поставку перегону в кількості 12000,00 кг. на загальну суму 12600,00 грн., у зв‘язку з чим його заборгованість перед позивачем по договору складає 123192,55 грн. Відтак, позовні вимоги про стягнення основного боргу є підставними та підлягають задоволенню.

Правові основи господарської діяльності суб’єктів господарювання регулюються Господарським кодексом України, ст. 230 якого встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені).

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 8.3 договору за порушення строків оплати покупець несе відповідальність у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

Отже, з відповідача слід стягнути на користь позивача пеню в розмірі 7127,92 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно з розрахунками, доданими заяви, сума інфляційних нарахувань становить 4872,52 грн. Крім того, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу три проценти річних від простроченої суми, що становить 891,03 грн.

Враховуючи, що позивачем надано достатньо об’єктивних та переконливих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а також те, що відповідач відзиву на позов не подав, доказів оплати боргу, пені, інфляційних нарахувань, трьох процентів річних не представив, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення.

Виходячи з того, що заборгованість відповідача перед позивачем виникла з вини відповідача, судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Відкритого акціонерного товариства „Шаргородський маслозавод”, м. Шаргород Вінницької області, задоволити повністю.

2. Стягнути із Закритого акціонерного товариства „Галичина” (80200, вул. Б. Хмельницького, 120, м. Радехів Львівської області; код ЄДРПОУ 25553579) на користь Відкритого акціонерного товариства „Шаргородський маслозавод” (23500, вул. Леніна, 284, м. Шаргород Вінницької області; код ЄДРПОУ 00444576) 123192,55 грн. основного боргу, 4872,52 грн. інфляційних нарахувань, 891,03 грн. трьох процентів річних, 7127,92 грн. пені, 1365,90 грн. сплаченого державного мита та 315,00 грн. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати відповідно до ст.ст. 116, 117 ГПК України.

Суддя