Рішення № 4856020, 15.09.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" вересня 2009 р.

Справа № 17/71-1384

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

при секретарі судового засідання Грохольській В.В.

Розглянув справу

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Арман", смт. Гусятин Тернопільської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк", смт. Гусятин Тернопільської області

за участю представників від:

позивача: Масюра В.К., керівник, протокол загальних зборів №3 від 30.12.04р.;

Авдєєнко В.В., уповноважений, довіреність без номеру від 07.07.09р.;

відповідача: не з’явився

В судовому засіданні представникам позивача роз’яснено їх процесуальні права та обов’язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Арман", смт. Гусятин Тернопільської області, звернувся 14.07.2009 р. до господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк", смт. Гусятин Тернопільської області, про стягнення 215000 грн. боргу, посилаючись на умови укладеного між сторонами договору від 27.07.2007р.

Позов обґрунтовується договором від 27.07.2007 р., вимогою про повернення позики від 19.06.09р., платіжними дорученнями №217 від 01.04.08р., №219 від 07.04.08р. та №213 від 27.03.08р. про перерахування коштів, іншими документами.

Судове засідання, призначене вперше на 28.07.09р. відкладалося в порядку ст. 77 ГПК України до 11-00 год. 15.09.09р. у зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача.

Представники позивача в судових засіданнях 28.07.2009р. та 15.09.2009р. позовні вимоги підтримали повністю.

Відповідач в судові засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у встановленому законом порядку (повідомлення про вручення поштового відправлення №02483905, №2478337), клопотань про відкладення розгляду справи не заявив.

За таких обставин, враховуючи що явка сторін не визнавалася судом обов’язковою, поданих доказів є достатньо для вирішення спору по суті, брати участь в судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, тому суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній документами згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників позивача, оцінивши подані та додатково представлені докази в сукупності, господарський суд встановив.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

27 липня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арман", як Позикодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропарк", як Позичальником, укладено договір, згідно умов якого Позикодавець передав, а Позичальник прийняв у тимчасове безоплатне користування грошові кошти в сумі 215000 грн., котрі зобов’язався повернути Позикодавцю в порядку та строки, обумовлені договором.

Пунктом 3.2 Договору сторони встановили, що позика, одержана Позичальником на виконання умов даного договору, підлягає поверненню Позикодавцю у повному обсязі на першу вимогу Позикодавця.

Отже, укладений між сторонами договір є строковим, реальним.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору Позикодавцем згідно платіжних доручень №217 від 01.04.08р. (на суму 100000,00 грн.), №219 від 07.04.08р. (на суму 15000,00 грн.) та №213 від 27.03.08р. (на суму 100000,00 грн.) Позичальнику перераховано на розрахунковий рахунок, відкритий останнім в Тернопільській філії ВАТ "КБ "Хрещатик" грошові кошти в розмірі 215000,00 грн.

В ці ж дні дані розрахункові документи проведено банком, про що свідчать відмітки кредитної установи на платіжних дорученнях.

За своєю правовою природою між сторонами виникли правовідносини, що випливають з договору позики, котрі регулюються параграфом 1 гл. 71 Цивільного кодексу України, що набрав чинності з 01 січня 2004 року.

Згідно приписів статті 1046 ЦК України одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено обов’язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Аналогічні положення містять й умови укладеного договору, що є підставою заявлених вимог.

Позивач стверджує, і такі твердження підтверджуються поданими доказами, котрі також не заперечені у встановленому законом порядку відповідачем у справі, ТОВ “Арман” свої зобов’язання по договору виконало в повній мірі, однак відповідач порушив договірні зобов’язання, а надіслану 19.06.09р. вимогу про повернення позики в сумі 215000 грн., отриманої згідно договору від 27.07.07р., залишено відповідачем без відповіді та задоволення. Факт надіслання відповідачу даної вимоги підтверджується фіскальним чеком №2332 від 19.06.2009р., належним чином засвідчена копія якого знаходиться в справі.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а в силу приписів ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Укладений між сторонами договір підлягає виконанню належним чином і в установлений строк, що випливає із положень ст. 526 ЦК України.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. ст. 11, 16, 509 ЦК України та ст.ст. 1, 2 ГПК України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач на день розгляду справи не надав суду будь-яких доказів, які б свідчили про виконання ним зобов’язань по договору від 27.07.2007 р. щодо повернення позивачу отриманих у тимчасове безоплатне користування коштів.

Враховуючи ту обставину, що станом на день прийняття рішення відповідач своїх зобов’язань по договору б/н від 27.07.2007р. не виконав, на вимогу ТОВ “Арман” не повернув позику, в силу наведених правових норм, суд визнає вимоги позивача про стягнення грошових коштів в примусовому порядку обґрунтованими, правомірними, не запереченими відповідачем у встановленому законом порядку, такими, що підлягають до задоволення.

Судові витрати, в силу ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача у справі.

У судовому засіданні 15.09.2009р. за згодою представників позивача оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 11, 16, 509, 525, 526, 530, 629, 1046, 1049 ЦК України, ст.ст. 173,193 ГК України, ст.ст. 1,2,42–47,22,32- 34,43,49,811,82 - 85,116,117 ГПК України, господарський суд, -

Вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк", смт. Гусятин Тернопільської області, вул. Пушкіна, 11, ідент. код 25346107, - 215000,00 грн. та 2465,00 грн. судових витрат на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арман", смт. Гусятин Тернопільської області, вул. Пушкіна, 11, ідент. код 32715251.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) „18” вересня 2009 р. рішення, через місцевий господарський суд.

Суддя