Ухвала суду № 48559840, 13.08.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 219/7480/2014-ц Номер провадження 22-ц/775/375/2015

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2015 року м. Артемівськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Халаджи О.В., суддів Жарової Ю.І., Канурної О.Д.

при секретарі судового засідання Хоміч Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 03 червня 2015 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

До Артемівського міськрайонного суду Донецької області звернулося ПАТ «Укрсоцбанк» із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 20 лютого 2008 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № 45-14/53, за яким відповідач отримав кредитні кошти на поточні потреби в сумі 66000 доларів США (шістдесят шість тисяч доларів США) зі сплатою 12,5 % річних і графіком погашення, передбаченим п.1.1 Договору кредиту та кінцевим терміном погашення не пізніше 10.02.2028 року. Відповідно до умов договору кредиту відповідач зобов'язався не пізніше 10 числа кожного місяця сплачувати транші основної заборгованості по кредиту у сумі 275 доларів США, не пізніше 10 числа кожного місяця наступного за звітним сплачувати відсотки за користування кредитними коштами. Відповідач умови договору кредиту щодо сплати основного боргу і процентів не виконав. Двічі за заявою відповідача по договору кредиту здійснювались реструктуризації кредитного зобов'язання. Умови додаткових угод щодо реструктуризації кредитного боргу відповідач також не виконав, у зв'язку з цим станом на 10.12.2014 року має прострочену заборгованість на загальну суму 68296,75 доларів США (шістдесят вісім тисяч двісті дев'яносто шість доларів США 75 центів), що за офіційним курсом Національного банку України станом на 10.12.2014 року (1 долар США - 15.5775) складає 1063893 грн. 80 коп. (один мільйон шістдесят три тисячі вісімсот дев'яносто три гривні 80 копійок).

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 03 червня 2015 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором у загальній сумі 68296,75 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 10.12.2014 року складає 1 063 893 грн. 80 коп. Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погоджуючись с рішенням суду першої інстанції відповідачі по справі - ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області скасувати, ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, яким в задоволенні позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити у повному обсязі. Вважає рішення суду постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводами апеляційної скарги наведено, що суд, не дослідивши в повному обсязі обставини справи, поклав на нього обов'язок сплати залишку кредиту в повному обсягу, замість звернення стягнення на предмет іпотеки; задовольняючи позов про стягнення пені, судом було порушено ст.. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», яким встановлено мораторій на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними зобов'язаннями.

У судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 доводи своєї апеляційної скарги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив відмовити у їх задоволенні.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності, тощо), що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обґрунтованості є повне і всебічне з'ясування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обставинам справи.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що: згідно з договором кредиту № 45-14/53 від 20.02.2008 року відповідач отримав кредит у розмірі 66000 доларів США (шістдесят шість тисяч доларів США) зі сплатою 12,5 % річних і графіком погашення, передбаченим п.1.1 Договору кредиту та кінцевим терміном погашення не пізніше 10.02.2028 року (а.с.10-15).

Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 24.07.2009 року про внесення змін до договору кредиту № 45-14/53 від 20 лютого 2008 року(а.с.19-21) відповідачу надана відстрочка по сплаті траншів основної заборгованості по кредиту на період з грудня 2008 року по травень 2010 року; відповідач зобов'язався щомісяця не пізніше 15 числа, починаючи з червня 2010 року, сплачувати транші основної заборгованості в сумі 298,24 долара США; сторони домовились, що у разі порушення відповідачем строків сплати процентів та/або кредиту як в повному обсязі, так і частково, більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів, позивач має право вимагати дострокового погашення Кредиту, нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій в повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення відповідачу, а відповідач, в свою чергу, зобов'язується достроково погасити в повному обсязі кредит, нараховані проценти та можливі штрафні санкції протягом 30 календарних днів з дати одержання вищезазначеного письмового повідомлення позивача.

Відповідно до Додаткової угоди № 2 від 02.03.2010 року про внесення змін до договору кредиту № 45-14/53 від 20 лютого 2008 року(а.с.25-27) сторони підтвердили, що залишок заборгованості за кредитом станом на дату укладення цієї Додаткової угоди складає 63524,77 доларів США, залишок заборгованості за нарахованими процентами складає 7322,98 доларів США; відповідачу надана нова процентна ставка за користування кредитними коштами на рівні - 13,07 %; відповідач зобов'язався щомісяця не пізніше 15 числа, починаючи з жовтня 2011 року, сплачувати транші основної заборгованості у сумі 322,46 долара США; сторони домовились, що у разі порушення відповідачем строків сплати процентів та/або кредиту як в повному обсязі, так і частково, більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів, позивач має право вимагати дострокового погашення кредиту, нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій в повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення відповідачу, а відповідач, в свою чергу, зобов'язується достроково погасити в повному обсязі кредит, нараховані проценти та можливі штрафні санкції протягом 30 календарних днів з дати одержання вищезазначеного письмового повідомлення кредитора.

Однак у порушення умов договору відповідач свої зобов'язання по погашенню кредиту та нарахованих відсотків належним чином не виконав. У зв'язку з чим станом на 10.12.2014 року в нього утворилась заборгованість у розмірі 68296,75 доларів США (шістдесят вісім тисяч двісті дев'яносто шість доларів США 75 центів), що за офіційним курсом Національного банку України станом на 10.12.2014 року (1 долар США - 15.5775) складає 1063893 грн. 80 коп. (один мільйон шістдесят три тисячі вісімсот дев'яносто три гривні 80 копійок), яка складається з наступного:

основна заборгованість по тілу 54172,06 доларів США, що складає 843866 грн. 19 коп.;

заборгованість по процентам 13115,90 доларів США, що складає 204313 грн. 09 коп.;

розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту 283,18 доларів США, що складає 4411 грн. 29 коп.;

розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків 725,61 доларів США, що складає 11303 грн. 23 коп.

18.12.2014 року позивач направив відповідачу рекомендованою поштою лист-претензію № 49-01/413 від 16.12.2014 року про необхідність погашення боргу за кредитом відповідно до поштової квитанції № 8451104493476 (а.с.38-40).

Приймаючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем не належно виконуються умови договору, вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановлено приписами ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості та штрафних санкцій за кредитним договором є доведеними та такими, що підлягають до задоволення.

Довід апеляційної скарги в частині того, що, враховуючи укладення сторонами договору іпотеки, кредитор повинен був звертатися до суду із вимого про звернення стягнення на майно, а не про стягнення грошових коштів, судовою колегією до уваги не приймається, оскільки, право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Згідно із ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що проводять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції».

Стаття 10 зазначеного Закону встановлює,протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України».

Відповідного сертифікату Торгово-промислової палати України, який би підтверджував відповідну дату початку дії обставин непереборної сили (форс-мажору на території м. Артемівськ Донецької області, де зареєстрований відповідач), ОСОБА_1 суду не надав.

Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» Кабінету Міністрів України надано доручення у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, який наведено у додатку до розпорядження, до яких, зокрема, не входить місто Артемівськ.

Проте розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р було зупинено дію зазначеного розпорядження.

Таким чином, на теперішній час Кабінетом Міністрів України не затверджено переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, у зв'язку з чим, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про те, що майно знаходиться на території проведення антитерористичної операції та застосували до спірних правовідносин норму Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Крім того, зазначений Закон поширює свою дію лише на майно юридичних осіб ? суб'єктів малого і середнього підприємництва, однак чи належить відповідач до вказаних груп суб'єктів ? судами встановлено не було.

Відповідач не спростував той факт, що він не виконує свої кредитні зобов'язання з лютого/березня 2014 р. та не надав докази, які б свідчили про те, що до періоду прострочення виконання зобов'язання, тобто до лютого/березня 2014 р., відносно його особи, чи міста Артемівськ Донецької області, де зареєстроване місце його постійного проживання, почали діяти обставини, що знаходяться поза межами його контролю та які він не міг передбачити, або запобігти (військові дії, незалежно від факту оголошення війни, повстання, стихійні лиха, тощо).

У відповідності із вимогами ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення суду без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення немає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 03 червня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді: