Рішення № 4855933, 31.08.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

31.08.2009

Справа №2-22/3790-2009

За позовом – Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» Державного зовнішньоторгівельного та інвестиційного підприємства «Промоборонекспорт», м. Київ, вул. Дегтярівська, 36

до відповідача – Державного підприємства «Науково-дослідний інститут аеропружних систем», м. Феодосія, вул. Гарнаєва, 85

про стягнення 265222,00 грн.

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача – Швець В.І. – представник, довіреність № Д-012/2009 від 10.02.09;

від відповідача - не з’явився.

Сутність спору:

Позивач - Дочірнє підприємство Державної компанії «Укрспецекспорт» Державного зовнішньоторговельного та інвестиційного підприємства «Промоборонекспорт» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - Державного підприємства «Науково-дослідний інститут аеропружних систем» та просить суд відшкодувати збитки та сплатити неустойку на загальну суму 265222,00 грн., з яких 264692,61 грн. - сума пені за непоставлений в строк товар, 529,39 грн. - сума збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач явку своїх представників в судове засідання не забезпечив. 28.08.09 до суду надійшов лист відповідача, в якому останній повідомляє, що позов Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» Державного зовнішньоторговельного та інвестиційного підприємства «Промоборонекспорт» про стягнення 265222,00 грн. визнає в повному обсязі.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

встановив:

03 грудня 2007 року між Державним зовнішньоторговельним та інвестиційним підприємством «Промоборонекспорт» (Комісіонер) та Державним підприємством «Науково-дослідний інститут аеропружних систем» (Комітент) був укладений договір комісії № РОЕ-30.1-66-О/К - 07.

Відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. Договору комісії Комітент доручив, а Комісіонер зобов'язався вчинити від свого імені та за рахунок Комітента зовнішньоекономічний контракт про постачання (продаж) Кінцевому споживачу 245 комплектів Десантних парашутних систем (ТУ УЗ.52-16502169-008-94) та 245 комплектів Запасних парашутних систем (ТУ УЗ.52-16502169-017-94) - «Товар».

Відповідно до пунктів 4.2. та 4.3. Договору комісії строк виготовлення Товару та готовності його до прийому-передачі був встановлений у 100 днів від дати отримання Комітентом авансового платежу, а передачу Товару передбачалося здійснити однією партією протягом 5 днів від дати отримання повідомлення Комісіонера про готовність до прийняття Товару на комісію.

На виконання зобов'язань, передбачених пунктами 1.1. та 1.2. Договору комісії Комісіонером, згідно з пунктом 3.1.1. зазначеного Договору, було проведено відповідну роботу і вчинено дії, за результатами яких 05.12.2007 р. з Покупцем (Міністерством оборони Республіки Білорусь) укладено Контракт № РОЕ-30.1-26-К/КЕ-07 на експортну поставку зазначеного Товару.

Відповідно до пункту 3.1. зазначеного Контракту Товар підлягав поставці на умовах DDU-Мар'їна Горка, Республіка Білорусь, згідно з правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2000 р.

З метою забезпечення виконання зобов'язань Контрактом 06.12.2007р. Комісіонером було перераховано Комітенту 200000,00 грн., що еквівалентно 976562,50 рублів РФ.

З надходженням коштів від Покупця Комісіонером 10.01.2008 р. було перераховано Комітенту 18670081,50 рублів РФ.

Відповідно до пункту 4.2. Договору комісії Товар мав бути виготовленим і готовим до прийому - передачі протягом 100 робочих днів, тобто до 04 червня 2008 р.

Впродовж періоду з 10 січня 2008 року до 06 грудня року Комітент не забезпечив Комісіонеру виготовлення і передачу Товару, як це визначено умовами, передбаченими у пунктах 4.2. та 4.3. Договору комісії.

Фактично передачу Товару було здійснено: першої партії - 30 серпня 2008 р., тобто з порушенням визначеного терміну на 59 днів; другої партії - 06 грудня 2008 р., тобто з порушенням терміну на 129 днів.

Сума неустойки відповідно до пункту 10.1, Договору комісії становить: за першою партією – 516132,00 рублів РФ; за другою партією – 1636313,40 рублів РФ.

Разом сума неустойки відповідно до пункту 10.1. Договору комісії, становить 2152445,40 рублів РФ.

Згідно з пунктом 10.1. Договору комісії розмір неустойки за несвоєчасну поставку Товару встановлений 0,1% вартості несвоєчасно переданого Товару за кожний день затримки, але не більше 5% загальної вартості Товару. Так, 5% від загальної вартості Товару становить 1071630,00 рублів РФ.

Сума неустойки, визначеної відповідно до пункту 10.1 Договору комісії, становить 1071630, рублів РФ.

Відповідно до пункту 10.3. Договору комісії, Комітент відшкодовує Комісіонеру понесені ним збитки внаслідок будь-яких обставин, що виникли у зв'язку з невиконанням Комітентом гарантійних зобов'язань, а відповідно до пункту 10.5. зазначеного Договору у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань однією із сторін, вона зобов'язана відшкодувати іншій завдані цим збитки.

22 травня 2009 року, згідно з платіжним дорученням в іноземній валюті №50 позивач у справі перерахував 1071630,00 рублів РФ на рахунок інозамовника - Міністерства Оборони Республіки Бєларусь, із зазначенням призначення платежу - пеня за непоставлений в строк товар згідно з контрактом №РОЕ-30.1-26-К/КЕ-07 від 05.12.2007року, що еквівалентно 264692,61 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 536 від 22.05.2009р. та заявою №1 про купівлю іноземної валюти.

06 лютого 2009 року позивач звернувся до відповідача з претензією про відшкодування збитків та сплату неустойки на загальну суму 1071630,00 рублів РФ, з вимогою перерахувати вказану суму заборгованості протягом 30 днів.

Крім того, позивачем було сплачено 529,39 грн. – збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підтверджується заявою № 1 про купівлю іноземної валюти від 22 травня 2009 року.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У розумінні змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, під час розгляду даної справи відповідачем не було надано суду належних доказів оплати неустойки на загальну суму 265222,00 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, з урахуванням викладеного, враховуючи те, що відповідачем не виконуються належним чином умови укладеного між сторонами договору, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 04 вересня 2009 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний інститут аеропружних систем», (м. Феодосія, вул. Гарнаєва, 85, рахунок № 260001569645001 в Сімферопольській філії АБ «Київська Русь», м. Сімферополь, МФО 384793, ЄДРПОУ 25125621) на користь Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» Державного зовнішньоторговельного та інвестиційного підприємства «Промоборонекспорт», (м. Київ, вул. Дегтярівська, 36, рахунок № 26502165965001 в КРУ КБ «Приватбанк» у м. Києві, МФО 321842, ЄДРПОУ 25662328) неустойку у розмірі 265222,00 грн.

3. Стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний інститут аеропружних систем», (м. Феодосія, вул. Гарнаєва, 85, рахунок № 260001569645001 в Сімферопольській філії АБ «Київська Русь», м. Сімферополь, МФО 384793, ЄДРПОУ 25125621) на користь Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» Державного зовнішньоторговельного та інвестиційного підприємства «Промоборонекспорт», (м. Київ, вул. Дегтярівська, 36, рахунок № 26502165965001 в КРУ КБ «Приватбанк» у м. Києві, МФО 321842, ЄДРПОУ 25662328) 2652,22 грн. державного мита.

4. Стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний інститут аеропружних систем», (м. Феодосія, вул. Гарнаєва, 85, рахунок № 260001569645001 в Сімферопольській філії АБ «Київська Русь», м. Сімферополь, МФО 384793, ЄДРПОУ 25125621) на користь Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» Державного зовнішньоторговельного та інвестиційного підприємства «Промоборонекспорт», (м. Київ, вул. Дегтярівська, 36, рахунок № 26502165965001 в КРУ КБ «Приватбанк» у м. Києві, МФО 321842, ЄДРПОУ 25662328) 312,50 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Калініченко А.А.