Рішення № 4855906, 13.08.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.09 Справа № 17/243/09

Суддя

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група “Інтерпап”

юридична адреса: 03028, м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, 8 літ. А, оф. 291;

поштова адреса: 49000, м. Дніпропетровськ, Головпоштамт, а/с 41

до відповідача: державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, 71500, Запорізька область, м. Енергодар, Промзона, 1

про стягнення 39 091,90 грн.

суддя Корсун В.Л.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: Кузьменко Н.О., довіреність від 07.08.09 № 63

від відповідача: Левченко О.О., довіреність від 25.10.08 № 665403

СУТЬ СПОРУ:

13.07.09 до господарського суду Запорізької області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Торгова група “Інтерпап” (надалі ТОВ ТГ “Інтерпап”) з позовною заявою до державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (далі ДП НАЕК “Енергоатом” в особі ВП “ЗАЕС” ДП НАЕК “Енергоатом”) про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки продукції від 23.10.08 № 424(6)08УК у розмірі 39 091,90 грн., з яких 34 406,42 грн. - сума основного боргу, 1 754,73 грн. - пеня, 2 408,45 грн. - штрафу, 378,47 грн. - інфляційних витрат та 143,83 грн. - 3 % річних.

Ухвалою від 13.07.09 судом порушено провадження у справі № 17/243/09, судове засідання призначено на 06.08.09. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об’єктивного розгляду і вирішення справи.

В судовому засіданні 06.08.09 оголошено перерву до 13.08.09.

За заявою представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 13.08.09, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено рішення в повному обсязі.

Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Свої вимоги обґрунтовує ст. ст. 526, 612, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 231 Господарського кодексу України, зазначивши наступне. 23.10.08 між сторонами у справі був укладений договір поставки продукції № 424(6)08УК за умовами якого позивач прийняв на себе зобов’язання поставити папір газетний, а відповідач прийняти та сплатити вказаний товар. Па підставі вищевказаного договору позивачем було поставлено відповідачу товару на суму 34 406,42 грн. Зобов’язання щодо оплати товару відповідач не виконав, внаслідок чого, станом на день звернення з позовом до суду, сума основного боргу складала 34 406,42 грн. Однак, 14.07.09 (тобто після звернення з позов до суду) відповідачем перераховано суму основного боргу в повному обсязі. За прострочення виконання зобов’язань відповідачу нараховано 2 408,45 грн. штрафу, 1 754,73 пені за несвоєчасну оплату товару за період з 20.05.09 по 09.07.09, 3 % річних в сумі 143,83 грн. та 378,47 грн. інфляційних витрат. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві за вих. від 31.07.09 на позовну заяву, зазначив наступне. 14.07.09 відповідач перерахував позивачу суму основного боргу у розмірі 34 406,42 грн. за спірним договором. Отже, твердження позивача про існування заборгованості є безпідставним. Стосовно стягнення штрафних санкцій відповідач пояснив, що договірні правовідносини щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання у вигляді пені та її розмір між відповідачем та позивачем не встановлені. Відповідно, штрафні санкції у розмірі, зазначеному позивачем в позові та вимоги про їх стягнення є незаконними та необґрунтованими. В разі прострочення проведення розрахунку за поставлену по договору продукції до відповідача може бути застосована відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України, а саме стягнення 378,47 грн. втрат від інфляції за весь час прострочення, а також 155,54 грн. 3 % річних. Згідно із ст. 5 ГПК України сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору у випадках, передбачених цим Кодексом, а також по взаємній домовленості, якщо це обумовлене договором. Відповідач вважає, що позивач допустив порушення вищезазначеного порядку щодо врегулювання виниклого спору в досудовому порядку.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

23.10.08 між товариством з обмеженою відповідальністю Торгова група “Інтерпап” (Постачальник) і державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі ВП “Запорізька атомна електрична станція” державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (Покупець) укладено договір поставки продукції № 424(6)08УК за умовами якого (п. 1.1) Постачальник зобов’язується поставити, а Покупець прийняти і сплатити папір газетний.

Пунктом 3.1 договору визначено, що загальна вартість договору - 84 000,00 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов спірного договору поставки продукції від 23.10.08 № 424(6)08УК ТОВ ТГ “Інтерпап” передано відповідачу товару на загальну суму 34 406,42 грн., що підтверджується рахунком - фактурою від 27.04.09 № ЗГ -0000929, накладною від 28.04.09 № ЗГ-0000929, та довіреністю, яка видана уповноваженій особі ВП “Запорізька АЕС” ДП НАЕК “Енергоатом” (копії зазначених документів містяться в матеріалах справи).

Факт отримання товару відповідачем не оспорювався.

Відповідно до п. 3.2 цього договору, розрахунок за поставлену продукцію здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточній рахунок Постачальника протягом 21 календарного дня з моменту отримання продукції.

Отже, Покупець зобов’язаний здійснити оплату товару в строк до 19.05.09.

Однак, відповідач взятих на себе договірних зобов’язань належним чином не виконав, оплату за прийнятий товар в строк, визначений договором не здійснив, внаслідок чого, станом на день звернення з позовом до суду, сума основного боргу складала 34 406,42 грн.

Судом встановлено, що 14.07.09 (тобто після звернення з позовом до суду) відповідачем у цій справі перераховано 34 406,42 грн. в рахунок оплати боргу за договором від 23.10.08 № 424(6)08УК, що підтверджується платіжним дорученням від 14.07.09 № 6034 копія якого долучена до матеріалів справи.

У зв’язку з викладеним, провадження у справі № 17/243/09 в частині вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 34 406,42 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, внаслідок відсутності предмету спору.

Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Факт прострочення платежу матеріалами справи доведений.

Враховуючи розрахунок позивача, розмір інфляційних витрат за період з 20.05.09 по 09.07.09 складає 378,47 грн., 3% річних за період з 20.05.09 по 09.07.09 становить 143,83 грн. Вимоги в цій частині є доведеними та задовольняються судом.

Крім того, позивачем заявлено вимоги стосовно стягнення з відповідача пені за період з 20.05.09 по 09.07.09 в сумі 1 754,73 грн. та 7% штрафу в розмірі 2 408,45 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, одним з наслідків порушення зобов’язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов’язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов’язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Згідно із ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Статтею 22 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єктами господарювання державною сектора економіки є суб’єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб’єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального виливу на господарську діяльність цих суб’єктів.

ДП НАЕК “Енергоатом” в особі ВП “Запорізька АЕС” ДП НАЕК “Енергоатом” є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки.

Частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі, якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушенні пов’язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов’язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, зокрема, за порушення строків виконання зобов’язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Пеня в сумі 1 754,73 грн., а саме за період з 20.05.09 по 09.07.09 за порушення строків виконання зобов’язання та штраф в розмірі 2 408,45 грн. за прострочення виконання зобов’язання по оплаті за отриманий товар понад 30 днів розрахована позивачем вірно, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 231 ГК України та підлягає стягненню у повному обсязі.

З огляду на викладене, доводи відповідача стосовно того, що договірні правовідносини щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання у вигляді пені та її розмір, а відповідно штрафні санкції у розмірі, зазначеному позивачем, між сторонами не встановлені, а тому є незаконними, суд до уваги не приймає.

Суд також не погоджується з твердженнями відповідача стосовно того, що позивач допустив порушення ст. 5 ГПК України щодо врегулювання спору в досудовому порядку.

Підставою для такого висновку судом визнається наступне.

Зміст ч. 2 ст. 124 Конституції України свідчить про по ширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі. Тобто, вбачається, що кожен із суб’єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутись до суду за його (спору) вирішенням.

Заз начена норма, як і інші положення Конституції України, не містить застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення право суддя без його застосування.

Відповідно до вимог ст. 8 Конституції України, звер нення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України, норми якої мають пряму дію та найвищу юридичну силу, гарантується.

Час тина 4 ст. 13 Конституції України встановлює обов’язок держави забезпечити захист прав усіх суб’єктів права власності і гос подарювання, в т.ч. у судовому порядку. До таких суб’єктів належать, зокрема, юридичні особи та інші суб’єкти господарських відносин.

Тобто, можливість судового захисту не може бути постав лена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб’єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору.

Можливість ви користання суб’єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту і обрання такого засобу є правом, а не обов’язком особи, яка потребує такого захисту.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі - 390,92 грн. державного мита відносяться на відповідача.

Крім того, відповідно до ст. 49 ГПК України та у зв’язку з набранням законної сили постанови Кабінету Міністрів України від 08.07.09 № 693 “Про скасування постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.09 № 361” - 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - відносяться на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 45, 22, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (71500, Запорізька область, м. Енергодар, Промзона, 1, код ЄДРПОУ 19355964, п/р 260002673 в ЗОД ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” м. Енергодар, МФО 313827) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група “Інтерпап” (юридична адреса: 03028, м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, 8 літ. А, оф. 291; поштова адреса: 49000, м. Дніпропетровськ, Головпоштамт, а/с 41, код ЄДРОПУ 35137937, р/р 260040131899 у ВАТ “Сбербанк Росії” м. Київ, МФО 320627) - 2 408 (дві тисячі чотириста вісім) грн. 45 коп. штрафу, 1 754 (одну тисячу сімсот п’ятдесят чотири) грн. 73 коп. - пені, 378 (триста сімдесят вісім) грн. 47 коп. інфляції, 143 (сто сорок три) грн. 83 коп. - 3% річних, 390 (триста дев’яносто) грн. 92 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили

В частині стягнення 34 406 (тридцять чотири тисяч чотириста шість) грн. 42 коп. основного боргу провадження у справі припинити.

Суддя В.Л. Корсун