Рішення № 4855869, 26.08.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.08.09 р. Справа № 28/114

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

присекретарі судового засідання Дорохової Т.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо – торгівельна фірма „Сарепта”, м. Донецьк

до відповідача Донецького комунального підприємства „Фармація”, м. Донецьк

про стягнення 46492 грн. 61 коп.

Представники:

Від позивача: Супрун А.І.

Від відповідача: Корсун М.М.

СУТЬ СПРАВИ:

В судовому засіданні оголошувалась

перерва з 19.08.2009р. по 26.08.2009р.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробничо – торгівельна фірма „Сарепта”, м. Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Донецького комунального підприємства „Фармація”, м. Донецьк, про стягнення 46492грн.61коп., в тому числі заборгованість з урахуванням індексу інфляції в розмірі 46046грн.21коп., проценти за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання у розмірі 446грн.40коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на видаткові накладні, довіреності на отримання ТМЦ, податкові накладні.

В позовній заяві позивач також просить накласти арешт на майно та грошові кошти, що належать відповідачу.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 13.07.2009р. порушив провадження у справі № 28/114 та призначив її розгляд на 29.07.2009р.

19.08.2009р. до канцелярії суду надійшов відзив б/н від 18.08.2009р., відповідно до якого відповідач позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо – торгівельна фірма „Сарепта”, м. Донецьк визнає частково.

19.08.2009р. до канцелярії господарського суду Донецької області надійшли уточнення до позовної заяви б/н від 19.08.2009р., відповідно з якими позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості з урахуванням інфляції в розмірі 31777грн.75коп., три проценти річних в розмірі 344 грн. 79 коп. та накласти арешт на майно та грошові кошти відповідача. Суд приймає до уваги вказані уточнення до позовної заяви та розглядає справу по суті.

Позивач до канцелярії суду 26.08.2009р. надав лист б/н від 26.08.2009р., відповідно з якими підтверджує, що на момент подачі позовної заяви до суду (13.07.2009р.) заборгованість відповідача перед позивачем складала 30492грн.42коп. В зв’язку з сплатою відповідачем заборгованості після подачі позовної заяви в сумі 6500грн.00коп. сума боргу станом на 25.08.2009р. складає 23992грн. 42 коп. Також позивач просить суд припинити провадження по справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 6500 грн. 00 коп., відповідно до ст. 80 ГПК України. Суд приймає до уваги вказані пояснення та розглядає справу по суті.

26.08.2009р. до канцелярії господарського суду Донецької області надійшла заява б/н від 26.08.2009р. Донецького комунального підприємства „Фармація”, м. Донецьк, в якій останній підтверджує, що заборгованість підприємства перед Товариством з обмеженою відповідальністю „Виробничо – торгівельна фірма „Сарепта”, м. Донецьк на дату подачі позовної заяви до суду становила 30492грн.42коп. В зв’язку з сплатою заборгованості в сумі 6500 грн. 00 коп. на сьогоднішній день сума боргу складає 23992грн.42 коп. Крім цього, відповідач визнає суму основного боргу в розмірі 23992грн.42 коп., 3% річних в розмірі 334 грн. 79 коп., інфляційних витрат в розмірі 1285грн. 36 коп. Суд приймає до уваги вказану заяву та розглядає справу по суті.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками передбаченими ст.ст. 20 та 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

За твердженням позивача, між Товариством з обмеженою відповідальністю „Виробничо-торгівельна фірма „САРЕПТА”, м.Донецьк та Донецьким комунальним підприємством „Фармація”, м. Донецьк була досягнута усна домовленість про поставку на адресу останнього товару.

Відповідно до видаткових накладних, наявних в матеріалах справи, за період з 09.01.2009р. по 29.01.2009р., відповідачу поставлявся товар медичного призначення. Як встановлено судом, вказаний товар був отриманий представником відповідача, що підтверджується підписом в графі “получил”, який діяв на підставі довіреностей на отримання матеріальних цінностей, наявних в матеріалах справи.

Відповідач підтвердив факт отримання товару за видатковими накладними, наявними в матеріалах справи.

Суду також надані відповідні податкові накладні.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Таким чином, суд вважає, що зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, оскільки фактично укладений між ними правочин, який за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. До вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В видаткових накладних, наявних в матеріалах справи, вказані строки оплати товару (30 та 60 календарних днів від дати отримання товару).

Таким чином, на дату подачі позовної заяви строк виконання зобов’язання по оплаті по видатковим накладним, наявними в матеріалах справи, є таким, що настав, відповідно до ст. 530 ЦК України.

На дату подачі позовної заяви у відповідача перед позивачем існує заборгованість в розмірі 30492 грн. 42 коп. Відповідач підтвердив, що на дату подачі позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем складала 30492 грн. 42 коп.

Сторони підтвердили, що після звернення позивача з позовом до суду відповідачем оплачено суму заборгованості в розмірі 6500грн. 00коп. Докази оплати наявні в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 6500грн.00коп. слід припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу у зв’язку з відсутністю предмету спору в цій частині.

Згідно з актом звірки взаєморозрахунків станом на 25.08.2009р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 23992грн.42коп. Акт підписаний та скріплений печатками підприємств з обох сторін, що підтверджує отримання товару по вищевказаним накладним.

Відповідно до матеріалів справи, оплата відповідачем залишку заборгованості у сумі 23992грн.42коп. на момент прийняття рішення суду – не здійснена.

На підставі зазначеного, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 23992 грн. 42 коп. (з урахуванням листа б/н від 26.08.2009р).

Відповідач у заяві б/н від 26.08.2009р. визнав позовні вимоги щодо суми заборгованості в розмірі 23992 грн. 42 коп.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України визначає основні процесуальні права та обов'язки сторін. Зокрема, відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Відповідно до ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання позову відповідачем - це безумовне погодження задовольнити матеріально-правову вимогу позивача в тому вигляді, в якому вона міститься у позовній заяві.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в розмірі 23992 грн. 42 коп. підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 344 грн. 79 коп. з 10.02.2009р. по 12.07.2009р. та інфляційних витрат в розмірі 1285 грн. 36 коп. за період з 10.02.2009 р. по 12.07.2009р.

Відповідно до пункту другого статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Відповідач у відзиві б/н від 18.08.2009р. та заяві б/н від 26.08.2009р. визнав позовні вимоги щодо стягнення суми 3% річних та інфляційних витрат.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України визначає основні процесуальні права та обов'язки сторін. Зокрема, відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох відсотків річних в сумі 344 грн. 79 коп. та інфляційних витрат в розмірі 1285 грн. 36 коп. з 10.02.2009р. по 12.07.2009р. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також позивач просить суд накласти арешт на майно та грошові кошти, що належать відповідачу.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням вищевказану заяву, вважає її такою, що не підлягає задоволенню у зв’язку з тим, що позивач не довів належними доказами наявність у відповідача коштів на рахунках в банках, крім того вказана заява заснована лише на припущеннях позивача стосовно того, що грошові кошти, які є у відповідача, можуть зникнути, зменшитися за кількістю на момент винесення рішення господарським судом.

Крім того, оскільки позовні вимоги по цій справі пов’язані зі стягненням коштів, відсутній зв’язок між заходом до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно і предметом позовної вимоги.

На підставі зазначеного, суд відмовляє позивачу в задоволенні клопотання про накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать відповідачу.

Судові витрати покладаються на сторони відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, при розгляді справи судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення 46492 грн. 61 коп.

Виходячи зі змісту ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України №7-93 від 21.01.1993р. “Про державне мито” із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлено ставку державного мита в розмірі 1% ціни позову, але не менш 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більш 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, позивачем повинно бути сплачено державне мито в сумі 464 грн. 93 коп.

Як встановлено судом, при подачі позовної заяви позивачем згідно з платіжним дорученням №783 від 24.06.2009р. було сплачено державне мито в розмірі 465 грн. 00 коп.

За таких обставин, за висновками суду, у відповідності до ст.47 Господарського процесуального кодексу України надлишково сплачене позивачем державне мито в розмірі 00 грн. 07 коп. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись, ст.ст. 4-3, 20, 22, 33, 47, 49, 66, 77, 78, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Припинити провадження по справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 6500 грн. 00 коп.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-торгівельна фірма „САРЕПТА”, м. Донецьк, до Донецького комунального підприємства „Фармація”, м. Донецьк, задовольнити.

Стягнути з Донецького комунального підприємства “Фармація” (83085, м.Донецьк, вул.Баумана, 5а, р/р 26006301591391 у філіалі Пролетарське від. ПІБ м.Донецька, МФО 334301, ЄДРПОУ 01976625) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-торгівельна фірма „САРЕПТА” (83054, м. Донецьк, вул. Поліграфічна, 18, ЄДРПОУ 20339315, р/р 260030132840 в ВАТ „Сбербанк Росії”, МФО 320627) заборгованість в сумі 23992 грн. 42 коп., 3% річних в розмірі 344 грн. 79 коп., інфляційні витрати в розмірі 1285 грн. 36 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 321грн.23коп. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 217 грн. 64 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Виробничо-торгівельна фірма „САРЕПТА” (83054, м. Донецьк, вул. Поліграфічна, 18, ЄДРПОУ 20339315, р/р 260030132840 в ВАТ „Сбербанк Росії”, МФО 320627) з державного бюджету України надлишково сплачене державне мито в сумі 00 грн. 07 коп.

Видати довідку.

В судовому засіданні 26.08.2009р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення підписаний 26.08.2009р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя