Рішення № 4855800, 23.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/435

23.09.09

За позовом

Відкритого акціонерного товариства “Вінницяоблпаливо”

до

1) Державного територіально –галузевого об’єднання “Південно- Західна залізниця”

2) Колективного підприємства збагачувальна фабрика “Центральна”

про

стягнення 1246 грн. 20 коп.

Суддя Гавриловська І.О.

В засіданнях брали участь представники сторін :

Від позивача : Олійник В.Ю.

Від відповідача 1: Майданік В.В.-пред. за довірен.№345-НЮ від 03.02.09

Від відповідача 2: Костерний Д.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Вінницяоблпаливо” до Державного територіально-галузевого об’єднання “Південно-Західна залізниця” та Колективного підприємства збагачувальна фабрика “Центральна” про стягнення 1 246,20 грн. вартості нестачі товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2009 р. порушено провадження у справі № 37/435, розгляд справи було призначено на 19.08.2009 року о 12-40.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні 19.08.2009 року подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначає, що позовні вимоги позивача до Державного територіально-галузевого об’єднання “Південно-Західна залізниця” є необґрунтованими, оскільки вантаж завантажено засобами вантажовідправника, маса вантажу при навантаженні визначена засобами вантажовідправника, вантаж завантажено нижче бортів, а також відсутні відомості про застосування катка для ущільнення вантажу для запобігання його втрати при перевезенні. Відповідач 1 вказує на те, що матеріали справи містять докази, які підтверджують вину відповідача 2 у нестачі вантажу.

Представник відповідача 2 в судове засідання 19.08.2009 року не з’явився, справу просив розглянути за відсутності представника відповідача 2, оскільки підприємство не може забезпечити явку повноважного представника у судове засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2009 року розгляд справи було відкладено на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України до 09.09.2009 р.

Представник відповідача 1 у судове засідання 09.09.2009 року не з’явився, причини неявки суду не відомі.

Представник позивача у судовому засіданні 09.09.2009 р. підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача 2 проти позову заперечив, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.01.2008р. між ВАТ “Вінницяоблпаливо” (надалі –покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ТК Схід Регіон” (надалі - постачальник) був укладений договір № 14/01-08 1.13 (надалі - договір), згідно з яким постачальник зобов’язався відвантажити, а покупець прийняти та оплатити вугілля марки АМ в кількості 69 тон.

Сторони узгодили, що відповідно до п. п.3.2, 3.3 Договору та на підставі рахунку №310 від 31.03.2009р. покупець розраховується з постачальником за отримане вугілля в порядку календарної черговості платіжним дорученням.

31.03.2009 року за залізничною накладною № 51480849 зі станції Карахаш Дон. КП ЗФ “Центральна” (надалі –відправник) було відвантажено на адресу Літинського районного паливного складу ВАТ «Вінницяоблпаливо»(надалі –одержувач) вантаж –вугілля Антрацит марки АМ в кількості 69 тон. Вантажовідправник даного вантажу згідно з накладною є КП ЗФ “Центральна”.

На виконання умов договору позивач, на підставі виставленого рахунку № 310 від 31.03.2009 року в порядку календарної черговості перерахував на розрахунковий рахунок постачальника грошові кошти на загальну суму 200000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 1482 від 31.03.2009 року та № 1534 від 07.04.2009 року.

Як вбачається з матеріалів справи, під час пересування вагону № 67166041 на станції Знам’янка було здійснено комісійне перевантаження вагону на 150 т вагах залізниці, яким встановлено, що маса нетто вантажу становить 66300 кг, що менше маси, зазначеної в залізничній накладній, на 2700 кг. Зазначені обставини зафіксовані в комерційному акті БК № 047980/235 від 03.04.2009 року, оригінал якого залучено до матеріалів справи.

При перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти.

Відповідно до п. 2 Правил складання актів, комерційні акти складаються для засвідчення певних обставин, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу. Дані в комерційних актах зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.

Зі змісту вказаного вище комерційного акту вбачається, що на підставі актів загальної форми станції Знам’янка Одеської залізниці № 8920, 8928 від 03.04.2009 року виявлені поглиблення на поверхні вантажу вагону, який поданий на ваги на перевірку.

Судом встановлено, що при перевірці виявлено, що завантаження навалом рівномірне нижче бортів 100 мм. В документах значиться вантаж завантажений навалом нижче бортів, розмір завантаження відносно висоти бортів не зазначений. На поверхні вантажу наявні поглиблення : над 6,7 люками по ходу потягу довжиною 3000 мм, на всю ширину вагону, глибиною 300 мм. Течі вантажу немає. Люки та двері закрити щільно. Каток не застосовувався. На поверхні вантажу є захисне маркування вапном. У місці поглиблення доступ до вантажу усунено шляхом нанесення маркування вапном. Перевантаження проведено 03.04.2009 р. При переважуванні виявилось брутто 88900 кг, тара з бруса 22660 кг, нетто 66300 кг, що становить різницю ваги проти документів в сторону зменшення на 2 700 кг. Перевантаження відбувалось двічі, нестача підтвердилась. На момент перевантаження маркування вапном не порушена. Вантаж, якого не вистачає, в вагоні вміститися міг.

Відповідно до ст. 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника.

У відповідності до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2 % маси, зазначеної в перевізних документах.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підтвердження розміру заявлених до стягнення збитків позивач додає до матеріалів справи копії договору № 14/01-08 1.13 від 14.01.2009 року, рахунок –фактуру № 310 від 31.03.2009 року та відповідні платіжні доручення № 1482 від 31.03.2009 року і № 1534 від 07.04.2009 року.

З урахуванням вищевикладеного, позивач обраховує втрату вантажу з урахуванням норми природної втрати і граничного розходження в масі вантажу, нараховує вартість втраченого вантажу у розмірі 1246 грн. 20 коп. і вимагає стягнути її з відповідачів пропорційно до ступеня їх вини.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до статті 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі і завантаженому засобами відправника, та якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Додана до матеріалів справи накладна № 51480849 свідчить про те, що завантаження вантажу проводилось засобами вантажовідправника –відповідача 2.

Із зазначених у залізничній накладній № 51480849 /графа 1, 4/ даних вбачається, що відправником були застосовані додаткові заходи по збереженню при перевезенні вугілля і вказано, що вантаж розміщено і закріплено згідно Технічних умов правильно (графа 1); вантаж марковано вапном (графа 4).

Згідно п. 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу затверджених Наказом Міністерства транспорту України N 542 від 20.08.2001 року з метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

У Пункті 3.2 Роз’яснення ВГСУ “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” № 04-5/601 від 29.05.2002 року зазначено, що у відповідності до статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, а обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника та вантажоодержувача при перевезенні вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (частина 3 п.3.2).

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника та вантажоодержувача при перевезенні вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (стаття 129 Статуту).

Як вже було встановлено судом, спірний вантаж був маркований вапном. Проте, з дослідженого комерційного акту та актів загальної форми вбачається, що в місцях поглиблення маркування відсутнє.

Такий опис стану вантажу свідчить про явно видимий характер нестачі останнього, який може бути виявлений візуально та без застосування додаткових вимірювальних пристроїв чи дій.

Судом не приймаються до уваги посилання Державного територіально –галузевого об’єднання “Південно–Західна залізниця” на те, що “наявність поглиблення та відсутність захисного маркування у місці поглиблення свідчить не про виїмку вугілля при транспортування, а підтверджує просипання, просідання та вивітрювання вугілля під час руху вагону”, оскільки в судовому засіданні судом досліджені акти загальної форми № № 8920, 8928. Зазначені акти містять відомості про те, що в місці поглиблення відсутнє захисне маркування, течі вантажу немає, встановлений доступ до вантажу, який був усунений шляхом нанесення маркування вапном.

Вищевикладеними обставинами встановлюється та підтверджується, що виїмка та нестача вантажу відбулась саме під час перевезення та з вини перевізника.

Згідно статті 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Проте, всупереч зазначеній статті Статуту, відповідач 1 не довів належними та допустимими доказами того, що нестача прийнятого до перевезення вантажу виникла не з його вини.

Пунктом статті 114 Статуту передбачено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи нестачу –у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його нестачі.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.

Обов’язковими умовами покладення відповідності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв’язку між діями особи та збитками, які складають об’єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об’єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов’язання було виконано боржником.

Отже, зменшення майнових благ внаслідок неправомірних дій наступає об’єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобов’язань.

Обов’язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв’язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов’язань –причиною.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов’язань (виключає його відповідальність).

Як вбачається з матеріалів справи, ціна однієї тони вугілля на підставі виставленого “ТК Схід Регіон” рахунку № 310 від 31.03.2009 року (без врахування залізничного тарифу) становить 620 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ.: (516 грн. 66 коп. х 1,2 = 620 грн. 00 коп.).

Загальна сума нестачі з урахуванням суми норм природної втрати і граничного розходження визначення маси нетто становить: 620 грн. 00 коп. х 2,01 т. = 1246 грн. 20 коп.

Отже, проаналізувавши вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено безпосередній причинний зв’язок між понесеними збитками у вигляді дійсної вартості нестачі вантажу та неналежним виконанням відповідачем - 1 своїх обов’язків.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача - 1 збитків у сумі 1246 грн. 20 коп., що виникли під час перевезення вантажу, підлягають задоволенню згідно з розрахунком позивача.

Статтею 920 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язань, які випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не передбачено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Враховуючи наведене, позов визнається обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в частині стягнення вартості втраченого вантажу з відповідача-1, як перевізника, а в частині вимог до відповідача-2, як відправника, позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відправник виконав свої зобов’язання в повному обсязі та належним чином.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача 1.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 110, 111, 113, 114 Статуту залізниць України, ст. ст. 623, 920 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 34, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, —

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги до Державного територіально –галузевого об’єднання “Південно - Західна залізниця” задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного територіально –галузевого об’єднання “Південно-Західна залізниця”(01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код 04713033) на користь Відкритого акціонерного товариства “Вінницяоблпаливо” (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 122, код 01880670) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження, 1246 (тисяча двісті сорок шість) грн. 20 коп. збитків, 102 (сто дві) грн. витрат по сплаті держмита та 315 (триста п’ятнадцять) грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні позовних вимог до Колективного підприємства збагачувальної фабрики “Центральна” відмовити повністю.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.