Ухвала суду № 48545734, 13.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2015 року м. Київ К/800/18589/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (головує в судовому засіданні), Кочана В.М., Олексієнка М.М.,секретаря Горбатюка В.С.,

за участю представника позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної фіскальної служби України до Державної виконавчої служби України про визнання протиправною та скасування постанови,

за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2015 року,

встановив:

В лютому 2015 року Державна фіскальна служба України звернулась з позовом до Державної виконавчої служби України про визнання протиправною і скасування постанови про накладення штрафу від 15.09.2014 р. ВП № 44342023.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2015 року, позовну заяву повернуто позивачу на підставі пункту 6 частини третьої статті 108 КАС України з тих мотивів, що справа підсудна Хмельницькому окружному адміністративному суду, який видав виконавчий лист, при виконанні якого винесена оскаржувана постанова державного виконавця.

У касаційній скарзі Державна фіскальна служба України, посилаючись на порушення судами статті 19 КАС України, просить скасувати судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Справа розглядається за відсутності представника відповідача, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного позову є постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про накладення на боржника - Державну фіскальну службу України штрафу за невиконання без поважних причин виконавчого листа № 822/69/14, виданого Хмельницьким окружним адміністративним судом 04.06.2014 р. (ВП № 44342023), про зобов'язання Міністерства доходів і зборів України поновити ОСОБА_5 на посаді головного інспектора Сектору управління якістю організаційно-розпорядчого департаменту Державної митної служби України та виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Відповідно до частини першої статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Пунктом 5 частини першої статті 18, частиною шостою статті 181 КАС України закріплено норму про те, що адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 18 цього Кодексу, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.

Водночас Кодексом адміністративного судочинства не встановлено особливого порядку розгляду справ з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця щодо виконавчих документів, виданих місцевими загальними судами як адміністративними судами в інших справах, крім передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 18 КАС України, а також окружними адміністративними судами.

За загальним правилом, встановленим частиною першою статті 19 КАС України, адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача.

Враховуючи, що місцезнаходженням Державної виконавчої служби України і місцем виконання рішення суду є м. Київ і накладення штрафу безпосередньо не пов'язано з проведенням виконавчих дій з примусового виконання рішення про поновлення на роботі, то дана справа територіально підсудна Окружному адміністративному суду м. Києва.

Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодилась апеляційна інстанція, помилково повернув позовну заяву позивачу.

Відповідно до частин першої і четвертої статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України задовольнити.

Скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2015 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:Черпак Ю.К. Кочан В.М. Олексієнко М.М.