Ухвала суду № 48541596, 12.08.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2015 року Справа № 876/6789/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В.,Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.04.2013 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Картонно-паперова компанія» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

12.02.2013 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом та просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0003912320 від 16.11.2012 року, №0004502320 від 27.12.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог товариство зазначає, що в Акті перевірки не наведено жодних обґрунтованих доказів того, що господарські операції між товариством та ТзОВ «Вторма Вест» мають безтоварний характер, висновки відповідача про неправомірне включення Товариством суми витрат з придбання макулатури ТзОВ «Вторма Вест» на загальну суму 258896, 10 гривень до складу валових витрат за період лютого 2011 року, що призвело до заниження податку на прибуток за 1 квартал 2011 року у сумі 64724, ( гривень, та завищення Товариством за лютий 2011 року податкового кредиту на суму 51779, 1 гривень, чим занижено ПДВ до сплати в бюджет на суму 51779, 22 гривень в лютому 2011 року є незаконними, а податкове рішення-1 (із змінами) та податкове рішення-2 є такими, що підлягають скасуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.04.2013 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Львівської області державної податкової служби від 16.11.2012 року №0003912320. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Львівської області державної податкової служби від 27.12.2012 року №0004502320. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Картонно-паперова компанія» сплачений судовий збір у розмірі 1 165 (тисяча сто шістдесят п'ять ) грн. 05 коп..

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржуване рішення не відповідає нормам матеріального й процесуального права, висновки суду, викладені у рішенні не відповідають обставинам справи. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Звертає увагу суду на те, що при перевірці підприємством не доведена реальність операцій, не підтверджується реальність часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна (технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської економічної діяльності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, у відповідності до припису п.п.78.1.1, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України ( далі - ПК України), податковим органом у період з 24.10.2012 р. по 30.10.2012 р., проведена позапланова виїзна перевірка ПрАТ «Картонно-паперова компанія» з питань взаєморозрахунків з ТзОВ «Вторма Вест» за лютий 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 06.11.2012 року №328/22-10/00278793, яким встановлено порушення ПрАТ «Картонно-паперова компанія» вимог:

-п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року №283/97-ВР(із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток товариства за І квартал 2011 року у сумі 64 724,00 грн.;

-п.193.1 ст.193, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.8 ст.201 ПК України від 02.12.2010 року №2755-VI, у зв'язку із чим занижено ПДВ до сплати в бюджет на суму 51 779,22 грн. у лютому 2011 року.

На підставі вказаного акта перевірки, ДПІ у Личаківському районі м.Львова Львівської області ДПС України 16.11.2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0003902320, яким позивача зобов'язано сплатити суму податку на прибуток у розмірі 64 724,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 32 362,00 грн., а також податкове повідомлення-рішення №0003912320, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 51 780,22 грн., в тому числі за основним платежем - 51 779,22 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.

ПрАТ «Картонно-паперова компанія», не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями звернулось із первинною скаргою до ДПС у Львівській області про їх скасування.

У процесі адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень-рішень, ДПС у Львівській області своїм рішенням від 21.12.2012 року №27318/10/10-2005/2078 про результати розгляду первинної скарги, залишила без змін податкове повідомлення-рішення №0003912320 від 16.11.2012 року і скасувала податкове повідомлення-рішення №0003902320 в частині застосованої штрафної (фінансової) санкції у розмірі 32 361,00 грн., а в іншій його частині залишила без змін.

Також встановлено, що відповідачем було видано нове податкове повідомлення-рішення № 0004502320 від 27.12.2012 року, у зв'язку з чим товариству збільшено грошове зобов'язання за платежем - податок на прибуток на загальну суму 64 725,00 грн., у тому числі: основний платіж 64 724,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 1,00 грн..

ПрАТ «Картонно-паперова компанія» зареєстровано Виконавчим комітетом Львівської міської ради за №1 415 120 0000 01539 та взято на податковий облік з 01.07.2011 року в ДПІ у Личаківському районі м.Львова.

У періоді, за який здійснювалася перевірка, позивач був платником: податку на додану вартість, податку на прибуток, податку з доходів фізичних осіб, плати за спеціальне використання водних ресурсів, екологічного збору, плати за користування надрами для видобування корисних копалин, орендної плати за земельні ділянки.

Згідно Довідки Головного управління статистики у Львівській області АА №501317 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, основними видами діяльності за КВЕД Товариства є: 21.12.0-виробництво паперу та картону; 21.22.0-виробництво паперових виробів господарсько-побутового та санітарно-гігієнічного призначення; 51.90.0-інші види оптової торгівлі; 52.12.0-роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту; 51.57.0-оптова торгівля відходами та брухтом.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду доказів на підтвердження наявності обставин, які б позбавляли платника податків права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, так само як і не надано доказів на порушення позивачем вимог п.198.6 ст.198 ПК України.

Зокрема суд першої інстанції прийшов до висновку, що господарські операції між ПрАТ «Картонно-паперова компанія» і ТзОВ «Вторма Вест» оформлені документально у повній відповідності до господарського, фінансового та податкового законодавства.

Зазначені висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають дійсним обставинам справи, з огляду на наступне.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі ст.92 Основного Закону виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2. цієї статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України встановлено заборону віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно підпункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з зазначеними в ній обов'язковими реквізитами згідно переліку, визначеного цим же підпунктом.

Згідно підпункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (на податкову вигоду).

Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 08.09.2009 року у справі за позовом ВАТ «Київхімволокно» до ДПІ у Деснянському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість фактичного здійснення суб'єктом господарювання господарських операцій урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних; для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг;

виявлення ведення обліку для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібно здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному суб'єктом господарювання у документах обліку;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності в разі відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Матеріалами справи встановлено, що ТзОВ «Вторма Вест» (Продавець) та ВАТ «Львівкартонопласт», переіменоване в ПрАТ «Картонно-паперова компанія» (Покупець) уклали договір купівлі-продажу макулатури №18/11/10 від 18.11.2010 року, згідно умов якого Продавець зобов'язується продати (передати у власність) Покупцю макулатуру, а останній зобов'язується купити (прийняти у власність) і оплатити відповідний товар на умовах, передбачених цим договором. Право власності на товар переходить до Покупця з моменту підписання накладної покупцем. Приймання товару Покупцем здійснюється лише на складі Покупця.

В результаті господарської діяльності ВАТ «Львівкартонопласт» (переіменоване в ПрАТ «Картонно-паперова компанія») у лютому 2011 року на підставі договору із ТзОВ «Вторма Вест» було придбано та отримано макулатуру МС-5Б, що підтверджується виписаними видатковими накладними

Також встановлено, що позивачем зараховано суми, зазначені у виданих ТзОВ «Вторма Вест» податкових накладних до податкового кредиту лютого 2011 року. Окрім цього, за отриманий товар ВАТ «Львівкартонопласт» (переіменоване в ПрАТ «Картонно-паперова компанія») було перераховано грошові кошти на рахунок ТзОВ «Вторма Вест», що підтверджується платіжними дорученнями.

Аналіз господарських операцій та представлених позивачем первинних документів дає підстави колегії суддів вважати, що господарська операція з вказаним контрагентом відповідала тому виду діяльності, яку здійснював позивач.

Позиція відповідача щодо безтоварного характеру операцій ПрАТ «Картонно-паперова компанія» за спірний період сформована за результатами перевірки одного з контрагентів ТзОВ «Вторма Вест» - ПП «Поляріс Лайт», оскільки за результатами перевірки цього підприємства податковим органом не здобуто доказів на підтвердження матеріальних та виробничих ресурсів, які б сприяли виконанню господарських операцій. Такий висновок податкового органу не заслуговує на увагу, оскільки спростовується результатами судового розгляду справи щодо підстав проведення позапланової перевірки, необхідність проведення якої була зумовлена укладенням ряду нікчемних господарських договорів. Судове рішення Луганського окружного адміністративного суду набрало чинності ( а. с. 99-114).

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу (надалі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94-ВР, до складу валових витрат, зокрема, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Закріплені у п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 згаданого вище Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», правила ведення податкового обліку з податку на прибуток підприємства передбачають, що валові витрати можуть підтверджуватись документом, який підтверджує списання грошових коштів в оплату товарів (робіт, послуг), або їх придбання за готівкові кошти, або документом, який підтверджує оприбуткування товарів чи фактичне отримання результатів робіт (послуг).

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно зі статтею 9 Закону № 996-ХІV первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пунктів 2.1, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації)- це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі) посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, п. 2.16 Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відповідно до статті 1 Закону № 996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У позивача наявні усі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо придбання послуг у вказаного контрагента, послуги надано, на суму отриманого послуг виписано податкові накладні та здійснено розрахунок за отримані послуги.

Всі представлені позивачем документи відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність (товарність) здійснення господарської операції

Також слід зазначити, що на момент вчинення правочинів підприємства-контрагент позивача був належним чином включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та був зареєстрований, як платники податку на додану вартість, а отже видача ними податкових накладних, за операціями, фактичне здійснення яких відповідачем не спростовано під час розгляду справи та не наведено об'єктивних обставин та належних та допустимих доказів, які б ставили під сумнів фактичне здійснення операцій, є правомірним.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності його дій.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 41, 160, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.04.2013 року у справі № 813/1124/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді В.В. Гуляк

Р.Й. Коваль

Повний текст

виготовлено 17.08.2015 року