Ухвала суду № 48541301, 24.02.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2011 р. Справа № 20800/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Носа С. П.,

суддів Ліщинського А. М., Шавеля Р. М.,

при секретарі судового засідання Зубач Л. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому на постанову господарського суду Хмельницької області від 02 квітня 2009 року в справі за позовом відкритого акціонерного товариства енергопостачальна компанія «Хмельницькобленерго» до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

06 серпня 2007 року, господарським судом Хмельницької області зареєстровано позовну заяву відкритого акціонерного товариства енергопостачальна компанія «Хмельницькобленерго» до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000882340/0/5748 від 24 липня 2007 року.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що висновки акту перевірки на підставі яких відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідають фактичним обставинам оскільки позивачем, після проведення капітального ремонту основних засобів, оприбутковано матеріали, які замінено в процесі проведеного ремонту. Оприбутковувалися в основному пошкоджені опори, провід та матеріали у вигляді металобрухту. За період, що перевірявся, до валових витрат було віднесено 209 932,99 грн. Такі матеріали були замінені в зв'язку з їх непридатністю та неможливістю подальшого використання для проведення капітального ремонту основних засобів, а тому можуть знаходитися лише як залишки на складі, або реалізуватися для іншого використання та у вигляді металобрухту. При реалізації таких матеріалів, відповідно до п. п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», вартість їх реалізації включається до складу валових доходів підприємства, як доходи з інших джерел і їх вартість не буде включатись в розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів. При оприбуткуванні матеріалів від капітального ремонту їх вартість бухгалтерськими проведеннями включається в актив балансу, і відповідно збільшує залишки запасів на підприємстві на кінець звітного періоду. Крім того, на підприємстві на рахунку 15.333, а до червня 2006 року на рах. 15.7, обліковується обмінний фонд електронних лічильників, які також після заміни, пройшовши капітальний ремонт, оприбутковуються та збільшують залишки запасів. Відповідно до п. п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Оскільки, замінені лічильники підлягають ремонту і підприємство несе витрати на їх ремонт (перетворення), що відносяться на валові витрати, термін «балансова вартість запасів» податковими законодавчими актами не розтлумачується, а абзац 7 п. п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вказує на обмеження, які не змінюють балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника (такі обмеження стосуються уцінки (дооцінки) запасів), тому на підприємстві оприбутковані матеріали від капітального ремонту та лічильники, які замінені у населення та відремонтовані, брали участь у прирості (убутку) балансової вартості запасів, збільшивши при цьому залишки на кінець звітного періоду, що призвело до збільшення на суму оприбуткованих матеріалів валового доходу. Крім того сума оприбуткованих матеріалів віднесена на збільшення валових витрат. В результаті проведеної операції, сума 2 546 750 грн. віднесена на валові витрати, компенсувалася приростом балансової вартості запасів, що збільшує валові доходи, тобто одна і та сама сума включена як до валових витрат, так і до валових доходів, що в результаті не вплинуло на базу оподаткування, тобто від проведеної операції на підприємстві відсутня як недоплата, так і переплата податку на прибуток.

Постановою господарського суду Хмельницької області від 02 квітня 2009 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000882340/0/5748 від 24.07.2007 року про визначення суми податкового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» в розмірі 684 911 грн., з яких за основним платежем 521 104 грн., за штрафними санкціями 163 807 грн.

Зазначену постанову мотивовано тим, що завищення і заниження валових доходів встановлено на розбіжностях між бухгалтерським та податковим обліком, а висновки щодо заниження валових доходів на 157 836 грн. та завищення валових доходів на 2 546 750 грн., документально і нормативно не підтверджується, тому позивачем при складанні декларації на прибуток у період що перевірявся фактично переплачено податок на прибуток в сумі 1 121 076 грн., а не занижено розмір такого на суму 521 104 грн.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем Державною податковою інспекцією у м. Хмельницькому, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не враховано, що в порушення п. п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 та п. п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем, протягом періоду, що перевірявся, відносились до складу валового доходу доходи від оприбуткування матеріальних цінностей, які поступили від демонтажу обладнання. Зазначене порушення призвело до завищення валового доходу на суму 560 492 грн. В порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем при розрахунку приросту-убутку в І кв. 2007р. не було знято лічильники, які списані на інші необоротні матеріальні активи, що в подальшому підлягають амортизації в сумі 157 836 грн. В порушення п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачем до складу валових витрат віднесено витрати по статті «витрати на придбання товарів (робіт, послуг)» матеріали, нематеріальні активи, отримані від демонтажу обладнання, розборки інвентарю, що призвело до завищення валових витрат на суму 2 546 750 грн. В порушення п. 5.1 ст. 5, п. п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачем в IV кв. 2006р. безпідставно занижено валові витрати на суму 230 746 грн. відсторновано суму зайво нарахованої амортизації за 2006р. Перевіркою правильності визначення амортизаційних відрахувань встановлено завищення загальної суми амортизаційних відрахувань в сумі 171 074 грн.

Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить таку залишити без задоволення.

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку відкритого акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

За результатами перевірки складено акт № 95/2305/22767506 від 11.07.2007 року, яким встановлено порушення п. п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.9 ст. 5, п. п. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8, п. п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 521 104 грн., в т. ч. за II кв. 2006 року в сумі 73 863 грн., за III кв. 2006 року в сумі 116 323 грн., за IV кв. 2006 року в сумі 141 623 грн., за І кв. 2007 року в сумі 189 295 грн.

На підставі акту перевірки податковою інспекцією винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000882340/0/5748 від 24.07.2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» в розмірі 684 911 грн., з яких за основним платежем 521 104 грн., за штрафними санкціями 163 807 грн.

Судом першої інстанції зроблено висновок, що позивачем при складанні декларації на прибуток у період що перевірявся фактично переплачено податок на прибуток в сумі 1 121 076 грн., а не занижено розмір такого на суму 521 104 грн.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Позивачем після проведення капітального ремонту основних засобів, демонтажу виробничого обладнання оприбутковуються матеріали, які замінені в процесі проведеного ремонту, матеріали одержані при демонтажу обладнання, а також брухт чорних та кольорових металів. Отримані від ліквідації та демонтажу товарно-матеріальні цінності (далі - ТМЦ) оприбутковуються за ціною можливого використання в процесі господарської діяльності, реалізації або здавання на утилізацію. Вартість оприбуткованих ТМЦ не збільшує ні валового доходу ні валових витрат підприємства. При здійсненні ремонтів, демонтажу, розборки підприємство не несе ніяких витрат на одержання ТМЦ.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Оскільки позивачем не понесено ніяких витрат на отримання ТМЦ і не компенсувалось постачальникам вартість таких матеріалів, то, на думку колегії суддів, вони не можуть бути включені до валових витрат підприємства.

Матеріали, отримані позивачем від демонтажу, розборки отримано безкоштовно, тому згідно п. 5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не повинні приймати участі в розрахунку приросту (убутку). Відповідно облік таких матеріалів має вестись на окремому рахунку, залишки по якому не прийматимуть участі в розрахунку приросту (убутку).

Позивачем обліковано вказані ТМЦ невірно, здійснивши оприбуткування ТМЦ від розборки на той самий рахунок, що й придбані матеріали за кошти, а тому в розрахунку приросту (убутку) такі матеріали приймають участь в загальному залишку.

Стосовно обмінного фонду електричних лічильників, то колегія суддів зазначає, що при придбанні за кошти у постачальника їх вартість включається до валових витрат придбання, а в подальшому, їх вартість не включається до складу валових витрат підприємства, при цьому кількість випадків передач лічильників в ремонт та подальшого їх повернення до споживача значення немає. При оприбуткуванні лічильника від споживача вартість його збільшує залишки по рахунку 15.333 (15.7) створюючи убуток (валові витрати).

Відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - «... платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі запаси) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно)...».

Оскільки при ліквідації, демонтажу позивачем не понесено витрат на отримання ТМЦ (не було витрат придбання), вони не повинні брати участі в розрахунку приросту (убутку) запасів.

З врахуванням того, що позивачем за період який перевірявся оприбутковано вищеперераховані ТМЦ, які приймали участь в розрахунку приросту (убутку) запасів, то їх оприбуткування дало приріст, списання (реалізація) - убуток.

Водночас, проведеною відповідачем перевіркою встановлено, що на порушення п. п. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем завищено амортизаційні відрахування на суму 171 074 грн.

Відповідно до зазначеної статті Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів. Під терміном «невиробничі фонди» слід розуміти матеріальні активи, які не використовуються господарській діяльності платника податку.

Підприємством нараховувались амортизаційні відрахування на основні засоби першої групи, які фактично не використовувались у господарській діяльності платника, а саме: приміщення по вулиці Курчатова, 8; приміщення по вулиці Кам'янецькій, 128; майновий комплекс в м. Городок; приміщення по вулиці Грушевського 2; будівля трансформаторної підстанції в м. Стара Синява.

Позивачем, всупереч вимогам ст. 71 КАС України, доказів фактичного використання згаданих приміщень у виробничій діяльності не надано.

Таким чином, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Узагальнюючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на неповно, необ'єктивно і всебічно не з'ясованих обставинах, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги її спростовують.

Керуючись ст. ст. 158-163, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому задовольнити.

Постанову господарського суду Хмельницької області від 02 квітня 2009 року в справі № 20/541-нА скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відкритого акціонерного товариства енергопостачальна компанія «Хмельницькобленерго» до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у випадку коли, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, складення постанови в повному обсязі відкладено - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: А. М. Ліщинський

ОСОБА_1

Постанову складено в повному обсязі 01 березня 2011 року