Постанова № 48540470, 13.08.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 серпня 2015 року № 826/11559/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «РМ-Інвест» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання дій протиправними та стягнення пені,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «РМ-Інвест» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправною бздіяльності та стягнення пені, мотивуючи позовні вимоги тим, що судовими рішеннями підтверджено право на відшкодування податку на додану вартість, водночас внаслідок порушення Головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві строків перерахування сум податку на додану вартість за січень 2014 р. та перерахування її не у повному обсязі, у позивача виникло право на нарахування пені, яка підлягає стягненню з Державного бюджету України.

В позовній заяві позивач просив суд:

визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо несвоєчасного та неповного відшкодування суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодування суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню заявленої в податковій декларації за січень 2014 року;

стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «РМ-Інвест» пеню за несвоєчасне та неповне відшкодування податку на додану вартість по декларації за січень 2014 року, за період прострочення відшкодування податку на додану вартість за період з 26.03.2015 р. по 15.06.2015 року в сумі 1914199 грн. 96 коп. (один мільйон дев'ятсот чотириста тисяч сто дев'яносто дев'ять) гривень 96 коп.;

судові витрати покласти на відповідача.

В наданих суду письмових запереченнях представник відповідача зазначив, що залишок невідшкодованої суми складає 23675357 грн., основним постачальником ТОВ «Континент Трейд» є ТОВ «ГК «Промгаз України» (код ЄДРПОУ 37044929), яке в свою чергу формує податковий кредит за рахунок підприємств з ознаками фіктивності ТОВ «Грант Тайм» (код за ЄДРПОУ 38123047), ТОВ «КРІСТЕНС» (код за ЄДРПОУ 38022110), ТОВ «ТОРЕНІЯ» (код за ЄДРПОУ 38091691), по яких за фактом протиправної діяльності СУ ФР ГУ Міндоходів у м. Києві внесено кримінальне провадження за ч. 2 ст. 205 КК України №32014100000000036, на даний момент триває перевірка по ланцюгу постачання.

В судовому засіданні представник податкового органу заперечував щодо задоволення позовних вимог.

Представник Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неявку представника відповідача, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ "РМ-Інвест" бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку та у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів за січень 2014 року.

За результатами проведеної перевірки ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві складено Довідку від 28.03.2014 року № 601/2-26-50-15-02-24930146, у висновках якої зазначено, що достовірність нарахування суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню, за період січень 2014 року на суму 85656120 грн. буде визначена після отримання результатів зустрічних звірок контрагентів по ланцюгу постачання.

12.06.2014 року позивачем скеровано до податкового органу запит з проханням повідомити стан відпрацювання правомірного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ на рахунок платника у банку за січень 2014 року у сумі 61900225 грн., відображених у податковій декларації з ПДВ, поданій за відповідний звітний (податковий) період (вх. №9008952609 від 20.04.2014 року) та бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів за січень 2014 року у сумі 23755895 грн., відображених в уточнюючому розрахунку з ПДВ, поданій за відповідний звітний (податковий) період (вх. №9009253177 від 21.02.2014 року).

У зв'язку з відсутністю відповіді та вчинення Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві передбачених Законом дій щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість позивач звернуся до суду з вимогами про визнання протиправними дії ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо ненадання до Управління Державної казначейської служби України у м. Києві висновку щодо відшкодування 61900225 грн., зобов'язати ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві підготувати висновок та подати його Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві у відповідності до п.200.12 ст.200 Податкового кодексу України; зобов'язання ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві провести по обліковій картці в рахунок зменшення податкових зобов'язань сум бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у розмірі 23755895 грн. відповідно до уточнюючого розрахунку з ПДВ від 21.02.2014 року № 9009253177 та стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь ТОВ "РМ-Інвест" бюджету заборгованість з податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на розрахунковий рахунок позивача в банку в розмірі 61900225 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 року, у справі № 826/9376/14 вказані вимоги задоволено у повному обсязі.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 05.02.2015 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 року скасовано в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надати органу державного казначейства висновок щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету. Прийнято в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. В решті рішення суду залишені без змін.

Зазначена постанова Вищого адміністративного суду України набрала законної сили в розумінні вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України 05.02.2015 року.

Згідно зі ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Наведене свідчить, що судовими рішення встановлено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за січень 2014 року у сумі 61900225 грн. та відповідно зобов'язано стягнути з Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві на користь позивача суму бюджетного відшкодування у розмірі 61900225,00 грн.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, незважаючи на набрання рішенням у справі № 826/9376/14 законної сили, рішення повністю не виконано.

Згідно платіжного доручення №7127-20 від 30.12.2014 року, копія якого наявна в матеріалах справи, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві здійснено відшкодування податку на додану вартість по декларації за січень 2014 року шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача суми у розмірі 38 224 868,00 грн., відтак непогашеною залишається сума у розмірі 23 675 357, 00 грн.

У зв'язку з відшкодуванням суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 61900225 грн. не в повному обсязі, позивач звернувся до суду з позовом щодо стягнення пені за несвоєчасне та неповне відшкодування податку на додану вартість на рівні 120% облікової ставки НБУ за період з 21.03.2014 р. по 25.03.2015 р.

Постановою Окружного адміністративного суд м. Києва від 02.06.2015 р. у справі №826/5327/15 за позовом ТОВ «РМ-Інвест» до ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління державного казначейства України у м. Києві про зобов'язання вчинити дії, позовні вимоги задоволено частково - постановлено стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "РМ-Інвест" пеню по бюджетній заборгованості з відшкодування податку на додану вартість за період з 21.03.2014 року по 25.03.2015 року в сумі 7 843 522 (сім мільйонів вісімсот сорок три тисячі двадцять дві) грн. 58 (п'ятдесят вісім) коп.

Зважаючи, що відповідачі продовжують бездіяти щодо сплати суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, позивач звернувся до суду про стягнення пені за несвоєчасне та неповне відшкодування податку на додану вартість на рівні 120% облікової ставки НБУ за період з 26.03.2015 р. по 15.06.2015 р.

При вирішенні справи по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені ст. 200 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 200.1 статті 200.3 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України (пп. 200.7 200.8 ст. 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України (що діяв на момент закінчення процедури судового розгляду справи) визначено, у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу (п. 200.13 ст. 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Оскільки станом на момент розгляду справи позивачу безпідставно не відшкодовано відповідачами суму ПДВ у строки, встановлені пп. 200.13, 200.15 Податкового кодексу України, позивач набув право на нарахування пені в порядку, встановленому п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України.

Вказані висновки суду узгоджуються з позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в постанові від 18.03.2014 р. у справі № К/800/27708/13 та з висновками Верховного суду України в постанові від 03.06.2014 р. № 21-131а14.

Як вказувалось вище, приписами п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України визначено право платника податків на отримання пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Аналіз викладеного свідчить, що пеня нараховується саме на суму заборгованості наявної на момент прострочення виплати, оскільки контролюючим органом 30.12.2014 року частково погашено бюджетну заборгованість у розмірі 38 224 686,00 грн., що позивачем не заперечувалось, а тому суд приходить до висновку про наявність підстав для нарахування та стягнення пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України з Державного бюджету України на користь ТОВ "РМ-Інвест" саме на суму невідшкодованої бюджетної заборгованості ПДВ у розмірі 23 675 357 грн.

Судом встановлено, що з 04.03.2015 р. облікова ставка НБУ становить 30%, строк прострочки становить 82 дні, сума заборгованості складає 23675357 грн., а відтак сума пені за прострочку сплати бюджетного відшкодування в період з 26.03.2015 р. по 15.06.2015 р. складає 1 914 199 грн. 96 грн. (30% (облікова ставка НБУ з 04.03.2015 р.) * 120%=36%:365 днів (0,0986 (за кожен день прострочки) *82 дні (прострочка з 26.03.2015 р. по 15.03.2015 р.) * 23675357 грн. (сума заборгованості):100.

Крім того, розмір суми пені по бюджетній заборгованості відповідачами не оспорювався.

Згідно з пунктом 200.17 статті 200 Податкового кодексу України джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Наведене в сукупності свідчить, що у зв'язку з несвоєчасним перерахуванням бюджетного відшкодування наявні підстави для нарахування пені у розмірі 1 914 199,96 грн., яка підлягає стягненню з Державного бюджету України.

При цьому, суд звертає увагу, що наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача, а відтак у разі незгоди з бездіяльністю контролюючого органу, вимога про визнання її протиправною бездіяльності відповідача, не буде мати своїм правовим наслідком захист прав позивача, адже таке право підлягає захисту, зокрема, шляхом стягнення з Державного бюджету України суми пені.

Отже, в частині позовних вимог щодо оскарження бездіяльності відповідача позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав та інтересів, а відтак підстави для задоволення відсутні.

Суд також звертає увагу, що позивачем подано до суду заяву про встановлення судового контролю за виконання рішення.

Відповідно до ст. 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вважає за необхідне зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Зважаючи на наведене в сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення в частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «РМ-Інвест» задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «РМ-Інвест» пеню за несвоєчасне та неповне відшкодування податку на додану вартість по декларації за січень 2014 року, за період прострочення відшкодування податку на додану вартість за період з 26.03.2015 р. по 15.06.2015 року в сумі 1914199 грн. 96 коп. (один мільйон дев'ятсот чотириста тисяч сто дев'яносто дев'ять) гривень 96 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати у сумі 243,60 грн. присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «РМ-Інвест» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов