Рішення № 4853978, 03.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/225

03.09.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоряний носоріг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерський дім

«Корнелія»

про стягнення 359 232,41 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача Параніч А.М.

Від відповідача не з’явився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Зоряний носоріг»позивач у справі, звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерський дім «Корнелія»359 232,41 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2009р. порушено провадження у справі.

Позивачем в судовому засіданні 21.07.09р. було подано документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, а також подано клопотання про стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем в зв’язку з правовою допомогою адвоката.

В судовому засіданні 03.09.09р. позивачем подано письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 21.07.09р.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Представник Позивача у судових засіданнях підтримував викладені у позові обставини, та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник Відповідача в судові засідання не з’являвся, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило. Про поважні причини неявки в судові засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Відзив на позов відповідач не подав.

За таких обставин рішення по справі виноситься на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши надані оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи, суд-

ВСТАНОВИВ:

27.12.2007 р. між Позивачем та Відповідачем було укладено попередній договір №24/2 (надалі –Попередній договір) про укладення у майбутньому договору суборенди нежитлових приміщень загальною площею 700 квадратних метрів, (далі - Об'єкт суборенди) що знаходяться за адресою: м. Київ, просп. Московський, 13-В.

Попереднім договором було погоджено термін укладення основного договору суборенди - до 01 травня 2008 р.

У відповідності з п. п. 2.4, 2.5 Попереднього договору, Позивачем платіжними дорученнями за №23 від 15.01.2008 на суму 151 500 грн. та №119 від 12.03.2008 р. на суму 151 500 грн. було перераховано на рахунок Відповідача авансовий платіж загальним розміром 303 000 грн., який після укладення основного договору мав бути зарахований в рахунок орендної плати.

У погоджений Попереднім договором термін основний договір суборенди укладений не був, жодна із сторін не направила іншій стороні пропозицію про його укладення, інший граничний термін укладення основного договору сторонами також не був узгоджений, приміщення за актом приймання-передачі Позивачеві не передавались; в матеріалах справи відсутні докази протилежного.

Відповідач не скористався своїм правом з’явитися до суту та надати письмові документально та нормативно обґрунтовані заперечення проти обставин, викладених в позові.

Позивач вважає, що основний договір не був укладений або з вини Відповідача, або ж з незалежних від сторін причин, оскільки до вказаного в попередньому договорі граничного терміну Відповідач або не мав можливості надати або не мав наміру надати Позивачеві необхідні для укладення основного договору правовстановлюючі документи на об'єкт оренди.

Судом встановлено, що сторонами не надано достатніх і належних доказів щодо наявності вини позивача або відповідача у неукладенні основного договору суборенди за Попереднім договором.

Відповідно до п. 4.3 Попереднього договору, якщо основний договір суборенди не був укладений з незалежних від Сторін причин і Сторони не домовились про продовження граничного терміну укладення основного договору суборенди, Орендодавець зобов'язаний повернути Орендареві сплачену відповідно до п. 2.4 цього Договору суму авансу.

Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов не допускається.

Як вбачається з умов Попереднього договору, отриману від Позивача суму авансу Відповідач був зобов’язаний: або зарахувати в рахунок орендної плати після укладення договору суборенди, або повернути Позивачу, якщо договір суборенди не буде укладено чи з вини Відповідача, чи з незалежних від сторін причин.

Відповідно до п. 3 ст. 635 ЦК України зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Тобто, одне з зобов'язань, встановлене Попереднім договором - зобов'язання укласти основний договір суборенди, припинилося 01 травня 2008 р. (відповідно до п.1.2 Попереднього договору, договір суборенди мав бути укладений в строк до 01.05.08р.).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, у відповідності до ст. 530 ЦК України, з 01.05.08р. у Відповідача виник передбачений Попереднім договором обов'язок повернути Позивачеві сплачену суму авансу у розмірі 303000 грн., а виникнення обов'язку повернення цієї суми пов'язане з ненастанням події підписання основного договору суборенди, граничним терміном якої є 01.05.2008 р.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач порушив умови Попереднього договору - не повернув Позивачеві авансовий платіж у розмірі 303 000 грн. ні після 01.05.08р., ні станом на момент винесення даного рішення - в матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем вищенаведеної заборгованості, а тому, зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення з Відповідача суми авансового платежу за Попереднім договором в розмірі 303 000 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Суд погоджується та вважає обґрунтованим та арифметично вірним наданий Позивачем розрахунок 3% річних та індексу інфляції, відповідно до якого сума 3% річних складає –9065,10 грн., а сума інфляційних складає – 47 167,31 грн.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем Позивачу суми 3% річних та індексу інфляції, а тому, зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача сум: 3% річних –9065,10 грн. та інфляційних –47 167,31 грн.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є нормативно та документально обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Також позивачем заявлено клопотання, у відповідності до ст. 44 ГПК України, про стягнення з Відповідача судових витрат у розміні 2500 грн., понесених позивачем на правову допомогу адвоката.

Суд дійшов висновку, що Позивачем подано суду належні докази надання Позивачу правової допомоги адвокатом по веденню даної справи в суді, а також оплати позивачем цих послуг, а тому суд задовольняє клопотання позивача щодо покладення витрат на правову допомогу адвоката у відповідності до ст. 44 ГПК України, на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерський дім «Корнелія»(м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 49; ідентифікаційний код 33150558) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоряний носоріг»(м. Київ, вул. Максима Кривоноса, 27; ідентифікаційний код 34484410) 303 000 (триста три тисячі) грн. основного боргу, 47 167 (сорок сім тисяч сто шістдесят сім) грн. 31 коп. інфляційних, 9065 (дев’ять тисяч шістдесят п’ять) грн. 10 коп. 3% річних, 2500 (дві тисячі п’ятсот) грн. витрат на послуги (правову допомогу) адвоката, 3 592 (три тисячі п’ятсот дев’яносто дві) грн. 32 коп. державного мита, 315 (триста п’ятнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя І.О.Домнічева

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення –08.09.2009р.