Рішення № 4853926, 30.07.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" липня 2009 р.

Справа № 17/64-1290

Господарський суд Тернопільської області у складі

судді Андрусик Н.О.

при секретарі судового засідання Кулагіній Т.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Національного університету водного господарства та природокористування, м. Рівне

до відповідача: Закритого акціонерного товариства “Кременець-цукор”, м. Кременець Тернопільської області

про стягнення заборгованості в сумі 13951,30 грн.

за участю представників сторін:

позивача: Собуцький В.О., уповноважений, довіреність № 001-892 від 20.07.09р.;

відповідача: не з’явився

Представнику позивача роз’яснено його права та обов’язки у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 811 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Позивач - Національний університет водного господарства та природокористування, м. Рівне звернувся до господарського суду Тернопільської області 24.06.2009р.(згідно з штампом на конверті) з позовом до закритого акціонерного товариства “Кременець-цукор”, м. Кременець Тернопільської області, про стягнення заборгованості в сумі 13951,30 грн., в тому числі 1002,08 грн. нарахованої пені, 823,06 грн. інфляційної суми, а також 125,26 грн. -3% річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань згідно договору №4-306 на створення (передачу) науково-технічної і проектної продукції від 25.07.2008р.

Позов обґрунтовується копією договору №4-306 на створення (передачу) науково-технічної і проектної продукції від 25.07.08р.; Додатком №4 до договору №4-306 від 25.07.08р. - протокол погодження договірної ціни на виконання проектних робіт; Актом здачі-приймання науково-технічної продукції від 29.12.08р.; претензією про сплату вартості робіт, неустойки №001-410 від 31.03.2009р.; іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 07.07.2009р. порушено провадження у даній справі та призначено судове засідання на 23.07.2009р. Судове засідання відкладалося в порядку ст. 77 ГПК України до 30.07.2009р. для надання можливості сторонам подати додаткові документи та у зв’язку з заявленим відповідачем клопотанням.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання 30.07.2009р. не з’явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку (повідомлення про вручення поштового відправлення №245694), клопотань про відкладення розгляду справи не заявив.

Відповідно до ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому зі змісту норми даної статті вбачається, що питання чи перешкоджають певні обставини розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи.

За таких обставин, враховуючи, що явка повноважних представників сторін не визнавалася обов’язковою, брати участь в судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, тому суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами згідно правил ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, оцінивши додатково подані докази, суд встановив:

25.07.2008р. між Національним університетом водного господарства та природокористування, як Виконавцем та Закритим акціонерним товариством “Кременець-цукор”, як Замовником, укладено договір на створення (передачу) науково-технічної і проектної продукції за №4-306 (далі –Договір), відповідно до умов якого Замовник доручив, а Виконавець в свою чергу, взяв на себе обов’язок створення (передачі) науково-технічної (проектної) продукції, а саме: обстеження та розробка висновків про технічний стан конструкцій станції дефекосатурації у виробничому цеху Замовника у м. Кременець Тернопільської області. Строки виконання та передачі робіт за Договором визначено до 31.12.2008р., про зазначено у п. 1.3 Договору.

Згідно п. 2.1 договору, за створену науково-технічну (проектну) продукцію згідно Договору замовник перераховує Виконавцю згідно з підписаним сторонами протоколом про договірну ціну, а саме: 12000,00 грн. Розрахунок (оплата) здійснюється поетапно, згідно підписаних актів здачі-приймання виконаних робіт (п. 2.3 Договору).

Як випливає з матеріалів справи, позивач взяті на себе зобов’язання щодо створення (передачі) науково-технічної (проектної) продукції згідно Договору №4-306 від 25.07.2008р. виконав належним чином, що підтверджується актом №1 здачі-приймання науково-технічної продукції від 29.12.2008р., підписаного представниками сторін без зауважень. За даним актом роботи виконані по І етапу на суму 12 000 гривень. Проте відповідач за виконані роботи у розмірі, передбаченому договором №4-306, протоколом погодження договірної ціни на виконання проектних робіт (Додаток №4 до договору №4-306 від 25.07.08р.) та акті здачі-приймання науково-технічної продукції від 29.12.08р. своєчасно не розрахувався, у зв’язку з чим станом на 13.05.2009р. (дата оформлення позовної заяви) ним допущено заборгованість перед позивачем в сумі 12000,00 грн.

До виконання господарських договорів, згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Згідно ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.

У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, в силу зобов’язання, яке виникає між сторонами, одна сторона (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язана вчинити певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а інший кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов’язання, що випливають із договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, згідно яких та в силу ст. 892 Цивільного кодексу України, підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.

Обов’язок по перерахуванню грошових коштів за виконані науково-дослідні роботи встановлено розділами 1, 2 Договору та випливає із змісту загальних положень про зобов'язання цивільного законодавства та Господарського кодексу України від 16.01.2003р., які суд застосовує до спірних правовідносин (ст.ст. 526, 509 ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України).

Статями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено обов’язок учасників господарських відносин належним чином виконувати свої зобов’язання відповідно до вказівок закону, інших правових актів, договору, а при відсутності таких вказівок –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. У відповідності до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У зв’язку з тим, що договором не було передбачено строку проведення оплати виконаних проектних робіт, позивач 03.04.09р. звернувся на адресу відповідача з претензію №001-410 від 31.03.2009р., в якій пропонував перерахувати кошти в розмірі 13269,98 грн. (борг, інфляційну суму, пеню та 3% річних), однак, вимога позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як стверджує позивач і це випливає з матеріалів справи, в порушення умов договору, ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, відповідач не виконав своїх договірних зобов’язань та не провів розрахунків за виконані науково-дослідні роботи у порядку, визначеному розділом 2 Договору, внаслідок чого станом на 13.05.2009 року (дата оформлення позовної заяви) виник борг у сумі 12000,00 грн.

Доказів, що підтверджують виконання відповідачем зобов’язання щодо оплати прийнятих робіт в повній мірі та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, у матеріалах немає. Укладений між сторонами договір підлягає виконанню належним чином і в установлений строк, що випливає із положень ст.526 ЦК України.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, суд вважає доводи позивача про порушення його майнових прав на суму 12000,00 грн. основного боргу такими, що підтверджуються документально, а тому, згідно ст. 15 ЦК України, порушене право Національного університету водного господарства та природокористування, підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача цієї суми боргу.

Належне виконання грошових зобов’язань покупцем забезпечено сторонами згідно п. 4.1. Договору пенею у розмірі облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Оскільки за приписами ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, відповідачем дані строки порушені, в зв’язку з чим він повинен нести відповідальність, передбачену умовами договору (п.4.1 договору), з врахуванням вимог Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та ч. 4,6 ст. 231 Господарського кодексу України, згідно яких пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня, а тому, враховуючи встановлений п. 4.1 договору розмір пені, беручи до уваги, що оскільки вимогу про сплату боргу надіслано на адресу відповідача 03.04.2009р., враховуючи термін поштового обігу кореспонденції, передбачений п.п. 4.1., 4.2. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 12.12.2007р. № 1149), що становить п’ять днів та термін, передбачений ст. 530 ЦК України (7 днів), суд дійшов висновку, що кінцевою датою оплати вартості виконаних позивачем робіт є 15.04.2009р., відтак, правомірними слід вважати вимоги про стягнення 228,82 грн. пені, за період з 16.04.2009р. по 15.05.2009р. (29 днів). В частині стягнення 773,26 грн. пені, суд відмовляє у зв’язку з неправомірністю та безпідставністю їх заявлення.

У зв’язку з тим, що грошові зобов’язання відповідачем не виконані в строк до 16.04.2009 року, тому правомірними є вимоги, котрі ґрунтуються на положеннях ст. 625 ЦК України і надають право позивачу вимагати від боржника сплати боргу з урахуванням трьох відсотків річних та встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Оцінивши подані позивачем розрахунки трьох відсотків річних у розмірі 125,26 грн. (за період 08.01.2009 р. по 15.05.2009 р.) та інфляційних нарахувань в розмірі 823,06 грн. (за період з січня по квітень 2009 року включно), суд здійснивши арифметичні розрахунки, вважає правомірними, такими, що підлягають до задоволення, оскільки відповідають встановленим Держкомстатом України індексам інфляції за травень 2009 року, вимогам закону, умовам укладеного договору та встановленим судом обставинам справи, вимоги в розмірі 60,00 грн. інфляційних нарахувань та 28,60 грн. - 3% річних за період з 16.04.2009р. по 15.05.2009р.

В решті вимог суд відмовляє, оскільки такі вимоги неправомірно нараховано.

Згідно вимог ст.ст.32,33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За таких обставин справи, позовні вимоги підлягають до задоволення частково, в розмірі 12317,42 грн., в тому числі 12000,00 грн. основного боргу, 228,82 грн. пені, 60,00 грн. інфляційних нарахувань та 28,60 грн. - 3% річних, як обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем належними та допустимими доказами у встановленому законом порядку.

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України, покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В судовому засіданні 30.07.2009р. за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.

З огляду на наведене, керуючись ст. 6 Закону України «Про судоустрій України», ст.ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 610, 892 ЦК України, ст.ст. 67, 173, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 42-47, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 811, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Кременець-цукор”, м. Кременець Тернопільської області, вул. 107 Кременецької дивізії, 1, ідентифікаційний номер 30917397, - 12000,00 грн. боргу, 228,82 118,36 грн. пені, 60,00 грн. інфляційних нарахувань, 28,60 грн. - 3% річних та 401,28 грн. в повернення сплачених судових витрат на користь Національного університету водного господарства та природокористування, м. Рівне, вул. Соборна, 11, ідентифікаційний код 02071116.

3. В решті позову –відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Суддя