Постанова № 48537934, 12.10.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/2651/2011

12 жовтня 2011 року 17год. 30хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Баглика В.С. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1

відповідача: представник ОСОБА_2 третьої особи позивача: представник < Текст > третьої особи відповідача: представник < Текст >

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос" < Список > < в особі > третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача< 3-тя особа > до Державної податкової інспекції у м.Рівне третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача < 3-тя особа > про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.12.2010 року № 0005062342/0 в частині штрафних (фінансових) санкцій. В обгрунтування позову вказує, що відповідно до преамбули Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, цей закон не регулює питання погашення податкових зобовязань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно ч. 4 ст. 12 зазначеного Закону, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообовязкового державного соціального страхування, податків і зборів (обовязкових платежів).

Вважає неправомірним нарахування штрафних (фінансових) санкцій у період дії мораторію на підставі пп. 17.1.3, 17.1.6, 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року.

До початку судового розгляду справи по суті позивач подав заяву про доповнення та уточнення позовних вимог (а.с.54-55), в якій вказує, що в ході перевірки податковим органом при співставленні реєстру виданих податкових накладних за вересень 2010 року та розшифровки податкових зобов'язань в розрізі контрагентів до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року було встановлено, що товариством не включено до податкових зобов'язань податкові накладні:

№ 1940 від 30.09.2010 року по ТзОВ "Укртехнофос-Плюс" на загальну суму 450 000 грн., в тому числі ПДВ 75 000 грн.;

№ 1931 від 10.09.2010 року по ТзОВ "Укртехнофос-Плюс" на загальну суму 20087,07 грн., в тому числі ПДВ 334,68 грн.

Решта суми 16 608 грн. не включена в графу "Інші" в розшифровці податкових зобов'язань в розрізі контрагентів.

З вказаним порушенням позивач погодився і платіжним дорученням № 415 від 18.01.2011 року сплатив суму основного платежу 91943 грн., яка відображена в спірному податковому повідомленні-рішенні № 0005062342/0 від 29.12.2010 року.

Позивач з вказаним рішенням податкового органу не погоджується в частині нарахування штрафної (фінансової) санкції на суму 27 582,90 грн.

Вказує, що ухвалою господарського суду Рівненської області № 8/32 від 01.10.2010 року порушено провадження у справі про банкрутство ТзОВ "УкрТехноФос" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів товариства.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до ст.12 зазначеного Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредитором у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку наявні зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

Позивач вказує, що як зазначено в акті перевірки, товариство занизило податкове зобов'язання за вересень місяць 2010 року в розмірі 91943 грн.

Оскільки порушення норм податкового законодавства вчинене позивачем до введення мораторію (01.10.2010 року), тому податкове зобов'язання, визначене ДПІ у м. Рівне в податковому повідомленні-рішенні від 29.12.2011 року № 0005062342/0 в частині застосованої штрафної (фінансової) санкції в розмірі 27582,90 грн. підпадає під дію мораторію.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав з наведених у ньому підстав, просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне від 29.12.2010 року № 0005062342/0 в частині нарахованої штрафної (фінансової) санкції в розмірі 27582,90 грн.

Відповідач - Державна податкова інспекція у м. Рівне - адміністративний позов не визнав, подав письмові заперечення (а.с.52). Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, які відповідають наведеному в запереченні. Зокрема, зазначив, що працівниками ДПІ у м. Рівне було проведено перевірку ТзОВ "УкрТехноФос", під час якої встановлено заниження податкових зобовязань за вересень 2010 року в сумі 91 943,00 грн. Штрафну санкцію застосовано в розмірі 30 % від суми недоплати, тобто 27582,9 грн.

Відповідно до абз. 24 ст. 1 Закону України від 14.05.1992 року № 2343-ХІІ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до п. 4 ст. 12 Закону № 2343-ХII протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обовязкових платежів).

Вказує, що відповідно до абз. 24 ст. 1, п. 4 ст. 12 Закону України від 14.05.1992 року № 2343-ХІІ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , в даному випадку не йде мова про невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань. Штрафна санкція нарахована за порушення податкового законодавства - заниження податкових зобовязань за вересень 2010 року в сумі 91 943,00 грн.

Вважає, що податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно, з дотриманням норм чинного законодавства. В задоволенні адміністративного позову просить відмовити за безпідставністю вимог.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх у сукупності, відповідно до вимог закону, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з таких підстав.

Судом встановлено, що в період з 22.11.2010 року по 10.12.2010 року службовими особами ДПІ у м. Рівне на підставі направлення від 22.11.2010 року № 2210/23-100, згідно з частиною 1 статті 11-1 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХII "Про державну податкову службу в Україні", проведено планову виїзну перевірку ТзОВ "УкрТехноФос" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року. За результатами перевірки складено акт від 23.12.2010 року № 2119/23-100/30946915 (а.с.5-22).

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість за вересень 2010 року у розмірі 91 943 грн.

На підставі акта перевірки № 2119/23-100/30946915 Державною податковою інспекцією у м. Рівне 29.12.2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005062342/0, яким ТзОВ "УкрТехноФос" визначено суму податкового зобовязання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 119 525,9 грн., у тому числі за основним платежем 91 943 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 27 582,9 грн.

Позивач використав процедуру адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, за результатами якої Державною податковою адміністрацією в Рівненській області, Державною податковою адміністрацією України скарги платника податків залишені без задоволення, визначене податковим органом зобов'язання в сумі основного платежу та штрафних (фінансових) санкцій - без зміни (а.с.23-30, 32-37).

ТзОВ "УкрТехноФос" визначену податковим органом суму основного платежу 91 943 грн. сплачено до бюджету платіжним дорученням № 415 від 18.01.2011 року (а.с.24).

Також судом встановлено, що 01.10.2010 року ухвалою господарського суду Рівненської області в справі № 8/32 порушено провадження у справі про банкрутство ТзОВ "УкрТехноФос", введено процедуру розпорядження майном боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів товариства (а.с.56).

Оцінюючи встановлені судом фактичні обставини справи відповідно до вимог закону, та з урахуванням правового обгрунтування позивачем позовних вимог, суд приймає до уваги наступне.

В силу вимог пункту 7.8 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181 із змінами та доповненнями (чинного на час виникнення спірних правовідносин) з моменту прийняття ухвали судом про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок сплати податкового зобов'язання або погашення податкового боргу такого платника податків, зазначених у заяві, яка подається до суду, визначається згідно з нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", без застосування норм цього Закону.

Втім у наведеній нормі йдеться про заяву кредитора стосовно вимог, що виникли до порушення справи про банкрутство, як це випливає зі змісту статті 7, пункту 15 статті 11, статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Отже, приписи Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181 не регулюють питання погашення зобов'язань або стягнення податкового боргу, які виникли до порушення провадження про банкрутство боржника та визнані господарським судом конкурсними вимогами.

Відтак, визначальним при вирішенні даного адміністративного спору є встановлення моменту виникнення податкового зобов'язання, у зв'язку з яким податковим органом нараховано спірні штрафні (фінансові) санкції.

Згідно з пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону № 2181, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Згідно з пп.4.2.2 "б" п.4.2 ст.4 Закону № 2181, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону № 2181, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону № 2181, податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Відповідно до пп.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону № 2181, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення.

Остаточне рішення вищого (центрального) органу контролюючого органу за заявою платника податків не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку.

Відповідно до пп.5.2.3 п.5.2 ст.5 Закону № 2181, заява, подана із дотриманням строків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, зупиняє виконання платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні, на строк від дня подання такої заяви до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума податкового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Відповідно до пп. 5.2.4 п.5.2 ст.5 Закону № 2181, процедура адміністративного оскарження закінчується:

останнім днем строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі коли така заява не була подана у зазначений строк;

днем отримання платником податків рішення контролюючого органу про повне задоволення скарги, викладеної у заяві;

днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Відповідно до пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону № 2181, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Відповідно до пп.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону № 2181, у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Судом встановлено, що податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 91 943 грн. не було самостійно задеклароване платником в податковій декларації за вересень 2010 року, що позивачем не заперечується.

Господарським судом Рівненської області мораторій на задоволення вимог кредиторів введено з 01.10.2010 року.

Декларація з податку на додану вартість за вересень 2010 року (базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю) повинна бути поданою до податкового органу протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, тобто до 20 жовтня 2010 року.

Заниження податкового зобов'язання на вказану суму було встановлено податковим органом під час перевірки, результати якої оформлено актом від 23.12.2010 року, а визначено платнику суму податкового зобов'язання до сплати податковим повідомленням-рішенням від 29.12.2010 року, - після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Суд не приймає доводи позивача про те, що застосовані податковим органом штрафні (фінансові) санкції є по суті вимогою конкурсного кредитора, оскільки порушення податкового законодавства допущене позивачем до введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. При цьому суд враховує, що матеріалами справи підтверджено, що податкове зобов'язання за вересень 2010 року в сумі 91 943 грн. виникло у позивача після введення такого мораторію, а саме у зв'язку з прийняттям відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення від 29.12.2010 року. Більше того, оскільки платник податків розпочав процедуру адміністративного оскарження такого податкового повідомлення-рішення, останнє набуло статусу узгодженого 18.01.2011 року у зв'язку зі сплатою зобов'язання позивачем.

За змістом абзацу двадцять четвертого статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів, який в силу вимог пункту 4 статті 12 названого Закону вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство, являє собою зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію.

Таким чином, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, а отже, не припиняє і заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Порушення провадження у справі про банкрутство не означає завершення підприємницької діяльності боржника. Він має право укладати договори і вчиняти інші правочини, у нього виникають права та обов'язки, в тому числі й зі сплати до бюджету податків та зборів (обов'язкових платежів), виконання яких забезпечується на загальних підставах.

Таким чином, дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Поточні ж вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом. За поточними зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Отже, нарахування штрафних санкцій, застосування заходів забезпечення в разі невиконання зазначених зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на їх виконання і штрафних санкцій ґрунтуються на законі.

Відповідно до пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону № 2181 у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, оскільки визначення позивачу податкового зобов'язання мало місце після введення мораторію, то застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону № 2181 слід визнати правомірним, позаяк це поточні зобов'язання позивача, які виникли після введення мораторію.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Вищого адміністративного суду України, наведеній в постанові від 11.11.2010 року в справі № К-28328/06.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, позаяк доводи позивача не спростовують правомірності застосування суб'єктом владних повноважень штрафних (фінансових) санкцій.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В позові Товариству з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне від 29.12.2010 року № 0005062342/0 в частині нарахованої штрафної (фінансової) санкції в розмірі 27 582,90 грн. - відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя < Підпис >ОСОБА_3