Ухвала суду № 48534455, 13.08.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 744/577/15-ц Провадження № 22-ц/795/1608/2015 Головуючий у I інстанції -Гнип О. І. Доповідач - Горобець Т. В.Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - судді Горобець Т.В. ,

суддів Хромець Н.С., Бечка Є.М.,

при секретарі - Мартиновій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Семенівського районного суду Чернігівської області від 06 липня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,

в с т а н о в и в :

05 червня 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" ( далі ПАТ КБ „ Приват Банк ) звернулось до суду із позовною заявою зазначаючи, що 29.07.2011 року між Банком і ФОП ОСОБА_1 було укладено кредитний договір шляхом підписання Заяви про відкриття рахунку В Заяві ОСОБА_1вказувала, що вона ознайомлена з Умовами та Правилами надання банківських послуг, які розміщені на сайті Банку і погоджується з ними, та, що Заява та картка із зразками підписів разом з Умовами та Правилами складають Договір банківського обслуговування.

Банк свої зобов"язання виконав, надавши Відповідачу кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_1 розмірі 11500,00 грн, а Відповідач свої зобов"язання по поверненню кредиту порушив, у зв"язку з чим виникла заборгованість, розмір якої на 14 травня 2015 року становить 26 198, грн , та складається з: 11479 грн 83 коп. заборгованості за кредитом, 7468 грн 09 коп. заборгованості за процентами, 5597 грн 17 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов'язання, 1653 грн. 30 коп. заборгованість по комісії за користування кредитом. Вказану суму та 261 грн. 98 коп. судового збору позивач просив стягнути з відповідача.

Рішенням Семенівського районного суду Чернігівської області від 06 липня 2015 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк», з врахуванням заяви представника відповідача ОСОБА_3 про застосування строку позовної давності , задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 20 601 грн. 22 коп., з них : заборгованості за кредитом 11479,83 грн, заборгованості за процентами 7468,09 грн , заборгованості за комісією 1653,30 грн. У задоволенні вимог про стягнення 5597,17 грн пені - відмовлено за пропуском строку позовної давності.

З рішенням суду в частині вирішення вимог щодо стягнення пені, не позивач не погодився, звернувшись з апеляційною скаргою.

У скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення Семенівського районного суду Чернігівської області від 06 липня 2015 року змінити, позов задовольнити в повному обсязі, стягнувши з відповідача також всю суму заборгованості по сплаті пені.

Доводами апеляційної скарги є посилання на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права .

На думку апелянта, суд першої інстанції, усупереч положенням ст.ст. 626,627,638,640, 260, 253, ч.1 ст. 264 ЦК України прийшов до хибного висновку про пропуск позивачем строку позовної давності за вимогами про стягнення пені, не врахувавши, що строк позовної давності за порушення збов"зань, у тому числі , і щодо пені, сторони у письмовій формі погодили , збільшивши його до 5 років, що зазначено у п.п.3.2.1.5.7 Умов та правил надання банківських послуг, зі змістом яких Відповідач ознайомлена, що засвідчила особистим підписом у Заяві від 29.07.2011 року. Така письмова домовленість сторін про збільшення строку позовної давності , на думку апелянта, відповідає вимогам ч.2 ст.259 ЦК України. Тому, враховуючи, що останній платіж ОСОБА_1 здійснила 22 січня 2014 року , на думку апелянта, Банк мав право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, в тому числі і про стягнення пені до 22 січня 2019 року.

У судове засідання ОСОБА_1 та представники сторін не з"явились, про місце та час судового розгляду повідомлені належним чином, про що свідчать розписки про отримання судової повістки.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу відхилити, зазначає, що договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі, тобто він повинен бути зазначений у окремому письмовому документі ( договорі) , підписаному сторонами. Такого письмового договору, усупереч ст. 259 ЦК України, сторонами підписано не було, на що обґрунтовано послався суд першої інстанції, ухваливши законне рішення.

Вислухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено і визнано сторонами, що 29 липня 2011 року між ПАТ КБ „ Приват Банк" та ФОП ОСОБА_1 був укладений кредитний договір шляхом підписання сторонами Заяви про відкриття рахунку ( а.с. 26), в якій зазначено, що ОСОБА_1 ознайомлена з Умовами та Правилами надання банківських послуг, у тому числі, з Умовами та Правилами обслуговування за Розрахунковими картками, що розміщені на сайті Банку, Тарифами Банку , які разом із заявою та карткою із зразками підписів і відбитка печатки складають Договір банківського обслуговування.

ОСОБА_1 отримала кредитний ліміт у розмірі 11500 грн. на поточний рахунок НОМЕР_1 (а.с.42, 47), проте, збов"язання по поверненню кредитних коштів належним чином не виконала, що призвело до заборгованості перед Банком . Станом на 14.05.2015 року заборгованість становить 26 198, грн , яка складається з: 11479 грн 83 коп. заборгованості за кредитом, 7468 грн 09 коп. заборгованості за процентами, 5597 грн 17 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов'язання, 1653 грн. 30 коп. заборгованість по комісії за користування кредитом. Останній платіж ОСОБА_1 здійснено 22.01.2014 року ( а.с.45 звор.). Правильність розрахунків та розмір заборгованості Відповідачем не оспорюється.

На момент звернення з позовом ФОП ОСОБА_1 виключена з реєстру суб"єктів підприємницької діяльності, що не звільняє її, як фізичну особу, від відповідальності за зобов"язаннями перед ПАТ КБ „ Приват Банк" по кредитному договору (Постанова ВСУ у справі № 6-125цс13).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Банку в частині стягнення пені у зв"язку із збігом позовної давності, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України перебіг позовної давності за вимогами про стягнення пені за даним к кредитним договором становить один рік і розпочався він з дня, наступного за строком останнього платежу за кредитом, який було здійснено 22.01.2014 року. Отже, оскільки позивач звернувся до суду 05.06.2015 року, то строк позовної давності відносно вимог про стягнення пені він пропустив, що є підставою для відмови у позові в цій частині.

Такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на нормах чинного законодавства та відповідає встановленим обставинам справи.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).

Дійсно, при укладенні 29 липня 2011 року договору банківського обслуговування відповідачка, підписавши заяву зазначала, що вона погоджується з Умовами та правилами надання банківських послуг , у тому числі з Умовами та Правилами обслуговування за Розрахунковими картками, Тарифами Банку, які разом із заявою та карткою із зразками підписів і відбитка печатки складають Договір банківського обслуговування( а.с. 26).

Умови договору банківського обслуговування, в пункті 3.2.1.5.7. передбачають , термін позовної давності щодо вимог про стягнення кредиту , відсотків за користування кредитом, винагороди , неустойки - пені, штрафів встановлюється сторонами тривалістю в п'ять років( а.с.27 звор ) Проте, ці Умови, є самостійним документом , який викладено від імені обох сторін Договору, але вони не містять підпису відповідачки ( а.с. 27-38). Сама заява позичальника про відкриття поточного рахунку від 29 липня 2011 року, яка підписана сторонами, також не містить інформації про домовленість сторін щодо збільшення строку позовної давності до 5 років( а.с.26).

На пропозицію апеляційного суду надати позивачу у судове засідання докази на підтвердження, що саме з такими Умовами і саме таким змістом п.п. 3.2.1.5.7. Умов, на які посилається апелянт, була ознайомлена ОСОБА_1, підписуючи заяву про відкриття поточного рахунку, доказів надано не було. Також, відсутні у справі докази і того, що в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення позовної давності, не змінювались.

У зв'язку наведеним, доводи ПАТ КБ «ПриватБанк» про незаконність рішення суду першої інстанції в частині вимог про стягнення пені, не можна визнати обґрунтованими .

За змістом ст.ст. 10, 60 ЦПК України , правосуддя у цивільних справах здійснюється на засадах змагальності сторін, тому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. З огляду на викладене, суд не знаходить підстав для скасування рішення суду, яке ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що сторони Договору у письмовій формі погодили можливість збільшення терміну позовної давності і в апеляційному суді, як і суді першої інстанції апелянтом не надано жодного доказу на підтвердження своїх вимог.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України та враховуючи, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у оскаржуваному рішенні, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 303,307,308,314,315,317,319 ЦПК України, апеляційний суд ,

У х в а л и в :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Семенівського районного суду Чернігівської області від 06 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:Судді: