Рішення № 4853418, 18.08.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

18.08.2009

Справа №2-7/3471-2009

За позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» (95053, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5, ідентифікаційний код 20671506)

До відповідача Каштановського державного комунального госпрозрахункового підприємства житлово-комунального господарства Перовської сільської ради (97566, Сімферопольський район, с. Партизанське, вул. Ленінського комсомолу, 1Б, ідентифікаційний код 30535157)

Про стягнення 161 280,55 грн.

Суддя ГС АР Крим І.І.Дворний

представники:

Від позивача – Сахно В. Г., предст., дов. №2 від 13.01.2009 р.

Від відповідача – Банніков К. В., предст., дов. №75 від 27.07.2009 р.

Сутність спору: Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Каштановського державного комунального госпрозрахункового підприємства житлово-комунального господарства Перовської сільської ради про стягнення 161 280,55 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем належним чином своїх обов’язків по повній та своєчасній оплаті наданих йому позивачем за договором №2247 від 02.01.2008 р. послуг з водопостачання та водовідведення, через що заборгованість Каштановського державного комунального госпрозрахункового підприємства житлово-комунального господарства Перовської сільської ради перед Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» за період з 18.02.2009 р. по 20.05.2009 р. складає 154 833,06 грн. та до часу подачі позову до суду в добровільному поряду не погашена. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 143,14 грн., 1667,49 грн. інфляційних втрат та пеню у сумі 4636,86 грн.

Відповідач у судове засідання з’явився, однак відзив на позов не надав, у зв’язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

02.01.2008 р. між Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» (Водоканал), та Каштановським державним комунальним госпрозрахунковим підприємством житлово-комунального господарства Перовської сільської ради (Абонент) був укладений договір №2247, пунктом 2.2 якого передбачено, що Водоканал приймає на себе зобов’язання забезпечувати Абонента питною холодною водою, при наявності води в джерелах та здійснювати водовідведення, а Абонент приймає на себе обов’язок споживати вказані в цьому пункті послуги в кількості не більше встановленого ліміту. При цьому Абонент приймає на себе зобов’язання своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення, належним чином експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, які підключені до магістральних мереж «Водоканалу», через які Абоненту здійснюється подача води та здійснюється водовідведення.

Відповідно до пункту 4.2.1 Договору остаточний розрахунок за отримані послуги з водопостачання та водовідведення здійснюється до закінчення поточного звітного місяця. Звітним місяцем вважається місяць, в якому безпосередньо надавалися послуги за цим Договором.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вказаного Договору позивачем надавалися послуги з водопостачання та водовідведення, на оплату яких щомісяця виставлялись відповідні рахунки із зазначенням обсягу наданих послуг, тарифів та загальної суми, що підлягає сплаті. Так, за надані послуги за період з 18.02.2009 р. по 20.05.2009 р. позивачем були виставлені наступні рахунки:

- рахунок №2247 від 19.03.2009 р. на суму 45 399,46 грн.;

- рахунок №2247 від 21.04.2009 р. на суму 54 651,22 грн.;

- рахунок №2247 від 20.05.2009 р. на суму 55 582,38 грн.;

Отже, загальна сума наданих послуг складає 155 633,06 грн.

Крім того, на підтвердження обсягів спожитої води та водовідведення позивачем та відповідачем були складені та підписані акти виконаних робіт (а. с. 15, 17- 19, 21-22).

Однак, сума вартості наданих послуг була оплачена відповідачем лише частково на суму 800,00 грн., у зв’язку з чим Каштановського державного комунального госпрозрахункового підприємства житлово-комунального господарства Перовської сільської ради перед Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» за період з 18.02.2009 р. по 20.05.2009 р. складає 154 833,06 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідач не представив суду доказів оплати заборгованості у розмірі 154 833,06 грн., у той час як згідно з приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду. При таких обставинах матеріалами справи підтверджується невиконання відповідачем обов’язків по повній та своєчасній оплаті наданих йому послуг за договором №2247 від 02.01.2008 р., через що вимоги позивача про стягнення з Каштановського державного комунального госпрозрахункового підприємства житлово-комунального господарства Перовської сільської ради заборгованості у сумі 154 833,06 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В підпункті 11.1.1. пункту 11.1. Договору №2247 від 02.01.2008 р. сторони передбачили, що за несвоєчасне внесення плати за послуги водопостачання та водовідведення відповідача сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Судом встановлено, що сума заявленої до відшкодування пені у розмірі 4636,86 грн. обчислена позивачем правомірно.

Проте, ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Крім того, згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України зозмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічне право суду встановлено пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В п. 42 Інформаційного листа від 07.04.2008 р. N 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» Вищий господарський суд України зазначив, що при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

В пункті 3.9.2 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» від 18.09.97 р. N 02-5/289 (з наступними змінами та доповненнями) зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У судовому засіданні представником відповідача була надана суду копія ухвали ГС АР Крим від 25.09.2008 р. у справі №2-4/3862-2008, якою були визнані та затверджені грошові вимоги кредиторів Каштановського державного комунального госпрозрахункового підприємства житлово-комунального господарства Перовської сільської ради на загальну суму 2 151 750,99 грн. Таким чином, враховуючи наявність у відповідача заборгованості перед іншими кредиторам у значному розмірі, приймаючи до уваги нетривалість строку прострочення оплати послуг за договором №2247 від 02.01.2008 р., відсутність негативних наслідків прострочення відповідачем оплати вартості спожитих послуг, суд вважає за доцільне зменшити розмір неустойки за власною ініціативою та стягнути з Каштановського державного комунального госпрозрахункового підприємства житлово-комунального господарства Перовської сільської ради на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» пеню у сумі 150,00 грн.

Крім того, позивачем також заявлені вимоги про стягнення з Каштановського державного комунального госпрозрахункового підприємства житлово-комунального господарства Перовської сільської ради 3% річних у розмірі 143,14 грн. та 1667,49 грн. інфляційних втрат.

Так, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суми інфляційних втрат та 3% річних розраховані позивачем правомірно, через що підлягають стягненню з відповідача.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача згідно з приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Каштановського державного комунального госпрозрахункового підприємства житлово-комунального господарства Перовської сільської ради (97566, Сімферопольський район, с. Партизанське, вул. Ленінського комсомолу, 1Б, ідентифікаційний код 30535157) на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» (95053, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5, ідентифікаційний код 20671506) заборгованість у розмірі 154 833,06, 3% річних у сумі 143,14 грн., 1667,49 грн. інфляційних втрат, пеню у розмірі 150,00 грн., 1612,81 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Дворний І.І.