Рішення № 4853037, 26.08.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2009 р. Справа № 60/147-09

вх. № 5161/1-60

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ньювел", м. Чернігів

до Приватного підприємства "Торгівельно-розважальний комплекс "Мобіль", смт. Пісочин

про стягнення 13694,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ньювел" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Приватного підприємства "Торгівельно-розважальний комплекс "Мобіль" 9671,22 грн. основного боргу, 1092,18 грн. інфляційних втрат, 1497,04 грн. 25% річних та 1433,86 грн. пені. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, у вигляді сплаченого держмита у розмірі 136,94грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 312,50грн.

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 17.08.2009р. у зв`язку з відпусткою судді Чистякової І.О., справу №60/147-09 було передано судді Светлічному Ю.В. для подальшого розгляду.

Відповідач у призначене судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, витребувані попередньою ухвалою суду документи не представив.

          Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 14.10.2008р. було укладено договір поставки товару № 420/08/95.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, о положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1., постачальник зобов"язався передати у власність покупцеві товар, а покупець у свою чергу зобов"язався прийняти та оплатити цей товар на умовах передбачених цим договром.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем був переданий, а відповідачем був отриманий товар на підставі видаткової накладної № NW - 201000084 від 20.10.2008р., видаткової накладної № NW -201000086 від 20.10.2008р., видаткової накладної №NW-201000085 від 20.10.2008р. та доріреності №169 від 20.10.2008р. товар на загальну суму 30367,24грн.

Пунктом 7.3. договору передбачено, що покупець зобов"язаний повністю оплатити постачальнику ціну партії товару, зазначену у видатковій накладній з відстроченням платежу протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару (з дати підписання видаткової накладної).

Судом встановлено, що відповідач отримав вищенаведений товар, що підтверджується підписом та печаткою уповноваженого представника відповідача на видаткових накладних, але його вартість не сплатив.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивач в порядку досудового врегулювання спору направив на адресу відповідача вимогу з прохання погасити дану заборгованість, яка злишилась без відповіді.

При цьому, боржник відповідно до ч.2 статті 530 Цивільного кодексу України повинен виконати таке зобов'язання у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За таких обставин, на час звернення позивача з позовом, відповідачем залишилася несплачена вартість товару в сумі 9671,22грн., що підтверджено матеріалами справи.

          Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в сумі основної заборгованості у розмірі 9671,22грн.

Пунктом 9.4. договору поставки №420/08/95 від 14.10.2008р. за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань була встановлена відповідальність у вигляді пені за кожний день прострочки, але не більш подвійної облікової ставки НБУ.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов"язок по оплаті в термін, встановлений договором позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 1433,86грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 9.4.2 договору поставки №420/08/95 від 14.10.2008р. передбачено, що покупець сплачує постачальнику 25% річних з простроченої суми за весь час користування чужими коштами.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення інфляційних у розмірі 1092,18грн. та 25% річних, що становить суму у розмірі 1497,04грн. підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 136,94грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312,50 гривень слід покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 625, 626, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Торгівельно розважальний комплекс "Мобіль" (62416, Харківська область, смт. Пісочин, в"їзд Набережний, 7, р/р 260003002255 в АКБ "Меркурій", МФО 351663, код 35604057) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ньювел" (14034, м. Чернігів, вул. Проектна, 1а, р/р 2600000016724 в філії "Укрексімбанк" м. Чернігова, МФО 353649, код 32284635) основної заборгованості у розмірі 9671,22грн., інформаційний у розмірі 1092,18грн., 25% річних у розмірі 1497,04грн., пені у розмірі 1433,86грн., держмита у розмірі 136,94грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 312,50грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення по справі №60/147-09 підписано 27.08.2009р.