Рішення № 4852963, 22.09.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 303

РІШЕННЯ

Іменем України

22.09.2009

Справа №2-17/3359-2009

За позовом Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз»

До відповідача Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго»

про стягнення 1 219 015, 47 грн.

Суддя В.І. Гайворонський

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача - Бутенко Г.М., представник

Від відповідача - не з’явився

Сутність спору: Згідно позову та уточнення до нього позивач просить стягнути з відповідача інфляційне відшкодування у розмірі 1 076 344,55 грн. та 3 % річних в сумі 142 670,92 грн. від простроченої суми, а разом 1 219 015,47 грн. у зв’язку з тим, що рішенням Господарського суду АР Крим від 01-28.03.2001 року у справі № 2-17/2441-2001 з Орендного підприємства “Кримтеплокомуненерго” на користь Державного акціонерного товариства “Чорноморнафтогаз” був стягнутий борг у сумі 1628357,87 грн., однак, відповідач вказаний борг не сплатив.

Згідно ст.22 ГПК України уточнення позовних вимог є правом позивача.

Таким чином, позовні вимоги вважаються заявленими згідно уточнення, що також відповідає практиці розгляду вказаних питань Севастопольським апеляційним господарським судом (Постанова від 06.04.04р. по справі №2-17/896-2002).

Відповідач проти позовних вимог заперечує, у відзиві вказав, що позивач мав вправо вимагати від боржника сплати боргу з урахуванням інфляції та 3% річних до розгляду позову про стягнення боргу в сумі 1 219 015,47 грн. по суті, тобто, до 01-28.03.3001 року. З прийняттям судового рішення позивач втратив право вимагати від боржника сплати боргу з урахуванням інфляції та 3% річних втратив. Примусове стягнення боргу у виконання судового рішення здійснює не кредитор, а державний виконавець, а боржник повинен виконати вимогу не кредитора, а державного виконавця, перед яким він і його посадові особи несуть відповідальність.

По справі проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду АР Крим від 01-28.03.2001 року у справі № 2-17/2441-01 позов Державного акціонерного товариства “Чорноморнафтогаз” був задоволений повністю, з Орендного підприємства “Кримтеплокомуненерго” був стягнутий борг за Договором № 839-ТГ-2000 від 01.06.2000 року у сумі 1 628 357,87 грн.

Суд вважає, що позов підлягає задоволенню, при цьому виходить з наступних підстав:

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень вказаної статті, інфляційне відшкодування, а також 3 % річних підлягають сплаті за весь період часу, протягом якого не виконувалось грошове зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Діюче законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження по його примусовому виконанню.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 4 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України №02-5/223 від 12.05.1992 р. „Про деякі питання, пов’язані з застосуванням індексу інфляції” якщо після прийняття господарським судом рішення про відшкодування збитків, їх розмір збільшився в результаті росту цін на майно або роботи, кредитор не позбавлений права подати новий позов до винної особи.

Вказана точка зору відповідає також практиці розгляду аналогічних питань Верховним Судом України (Постанова Верховного Суду України № 03/101 (3/350) від 10.06.2003 року).

Необхідно також відмітити, що вказане стягнення не є неустойкою, що також відповідає практиці розгляду аналогічних питань Верховним Судом України (Постанова Верховного Суду України № 03/120 (10/336) від 19.08.2003 року).

Згідно рішення господарського суду АР Крим від 01-28.03.2001 року у справі № 2-17/2441-01 з відповідача був стягнутий на користь позивача борг у сумі 1 628 357,87 грн. за Договором № 839-ТГ-2000 від 01.06.2000 року.

Згідно ч. 2 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення.

Відповідачем не надано доказів того, що вказане рішення ним було оскаржене, та що вказане рішення скасоване чи змінене.

Так, ст. 129 Конституції України передбачено, що сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості, а також закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед Законом та судом.

Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.

Про необхідність дотримання принципу диспозитивності сторін також указується в постанові Верховного Суду України від 20.05.2002 року № 02/132. (справа № Д12/12), а в постанові Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя” вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.

Таким чином, згідно ст. 35 ГПК України наявність розміру боргу є доведеною.

Відповідачем не представлено доказів погашення боргу. Більш того, згідно відзиву відповідача, він не вказує про те, що борг сплачувався.

Оскільки відповідні докази відсутні у справі до прийняття рішення, немає підстав їх залучати до справи після винесення рішення по справі.

Таким чином, відповідач мав можливість своєчасно виконати грошові обов’язки за Договором № 839-ТГ-2000 від 01.06.2000 року в добровільному порядку, однак цього не зробив.

Примусове виконання рішення суду не звільняє боржника від передбачених законом платежів за прострочку від виконання грошового зобов’язання.

Відповідно до Вимоги позивача від 15.07.2009 року (вих. № 11-2141) позивач вимагає від відповідача сплатити суму індексу інфляції 1 076 344,55 грн., та 3 % річних у сумі 142 670,92 грн. за період з 01.07.2006 року по 01.07.2009 року, що є правом позивача.

При викладених обставинах позовні вимоги є законними, обґрунтованими, та підлягають задоволенню.

Судові витрати згідно ч. 5 статті 49 ГПК України підлягають відшкодуванню позивачу відповідачем, та складають з державного мита 12 190,15 грн., судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн.

Вказані судові витрати підтверджуються платіжними дорученнями № 4929 від 24 червня 2009 року (по сплаті державного мита на суму 12 190,15 грн.), та платіжним дорученням № 4927 від 24 червня 2009 року (по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 312,50 грн.).

На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85, ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Орендного підприємства “Кримтеплокомуненерго” (95000 АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3-А; р/р № 260010196423 в КФ АБ «Експрес-банк», ЄДРПОУ 03358593) на користь Державного Акціонерного Товариства “Чорноморнафтогаз” (95000 АР Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова/ пров. Совнаркомовський, 52/1; ідентифікаційний код 00153117; р/р 26000000131709 АКБ “Чорноморський банк розвитку та реконструкції”, МФО 384577, ІПН 001531101091) інфляційне відшкодування у розмірі 1 076 344,55 грн. та 3 % річних в сумі 142 670,92 грн. від простроченої суми, а разом 1 219 015,47 грн., судові витрати - 12 190,15 грн. державного мита, та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Гайворонський В.І.