Рішення № 4852766, 10.09.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

10.09.2009

Справа №2-15/3407-2009

За позовом Приватного підприємства «Баядера» (84646, Донецька область, м. Горлівка, вул.. Кірова, 33; 95047, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Хімічна, 3/10, ідентифікаційний код 13491057)

До відповідача Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Жмак Яни Станіславівни (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Ростовська, 12, кв. 47, ідентифікаційний номер 2514711023)

Про стягнення 1427,41 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

представники:

Від позивача – Терещенко І.Є., довіреність б/н від 03.08.2009 р., у справі

Від відповідача – Жмак Я.С.

Обставини справи: Приватне підприємство «Баядера» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Жмак Яни Станіславівни про стягнення 1427,41 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов’язань по оплаті поставленого позивачем товару відповідно до договору № 620 від 06.05.2008 р., в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 1353,65 грн. та до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена, що і стало приводом для звернення Приватного підприємства «Баядера» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 15% річних у розмірі 28,37 грн. та пеню у розмірі 45,39 грн. за прострочення виконання зобов’язання.

09.09.2009 р. до господарського суду АР Крим надійшло клопотання відповідача про зміну фактичної адреси відповідача. Крім того, у вказаному клопотанні відповідачка погоджується з позовними вимогами в частині стягнення з неї суми заборгованості в розмірі 1353,65 грн.

10.09.2009 р. до господарського суду АР Крим від позивача надійшла заява в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої він просить суд прийняти відмову від позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 45,39 грн., та 15% річних у розмірі 28,37 грн., просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлену продукцію в розмірі 1353,65 грн.

Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити, прийняти зміну підстав позовних вимог, оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

За такими обставинами, суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

06.05.2008 р. між Приватним підприємством «Баядера» (Постачальник) (позивач) та Суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою Жмак Яною Станіславівною (Покупець) був укладений договір поставки № 620. (а.с. 8-9)

Згідно пункту 1.1 Договору Постачальник зобов’язується передати, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити поставлену продукцію та товари народного споживання (товар) на умовах, визначених дійсним договором.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що найменування, кількість, асортимент товару відображені в накладних на товар, які підписуються сторонами при прийманні-передачі кожної партії товару.

Відповідно до пункту 4.1 Договору розрахунки за товар здійснюються за кожну поставлену партію товару шляхом оплати Покупцем вартості партії товару протягом 14 календарних днів з доти поставки.

Строк дій договору встановлений пунктом 10.2, а саме з моменту його підписання до 31.12.2008 р., але в будь-якому разі до виконання сторонами своїх зобов’язань. (в редакції Додаткової угоди) (а.с. 13)

Сторони не представили суду доказів розірвання договору, зміни його умов або визнання недійсним у встановленому законом порядку, отже суд приходить до висновку, що на момент розгляду спору договір продовжує діяти.

Так, матеріали справи свідчать, що позивачем належним чином виконувалися зобов’язання за Договором, зокрема поставлялася продукція, про що свідчать додані до матеріалів справи накладні на поставку товару, товарно-транспортні накладні. (а.с. 14-24).

Відповідачем частково сплачувалася вартість поставленого позивачем товару.

Проте в порушення умов договору, відповідачем не було сплачено залишок вартості отриманого товару в добровільному порядку та в повному обсязі, в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 1353,65 грн., що і стало підставою для звернення Приватного підприємства «Баядера» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідач, в порушення норм чинного законодавства не представив суду доказів виконання свого зобов’язання оплати товару .

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем обов’язків за договором № 620 від 06.05.2008 р. щодо сплати вартості поставленого товару, а отже сума заборгованості у розмірі 1353,65 грн. повинна бути стягнута з відповідача.

Доказів, що підтверджують зворотнє, ніж встановлено судом, відповідачем всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано, в той час, як кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

Крім того, відповідачем була визнана сума заборгованості у судовому засіданні.

10.09.2009 р. до господарського суду АР Крим від позивача надійшла заява в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої він просить суд прийняти відмову від позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 45,39 грн., та 15% річних у розмірі 28,37 грн.

Розглянувши матеріали справи, заяву позивача, суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити.

Судом встановлено, що відмова позивача від частини позову не порушує чиї-небудь законні права та охоронювані законом інтереси, а також повноваження, якими наділений представник Приватного підприємства «Баядера» Терещенко І.Є. дозволяють відмовитися від позову, також, приймаючи до уваги той факт, що звернення з позовом до господарського суду було ініційоване саме позивачем, а отже заява Приватного підприємства «Баядера» підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального Кодексу України провадження по справі підлягає припиненню у випадку відмови позивача від позову та якщо відмова прийнята господарським судом.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення 45,39 грн. пені та 28,37 грн. річних підлягає припиненню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 78, пунктом 4 частини 1 статті 80, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Жмак Яни Станіславівни (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Ростовська, 12, кв. 47, ідентифікаційний номер 2514711023) на користь Приватного підприємства «Баядера» (84646, Донецька область, м. Горлівка, вул.. Кірова, 33; 95047, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Хімічна, 3/10, ідентифікаційний код 13491057) 1353,65 грн. заборгованості, 96,73 грн. державного мита та 296,35 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині провадження у справі припинити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.