Рішення № 48525846, 11.08.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Копія:

Справа № 127/26099/14-ц Провадження № 22-ц/772/2431/2015Головуючий в суді першої інстанції Бойко В. М.Категорія 27 Доповідач Войтко Ю. Б.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2015 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Войтка Ю.Б.,

Суддів: Міхасішина І.В., Стадника І.М.,

При секретарі: Куленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 липня 2015 року в цивільній справі за позовом

ОСОБА_2 до АТ «ОТП Банк», ОСОБА_3, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ТОВ «ОТП Факторинг України», приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Рудика В.В. про визнання договору іпотеки недійсним, -

встановила:

В грудні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що провадженні Вінницького міського суду Вінницької області знаходиться справа № 127/20749/14-ц про стягнення заборгованості за кредитним договором, однієї з вимог позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» по вказаній справі є звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, яка являється спільною сумісною власністю.

Позивач стверджує, що спірна квартира придбавалась спільно з її чоловіком під час шлюбу. 24 вересня 1983 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем ОСОБА_3. В період шлюбу було придбано спірну квартиру, а 18 квітня 1995 року шлюб було розірвано. Питання про поділ майна не виникало. Не дивлячись на розірвання шлюбу, вони продовжували проживати однією сім'єю у вказаній квартирі, де проживають і в даний час. 13 липня 2010 року знову зареєстрували шлюб. Визначення розміру часток та виділ в натурі, або визначення порядку користування майном не здійснювали.

Договір іпотеки від імені її чоловіка заключала ОСОБА_5, яка діяла на підставі довіреності. Довіреність на право передачі у заставу (іпотеку) квартири, яка являється спільною сумісною власністю, надано без згоди та відома позивача. ОСОБА_5 уклала договір іпотеки (майнової поруки) №PML-В02/084/2008 на всю квартиру, розпорядившись таким чином і належною позивачу часткою квартири.

Позивач вважає, що порушено її права, оскільки частка квартири, власником якої є ОСОБА_3 не визначена, порядок користування квартирою також не встановлювався.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 02 липня 2015 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 липня 2015 року і ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що рішення є необґрунтованим та таким, що не відповідає обставинам справи. Суд, в порушення вимог ст. 213 ЦПК України, прийшов до помилкових висновків, які не відповідають обставинам справи та прийняв незаконне рішення.

У своїх усних запереченнях на скаргу представник відповідача її доводи не визнав, вказавши на безпідставність і на законність та обґрунтованість рішення суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи із наступного.

Згідно з ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду даної справи знайшли своє підтвердження доводи позивача, що квартира в АДРЕСА_1, передана в іпотеку ОСОБА_3 згідно укладеного ним 01.10.2008 року із ЗАТ «ОТП Банк» договору іпотеки № PML-B02/084/2008, є спільною сумісною власністю позивача та її чоловіка ОСОБА_3

Зазначене підтверджено протоколом загальних зборів житлово-будівельного кооперативу від 19.09.1991р., згідно якого ОСОБА_3 прийнято в члени кооперативу з наданням йому 3-х кімнатної квартири по АДРЕСА_1, архівною копією довідки № 7 з якої вбачається, що відповідачем ОСОБА_3 в 1993 році повністю проведено розрахунок за спірну квартиру.

Судом встановлено, що позивач про порушення своїх прав, а саме про існування спірного договору іпотеки № PML-B02/084/2008 від 01.10.2008 року, дізналася влітку 2011 року, а з позовом до суду звернулась 05.12.2014 року. Таким чином суд вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом та позивач не зазначає вимоги поновити пропущений строк, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Однак повністю з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими.

За змістом ст. ст. 572, 575, 578 ЦК України іпотека є видом забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки. Майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу лише за згодою усіх співвласників.

Відповідно до роз'яснень, даних в п. 5-1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.09.1987 року № 9 «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи», судам слід мати на увазі, що згідно із ст. 15 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) член ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на квартиру і вправі розпоряджатись нею на свій розсуд - продавати, заповідати, обмінювати, в тому числі на інше жиле приміщення у будинку державного або громадського житлового фонду чи іншого ЖБК, на жилий будинок (частину будинку), що належить громадянину на праві власності і вчиняти відносно неї інші угоди, що не заборонені законом.

При розгляді спорів про поділ квартири між подружжям, яке розлучилося, судові слід керуватися ст. 146 ЖК України ( 5464-10 ), ст.15 Закону "Про власність" (697-12), п.43 Примірного статуту ЖБК і чинним законодавством про шлюб та сім'ю (статті 22, 24, 28, 29 КпШС України (2006-07).

Внесений одним з подружжя до вступу в шлюб пай є його особистим майном. Якщо паєнагромадження згодом збільшилися за рахунок коштів, одержаних одним з подружжя у дар або в порядку спадкування чи за рахунок дошлюбного майна, то ці кошти також є особистою власністю того з подружжя, який їх одержав. При поділі квартири на цю суму може бути збільшена його частка в паєнагромадженні.

Проте суд першої інстанції необгрунтовано прийшов до висновку, що квартира в АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю та вдавшись в дослідження обставин, що лежать за межами підстави позову не врахував, що позивач не заявляла таки вимоги.

Так, поза увагою суду залишився той факт, що ОСОБА_3 прийняли в члени кооперативу в зв'язку з обміном його 2-х кімнатної квартири на 3-х кімнатну сестри, судом не встановлено походження грошей внесеного паю за квартиру, що вказаний в архівній довідці ЖЕК № 7 (а.с. 12). Також суд не звернув увагу, що належність ОСОБА_3 квартири підтверджується свідоцтвом про право власності від 21.12.2005 року, а тому на момент укладення оспорюваного правочину єдиним власником спірної квартири (предмета іпотеки) був чоловік, який при посвідченні договору зазначив, що на момент придбання квартири фактичних шлюбних відносин ні з ким не підтримував.

За змістом частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Отже, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог щодо відповідності змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства саме на момент вчинення правочину.

На момент набуття права власності на об'єкт нерухомого майна, переданого в іпотеку, ОСОБА_3 у шлюбі не перебував, фактичного проживання чоловіка та жінки однією сім'єю не встановлено. Відповідач ОСОБА_3 був єдиним власником нерухомого майна, а тому діяв на власний розсуд відповідно до норм чинного законодавства, підстав для визнання укладеного нею договору іпотеки недійсним у зв'язку з відсутністю згоди усіх співвласників немає

Судова колегія вважає, що позивач не довела свого позову, що є її обов'язком відповідно до засад змагальності процесу за ст. 10 ЦПК України. При цьому суд створив всі умови для змагального процесу, роз'яснював позивачеві його права та обов'язки.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, а тому судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції на підставі п. 1 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує та ухвалює нове рішення.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 липня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до АТ «ОТП Банк», ОСОБА_3, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ТОВ «ОТП Факторинг України», приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Рудика В.В. про визнання договору іпотеки недійсним відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: (підпис) Войтко Ю.Б.

Судді: (підпис) Міхасішин І.В.

(підпис) Стадник І.М.

"З оригіналом вірно"

Суддя апеляційного суду Войтко Ю.Б.