Постанова № 48525391, 12.08.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2015 р. Справа № 922/2806/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Івакіна В.О., суддя Ільїн О.В.,

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.,

за участю представників сторін:

прокурора Ногіна О.М. посв. № 032167 від 11.02.2015 р.,

третьої особи на стороні позивача не зявився,

1-го відповідача ОСОБА_1 дов. № 08-11/1603/2-15 від 09.04.2015р.,

2-го відповідача ОСОБА_2 дов. № 1 від 19.05.2015р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області (вх. № 3884Х/1-9) на рішення господарського суду Харківської області від 02.07.2015 р. у справі № 922/2806/15,

за позовом Прокурора Фрунзенського району м. Харкова

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, м. Харків,

до 1) Харківської міської ради, м. Харків,

2) Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Пролісок 2010", м. Харків,

про скасування рішення, визнання незаконним державного акту та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.07.2015 р. у справі № 922/2806/15 (суддя Макаренко О.В.) відмовлено у позові повністю.

Заступник прокурора Харківської області з рішенням суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 02.07.2015 р. у справі № 922/2806/15 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

Третя особа, Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, в судове засідання не зявилась, 12.08.2015р. на адресу суду від її представника надійшло клопотання про розгляд справи без повноваженого представника третьої особи. У наданому відзиві на апеляційну скаргу представник третьої особи підтримав апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області.

1-й відповідач, Харківська міська рада, у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства.

2-й відповідач, Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Пролісок 2010", у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін зазначене рішення суду першої інстанції. Вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте повне, обєктивне та неупереджене, з дослідженням всіх доказів і обставин, що мають значення правильного вирішення справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте третя особа не скористалася своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обовязковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обовязком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі вищевказаної особи за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до п. 6.1. Додатку до рішення 5 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 23.02.2011 р. №154/11 ОК "ЖБК "Пролісок 2010" надано у власність земельну ділянку, за рахунок земель житлової та громадської забудови, загальною площею 15,0778 га, (кадастровий номер 6310138500:07:001:0035), в межах акту встановлення меж земельної ділянки на місцевості від 21.06.2004 р. №146/04, для будівництва об'єкту зі зміною його функціонального призначення під житлову забудову по проспекту 50 річчя СРСР, ріг проспекту Московського та подальшої експлуатації об'єкту. Будівництво виконати до 31.12.2012 р.

На виконання вказаного рішення Обслуговуючому кооперативу "ЖБК "Пролісок 2010" видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №192500 від 02.09.2011 р.

На думку прокурора, вищевказане спірне рішення Харківської міської ради, прийнято всупереч вимогам ст. 41 Земельного кодексу України, ст. ст. 133, 135, 137 ЖК УРСР та Примірного статуту житлового-будівельного кооперативу, затвердженого постановою ОСОБА_2 Міністрів УРСР від 30.04.1985 р. №186, що і стало підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з боку прокурора не доведено порушень відповідачами норм чинного законодавства, діючого на момент виникнення спірних правовідносин, прийняття органом місцевого самоврядування (як суб'єктом владних повноважень) ненормативного акту, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність, укладання договору оренди).

Надаючи правову оцінку обставинам справи та викладеним доводам сторін, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Частинами 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Земельного кодексу України житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Правосуб'єктність, у тому числі земельна, житлово-будівельних (житлових) та гаражно-будівельних кооперативів, визначається Законом України "Про кооперацію", положеннями актів господарського та цивільного законодавства про юридичну особу та підприємство, статутами відповідних кооперативів. У частині, що не суперечить чинному законодавству України, застосовуються Примірний статут житлово-будівельного кооперативу, затверджений постановою ОСОБА_2 Міністрів СРСР від 30.04.1985 р. № 186, а також Примірний статут кооперативу по будівництву та експлуатації колективних гаражів-стоянок для автомобілів та мотоциклів, що знаходяться у особистій власності громадян, затверджений постановою ОСОБА_2 Міністрів УРСР від 16.11.1962 р. № 1318. За типом такі кооперативи є обслуговуючими (ст. 6 Закону України "Про кооперацію").

Як вбачається з матеріалів даної справи, ОК "ЖБК "Пролісок 2010" надано у власність земельну ділянку, за рахунок земель житлової та громадської забудови, загальною площею 15,0778 га, (кадастровий номер 6310138500:07:001:0035), в межах акту встановлення меж земельної ділянки на місцевості від 21.06.2004 р. №146/04, для будівництва об'єкту зі зміною його функціонального призначення під житлову забудову по проспекту 50 річчя СРСР, ріг проспекту Московського та подальшої експлуатації об'єкту. Отже, надання спірної земельної ділянки ОК "ЖБК "Пролісок 2010" відбулося у межах компетенції Харківської міської ради.

Зі змісту Статуту ОК "ЖБК "Пролісок 2010" витікає, що датою його державної реєстрації є 09.04.2010 р.

В підпункті 1 пункту 1 Статуту ОК ЖБК "Пролісок 2010" зазначено, що він створений його засновниками на добровільних засадах, базуючись на нормах Конституції України, Цивільного кодексу України, Житлового кодексу УРСР, на підставі Закону України "Про кооперацію" та у відповідності із чинним законодавством України, на підставі рішення загальних зборів засновників. За напрямом діяльності кооператив є житлово-будівельним кооперативом.

Відповідно до пп. 2.6. п. 2 Статуту кооператив може набувати прав на землю згідно діючого законодавства. Земля може бути передана кооперативу на умовах оренди, або безоплатно власність. Кооператив також може набувати право власності на землю за цивільно-правовими угодами.

Згідно з пп. 3.1. п. 3 Статуту кооператив організується з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва або придбання багатоквартирного жилого будинку (будинків) та інших суб'єктів нерухомого майна, або одноквартирних чи багатоквартирних жилих будинків садибного типу, присадибного типу, або багатоквартирного жилого будинку (будинків) з надвірними будівлями (господарськими будівлями та спорудами) за власні кошти кооперативу, а або із залученням банківських кредитів, чи/або позик, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками) та іншими об'єктами нерухомого майна.

Статтею 7 Закону України "Про кооперацію" врегульовано питання створення кооперативу, зокрема, кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах. Засновниками кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, а також юридичні особи України та іноземних держав, які беруть участь у діяльності кооперативів через своїх представників. Рішення про створення кооперативу приймається його установчими зборами. Рішення установчих зборів оформляється протоколом, який підписують головуючий та секретар зборів. Чисельність членів кооперативу не може бути меншою ніж три особи.

Згідно з підпунктом 1.5. пункту 1 Статуту засновниками кооперативу є ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про кооперацію" обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності.

Згідно зі ст. 6 цього ж Закону передбачено, що відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Таким чином, поняття обслуговуючий кооператив та житлово-будівельний кооператив характеризують тип і напрям діяльності кооперативу та не можуть підмінятися.

Відповідно до п.3.3.1. "Державного класифікатору України класифікація організаційно-правових форм господарювання" кооператив - юридична особа, утворена фізичними та (або) юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Отже, найменування ОК "ЖБК "Пролісок 2010" визначає його тип та напрям діяльності відповідно до різновидів юридичних осіб організаційно-правових форм кооперативу, що узгоджується із п. п. 1.2., 1.4. "Вимоги щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу", відповідно до якого, назва юридичної особи може складатися з власної назви юридичної особи, а також містити інформацію щодо мети діяльності, виду, способу утворення, залежності юридичної особи та інших відомостей згідно з вимогами до найменування окремих організаційно-правових форм суб'єктів господарювання, установлених Цивільним та Господарським кодексами України та законами України. Юридична особа, крім повного найменування, може мати скорочене найменування.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що доводи прокурора про те, що ОК ЖБК Пролісок 2010 не є житлово-будівельним кооперативом, а є обслуговуючим кооперативом є помилковими, оскільки поняття обслуговуючий кооператив та житлово-будівельний кооператив характеризують тип і напрям діяльності кооперативу та не є тотожними.

Відповідно до Постанови Верховної ради України від 12.09.1991 р. № 1545-ХІІ "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Акти законодавства Союзу РСР можуть бути застосовані лише за наявності наступних умов: 1. правовідносини не врегульовані законодавством України; 2. акти не суперечать Конституції і законам України.

Отже, при розгляді цієї справи, суд, на підставі ст. 4 ГПК України має застосовувати акти, їх окремі норми (ЖК та Примірний статут), які не суперечать законодавству України.

Як вбачається з матеріалів справи, датою державної реєстрації ОК "ЖБК "Пролісок 2010" є 09.04.2010 р.

При цьому створення ОК ЖБК Пролісок 2010, як зазначено в його Статуті, відбулося не лише на підставі норм ЖК УРСР та Примірного статуту, а й відповідно до положень Закону України Про кооперацію, нормами якого визначено іншу процедуру організації діяльності і створення житлово-будівельних кооперативів.

Суд звертає увагу на роз'яснення Міністерства юстиції України від 05.05.2015 р. №К-6462/8.1 щодо застосування чинного законодавства України стосовно діяльності житлово-будівельного кооперативу, де, окрім іншого, зазначено наступне.

Житловий кодекс Української РСР (далі кодекс) - це чинний законодавчий акт, який є основним актом законодавства і містить загальні положення, які регулюють відповідні правовідносини. Так, зокрема, глава 5 "Забезпечення громадян жилими приміщеннями в будинках житлово-будівельних кооперативів і користування ними" Кодексу визначає порядок організації і діяльності житлово-будівельних кооперативів. Відповідно до статей 133, 137 Кодексу громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру. Житлово-будівельні кооперативи організовуються при виконавчих комітетах місцевих рад, при підприємствах, установах і організаціях. Рішення про організацію кооперативів при підприємствах, установах і організаціях приймаються з урахуванням пропозицій трудових колективів. Порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється цим Кодексом, Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу та іншими актами законодавства. Примірний статут житлово-будівельного кооперативу затверджується ОСОБА_2 Міністрів Української РСР. Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу і зареєстрованого в установленому порядку. При цьому примірний статут житлово-будівельного кооперативу має рекомендаційний характер, оскільки у примірних статутах відповідні уповноважені органи виконавчої влади можуть саме рекомендувати їх орієнтовні умови. У свою чергу, 10.07.2003 року набрав чинності Закон України "Про кооперацію", який є спеціальним, що визначає правові організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні. Відповідно до Прикінцевих положень Закону України "Про кооперацію" кооперативи та кооперативні об'єднання, які створено до набрання чинності цим Законом, зобов'язані протягом року з дня набрання чинності цим Законом привести свої статути у відповідності із цим Законом. До приведення статутів у відповідність із цим Законом кооперативи та кооперативні об'єднання керуються положеннями чинних статутів у частині, що не суперечить цьому Закону (стаття 41 Закону). Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців, регулює Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

Отже, на час створення ОК "ЖБК "Пролісок 2010" діяли такі законодавчі акти, що регулюють питання створення кооперативів, а саме: Закон України "Про кооперацію" та Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

Положення даних законодавчих актів не містять вказівок на обовязкове дотримання 2-м відповідачем умов, викладених у статтях 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірному статуті, на які посилається прокурор.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про кооперацію" статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність. Статут кооперативу повинен містити такі відомості: найменування кооперативу, його тип та місцезнаходження; мета створення кооперативу і вичерпний перелік видів його діяльності; склад його засновників; умови і порядок вступу до кооперативу та виходу чи виключення з нього; права і обов'язки членів та асоційованих членів кооперативу; порядок внесення змін до статуту кооперативу; порядок встановлення розмірів і сплати внесків та паїв членами кооперативу та відповідальність за порушення зобов'язань щодо їх сплати; форми участі членів кооперативу в його діяльності; порядок формування, склад і компетенція органів управління та органів контролю кооперативу, а також порядок прийняття ними рішень, у тому числі з питань, рішення з яких приймається одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів членів кооперативу, які беруть участь у загальних зборах; порядок формування, використання та розпорядження майном кооперативу; порядок розподілу його доходу та покриття збитків; порядок обліку і звітності у кооперативі; порядок реорганізації і ліквідації кооперативу та вирішення пов'язаних з цим майнових питань; порядок скликання загальних зборів; умови і порядок повернення паю. Статут може містити інші пов'язані з особливостями діяльності кооперативу положення, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про кооперацію" членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу. Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності.

Отже, судова колегія повністю погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вищевказані положення містять інші вимоги до кооперативу, ніж ті які були викладені у ЖК УРСР та Примірному статуті, відповідно, з моменту набрання чинності Законом України "Про кооперацію" кооперативи мають керуватися саме цими положеннями.

Також, статтею 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначено, зокрема, термін модельний статут - типовий установчий документ, затверджений Кабінетом Міністрів України, який використовується для створення та провадження діяльності юридичних осіб відповідних організаційно-правових форм, містить встановлені законом правила, що регулюють правовий статус, права, обов'язки та відносини, які пов'язані із створенням, управлінням та провадженням господарської діяльності відповідних юридичних осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 56 ГК України суб'єкт господарювання може створюватися та діяти на підставі модельного статуту, затвердженого Кабінетом Міністрів України, що після його прийняття учасниками стає установчим документом.

Згідно з ч. 5 ст. 56 ГК України якщо суб'єкт господарювання створюється та діє на підставі модельного статуту в рішенні про його створення, яке підписується усіма засновниками, зазначаються відомості про його найменування, мету і предмет господарської діяльності, а також інформація про провадження діяльності на основі модельного статуту.

У відповідності до ч. 1 ст. 87 ЦК України для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.

Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту, затвердженого Кабінетом Міністрів України, що після його прийняття учасниками стає установчим документом.

Засновники (учасники) юридичної особи, утвореної на підставі модельного статуту, можуть у встановленому законом порядку затвердити статут, який є установчим документом, та провадити діяльність на його підставі.

Кабінетом Міністрів України не приймалось рішення про затвердження модельного статуту житлово-будівельного кооперативу.

До того ж, прийняття модельного статуту, його застосування у діяльності певного кооперативу віднесено до компетенції засновників юридичної особи і не є обов'язковим.

У звязку з цим, застосування Примірного статуту не може бути визнано обов'язковим, а його положення повинні відповідати нормам діючого законодавства України.

Таким чином, оскільки норми ст. ст. 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту суперечать нормам Закону України "Про кооперацію", то судом першої інстанції правомірно було застосовано до спірних правовідносин саме Закон України "Про кооперацію".

Також суд зазначає, що відповідно до постанови Верховного Суду України від 11.11.2014 р. по справі 21-405а14 у разі прийняття органом місцевого самоврядування (як субєктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, повязані з реалізацією певних субєктивних прав та охоронюваних законом (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність, укладання договору оренди), позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися.

Конституційний Суд України в п. 5 мотивувальної частини рішення від 16.04.2009 р. № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

Прийняте Харківською міською радою (як суб'єктом владних повноважень) рішення про передачу кооперативу у власність та оренду земельної ділянки є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. Скасування такого акта не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки захист порушеного права у разі набуття права власності на земельну ділянку або укладання договору оренди юридичною чи фізичною особою має вирішуватися за нормами цивільного законодавства.

Згідно з вищенаведеним, позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність та оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

Таким чином, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах, Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що у разі прийняття органом місцевого самоврядування (як суб'єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність, укладання договору оренди), позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку визначений у статті 140 ЗК України 2001 року і є вичерпним: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

В даному випадку, рішення Харківської міської ради про виділення земельних ділянок закінчило свою дію з отриманням ОК "ЖБК "Пролісок 2010" правовстановлюючих документів. При цьому прокурор жодної з вищенаведених передбачених законом підстав припинення права власності на земельну ділянку не зазначив.

До того ж, державна реєстрація 2-го відповідача (ОК "ЖБК "Пролісок 2010") на час розгляду справи не скасована та не визнана недійсною у встановленому законом порядку, тому суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги посилання прокурора про незаконність створення ОК "ЖБК "Пролісок 2010".

Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази скасування державної реєстрації ОК "ЖБК "Пролісок 2010" під час прийняття оспорюваного рішення Харківською міською радою, тому, у міської ради не було правових підстав для відмови в передачі у власність ОК "ЖБК "Пролісок 2010" спірної земельної ділянки.

Враховуючи все вищенаведене, Харківська міська рада при прийнятті оскарженого рішення № 154/11 від 23.02.2011р. в частині п. 6.1 додатку 1 до рішення про надання ОК "ЖБК "Пролісок 2010" земельної ділянки по проспекту 50 річчя СРСР ріг проспекту Московського діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, в свою чергу, з боку прокурора не доведено порушень відповідачами норм чинного законодавства, діючого на момент виникнення спірних правовідносин, прийняття органом місцевого самоврядування (як суб'єктом владних повноважень) ненормативного акту, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність, укладання договору оренди),

Щодо вимог прокурора про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку державний акт серія ЯК №192500 від 02.09.2011 р. та про зобов'язання ОК "ЖБК "Пролісок 2010" передати, а Харківської міської ради прийняти земельну ділянку площею 15,0778 га (кадастровий номер 6310138500:07:001:0035), про що скласти акт прийому - передачі, суд першої інстанції правомірно відмовив у їх задоволенні, оскільки вони є похідними вимогами від вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування оспорюваного рішення.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні заяв відповідачів про застосування позовної давності.

Так, відповідно до п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду № 10 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Позовна давність не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Враховуючи недоведеність позовних вимог прокурора та відсутність порушеного (оспорюваного) права, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що заяви відповідачів про застосування позовної давності не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду повністю погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що рішення господарського суду Харківської області від 02.07.2015 р. у справі № 922/2806/15 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Рішення господарського суду Харківської області від 02.07.2015 р. у справі № 922/2806/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 17.08.2015р.

Головуючийсуддя Бондаренко В.П.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Ільїн О.В.