Постанова № 48525273, 11.08.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2015 р. Справа № 914/2016/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Давид Л.Л.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Лялька Н.Р.,

за участю представників:

позивача: ОСОБА_2 - представник (довіреність в матеріалах справи);

відповідача: ОСОБА_3 представник (довіреність в матеріалах справи);

третіх осіб: не зявились;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Управління капітального будівництва Львівської міської ради, вих. № 05-209 від 22.05.15

на рішення Господарського суду Львівської області від 30.04.15 (суддя Пазичев В.М.)

у справі № 914/2016/14

за позовом: приватного підприємства Мірт, м. Львів

до відповідача: Управління капітального будівництва Львівської міської ради, м. Львів

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державної фінансової інспекції у Львівській області, м. Львів

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головного управління державної казначейської служби України у Львівській області, м. Львів

про стягнення 2 523 766, 20 грн. суми основного боргу, 141 183, 61 грн. - 3% річних, 176 356, 57 грн. - інфляційних втрат.

Приватне підприємство Мірт звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до Управління капітального будівництва Львівської міської ради про стягнення 2 523 766, 20 грн. суми основного боргу, 141 183, 61 грн. - 3% річних, 176 356, 57 грн. - інфляційних втрат.

Позивач 29.04.2015 подав заяву про уточнення (збільшення) позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 2 523 766, 20 грн. основного боргу, 257 519, 70 грн. сума 3% річних та 1 288 600, 42 грн. інфляційних втрат за період з 02.10.2012 по 27.04.2015.

Ухвалою місцевого господарського суду від 10.07.2015 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 фінансову інспекція у Львівській області та Головне управління державної казначейської служби України у Львівській області.

30 квітня 2015 року позивач подав заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 2 523 766, 20 грн. основного боргу, 181 599, 27 грн. сума 3% річних та 1 286 834, 57 грн. інфляційних втрат за період з 02.10.2012 по 27.04.2015.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.04.2015 уточнені позовні вимоги задоволено.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 2 523 766, 20 грн. суми основного боргу, 181 599, 27 грн - 3% річних, 1 286 834, 57 грн. інфляційних втрат та 16 793, 87 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Присуджено до стягнення з відповідача в доход Державного бюджету України 56 286, 13 грн - судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - Управління капітального будівництва Львівської міської ради подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 30.04.2015 у даній справі.

Зокрема, зазначає, що місцевим господарським судом не в повному обсязі зясовано обставини, що мають значення для справи, з огляду на те, що акти виконаних робіт форми КБ-2, КБ-3 відповідачем не підписані, існує спір між сторонами щодо обємів, недоліків та обсягів робіт.

Крім того, вказує, що у звязку з важким фінансовим становищем, відповідач не міг оплатити проведення судової експертизи, без якої судом не могла бути надана вірна правова оцінка якості та вартості виконаних робіт.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 11.08.2015 у звязку з перебуванням судді Гриців В.М. у відпустці, у склад судової колегії внесено зміни, замість судді Гриців В.М. введено суддю Зварич О.В.

В даному судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені у запереченнях на апеляційну скаргу, наголошував, що не підписання актів форми КБ-2 КБ-3 відповідачем зумовлено відсутністю бюджетних асигнувань, що не може бути підставою для звільнення їх від відповідальності, відтак, просив залиши рішення місцевого господарського суду без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, звертала увагу на п. 4.2.8 договору, відтак, просила скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 30.04.2015 та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Треті особи явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, хоча про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, заперечень на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду Львівської області від 30.04.2015 у справі № 914/2016/14 залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 27.10.2011 Управлінням капітального будівництва Львівської міської ради (замовник) ПП Мірт (підрядник) укладено договір № 23 (надалі договір), відповідно до п. 1.1 якого підрядник зобовязується власними силами і засобами, в обумовлений строк у відповідності до замовлення і вимог проектно-кошторисної документації, будівельних норм та правил виконання роботи на обєкті: Реконструкція проспекту Свободи (від вул. Городоцької до вул. ОСОБА_5), а замовник зобовязується прийняти і оплатити виконані роботи.

Договірна ціна на момент укладення договору є твердою (незмінною) і становить 12 400, 0 тис. грн 00 коп., в тому числі вартість робіт, які підлягають виконанню у 2011 році складають 400, 00 тис. грн.

Вартість виконаних робіт буде визначаться щомісячно на основі нормативних трудовитрат, договірної заробітної плати в погодженому розмірі згідно фактично виконаних фізичних обсягів будівельно-монтажних робіт відповідно до ДНБ та чинного законодавства.

Ціна договору можу бути зменшена за взаємною згодою сторін (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 3.2 договору початок робіт - жовтень 2011, закінчення робіт на протязі 120 календарних днів. Строки договору можуть переглядатись сторонами, зокрема, у разі відсутності фінансування.

На виконання умов договору, відповідачем передано позивачу проектно-кошторисну документацію, будівельний майданчик та тротуарну плитку для замощення тротуарів, а позивач приступив до виконання будівельних робіт. Протягом 2011 року позивачем було виконано будівельно-монтажних робіт на загальну суму 3 013 084, 20 грн. Хід виконання будівельно-монтажних робіт та їх якість контролювалися відповідачем, про що свідчать складені за участю його представника акти огляду прихованих робіт.

У пункті 5.3 договору встановлено, що оплата за фактично виконані роботи здійснюється протягом 10 календарних днів після оформлення їх виконання. Проте, посилаючись на відсутність коштів, відповідач відмовився оформляти виконання будівельно-монтажних робіт шляхом складення актів форми КБ-2 та КБ-3. З цих же причин сторонами укладено додаткову угоду №1 від 11.09.2012, якою зменшено обсяг робіт по договору, обмеживши їх обсяг фактично виконаним позивачем об'ємом робіт на суму 3 013 084, 20 грн.

Вказаною угодою також встановлено строк виконання, а саме: до 29.12.2012. Цю Додаткову угоду було укладено під уже здійснені роботи.

19 жовтня 2012 року сторонами оформлено Акти форми КБ-2 та КБ-3 на частину виконаних робіт на суму 489 318,00 грн. У грудні 2012 року позивач у черговий раз надіслав відповідачу ОСОБА_6 форми КБ-2 та КБ-3, запропонувавши оформити виконання решти робіт на суму 2 523 766,20 грн. Проте, підписати дані Акти відповідач відмовився, вказавши на відсутність коштів, необхідних для оплати виконаних робіт. У той же час, сторонами було укладено Додаткову угоду № 2 від 29.12.2012, у якій визначено, що залишкова вартість робіт на суму 2 523 766,20 грн. підлягає оформленню у 2013 році. На реалізацію приписів частини 4 статті 882 ЦК України, на вказаних Актах позивачем вказано про відмову у їх підписання зі сторони відповідача, а Акти підписано у односторонньому порядку позивачем.

Листом, отриманим відповідачем 12.11.2012, позивач повідомив про виконання робіт на суму 3 014 939,00 грн. та просив оплатити їх. Це може вважатись доказом повідомлення про виконання робіт (п. 4.4.16 договору). Окрім того, відповідач на вказаний лист не відповів, тобто не відхилив обґрунтування позивача про виконання робіт.

Додатковою угодою № 2 від 29.12.2012 зафіксовано, прийняття Актом від 19.09.2012 робіт на суму 489 318, 00 грн., а також зафіксовано, що роботи на суму 2 523 766, 20 грн. будуть оформлені у 2013 році. Фактично сторони визначили у предметі договору, що роботи на суму 2 523 766, 20 грн. підлягають лише оформленню. Згідно вимог закону та умов договору таке оформлення здійснюється шляхом складення Актів та Довідок форми КБ-2 та КБ-3 відповідно. Тобто, вказана додаткова угода підтверджує факт обізнаності відповідача про виконання робіт та про необхідність їх прийняття. Викладене виключає необхідність додаткового повідомлення відповідача про здійснення робіт.

Листом від 27.02.2013 № 27/02 позивач ще раз звернувся до відповідача з вимогою документально оформити виконані роботи, підписавши акти форми КБ-2 та КБ-3. Проте, відповідач повернув позивачу запропоновані до підписання акти, про що свідчить лист відповідача від 27.12.2013 № 4-05-149. Зі змісту листа вбачається, що причиною відмови від документального оформлення виконаних позивачем робіт є відсутність у відповідача коштів.

Факт виконання позивачем передбачених договором робіт підтверджується Актом зустрічної звірки щодо документального підтвердження виду, обсягу та якості операцій та розрахунків приватного підприєства Мірт з Управлінням капітального будівництва Львівської міської ради за період з 01.07.2011 по 30.05.2013, що складений Держфінінспекцією у Львівській області. Зі змісту акту вбачається, що проведеними контрольними обстеженнями по об'єкту Реконструкція просп. Свободи (від вул. Городоцької до вул. ОСОБА_5) встановлено, що ПП Мірт улаштовано покриттів з гранітної плитки на 10 м2 більше ніж відображено в Акті приймання виконаних будівельних робіт КБ-2 за грудень 2012 року.

Крім того, на замовлення позивача було проведено експертне дослідження щодо визначення обсягу та вартості виконаних робіт з реконструкції проспекту Свободи у м. Львів. З висновку експертного дослідження №901/13 складеного 21.02.2014 вбачається, що обсяг та вартість робіт фактично виконаних ПП Мірт відповідає обсягам та вартості, зазначеним у відповідних Актах приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2) та Довідках про вартість виконаних будівельних робіт (КБ-3), які складені ПП Мірт для проведення взаєморозрахунків у вересні та грудні 2012 року.

Відповідно до ч. 1 статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно з частиною 1 статті 882 Цивільного кодексу України, замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття.

В силу приписів статті 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Відповідно до частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною; акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частина 2 ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Окрім того, статтею 1 ЦК України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, в тому числі й органів державної влади, а тому, самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з бюджету та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують бездіяльність замовника та не заперечують обов'язку такого органу, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.3 договору десятиденний строк оплати фактично виконаних робіт з моменту оформлення їх виконання, а роботи оформлені актами форми КБ-2 та КБ-3 за вересень 2012 року, який підписано сторонами 19 вересня 2012 року, вони підлягали оплаті до 1 жовтня 2012 року. Однак, фактично сума 489 318, 00 грн. вартості даних робіт була сплачена позивачу лише 08 травня 2013 року. Тому, прострочення оплати даної суми становить 219 днів, а відсотки річних, нараховані за прострочення виконання даного грошового зобов'язання, становлять 8 807, 72 грн. Акти форми КБ-2 та КБ-3 за грудень 2012 підписані позивачем у односторонньому порядку 3 січня 2013 року, підлягали оплаті протягом 10 днів, тобто, - до 14 січня 2013 року. Сума 2 523 766, 20 грн. вартості даних робіт оплачена не була. На час розгляду справи в суді першої інстанції прострочення оплати даної суми становить 508 днів, а відсотки річних нараховані за прострочення виконання даного грошового зобов'язання, становлять 105 375, 88 грн. Разом, належна до сплати сума відсотків річних становить 114 183, 61 грн. Нарахована, у зв'язку із простроченням відповідачем виконання грошових зобов'язань, сума інфляційного відшкодування станом на квітень 2014 року включно становить 176 356, 57 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, що з урахуванням умов договору, ст. 853, 882 ЦК України не приступивши до прийняття робіт, відповідач втратив право посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Окрім того, виявити та заявити про такі недоліки це обов'язок Замовника (відповідача), тому саме на останньому лежить обов'язок доведення наявності таких недоліків на момент їх здачі.

Щодо прихованих робіт, слід зазначити, що усі такі роботи були належним чином прийняті замовником, про що свідчать акти огляду прихованих робіт, підписані представником технічного нагляду відповідача, а питання щодо усунення недоліків може бути предметом іншого спору та не впливає на обовязок оплати за виконані роботи.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач покликається на наступні пункти договору про реконструкцію проспекту Свободи (від вул. Городоцької до вул. ОСОБА_5) від 27.10.2011:

п. 4.1.9 - замовник бере зобов'язання за даним договором, в тому числі оплати за виконані роботи виконати відразу після наявності у нього відповідного бюджетного призначення в межах обсягів фактичних надходжень, які необхідні для здійснення розрахунків за даним договором.

п. 4.1.16 - відсутність фактичних надходжень, які можуть бути скеровані для розрахунків за виконані роботи по даному договору, засвідчує факт відсутності заборгованості замовника перед підрядником.

Однак, дані пункти договору не звільняють відповідача від оплати за роботи з огляду на те, що у відповідності до ч.1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до п. 2.1 договору, з урахуванням додаткової угоди № 1 та додаткової угоди № 2, відповідач надав позивачу замовлення щодо виконання протягом 2012 року будівельних робіт на суму 3 013 084, 20 грн.

Більше того, п. 5.10 договору передбачено, що у разі тимчасового припинення будівництва з причин відсутності фінансування замовник попереджає підрядника письмово, компенсує підряднику збитки з охорони, освітлення об'єкту на основі представлених підрядником табелів, показників лічильників та розрахунків підрядника.

Також, відповідно до п. 4.1.15 договору, замовник має право зменшувати обсяг робіт та загальну суму цього Договору, залежно від реального фінансування видатків.

Однак, вказаними правами замовник не скористався.

Як вказувалось вище, роботи були прийняті шляхом підписання сторонами актів форми КБ-2 та КБ-3 за вересень 2012 року - 19.09.2012, а за грудень 2012 року шляхом одностороннього підписання відповідних актів позивачем 03.01.2013. Враховуючи, що відповідачем замовлено роботи певного обсягу та вартості (3 013 084,20 грн.), встановлено конкретні строки виконання робіт (протягом 2012 року), обсяг робіт не зменшувався, та припинення робіт не вимагалося, останній зобов'язаний оплатити такі роботи.

Отже, колегія суддів погоджується з правомірними висновками місцевого господарського суду та підставністю задоволення уточнених позовних вимог.

З огляду на те, що судова експертиза не була проведена у звязку з відсутністю оплати відповідача, місцевий господарський суд керувався наявними в матеріалах справи доказами, відтак, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі жодним чином не спростовують вищевказане, а відтак, не можуть слугувати підставою для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки скаржник, у встановленому законом порядку, не подав належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували неправомірність та безпідставність заявленого позову, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Львівської області відповідає законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав його для зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 30.04.2015 у справі № 914/2016/14 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повна постанова складена 14.08.2015

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Зварич О.В.