Рішення № 48524519, 03.08.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.10 Справа № 1/63/10

Суддя О.І. Немченко

за позовом фізична особа підприємець ОСОБА_1, 69104, АДРЕСА_1

до відповідача ОСОБА_2 обласного військового комісаріату, 69063, м. Запоріжжя, пров. Тихий, 7

про стягнення 22 386,00 грн.

Суддя Немченко О.І.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, свідоцтво про реєстрацію № 116314 від 08.11.2007 р.;

від відповідача: ОСОБА_3, дор. № 64 від 25.01.2010 р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

26.07.2010 р. до господарського суду Запорізької області звернулась фізична особа підприємець ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2 обласного військового комісаріату про стягнення 22 386,00 грн. основного боргу на підставі договору № 16 від 01.04.2010 р., ст. ст. 526, 530, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

26.07.2010 р. позовну заяву прийнято до розгляду суддею Немченко О.І., порушено провадження у справі 1/63/10, судове засідання призначено на 03.08.2010 р.

Судове засідання закінчено 03.08.2010 р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача надав письмовий відзив, зазначив, що дійсно між сторонами було укладено договір на постачання продуктів додаткового харчування призовників. Позивач свої зобовязання по постачанню продуктів виконав в повному обсязі на суму 22 386,00 грн. Відповідачем не були виконані зобовязання по оплаті з обєктивних причин у звязку з відсутністю коштів за відповідним кодом програмної та економічної класифікації видатків. Кошти які передбачались до сплати за отримані продукти по Договору № 16 від 01.04.2010 р. надходили до ОСОБА_2 обласного військового комісаріату як субвенція місцевого бюджету, державного бюджету. Проте, за відсутністю в Міністерстві оборони України відповідного коду економічної класифікації видатків за певною програмою не дозволило відповідачу виконати взяті на себе зобовязання. Кошти, що передбачалось для оплати по договору, були обліковані за іншим КПКВ та КЕКВ. Витрачання їх призвело б до порушення ст. 51 Бюджетного кодексу України.

Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2010 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № 16 про надання послуг з додаткового харчування призовників на ОСОБА_2 обласному збірному пункті та їх торгівельне обслуговування(надалі Договір).

Згідно з розділом 1 Договору виконавець (позивач) зобовязався забезпечити постачання продуктів для додаткового харчування осіб, призваних для проходження строкової військової служби, які перебувають у ОСОБА_2 обласному збірному пункті перед відправкою у війська, а замовник (відповідач) зобовязався забезпечити приймання та оплату продуктів додаткового харчування у кількості, терміну і за цінами відповідно до умов цього Договору.

Приймання продуктів за кількістю та якістю оформлюється актом (додаток до цього Договору), який складається одразу після закінчення приймання продукції, підписується уповноваженими представниками виконавця та замовником ( пункт 3.4. Договору).

Ціна одного комплекту продуктів додаткового харчування на одного призовника на добу визначена у специфікації (додаток № 1 до Договору) становить 18 грн. 20 коп. та залишається незмінною до повного виконання сторонами зобовязань за цим Договором. (пункт 4.3. Договору). Специфікацією № 1 сторони визначили перелік продуктів, що входять в комплект додаткового харчування призовників у 2010 році, кількість та їх вартість.

Порядок розрахунку за продукцію сторони передбачили пунктом 4.4. Договору, де зазначено, що оплата вартості продуктів здійснюється за кожні десять днів з дня вступу договору в дію за фактично отримані продукти харчування на підставі належним чином оформлених актів приймання, зведеного акту та рахунків-фактур виконавця, з остаточним розрахунком по закінченню весіннього призову та відправок призовників у війська, але не пізніше 15 червня 2010 року, та по закінченню осіннього призову та відправок, але не пізніше 25 грудня 2010 року.

Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими на те особами та діє до 31.12.2010 року.

На виконання вищезгаданого Договору, позивач поставив відповідачу, а відповідач отримав 1 230 комплектів додаткового харчування призовників. Поставка підтверджується наступними документами, копії яких містяться в матеріалах справи: актом передачі продуктів № 1, накладною № 1 від 09.04.2010 р., та довіреністю на отримання матеріальних цінностей сер. ЯНР № 045638 від 09.04.2010 р., що видана представнику відповідача ОСОБА_4 Всього відповідачем отримано товару на загальну суму 22 386,00 грн. для оплати якої позивачем було виставлено рахунок № 1 від 09.04.2010 р.

Факт поставки та отримання товару підтверджує відповідач.

Сума, на яку було отримано продукти харчування не була оплачена всупереч пункту 4.4. Договору, а заборгованість перед позивачем до теперішнього часу є не погашеною.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 22 386,00 грн. основного боргу цілком обґрунтована та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення зміну або припинення цивільних прав та обовязків (ст. 626 ЦК України).

Договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (…).

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічний припис містить норма статті 526 Цивільного кодексу України.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання)(стаття 610 ЦК України).

Аналогічний припис містить норма статті 526 Цивільного кодексу України.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання)(стаття 610 ЦК України).

Отже, позивач виконав свої зобовязання за Договором здійснив поставку продуктів для додаткового харчування призовників в обумовлених кількості та якості.

Відповідач взяті на себе зобовязання за Договором належним чином не виконав, отриманий товар в зазначений в Договорі строк (до 15.06.2010 р.) не оплатив.

Факт заборгованості відповідача в сумі 22 386,00 грн. позивачем документально підтверджений та не заперечується відповідачем.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 22 386,00 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з ОСОБА_2 обласного військового комісаріату (69063, м. Запоріжжя, пров. Тихий, 7 р/р 35226007003829 в ГУДК в Запорізькій області, МФО 813015, код 07835529, КПКВ 2101110, спеціальний фонд 06) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (69104, АДРЕСА_1, р/р 262055016788478 в АТ «ОТП Банк»м. Київ, МФО 300528, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 22 386 (двадцять дві тисячі триста вісімдесят шість) грн. 00 коп. основного боргу, 223 (двісті двадцять три) грн. 86 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя О.І. Немченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, 05 серпня 2010 року.