Рішення № 4852226, 17.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/280

17.09.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірма - Електросвіт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Т.М.М."

про стягнення 88 778,30 грн.

Суддя В.С. Катрич

Представники:

Від позивача не з’явилися

Від відповідача представник –Случак О.В. (дов. № б/н від 01.07.09)

Рішення приймається 17.09.2009р., у зв’язку з оголошенням перерви згідно зі ст. 77 ГПК України.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 66 982,84 грн., що становить заборгованість по поставці кабельно-проводникової продукції на протязі липня-листопада 2008р. згідно видаткових накладних та 1 442,42 грн. трьох відсотків річних, 11 524,71 грн. пені, 8 828,33 грн. збитків від інфляції.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 29.06.2009р. порушено провадження у справі № 8/280, розгляд справи призначений на 23.07.2009р.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 23.07.2009р. розгляд справи був відкладений на 21.08.2009р., у зв’язку з неподанням сторонами усіх витребуваних доказів та необхідністю витребувати нові докази; звернуто увагу відповідача на те, що у відповідності до положень ст.75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

У судове засідання, призначене на 21.08.2009р. з’явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні подав відзив на позовну заяву, в якому зазначалося, що товар поставлявся різними видатковими накладними на підставі різних рахунків фактур, що свідчить про укладення багатьох угод купівлі-продажу, а відповідно і є різними предметами спору, а тому позивачем було порушено порядок об’єднання вимог в одному позові, виходячи з чого, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову повністю. Представник відповідача не виконав вимоги ухвал суду у повному обсязі, усі витребувані судом документи не надав.

Суд вважає можливим розглянути справу відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд –

ВСТАНОВИВ :

На підставі усної домовленості між сторонами, позивачем був поставлений на адресу відповідача товар, що підтверджується видатковими накладними № РНв-0000002 від 27.06.2008р. на суму 306,00 грн., № РНв-0000003 від 01.07.2008р. на суму 15 829,25 грн., № РНв-0000006 від 04.07.2008р. на суму 4 432,92 грн., № РНв-0000007 від 04.07.2008р. на суму 3 360,00 грн., № РНв-0000016 від 17.07.2008р. на суму 5 749,02 грн., № РНв-0000020 від 17.07.2008р. на суму 128,72 грн., № РНв-0000021 від 17.07.2008р. на суму 2 668,80 грн., № РНв-0000022 від 17.07.2008р. на суму 1 652,95 грн., № РНв-0000035 від 11.08.2008р. на суму 1 748,70 грн., № РНв-0000041 від 22.08.2008р. на суму 3 259,99 грн., № РНв-0000042 від 22.08.2008р. на суму 400,00 грн., № РНв-0000045 від 27.08.2008р. на суму 26316,00 грн., № РНв-0000053 від 29.08.2008р. на суму 6 914,42 грн., № РНв-0000093 від 30.09.2008р. на суму 20 918,00 грн. (копії в матеріалах справи).

Товар за вищевказаними накладними був отриманий відповідачем на підставі довіреностей серія НБМ № 878829 від 26.06.2008р., № 878873 від 27.06.2009р., № 878980 від 03.07.2008р., № 878978 від 03.07.2008р., серія ЯПЗ № 783192 від 16.07.2008р., № 783065 від 10.07.2008р., № 783042 від 09.07.2008р., серія ЯПД № 419615 від 08.08.2008р., № 419825 від 20.08.2008р., № 419843 від 21.08.2008р., № 419861 від 22.08.2008р., серія ЯПИ № 356316 від 24.09.2008р., виданих ТОВ фірма «Т.М.М.»(копії в матеріалах справи).

Нормою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дію (сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст.509 ЦК України).

Цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки (ст. 11 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем та відповідачем існували правовідносини.

Посилання відповідача на те, що товар поставлявся різними видатковими накладними на підставі різних рахунків фактур, що свідчить про укладення багатьох угод купівлі-продажу, а відповідно і є різними предметами спору, а тому позивачем було порушено порядок об’єднання вимог в одному позові є безпідставними, оскільки статтею 58 ГПК України передбачено право на об’єднання однорідних позовних вимог, позивачем була здійсненна поставка відповідачу кабельно-проводникової продукції.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач направив відповідачу вимогу з проханням погасити заборгованість в сумі 66 982,84 грн. у найкоротший строк, отримана відповідачем 10.12.2008р., про що свідчить відмітка за вх. № 1067/12 від 10.12.2008р.

У відповідь, листом № 12/01-юр від 13.01.2009р., відповідач повідомив, що він вживає невідкладні заходи щодо задоволення всіх обґрунтованих претензійних вимог.

27.03.2009р. позивач вдруге звернувся до відповідача з вимогою до 10.04.2009р. провести з ним розрахунки за поставлену кабельно-проводникову продукцію в сумі 66 982,84 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи повідомленнями про вручення поштового відправлення від 28.03.2009р.

У відповідь, листом вих. № 236/040 від 07.04.2009р., відповідач запропонував наступний графік погашення заборгованості перед позивачем, а саме: 24.04.2009р. –8 372,85 грн., 22.05.2009р. –8 372,85 грн., 19.06.2009р. –8 372,85 грн., 24.07.2009р. –8 372,85 грн., 21.08.2009р. –8 372,85 грн., 25.09.2009р. –8 372,85 грн., 23.10.2009р. –8 372,85 грн., 20.11.2009р. –8 372,89 грн., загалом на суму 66 982,84 грн.

В матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем власних зобов’язань та погашення заборгованості згідно запропонованого ним графіку.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Станом на день розгляду справи відповідач за виконані роботи у повному обсязі не розрахувався, доказів проведених розрахунків суду не надав, заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 66 982,84 грн.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 66 982,84 грн. основного боргу за поставлену кабельно-проводникову продукцію правомірна та підлягає задоволенню.

Крім основного боргу, позивач також просив суд стягнути з відповідача 1 442,42 грн. трьох відсотків річних, 8 828,33 грн. збитків від інфляції, 11 524,71 грн. пені,

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача по оплаті поставленого товару виникло на підставі видаткових накладних, відповідач не виконав своїх зобов'язань, а саме не сплатив вартість поставленого товару у повному обсязі, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем трьох відсотків річних в розмірі 1 442,42 грн. та збитків від інфляції в розмірі 8 828,33 грн., зазначених позивачем в розрахунку, та враховуючи те, що сторонами договір не укладався, строк виконання відповідачем зобов’язання визначається на підставі ч. 2 ст. 530 ЦК України, тобто строк виконання відповідачем зобов’язання почався з 10.12.2008р. (вимога про сплату заборгованості в сумі 66 982,84 грн. прийнята відповідачем). Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних та збитків від інфляції підлягають задоволенню частково, відповідно 952,44 грн. трьох відсотків річних та 6 430,35 грн. збитків від інфляції. В іншій частині вимог позивача щодо стягнення з відповідача трьох відсотків річних та збитків від інфляції слід відмовити.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Таким чином, враховуючи те, що правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, у вигляді пені, не був вчинений сторонами у письмовій формі, тому у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 11 524,71 грн. слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 66 982,84 грн. основного боргу, 952,44 грн. трьох відсотків річних та 6 430,35 грн. збитків від інфляції, відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково в сумі 74 365,63 грн. В іншій частині позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 547, 549, 611, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Т.М.М." (03146, м.Київ, вул. Чаадаєва, 2-б; код ЄДРПОУ 14073675) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Вірма - Електросвіт" (03143, м.Київ, вул. Заболотного, 15; код ЄДРПОУ 35911101) 66 982 (шістдесят шість тисяч дев’ятсот вісімдесят дві) грн. 84 коп. основного боргу, 952 (дев’ятсот п’ятдесят дві) грн. 44 коп. трьох відсотків річних, 6 430 (шість тисяч чотириста тридцять) грн. 35 коп. збитків від інфляції, 743 (сімсот сорок три) грн. 66 коп. державного мита, 261 (двісті шістдесят одна) грн. 77 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя

В.С. Катрич