Постанова № 48521461, 10.08.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2015 р. Справа№ 910/9647/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Зубець Л.П.

Шевченка Е.О.

при секретарі Царук І.О.

Представники сторін:

позивача: Решитова Е.В. - представник за довіреністю;

відповідача: Куксенко П.Р. - представник за довіреністю;;

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2015

у справі № 910/9647/15 (головуючий суддя: Трофименко Т.Ю.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

про стягнення 117 460,85 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.06.2015 у справі № 910/9647/15, позов задоволено частково, стягнуто з Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" 82 578 грн. 27 коп. основного боргу, 6 799грн. 18 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 7 438 грн. 83 коп. - 3% річних, 1936 грн. 23 коп. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Дочірнє підприємство "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, оскільки відповідач не отримував рахунок-фактуру, отже зобов'язання не є простроченим, також суд безпідставно прийшов до висновку про переривання перебігу позовної давності.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Синиці О.Ф, Шевченка Е.О.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2015р., у зв'язку з перебуванням судді Синиці О.Ф. на лікарняному та перебуванням судді Шевченко Е.О. у відпустці сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/9647/15 колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Агрикова О.В., Чорногуз М.Г.

03.08.2015 позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, у яких заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2015 колегією суддів у зазначеному складі апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 10.08.2015.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2015р., у зв'язку з перебуванням суддів Агрикової О.В. та Чорногуза М.Г. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/9647/15 колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Зубець Л.П., Шевченко Е.О.

10.08.2015 представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2015 у справі № 910/9647/15 скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові.

10.08.2015 представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

13 жовтня 2010 року між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (продавець за договором, позивач у справі), правонаступником якого є ПАТ "Укртрансгаз", та Дочірнім підприємством "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (покупець за договором, відповідач у справі) укладено Договір купівлі-продажу № 264-К/103-234-У.

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов'язаний продати, а покупець прийняти та оплатити запасні частини та матеріали (далі - продукція), відповідно до специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 1).

Розділами 2 - 5 Договору сторони узгодили кількість та якість продукції, умови поставки продукції, ціну продукції, суму договору, порядок проведення розрахунків та відповідальність сторін за порушення Договору тощо.

Відповідно до п.9.1. Договору він набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2010 року.

У відповідності до п.п.2.1, 3.1 Договору назва, кількість та асортимент продукції, а також ціна продукції зазначені у специфікації, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Загальна сума цього Договору, відповідно до п.3.2, складає 82578,27 грн., в т.ч. ПДВ 13763 грн..

Згідно специфікації № до договору позивач зобов'язався поставити відповідачу продукцію на загальну суму 82578,27 грн. з ПДВ.

Продавець здійснює поставку продукції покупцю за власний рахунок за адресою: м.Київ, вул.Григоровича-Барського, 2 (п.4.1 Договору).

Судом встановлено, що на виконання умов вищевказаного Договору позивачем було здійснено поставку покупцю товару на суму 82578,27 грн. за видатковими накладним від 13.10.10 р., копія яких знаходиться в матеріалах справи.

Факт передачі позивачем та отримання товару відповідачем підтверджується засвідченими печатками підприємств та підписами на вищевказаній накладній уповноважених представників Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" відповідно. Також факт отримання продукції не заперечувався представником відповідача у судовому засіданні.

Згідно з п. 3.4. договору продавець після поставки продукції та підписання сторонами відповідної видаткової накладної, виписує рахунок-фактуру, у якому зазначається ціна та вартість поставленої продукції згідно зі специфікацією до цього договору.

Відповідно до п.3.5. договору покупець здійснює 100% оплату вартості продукції протягом 5 днів після отримання рахунка-фактури шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця, зазначений в розділі 10 Договору.

Позивачем в суді першої інстанції доказів надання відповідачу рахунку-фактури на оплату поставленої продукції не подано.

Однак, як вірно відзначив суд першої інстанції, рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України. (Даної позиції дотримується Верховний Суд України у постанові № 37/405 від 29.09.2009). Відповідно до п. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому до правовідносин купівлі-продажу не можуть бути застосовані загальні положення ст. 530 ЦК України, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з таких правовідносин, чітко визначений спеціальною нормою права, а саме ст. 692 ЦК України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього (постанова Верховного Суду України від 30 вересня 2014 р. у справі N 3-121гс14).

Отже, як встановлено судом товар був переданий відповідачу 13.10.2010 відтак, з наступного дня одержання товару у відповідача виник обов'язок оплатити цей товар, а у позивача відповідно вимагати його оплати.

Проте, у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору відповідач свого зобов'язання з оплати отриманої продукції не виконав, в результаті чого у Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у зазначеному вище розмірі, яку останній просив стягнути в позовній заяві.

Додатково на підтвердження наявності заборгованості за Договором позивач посилається на підписаний між РВУ "Київавтогаз" ДП "Укравтогаз" та ПАТ "Укртрансгаз" та скріплений печатками підприємств 01.10.2012 року акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість ДП "Укравтогаз" перед ПАТ "Укртрансгаз" станом на 30.06.2012р. складає 1 091 584,19 грн., яка включає борг за договором № 264-К/103-234-У від 13.10.2010 в сумі 82578,27 грн.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

За правовою природою Договір купівлі-продажу № 264-К/103-234-У є господарським договором поставки.

Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу вимог ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач у визначені договором строки плату за надані послуги не здійснив, поставка товару належним чином доведена матеріалами справи, при цьому сам відповідач не заперечує факту отримання продукції за вищевказаними накладними.

Доказів пред'явлення претензій щодо якості та кількості поставки продукції у відповідності до умов Договору, а також наявності письмових претензій та актів щодо якості або кількості поставленої продукції від відповідача не надходило.

За таких обставин апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем виконані прийняті на себе на підставі укладеного між сторонами Договору зобов'язання з передачі продукції ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України", а відповідачем, у свою чергу, прийнята ця продукція без будь - яких зауважень. Підписання відповідачем видаткових накладних, які є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фіксує факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 82578,27 грн. за вказаним Договором правомірно задоволена судом першої інстанції.

Також судом першої інстанції правомірно задоволені вимоги про стягнення, на підставі ст.625 ЦК України, 6799 грн. 18 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 7438 грн. 83 коп. 3% річних, та відмовлено у задоволенні вимог про стягнення 14864,09 грн. пені та 5780,48 грн. штрафу

Щодо заперечень відповідача про пропуск позивачем позовної давності, то необхідно врахувати наступне.

Так, як встановлено судом та зазначено вище, в порушення умов договору Дочірнім підприємством "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" продукція на загальну суму 82578,27 грн. оплачена не була. При цьому, враховуючи визначені договором строки оплати поставленого товару, що строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості почав свій перебіг 14.10.2010 р., а отже строк позовної давності встановлюється до 14.10.2013 р.

Статтю 264 Цивільного кодексу України визначено випадки, в яких перебіг позовної давності переривається. Зокрема, у ч.1 вказаної статті визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами було складено та підписано акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.06.2012 р., тобто в межах трирічного строку позовної давності. Акт звірки взаємних розрахунків підписаний сторонами 01.10.2012, отже строк позовної давності переривався та починався з моменту підписання акта звірки - 01.10.2012 р. Таким чином, загальний строк позовної давності за вимогою про стягнення суми основного боргу закінчується 01.10.2015 р., оскільки акт звірки фактично є дією у розумінні ст.264 Цивільного кодексу України, яка свідчить про визнання покупцем товару боргу і як наслідок переривання строку позовної давності.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, місцевим господарським судом правомірно відмовлено в задоволенні заяви відповідача щодо застосування строків позовної давності.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заперечення відповідача викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, відповідач повинен оплатити отриману від позивача продукцію.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на фактичних обставинах та матеріалах справи, прийняте відповідно до норм чинного законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2015 у справі №910/9647/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - без задоволення.

2. Справу № 910/9647/15 повернути господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді Л.П. Зубець

Е.О. Шевченко