Постанова № 48521361, 12.08.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2015 року Справа № 904/3273/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії

суддів: головуючого судді Величко Н.Л. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Коваль Л.А.

секретар судового засідання: Погорєлова Ю.А.

за участю представників сторін:

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність №1226 від 12.06.15, представник;

представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Міського комунального підприємства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКІ МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2015 року по справі № 904/3273/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "ПРОМТЕХУСЛУГИ", м. Дніпропетровськ

до Міського комунального підприємства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКІ МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2014 року у справі №904/3273/15 (суддя Мартинюк С.В.) позов задоволено частково, стягнуто з Міського комунального підприємства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКІ МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "ПРОМТЕХУСЛУГИ" заборгованість в розмірі 81 747,85 грн., 3% річних в розмірі 1 041,45 грн., інфляційні в розмірі 30352,76 грн., пеню в розмірі 11547,72 грн.. витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 1 461,60 грн. та судовий збір в розмірі 2 493,79 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення вмотивоване приписами статей 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 837, 843, 846, 853, 854 Цивільного кодексу України, статей 173, 174, 193, 218, 231, 232 Господарського кодексу України, Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", статей 4, 32-34, 43-44, 48, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України.

2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення.

Не погодившись з зазначеним рішенням господарського суду, Міське комунальне підприємство "ДНІПРОПЕТРОВСЬКІ МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ", звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги її заявник посилається на те, що господарським судом Дніпропетровської області не було враховано положення п. 11.2. Договору, що призвело до ухвалення рішення без повного з'ясування всіх істотних обставин, що мають значення для справи.

Скаржник зазначає, порядок оплати робіт обумовлено сторонами в розділі 11 Договору, п. 11.1. якого визначено, що розрахунок за виконані роботи здійснюється в десятиденний термін з дати підписання акту виконаних робіт за формою КБ-2В. Разом з тим в п. 11.2. Договору сторони визначили виключний випадок, при настанні якого, обов'язок Замовника оплатити виконанні роботи відтерміновується до моменту надходження на рахунок Замовника бюджетних коштів відповідного призначення, а саме: в разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом 14 банківських днів з дати отримання Замовником бюджетного призначення на фінансування робіт на свій рахунок.

Відповідач вважає, що в у звязку з тим, ні на момент подання позовної заяви, ні на час розгляду апеляційної скарги бюджетні кошти, призначені для оплати робіт, визначених Договором на загальну суму 81 747,85 гр, на його рахунок надходили, та зважаючи на положення, п. 11.2. Договору наявні виключні обставини, на випадок яких Сторони у договорі погодили вищенаведений спеціальний порядок оплати виконаних робіт.

Посилаючись на п.11.2 Договору відповідач наполягає, що зобов'язання МКП «Дніпропетровські міські теплові мережі з оплати вартості робіт, визначених Договором не виникло, а тому позовні вимоги є передчасними і на даний час фактично відсутній предмет спору з приводу стягнення грошових коштів у сумі 81 747,85 грн.

Крім того, судом не надано належної правової оцінки ОСОБА_1 звіряння взаєморозрахунків станом на 12.05.2015 року, з якого вбачається, що за спірним Договором Відповідачем було здійснено оплати робіт на загальну суму 56 679,00 грн.

Також відповідач посилаючись на те, що відповідно до п.11.2 Договору у МКП «Міські теплові мережі» зобовязання з оплати робіт за договором не виникло, вказує на відсутність з його боку прострочення виконання зобовязання та заперечує нарахування і стягнення з нього інфляційних втрат і 3% відсотків річних, пені. Вказані вимоги на думку апелянта є необґрунтованими, з огляду на те, що позивачем не доведено з якого саме дня у діях відповідача вбачається прострочення зобовязання, що відповідно ч.2.ст. 625 ЦК України є підставою нарахування інфляційних втрат і 3% відсотків річних.

У своїй скарзі, окрім безпідставності застосування до нього інфляційних втрат і 3% відсотків річних апелянт вказує на неправильне визначення суми боргу, з якої мають розраховуватися штрафні санкції. Скаржник наполягає на тому, що несплаченою на дату прийняття рішення по справі є сума боргу 25 068б85 грн., що є різницею між договірною ціною 81 747,85 грн. та сплаченою 56 679,00 грн.

Відповідач заперечує проти стягнення з нього на користь позивача витрат витрати на оплату послуг адвоката. Скаржник вважає надмірною витрату адвокатом кожного разу по 2 години часу адвокат на ознайомлення з уже фактично знайомою справою і тотожними документами та на виправлення кількох чисел у тексті заяви. Відповідач також вважає безпідставною і заперечує проти «попередньої оплати за участь у судовому засіданні», пояснюючи це тим, що це не відноситься до юридичної послуги, і що така послуга не могла бути наданою станом на дату складання акту 26.03.2015 року.

Таким чином, на думку відповідача в задоволенні вимоги про стягнення витрат на правову допомогу слід відмовити, як на його думку первині документи для підтвердження фактів надання правової допомоги, можуть містити ознаки підробки і оформлені з метою неправомірного заволодіння чужими грошовими коштами.

Представник скаржника підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

3. Доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими. Просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

27.07.2015р. від представника відповідача надійшло клопотання про призначення експертизи, оскільки на думку відповідача, для ухвалення рішення щодо стягнення з відповідача суми основного боргу та штрафних санкцій за спірним договором необхідно зокрема дослідити питання відповідності вартості виконаних робіт за спірним договором вартості робіт, затвердженої державними стандартами України; питання відповідності нібито виконаного обєму робіт фактично виконаному обєму робіт.

Клопотання відповідача про призначення судової експертизи колегією суддів не задовольняє, оскільки матеріали справи дозволяють судовій колегії зробити висновки без участі експертів.

У судовому засіданні 12.08.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

4. Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський встановив наступні обставини:

Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "ПРОМТЕХУСЛУГИ" (далі-позивач) та Міським комунальним підприємством "ДНІПРОПЕТРОВСЬКІ МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" (далі-відповідач) було укладено договір підряду №065-14-р від 13.05.2014 року (далі- договір). (а.с. 10-12)

Відповідно до умов пункту 1.1. Договору підряду, предметом Договору є виконання позивачем робіт на переукладання магістральних трубопроводів під будівлю банку по вул. Леніна, 26.

Підрядник зобов'язаний виконати роботи згідно Графіка виконання етапів монтажних робіт, який є невід'ємною частиною Договору (п. 2.1. договору). (а.с 13)

Згідно з п. 3.1. Договору, з урахуванням додаткової угоди №1 від 05.12.2014 року, ціна визначається на підставі кошторисної документації, є динамічною і складає з договірної ціни на переукладання магістральних трубопроводів під будівлею банку по вул. Леніна, 26, в суми 81747,85грн., в т.ч. ПДВ 20% - 13624,64 грн. (а.с 14)

Відповідно до пункту 11.1 договору розрахунки між сторонами здійснюються в наступному порядку: розрахунки здійснюються на підставі актів фактично виконаних робіт в 10-ти денний термін, за формою КБ-2В, підписаних уповноваженими представниками сторін.

У пункті 11.2. Договору підряду зазначено про те, що підрядник визначає об'єм і вартість виконаних робіт, які підлягають оплаті, надає відповідні документи для підпису замовнику протягом двох днів після виконання робіт. Замовник зобов'язаний підписати подані позивачем документи, які підтверджують виконання робіт, або обґрунтувати причини відмови від їх підписання протягом п'яти днів з дня отримання. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом 14 банківських днів з дати отримання замовником бюджетного призначення на фінансування робіт на свій рахунок.

Як зазначено у пункті 12.2. Договору підряду, прийом результатів робіт здійснюється замовником протягом п'яти робочих днів з моменту отримання повідомлення підрядника про готовність виконаних робіт до здачі.

Здача результатів робіт підрядником і прийом їх замовником оформляються актом виконаних робіт за формою КБ-2В, виконаним в програмі АВК-5, який підписується уповноваженими представниками сторін (пункт 12.3. Договору підряду).

Пунктом 14.3. Договору підряду, зокрема, визначено, що замовник зобов'язаний прийняти виконані роботи за умови належного виконання таких робіт та сплатити підряднику роботи на умовах цього Договору.

У разі невиконання або неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань протягом термінів, визначених цим Договором, відповідач оплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від ціни Договору за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати пені (пункт 14.9. Договору підряду).

Договір підряду набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (пункт 16.1. Договору підряду).

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач виконав зобов'язання по договору, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт (а.с.16-20).

Заборгованість відповідача за договором №065-14р від 13.05.2014 року складає 81747,85грн., що також відображена в акті звірки взаєморозрахунків, який беззаперечно підписаний сторонами.

На адресу відповідача надіслано претензію від 22.01.2015 року (а.с.26), з вимогою провести оплату виконаних робіт у повному обсязі.

Відповідач залишив вказану претензію без відповіді та задоволення.

Доказів сплати заборгованості відповідачем не подано.

5. Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Підстави припинення зобовязання передбачені ст.ст. 202-205 ГК України, ст.ст. 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобовязання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обовязки сторін зобовязання.

У відповідності до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до частини 1 статті 853 ЦК України замовник зобовязаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разу виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Так, в силу статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до частини 4 статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Як вбачається з матеріалів справи, акти приймання виконаних будівельних робіт (а.с.16-20) підписані обома сторонами без зауважень.

Під час розгляду справи відповідач доказів погашення заборгованості не надав.

В силу положень статей 4, 16, 258, 549-551, 611, 625 ЦК України та статей 20, 216-220, 224-226 та 230 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами і договором, а держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та застосування штрафних санкцій.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно до пунктів 7.1, 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконане.

Пунктом 14.9. Договору підряду передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань протягом термінів, визначених цим Договором, відповідач оплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від ціни Договору за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати пені.

За неналежне виконання відповідачем своїх обовязків по Договору підряду була нарахована пеня за період з 09.12.2014 року по 12.05.2015 у розмірі - 12670,92грн.

Як вірно встановлено судом першої, за період 3 09.12.2014 року по 05.02.2015 року подвійна облікова ставка НБУ складала 0,077%, з 06.02.2015 року по 03.03.2015 року 0,107% та з 04.03.2015 року по 12.05.2015 року 0,164 %. Враховуючи те, що за період з 09.12.2014 року по 05.02.2015 року подвійна облікова ставка НБУ є меншою, ніж 0,1 % від ціни договору, пеня за зазначений період має бути розрахована з урахуванням саме подвійної облікової ставки НБУ. Таким чином, сума пені, яка підлягає стягненню складає - 11 547,72 грн.

За порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано три відсотки річних за період з 09.12.2014 року по 12.05.2015 року у розмірі - 1041,45грн. та інфляційні втрати в розмірі - 30 352,98 грн.

Колегією суддів перевірений розрахунок позовних вимог в частині стягнення 3% річних у сумі - 1041,45грн., інфляційних втрат у сумі - 30 352,98 грн., які підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимоги про стягнення витрат на правову допомогу слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Частиною 3 статті 48 ГПК України передбачено, що витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Згідно до пунктів 4, 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; зазначає представництво як один із видів адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У відповідність до пункту 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Матеріалами справи підтверджується, що 20.03.2015 року був укладений Договір про надання адвокатських послуг №07/15-ЮО. (а.с.29) Факт надання послуг підтверджується актом надання послуг від 26.03.2015 року №13 (а.с.31) та платіжним дорученням від 27.03.2015 року №102 на суму 1 461,60 грн. (а.с.30)

Щодо посилання скаржника на незастосування судом першої інстанції положень п.11.2. укладеного між сторонами Договору підряду від 15.10.2014 року №145-14р., то це не може бути підставою для скасування рішення суду, оскільки:

- згідно з п.10.1. цього ж Договору фінансування робіт здійснюється за рахунок власних коштів Замовника;

- порядком розрахунків, зазначеним у п.11.1 Договору, вказано підставою оплати акт фактичного виконання робіт;

- оскільки предметом спору є стягнення заборгованості, що виникла в період грудня 2014 року, а позов предявлений у квітні 2015 року, відповідач, наполягаючи на застосуванні до правовідносин сторін положень п.11.2. Договору, не надав доказів того, що у цьому часі і впродовж до моменту постановлення судом оскаржуваного рішення було відсутнє бюджетне фінансування, наразі графіки бюджетного призначення відсутні взагалі, а також докази того, що кошториси витрат на ці види робіт були погоджені за рахунок бюджету, а не за власні кошти, як про це вказано у п.10.1. Договору підряду від 13.10.2014 року №065-14р.

Між тим, джерелами формування майна відповідача є як доходи, отримані від господарської діяльності, так і дотації з бюджетів (п.3.3.2. і п.3.3.5. Статуту). (а.с 39-48)

Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції повно зясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору по суті судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міського комунального підприємства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКІ МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2015 року у справі №904/3273/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний тест постанови виготовлено 14.08.2015р.

Головуючий суддя Н.Л. Величко

Суддя О.Г. Іванов

Суддя Л.А. Коваль