Рішення № 48517928, 10.08.2015, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/17968/15-ц

Провадження №2/761/6808/2015

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10 серпня 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарях: Паночко О.М., Анісковець Г.С.,

за участю представника ОСОБА_1: ОСОБА_2,

представника ПАТ БМ Банк: Іванової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» про стягнення невиплачених коштів при звільненні, за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» до ОСОБА_1 про визнання недійсною додаткової угоди,-

В С Т А Н О В И В:

24 червня 2015 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» про стягнення невиплачених коштів при звільненні.

В позовних вимогах ОСОБА_1 просить: стягнути з ПАТ «БМ Банк» на її користь недоплачену при достроковому припиненні трудових відносин за угодою сторін суму грошової компенсації у розмірі одного окладу, а саме: 59 000,00 грн.; зобов'язати ПАТ «БМ Банк» сплатити на користь ОСОБА_1 відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України суму у розмірі 3% річних, що складає 804,98 грн. та суму збитків, завданих інфляцією у розмірі 23 659,00 грн.

Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що з 16.01.2006 року вона перебувала у трудових відносинах з Банком та працювала на посаді члена правління Банку на підставі трудового договору від 20.06.2011 року. Додатковою угодою №1 від 03.01.2012 року до вказаного трудового договору були внесені зміни в частині розміру заробітної плати, вона була збільшена до 59 000,00 грн. щомісячно, а також було передбачено нову редакцію п.8.6, що при достроковому припиненні трудових відносин за угодою сторін працівник має право на отримання грошової компенсації в розмірі трьох посадових окладів.

31.12.2014 року позивача було звільнено з посади за угодою сторін на підставі протоколу засідання наглядової ради банку та між сторонами було укладено додаткову угоду від 31.12.2014 року про дострокове припинення трудового договору. Як зазначає позивач, в порушення умов трудового договору відповідач при звільненні виплатив два посадових оклади замість трьох.

Позивач після звільнення звернулась до відповідача із заявою про проведення належного розрахунку при звільненні, проте листом від 09.04.2015 року Банк відмовив у виплаті посадового окладу, оскільки Банк вважає додаткову угоду недійсною з моменту її укладення, так як особа, яка підписала її, перевищила свої повноваження.

Проте позивач не погоджується з позицією Банку, оскільки Банк впродовж тривалого часу виконував умови зазначеної Додаткової угоди, а тому у відповідності до ст.241 ЦК України правочин вважається схваленим Банком.

Крім того, у відповідності з вимогами ч.2 ст.625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 3% річних та індекс інфляції за період з 01.01.2015 року по 15.06.2015 року.

08 липня 2015 року ПАТ «БМ Банк» подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про визнання недійсною додаткової угоди.

Протокольною ухвалою суду від 08.07.2015 року зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

В зустрічній позовній заяві ПАТ «БМ Банк» просить: визнати недійсною Додаткову угоду №1 від 03.01.2012 року до Строкового трудового договору від 20.06.2011 року.

Свої вимоги Банк обґрунтовує тим, що зазначена угода є недійсною, оскільки підписана не уповноваженою особою, а тому не може породжувати для Банку будь-яких правових наслідків. Зазначена угода мала бути підписана головою наглядової ради, а не головою правління Банку.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі. Зустрічні позовні вимоги просив відхилити на тій підставі, що Банк у відповідності з вимогами ст.241 ЦК України схвалив умови додаткової угоди. Крім того, Банком пропущено строк позовної давності на оскарження додаткової угоди, а тому просив застосувати наслідки спливу строку позовної давності.

В судовому засіданні представник ПАТ «БМ Банк» заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги не підтримала та просила відмовити в їх задоволенні на тій підставі, що Додаткова угода від 03.01.2012 року є недійсною, оскільки підписана посадовою особою з перевищенням повноважень, а тому не може бути виплачено ОСОБА_1 компенсаційна виплата в розмірі трьох посадових окладів, а умовами п.8.6 Строкового трудового договору від 20.06.2011 року не передбачено компенсаційних виплат в розмірі трьох посадових окладів. Зустрічний позов просила задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.

Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, вислухавши представників сторін, суд приходить до висновку, що первісний позов підлягає частковому задоволенню, а зустрічний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ч.3 ст.21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Згідно з положеннями ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

20.06.2011 року між ПАТ «БМ Банк» в особі голови наглядової ради Горбацевича П.І. (далі - Роботодавець) та ОСОБА_1 (далі - Працівник) був укладений строковий трудовий договір терміном на три роки.

За умовами договору, Роботодавець приймає працівника на роботу на посаду заступника голови правління та зобов'язується забезпечити роботу та оплату праці у відповідності з умовами даного Договору.

Як визначено п.1.3 Договору, права та обов'язки Сторін, умови матеріального забезпечення та організації праці Працівника визначаються умовами даного Договору.

За умовами Договору - п.2.1.3 Банк зобов'язувався виплачувати Працівнику винагороду (оплату) за роботу в розмірі і порядку, встановленому Договором, а також проводити інші виплати та здійснювати дії у відповідності з п.4 цього Договору.

Пунктом 4.1 Договору було визначено розмір заробітної плати ОСОБА_1 в сумі 42 560,00 грн.

Сторони домовились і визначили в п.8.6 Договору, при достроковому припиненні трудових відносин за ініціативою Роботодавця, Працівник має право на отримання грошової компенсації в розмірі трьох посадових окладів (за виключенням випадків, визначених пунктами 8.4.1, 8.4.2, 8.4.3).

Договір підписаний сторонами, що свідчить про те, що сторони погодились із визначеними умовами.

03.01.2012 року між ПАТ «БМ Банк» в особі в.о. Голови правління Воропаєвої О.Г. та ОСОБА_1 була підписана Додаткова угода №1 до Строкового трудового договору за умовами якої ОСОБА_1 був визначений розмір щомісячної заробітної плати в сумі 59 000,00 грн. та сторони дійшли згоди про зміну умов компенсації у разі припинення трудового договору у зв'язку з чим п.8.6 Договору був викладений у наступній редакції: «При достроковому припиненні трудових відносин за угодою сторін або по ініціативі роботодавця або у разі закінчення Договору (без переукладення договору на новий строк) Працівник має право на отримання грошової компенсації в розмірі трьох посадових окладів». Додаткова угода вступає в силу з 01.01.2012 року.

Додатковою угодою від 20.06.2014 року до Строкового трудового договору від 20.06.2011 року було продовжено до 01.07.2015 року включно строк дії Строкового трудового договору від 20.06.2011 року. Зазначена додаткова угода підписана головою наглядової ради.

16.12.2014 року ОСОБА_1 написала заяву про звільнення її з займаної посади 31.12.2014 року за угодою сторін.

Заява ОСОБА_1 була розглянута на засіданні наглядової ради Банку та рішенням наглядової ради від 29.12.2014 року, яке оформлене протоколом №29 було вирішено припинити строковий трудовий договір від 20.06.2014 року з заступником голови правління - членом правління ОСОБА_1 31.12.2014 року за угодою сторін з виплатою двох посадових окладів.

Наказом від 30.12.2014 року за №383-к, який підписаний в.о. Голови правління АТ «БМ Банк» В.В. Чорновіл, ОСОБА_1 було звільнено з посади заступника голови правління - Члена правління 31.12.2014 року за угодою сторін, п.1 ст.36 КЗпП України, з виплатою грошової компенсації в розмірі двох посадових окладів. Підставою зазначено, Протокол №29 засідання наглядової ради АТ «БМ Банк» від 29.12.2014 року.

30.12.2014 року ОСОБА_1 ознайомилась з наказом та зазначила, що згідно додаткової угоди від 03.01.2012 року вона має право на отримання грошової компенсації в розмірі трьох посадових окладів.

В грудні 2014 року (дата не зазначена) між сторонами була підписана Додаткова угода до Строкового трудового договору від 20.06.2011 року за умовами якої сторони прийшли до згоди про дострокове припинення 31.12.2014 року Строкового трудового договору від 20.06.2011 року. Додаткова угода підписана головою наглядової ради Банку.

З копії довідки №431, яка 10.09.2014 року видана ОСОБА_1 вбачається, що починаючи з січня 2012 року АТ «БМ Банк» нараховував та виплачував ОСОБА_1 заробітну плату в розмірі 59 000,00 грн.

З копії розрахункового листа за грудень 2014 року вбачається, що ОСОБА_1 нараховано компенсаційні виплати у випадку розірвання трудового договору за грудень 2014 року в сумі 118 000,00 грн., тобто два посадових оклади по 59 000,00 грн.

Крім того, з копії штатного розпису на січень 2012 року, який затверджений в.о. голови правління АТ «БМ Банк» вбачається, що посадовий оклад ОСОБА_1 визначений в розмірі 59 000,00 грн.

Частина 1 статті 241 ЦК України визначає, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Отже, як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, банком відбулось наступне схвалення правочину - Додаткової угоди №1 від 03.01.2012 року до строкового трудового договору від 20.06.2011 року в частині визначення розміру заробітної плати.

12.03.2015 року ОСОБА_1 звернулась до ПАТ «БМ Банк» із заявою про проведення належного розрахунку при звільненні та сплатити ще один посадовий оклад в розмірі 59 000,00 грн., як це передбачено п.8.6 строкового трудового договору від 20.06.2011 року в редакції від 03.01.2012 року.

Листом від 09.04.2015 року за №04/09-88 ПАТ «БМ Банк» повідомив ОСОБА_1 про те, що Банком був проведений належним чином розрахунок при звільненні ОСОБА_1, оскільки в період з 2011 по 2014 рік будь-яких рішень з приводу погодження/затвердження змін положень трудових договорів (контрактів), укладених з членами правління АТ «БМ Банк», в частині умов виплати та/або розмірів компенсаційних виплат а ні наглядовою радою, а ні загальними зборами акціонерів АТ «БМ Банк» не приймалось. Таким чином Додаткова угода від 03.01.2012 року до Строкового трудового договору від 20.06.2011 року, на яку ОСОБА_1 посилається в заяві є недійсною з моменту її укладання та не породжує будь-яких юридичних наслідків, оскільки не було додержано вимог чинного законодавства щодо її погодження/затвердження Наглядовою радою та була підписана від імені АТ «БМ Банк» посадовою особою без відповідних повноважень.

Пункт 18 частини 5 статті 39 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та пунктом 9 частини 2 статті 52 Закону України «Про акціонерні товариства» до виключної компетенції наглядової ради банку відноситься затвердження умов цивільно-правових, трудових договорів (контрактів), що укладаються з членами правління банку (виконавчого органу), встановлення розміру їхньої винагороди, у тому числі заохочувальних та компенсаційних виплат.

Пунктом 11.3.5 Статуту ПАТ «БМ Банк» передбачено, що до виключної компетенції Наглядової ради Банку належить затвердження умов цивільно-правових, трудових договорів, які укладатимуться з членами Правління, встановлення розміру їх оплати праці (винагороди).

В той же час у відповідності до п.12.9.4 Статуту, голова правління одноосібно має повноваження щодо визначення розмірів оплати праці працівників банку, за винятком посадових осіб, визначення розмірів оплати праці яких віднесено до компетенції Наглядової ради.

Будь-який контракт (договір, угода), згідно з яким Банк приймає на себе будь-яке зобов'язання, набуває чинності та стає обов'язковим до виконання Банком за умови підписання особами, уповноваженими на підписання контрактів (договорів, угод) від імені Банку за цим Статутом та згідно з чинним законодавством України (п.12.12 Статуту).

Стаття 203 та 215 ЦК України визначає підстави визнання правочинів недійсними.

Зокрема частина 2 статті 203 ЦК України визначає, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Стаття 256 ЦК України визначає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 просив застосувати наслідки спливу строку позовної давності та відмовити також з цих підстав в задоволенні позовних вимог ПАТ «БМ Банк» про визнання додаткової угоди недійсною. Водночас представник Банку зазначила, що їм не було відомо про наявність додаткової угоди від 03.01.2012 року і стало відомо лише після звернення ОСОБА_1 із заявою про проведення належного розрахунку при звільненні.

Проте суд не може погодитись із зазначеним твердженням представника Банку, оскільки нею не було надано іншого тексту додаткової угоди на підставі якої було збільшено розмір заробітної плати ОСОБА_1, суду не надано доказів, що банківській установі не було відомо про підписану додаткову угоду від 03.01.2012 року, а тому оскільки додаткова угода підписана в.о. голови правління Банку з перевищенням повноважень, проте Банком були схвалені умови зазначеної угоди та пропущено строк на звернення до суду із позовними вимогами про визнання Додаткової угоди недійсною, так як вона датована 03.01.2012 року, а до суду Банк звернувся із позовом лише 08.07.2015 року, тобто після спливу трирічного строку, тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ПАТ «БМ Банк» та визнання Додаткової угоди №1 від 03.01.2012 року недійсною.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення (ч.1 ст.116 КЗпП України).

Оскільки суд відмовляє в задоволенні заявлених вимог Банку про визнання Додаткової угоди №1 від 03.01.2012 року недійсною, суд вважає за можливе на підставі п.8.6 (в редакції пункту договору від 03.01.2012 року) стягнути з ПАТ «БМ Банк» на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі одного посадового окладу, який становить 59 000,00 грн. (без відрахування обов'язкових платежів та зборів).

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суду України у постанові від 21.05.2014 року справа №6-43цс14 висловив правову позицію за якою, установлена частиною другою статті 625 ЦК України відповідальність боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання не застосовується до трудових відносин, які виникли у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні працівника з роботи та несвоєчасною виплатою заробітної плати, оскільки такі відносини врегульовані нормами трудового права.

А тому, з врахуванням правової позиції Верховного Суду України, яка є обов'язковою для застосування судом, суд не вбачає підстав для стягнення з Банку на користь ОСОБА_1 3% річних та індексу інфляції.

Крім того, на підставі статті 88 ЦПК України з ПАТ «БМ Банк» на користь держави підлягають стягненню судові витрати.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.21, 116 КЗпП України, ст.ст. 6, 203, 215, 256, 257, 261, 627 ЦК України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст.3, 10, 11, 57-60, 212, 214, 215 ЦК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» про стягнення невиплачених коштів при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію при достроковому припиненні трудових відносин в розмірі одного посадового окладу, що становить 59 000 (п'ятдесят дев'ять тисяч) гривень 00 копійок.

В іншій частині заявлені вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» на користь держави судовий збір в розмірі 590 (п'ятсот дев'яносто) гривень 00 копійок.

В задоволенні зустрічного позову Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» до ОСОБА_1 про визнання недійсною додаткової угоди - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Н.Г.Притула