Ухвала суду № 48516619, 11.08.2015, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/19482/14-ц

Провадження № 2/752/3897/15

У Х В А Л А

11.08.2015 року м.Київ

Голосіївський районний суд міста Києва

у складі: головуючого - судді Сальникової Н.М.,

секретаря Олійник А.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 11.02.2015 року, постановленого в порядку заочного розгляду по справі, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було задоволено/а.с.68-70/.

Ухвалою суду від 06.05.2015 року вказане рішення суду скасовано і призначено справу до розгляду в загальному порядку.

Позивач не забезпечив явку свого представника в судове засідання, повідомлений належним чином про дату і місце судового розгляду, надіслав на адресу суду клопотання про відкладення судового розгляду /а.с.134-135/.

Протокольною ухвалою суду від 11.08.2015 року відмовлено у задоволенні клопотання про відкладення судового розгляду, за умови наявності в матеріалах цивільної справи заяви в порядку ч.2 ст.158 ЦПК України про розгляд справи за відсутністю представника позивача /а.с.39-40/.

Виходячи з системного аналізу положень ст.157,158 ЦПК України, участь особи в судовому засіданні є її обов'язком, від якого особа за її клопотанням може бути звільнена судом. За наявності такого клопотання суд не вправі відкладати розгляд справи у зв'язку із неявкою цієї особи до суду, оскільки суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів - одного місяця.

Згідно ст.191 ЦПК України відкладення розгляду справи це право суду, а не обов'язок.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.

У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Відповідач ОСОБА_1 не прибула в судове засідання, попередньо надавши до канцелярії суду клопотання про передачу справи за підсудністю на розгляд до Солом'янського районного суду м.Києва за місцем реєстрації та постійного проживання відповідача /а.с.129-131/.

Третя особа не прибула в судове засідання, завчасно подав заяву про розгляд справи за його відсутності /а.с.132/.

Враховуючи те, що сторони до судового засідання не з'явилися, суд, керуючись ч.2 ст.197 ЦПК України, розглянув справу без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши доводи клопотання відповідача клопотання про передачу справи за підсудністю до належного суду, перевіривши матеріали справина відповідність вимогам ст.ст.109-110 ЦПК України, повно з'ясувавши всі фактичніобставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв'язку, які мають юридичне значення для вирішення питання про передачу справи за підсудністю до належного суду, приходить до таких висновків.

Згідно відомостей адресного підрозділу ГУДМС УДМС України, про що й наголошує відповідач ОСОБА_1, місцем реєстрації відповідача є АДРЕСА_1, що територіально відноситься до Солом'янського району в м.Києві/а.с.27/.

Ч.1 ст. 118 ЦПК України визначено, що позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється, з дотриманням порядку, встановленого частинами другою і третьою статті 11-1 цього Кодексу, та не пізніше наступного дня передається визначеному судді.

Згідно п.1 ч.1 ст.116 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо до початку розгляду справи по суті задоволено клопотання відповідача, зареєстроване місце проживання або перебування якого раніше не було відоме, про передачу справи за місцем його проживання (перебування).

Жодного документального підтвердження про наявність підстав, визначених ст.110 ЦПК України позивачем у розпорядження суду не надано, а відтак відсутні правові підстави для звернення останніх із позовною заявою до Голосіївського районного суду.

За ч.1 п.2 ст.116 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності.

Враховуючи встановлені обставини, постійне місце реєстрації і проживання відповідача в межах Солом'янського району в м.Києві, за умови постановлення ухвали суду від 06.05.2015 року,прийняття судом до свого провадження справи будучи некомпетентним у її розгляді, суд приходить до беззаперечного висновку про передачу справи на розгляд Солом'янському районному судум.Києва.

Керуючись ст. ст. 116, 293 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

передати цивільну справу №752/19482/15-ц за позовом Приватного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за підсудністю на розгляд Соломянському районному суду м.Києва.

Ухвалу може бути оскаржено протягом п'яти днів до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги з дня отримання копії ухвали.

Суддя Н.М. Сальникова