Рішення № 4851431, 23.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 20/190

23.09.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спред-Інт.»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус»

Про стягнення 325 000,00 грн.

Суддя Палій В.В.

Секретар Молочна Н.С.

Представники сторін:

від позивача Кузьменко В.О.- предст. (дов. від 15.09.2009р.)

від відповідача не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позовні вимоги заявлені про стягнення заборгованості в сумі 325 000,00грн., яка виникла внаслідок невиконання відповідачем зобов’язання щодо повернення фінансової допомоги за усним договором про надання фінансової допомоги, а також витрати по сплаті державного мита –3250,00грн., витрати по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –312,50грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2009р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №20/190, прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи призначено на 25.08.2009р.

19.08.2009р. судом одержано відзив на позовну заяву від відповідача, відповідно до якого зазначається, що договір №18/06-1 від 18.06.2001р. було укладено між сторонами в письмовій формі, а не в усній (як вказує позивач) та згідно п. 4.1 договору строк надання фінансової допомоги встановлено до 18.06.2021року. Крім того, відповідач зазначив про погашення заборгованості перед позивачем у розмірі 100 000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №1 від 29.02.2008р.

У судовому засіданні 25.08.2009р. представники сторін звернулись до суду із спільною заявою про продовження строку вирішення спору у справі №20/190.

Клопотання, викладене у заяві, судом задоволено.

Представник позивача у судовому засіданні 25.08.2009р. заявив усне клопотання про витребування у відповідача оригіналу договору №18/06-1 від 18.06.2001р. для огляду. Крім того, представник позивача зазначив, що відповідачем було перераховано позивачу 100 000,00грн. на виконання умов договору №48-С від 17.05.2000р., про що свідчить призначення платежу у платіжному дорученні №1, а не на виконання умов договору №18/06-1 від 18.06.2001р.

Клопотання представника позивача про витребування оригіналу договору судом задоволено.

З метою витребування додаткових документів по справі, розгляд справи 25.08.2009р. відкладено, та продовжено строк вирішення спору.

У судовому засіданні 08.09.2009р. представник позивача надав суду письмові заперечення на відзив, відповідно до яких зазначає, що позивач не укладав 18.06.2001р. письмового договору з відповідачем про надання фінансової допомоги строком на 20 років; після одержання позивачем 25.08.2009р. листа від відповідача, перерахована відповідачем сума у розмірі 100 000,00грн. була зарахована позивачем в рахунок погашення заборгованості за усним договором про надання фінансової допомоги №18/06-1 від 18.06.2001р.

Представник позивача надав суду письмове підтвердження про те, що розрахунки по договору №48-С від 17.05.2000р. між сторонами здійснені у повному обсязі.

Представник відповідача не надав суду для огляду витребуваний оригінал договору №18/06-1 від 18.06.2001р., посилаючись на крадіжку зазначеного оригіналу договору (на підтвердження чого надав довідку Управління внутрішніх справ Подільського району м. Києва від 02.09.2009р.).

З метою виготовлення повного тексту рішення, у судовому засіданні 08.09.2009р. судом оголошено перерву до 23.09.2009р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно позовної заяви, між ТОВ «Спред-Інт.»(позивач) та ТОВ «Статус»(відповідач) укладено усний договір №18/06-1 про надання повертаємої фінансової допомоги, на виконання якого позивачем було перераховано відповідачу 325 000,00грн. (що підтверджується платіжними дорученнями №307 від 18.06.2001р. на суму 310 000,00грн. та №319 від 27.06.2001р. на суму 15 000,00грн.).

Позивач посилається на те, що оскільки строк повернення фінансової допомоги сторонами встановлений не був, позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення допомоги, проте, відповідач фінансову допомогу не повернув, у зв’язку з чим позивач просить суд стягнути зазначену суму з відповідача у судовому порядку.

Відповідач у відзиві посилається на те, що договір №18/06-1 про надання фінансової допомоги від 18.06.2001р. було укладено сторонами у письмовій формі, на підтвердження чого надав нотаріально засвідчену копію зазначеного договору. При цьому, у п. 4.1 договору передбачено, що строк надання фінансової допомоги встановлено до 18.06.2021року, відповідно, станом на час звернення позивача з позовом суду, строк оплати не настав.

На вимогу суду (ухвала від 25.08.2009р.) відповідач не надав для огляду оригінал договору №18/06-1, посилаючись на крадіжку зазначеного оригіналу договору (на підтвердження чого надав довідку Управління внутрішніх справ Подільського району м. Києва від 02.09.2009р.).

За своєю правової природою укладений між сторонами договір містить умови договору позики.

Станом на 18.06.2001р. був чинним Цивільний кодекс УРСР від 01.01.1964р.

Відповідно до ст. 374, 375 ЦК УРСР за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність (в оперативне управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості.

Договір позики вважається укладеним у момент передачі грошей або речей.

Договір позики на суму понад п'ятдесят карбованців повинен бути укладений у письмовій формі.

Відповідно до ст. 44 ЦК УРСР недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі.

ЦК УРСР не передбачав прямого наслідку недійсності договору позики, у випадку укладення його в усній формі.

Як вбачається із матеріалів справи, жодна із сторін не заперечує проти факту укладення договору повертаємої фінансової допомоги на суму 325 000,00грн.

Проте, позивач посилається на те, що такий договір укладено між сторонами в усній формі, натомість відповідач посилається на факт укладення даного договору у письмовій формі.

Кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Посилаючись на крадіжку оригіналу договору, відповідач не надав суду для огляду оригінал договору №18/06-1 від 18.06.2001р.

У той же час, відповідно до письмового підтвердження за підписом директора позивача, директор позивача Оліксейчук А.А. стверджує, що не укладав та не підписував Договір про надання повертаємої фінансової допомоги №18/06-1 в письмовій формі.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Надану відповідачем нотаріально завірену копію договору №18/06-1 від 18.06.2001р., за відсутності оригіналу, який відповідно, не був досліджений судом, суд вважає неналежним доказом у справі та таким, що не дає обґрунтованих підстав стверджувати про укладення сторонами даного договору у письмовій формі.

Крім того, з урахуванням заперечень директора позивача проти підписання даного договору, існують підстави для призначення у даній справі почеркознавчої та технічної експертиз. У той же час, за відсутності об’єкта дослідження (оригіналу письмового договору №18/06-1 від 18.06.2001р.) суд позбавлений можливості призначити експертизу підпису та відтиску печатки позивача на даному договорі.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що у призначеннях платежу у накладних №307 від 18.06.2001р. та №319 від 27.06.2001р. зазначено: повертаєма фінансова допомога згідно дог. №18/06-1 від 18.06.01р., суд приходить до висновку, що сторонами укладено договір позики в усній формі.

Оскільки строк повернення фінансової допомоги сторонами не встановлений, позивач 21.05.2009р., в порядку ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, направив відповідачу лист-вимогу №20/05-1 від 20.05.2009р. про сплату суму боргу в розмірі 325 000,00грн. протягом семи днів.

Проте, відповідач протягом 7 днів з дня пред’явлення вимоги суму у розмірі боргу в розмірі 325 000,00грн. не повернув.

Станом на день подання позову до суду, сума заборгованості відповідача перед позивачем складала 325 000,00грн., в зв’язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 325 000,00грн. боргу.

Проте, як вбачається із пояснень позивача, після одержання позивачем 25.08.2009р. листа від відповідача, перерахована відповідачем сума у розмірі 100 000,00грн. (із помилковим призначенням платежу) була зарахована позивачем в рахунок погашення заборгованості за усним договором про надання фінансової допомоги №18/06-1 від 18.06.2001р.

Відповідно до п. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно з п. п. 1, 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із п.2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За наведених обставин, провадження у справі в частині суми 100 000,00грн., яка була перерахована відповідачем 29.02.2008р. за платіжним дорученням №1 та зарахована позивачем в рахунок погашення заборгованості за усним договором про надання фінансової допомоги №18/06-1 від 18.06.2001р., підлягає припиненню, за відсутності предмету спору.

В частині суми заборгованості у розмірі 225 000,00грн. позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст.49 ГПК України покладаються на відповідача у повному обсязі, у тому числі, в частині суми 100 000,00грн., яка була перерахована відповідачем з помилковим призначенням платежу, про що позивача було повідомлено в день пред’явлення позивачем позову до суду (19.08.2009р.).

На підставі викладеного, керуючись п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Припинити провадження у справі №20/190 в частині суми заборгованості у розмірі 100 000,00грн. за відсутності предмету спору.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус»(м. Київ, вул. Каховська, 64, код ЄДРПОУ 25290983) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спред-Інт.»(м. Київ, вул. Лейпцизька, 3-а, код ЄДРПОУ 23491696) 225 000,00грн. –основного боргу, 3250,00грн. - державного мита, 312,50грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Суддя В.В. Палій