Ухвала суду № 48509776, 11.08.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 381/6188/15 Головуючий у І інстанції Соловей Г. В. Провадження № 22-ц/780/2887/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 18 11.08.2015

УХВАЛА

Іменем України

11 липня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого Іванової І.В.

суддів - Сліпченка О.І., Данілова О.М.

при секретарі - Петленко І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ Комерційний банк Приватбанк, треті особи: ТОВ Видавничій дім КуПол, ОСОБА_3, приватний нотаріус ОСОБА_4 про визнання недійсним договору іпотеки,-

в с т а н о в и л а :

У травні 2014 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» з даним позовом, посилаючись на те, що 15 червня 2007 року між відповідачем та третьою особою ТОВ Видавничий дім КуПол було укладено кредитний договір, для забезпечення якого між нею та відповідачем було укладено договір іпотеки, предметом якого є чотирикімнатна квартира загальною площею 96,3 кв.м., житловою площею 55,0 кв.м. у АДРЕСА_1.

Далі позивачка зазначила, що як на дату укладення спірного договору так і на даний час в Фастівському МБТІ за нею зареєстровано право власності на квартиру, яка має інші ознаки, а саме на пятикімнатну квартиру загальною площею 92,0 кв.м., житловою площею 59,1 кв.м., тобто дані предмета іпотеки, зазначені в договорі не відповідають зареєстрованому у встановленому законом порядку.

Тому позивачка просила визнати недійсним спірний договір іпотеки від 15 червня 2007 року, укладений між нею та відповідачем, оскільки договір іпотеки не містить істотних умов, як це передбачено в п.3 ч.1 ст.18 ЗУ Про іпотеку.

Відповідач проти позову заперечував посилаючись на те, що на час укладення договору іпотеки приватний нотаріус користувалася наданими їй документами. в тому числі витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 07.06.2007 року, згідно якого позивачка є власником чотирикімнатної квартири за вказаною адресою, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу від 28.10.2004 року пятикімнатної квартири, яку вона в подальшому самочинно переобладнала в чотирикімнатну і після цього звернулася до Фастівської міської ради про дозвіл на переобладнання вказаної квартири. Проте, на момент укладення договору іпотеки між Банком та позивачкою, дії сторін були направлені на передачу в іпотеку саме чотирикімнатної квартири. Крім того, представник відповідача просив суд застосувати строки позовної давності та відмовити в задоволенні позову.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 серпня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду позивачка подала апеляційну скаргу, просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення її позовних вимог.

ОСОБА_2 у своїй скарзі посилається на те, що суд не врахував правову позицію Верховного Суду України про те, що обєкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (переплановані) обєкти не є обєктами права власності, а тому спірна квартира після її переобладнання в чотирикімнатну не є обєктом права власності.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення учасників, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що 15 червня 2007 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» - відповідач по справі та ТОВ Видавничій дім КуПол - третя особа по справі, було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого Банк зобов'язався надати ТОВ Видавничій дім КуПол строковий кредит у формі поновлюваної кредитної лінії в розмірі 300 000 доларів США з метою поповнення оборотних коштів (оплату за контрактом на придбання обладнання).

Для часткового забезпечення Кредитного договору 5 червня 2007 року між позивачем ОСОБА_2 (Іпотекодавець) та відповідачем ПАТ Комерційний банк Приватбанк (Іпотекодержатель) був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Фастівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 2127.

Згідно п.1.7 договору іпотеки позивачка ОСОБА_2 надала в іпотеку нерухоме майно, що належить їй на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу, зареєстроване в реєстрі за номером № 3360 від 28 жовтня 2004 року, зареєстроване в Фастівському міжміському бюро технічної інвентаризації, а саме: чотирикімнатну квартиру загальною площею 96,3 кв.м., житловою площею 55,0 кв.м. та яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Як вбачається з договору купівлі-продажу квартири від 28 жовтня 2004 року ОСОБА_2, купила пятикімнатну квартиру №44, що знаходиться в будинку №21 по вул.Радянській в м.Фастові Київської області.

Рішенням виконавчого комітету Фастівської міської ради №133 від 06.06.2007 року дозволено оформити ОСОБА_2 технічну документацію на самовільно переобладнену пятикімнатну квартиру в чотирикімнатну по вул.Радянській, 21 в м.Фастові та дозволено БТІ внести зміни до технічної документації на квартиру АДРЕСА_3 що належить ОСОБА_6В.(а.с.72).

Зазначені обставини підтверджені матеріалами справи та фактично не заперечуються сторонами.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що договір іпотеки було укладено 15 червня 2007 року. При посвідченні даного договору нотаріусом Фастівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 позивачка була присутня позивачка.

При цьому позов подано до суду у травні 2014 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того що, позивачка без поважних причин пропустила строк звернення до суду з даним позовом.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За положеннями ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Тобто в даному випадку після укладення спірного договору і почався перебіг строку позовної давності.

Судом першої інстанції при розгляді вказаної справи встановлено, що договір іпотеки було укладено 15 червня 2007 року за участю позивачки під час його укладення. З даним позовом позивачка звернулась до суду у травні 2014 року, тобто з пропуском трирічного строку для звернення до суду.

Таким чином, вирішуючи спір суд першої інстанції, за умов того, що позовні вимоги обґрунтовані, перевірив коли у позивачки виникло право на звернення до суду та правильно прийшов до висновку, що позивачка пропустила строк позовної давності, звернувшись до суду із заявленими вимогами лише 16.12.2014 року, тобто через 7 років після укладення спірного договору.

Посилання апелянта на те, що строк позовної давності пропущений з поважних причин не заслуговує на увагу, оскільки є необґрунтованими.

Таким чином, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Керуючись ст.ст. 308,314,315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді :