Рішення № 4850672, 17.08.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/432

17.08.09

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Банк Кіпру»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбізнесвіза»

про розірвання кредитного договору та стягнення 5 993 142,62 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача –

Мельник М.В. (довіреність у справі);

від відповідача –

Король Д.В. (довіреність у справі).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Банк Кіпру»(далі –Позивач, або Банк) звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбізнесвіза»(далі –Відповідач, або Позичальник) про розірвання кредитного договору №0025-91/2008 від 07.08.2008 (далі –Кредитний договір), стягнення 5 993 142,62 грн. заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки-1, предмет іпотеки-2 в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

- 07.08.2008 Відповідач отримав кредитні кошти в сумі 3 190 000 грн. та 2 410 000 грн., що підтверджується виписками по особовому рахунку №2063.7.007215.001 за період з 07.08.2008 до 01.06.2009 та №2073.4.007215.001 за період з 07.08.2008 до 01.06.2009 відповідно;

- в строки, встановлені п.3.6 Кредитного договору Відповідачем не були сплачені Позивачу проценти за користування кредитними коштами, в результаті чого за Кредитним договором станом на 02.06.2009 утворилась заборгованість за простроченими процентами в розмірі 349 808,24 грн.;

- згідно з п.4.7 Кредитного договору Позивач має право у випадку недотримання Відповідачем умов Кредитного договору розірвати договір достроково та достроково стягнути раніше наданий кредит, відсотки по ньому та можливі штрафні санкції, в тому числі і шляхом звернення стягнення на забезпечення;

- в забезпечення виконання вищезазначеного зобов’язання Відповідач надав Позивачу в іпотеку: 1) машиномісце №30 в підвалі жилого будинку №18 по вул. Павлівській у м. Києві, загальною площею 13,70 кв.м., що підтверджується іпотечним договором, який був посвідчений 07.08.2008 приватним нотаріусом КМНО Петровою С.М. за №3675; 2) Квартиру № 31 в будинку № 18 по вул. Павлівській у м. Києві, загальною площею 191,60 кв. м., яка складається з 4 жилих кімнат жилою площею 80,40 кв.м., що підтверджується Іпотечним договором, який був посвідчений 07.08.2008 приватним нотаріусом КМНО Петровою С. М. за № 3669;

- відтак, Позивач послався на ст.ст. 175, 193, 199 Господарського кодексу України (далі –ГК України), ст.ст. 530, 547, 589, 610, 615, 1050, 1054 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), та у зв’язку з невиконанням Відповідачем зобов’язання за Кредитним договором просив стягнути з Відповідача 5 993 142,62 грн. та звернути стягнення на предмет іпотеки-1 та предмет іпотеки-2.

У ході проведення судового засідання 26.06.2009 представник Позивача пояснив, що бажає обрати такий спосіб реалізації предмета іпотеки-1 та предмета іпотеки-2, як реалізація шляхом проведення прилюдних торгів в порядку, встановленому ст. 41 Закону України «Про іпотеку»(далі –Закон).

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.06.2009 порушено провадження у справі №34/432 та призначено розгляд справи на 26.06.2009.

В зв’язку з неявкою представника Відповідача в судове засідання та необхідністю витребування додаткових матеріалів від Позивача, ухвалою суду від 26.06.2009 відкладено судове засідання на 29.07.2009.

На призначене судове засідання 29.07.2009 представник Відповідача повторно не з’явився, витребуваних судом доказів не надав. Проте подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку із захворюванням директора Відповідача.

Ухвалою від 29.07.2009 розгляд справи було відкладено на 10.08.2009 та було зобов’язано Відповідача, зокрема, надати докази поважності причин неявки представника на попереднє судове засідання.

У судовому засіданні призначеному на 10.08.2009 Відповідач ухвали суду від 29.07.2009 не виконав, доказів поважності неявки у судове засідання представника Відповідача не надав. Натомість заявив повторне клопотання про відкладення розгляду справи з метою підготовки відзиву.

Суд вказане клопотання задовольнив та у судовому засіданні 10.08.2009 оголосив перерву до 13.08.2009.

Проте, 11.08.2009 Відповідач подав апеляційну скаргу на ухвалу від 18.06.2009 суду про порушення провадження у справі, яка ухвалою від 12.08.2009 була повернута скаржнику.

У судовому засіданні призначеному на 13.08.2009 Відповідачем подано клопотання про продовження строків розгляду спору.

Заслухавши думку представника Позивача з приводу заявленого клопотання, суд у його задоволенні відмовив, оскільки відповідно до частини 4 статті 69 ГПК України строк розгляду справи може бути продовжений за клопотанням однієї з сторін лише за погодженням з другою стороною.

Представником Відповідача було подано заяву про відвід судді, яка ухвалою від 13.08.2009 в.о. Голови Господарського суду міста Києва Івановою Л.Б. була залишена без задоволення.

Представником Відповідача у судовому засіданні було подано клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду в апеляційному порядку апеляційної скарги на ухвалу від 12.06.2009.

Вислухавши думки сторін з приводу заявленого клопотання, суд відмовив у його задоволенні виходячи з того, що згадана ухвала від 12.06.2009 у матеріалах справи відсутня, не надано доказів порушення апеляційного провадження на ухвалу про порушення провадження у даній справі.

У зв’язку із відмовою у задоволенні даного клопотання представником Відповідача у судовому засіданні заявлено відвід складу суду.

Після оголошення перерви для розгляду керівництвом суду клопотання Відповідача про відвід судді, Відповідачем подано через канцелярію суду заяву про колегіальний розгляд справи.

14.08.2009 в.о. Голови Господарського суду міста Києва Івановою Л.Б. було відмовлено у колегіальному розгляді даної справи.

Ухвалою в.о. Голови Господарського суду міста Києва Шевченком Є.О. заяву Відповідача про відвід суду залишено без задоволення.

У судовому засіданні 17.08.2009 представником Відповідача були подані клопотання:

- про залучення до участі у справі у якості третьої особи на стороні Відповідача громадянина Живолупа Олександра Петровича, оскільки дана особа орендує приміщення, що знаходиться у Банку в іпотеці;

- про витребування та залучення до матеріалів справи письмових доказів Статуту правопопередника Позивача та довіреність на особу, яка від імені правопопередника Позивача підписала кредитний договір на підставі якого заявлено даний позов.

Заслухавши думки представників сторін з приводу заявлених клопотань, суд у їх задоволені відмовив у зв’язку із їх необґрунтованістю. Зокрема, перехід права власності зберігає за собою обтяження на майно, які виникли до такого переходу, заявлені до витребування та залучення до справи докази не мають суттєвого значення для правильного вирішення спору по суті.

Крім того, Відповідачем було подано зустрічну позовну заяву про визнання неукладеним Кредитного договору.

Ухвалою від 17.08.2009 зустрічну позовну заяву Відповідача про визнання Кредитного договору неукладеним повернуто без розгляду.

При розгляді клопотань Відповідача суд зауважує, що:

- частиною 3 статті 22 ГПК України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи;

- те, що Відповідач неодноразово порушував питання відводу судді від розгляду справи №34/432 та заявляючи різноманітні клопотання які пов’язані з відкладанням розгляду даної справи, свідчить про навмисне затягування з боку Відповідача строків розгляду справи по суті та розцінюється судом, як зловживання процесуальними правами, наданими учасникам судового процесу нормами чинного законодавства, що є недопустимим.

Згідно з статтею 77 ГПК України господарський суд має право відкласти розгляд справи, за наявністю підстав передбачених у даній статті, лише у межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу.

Відкладення розгляду даної справи спричинить до виходу за межі встановленого статтею 69 ГПК України строку, позаяк 17.08.2009 є останнім днем цього строку.

Відповідач не скористався наданим статтею 59 ГПК України правом на подачу письмового відзиву та документів на спростування позову. Проте, проти позову заперечив з підстав неукладеності Кредитного договору.

При цьому суд відзначає, що розгляд даної справи неодноразово вже відкладався, а Відповідач у разі наявності наміру надати обґрунтовані заперечення на позовну заяву чи додаткові докази, мав можливість їх надати у письмовій формі через канцелярію суду до дати судового засідання.

За таких обставин відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

07.08.2008 між АБ «АвтоЗАЗбанк»(правонаступником якого є Позивач, відповідно до статуту ВАТ «Банк Кіпру», затвердженого зборами учасників АБ «АвтоЗАЗбанк», протокол №39 від 19.11.2008) та Відповідачем укладено Кредитний договір, відповідно до п.1.1 якого Банк відкриває Позичальнику кредитну лінію в сумі 5 600 000 грн. в тому числі:

- на придбання нерухомості в сумі 2 410 000 грн. строком з 07.08.2008 до 04.08.2023 зі сплатою 19% річних;

- на проведення ремонту, придбання меблів, та на сплату інших витрат пов’язаних з поточною діяльністю товариства в сумі 3 190 000 грн. строком з 07.08.2008 до 04.08.2023 зі сплатою 19% річних.

Пунктом 2.1 Кредитного договору передбачено, що Банк зобов’язується відкрити Позичальнику позичкові рахунки для надання кредиту: №20734007215001 на придбання нерухомості, №20637007215001 на проведення ремонту, придбання меблів та на сплату інших витрат пов’язаних з поточною діяльністю товариства.

07.08.2008 Відповідач отримав кредитні кошти в сумі 3 190 000 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку № 2063.7.007215.001 за період з 07.08.2008 до 01.06.2009.

07.08.2008 Відповідач отримав кредитні кошти в сумі 2 410 000 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку № 2073.4.007215.001 за період з 07.08.2008 до 01.06.2009.

Відповідно до п.3.2 Кредитного договору Позичальник зобов’язався забезпечити повернення отриманого кредиту та процентів за користування ним шляхом надання в заставу квартири за адресою: м. Київ, вул. Павлівська, буд. 18, кв. 31 та машиномісця №30 за адресою: м. Київ, вул. Павлівська, буд. 18.

Згідно з п. 3.6 Кредитного договору, Відповідач зобов'язався сплачувати за користування кредитом проценти в розмірі 19 % річних за строковий кредит та 24 % річних у разі порушення строків повернення кредиту за договором. Розрахунковий період по нарахуванню процентів 30 (31) день з 21 числа минулого по 20 число поточного місяця із розрахунку 365 (366) днів на рік з моменту виникнення заборгованості. Проценти за кредит Позичальник сплачує щомісячно до 27 числа та по закінченні строку дії договору, але не пізніше 4 серпня 2023 року шляхом перерахування коштів на рахунки: №20789007215001; №20682007215001.

В забезпечення виконання вищезазначеного зобов'язання Відповідач надав Позивачу в іпотеку:

I. машиномісце № 30 в підвалі жилого будинку № 18 по вул. Павлівській у м. Києві, загальною площею 13,70 кв. м., що підтверджується Іпотечним договором, який був посвідчений 7 серпня 2008 року приватним нотаріусом КМНО Петровою С. М. за № 3675.

Предмет іпотеки-1 внесений до Державного реєстру іпотек 07.08.2008 за реєстраційним № 7705849, що підтверджується витягом про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек за № 20136875 від 07.08.2008.

Предмет іпотеки-1 внесений до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 07.08.2008 за реєстраційним № 7705777, що підтверджується витягом про реєстрацію у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 20136713 від 07.08.2008.

Предмет іпотеки-1 належить Відповідачу на підставі договору купівлі-продажу машиноміспя, посвідченого Петровою Є. М., приватним нотаріусом КМНО 7 серпня 2008 року за реєстровим № 3672.

II. Квартиру № 31 в будинку № 18 по вул. Павлівській у м. Києві, загальною площею 191,60 кв.м., яка складається з 4 жилих кімнат жилою площею 80,40 кв. м., що підтверджується Іпотечним договором, який був посвідчений 7 серпня 2008 року приватним нотаріусом КМНО Петровою С. М. за № 3669.

Предмет іпотеки-2 внесений до Державного реєстру іпотек 07.08.2008 за реєстраційним № 7705708, що підтверджується витягом про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек за № 20136546 від 07.08.2008.

Предмет іпотеки-2 внесений до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 07.08.2008 за реєстраційним № 7705621, що підтверджується витягом про реєстрацію у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 20136383 від 07.08.2008.

Предмет іпотеки-2 належить Відповідачу на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого Петровою С. М., приватним нотаріусом КМНО 07 серпня 2008 року за реєстровим № 3666.

В зв’язку з тим, що Відповідач не сплачував за період з 02.03.2009 до 22.05.2009 проценти за користування кредитом в сумі 262 356,18 грн., Позивач звернувся до ТОВ «Укрбізнесвіза»з вимогою про усунення порушень за вих. №04-2045/2 від 22.05.2009, яка була надіслана на адресу Відповідача 09.06.2009, що підтверджується наявною в матеріалах справи копію фіскального чека №1076.

Однак, Відповідач вказану вимогу проігнорував та залишив без належної уваги.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до п.4.7 Кредитного договору Банк має право відкликати своє зобов’язання (тобто воно є відкличним), що передбачене п.1.1 цього договору, а також достроково розірвати договір та стягнути раніше наданий кредит, проценти по ньому та можливі штрафні санкції, в тому числі і шляхом звернення стягнення на забезпечення у разі погіршення фінансово-економічного стану Позичальника, використання кредиту не за цільовим призначенням, затримок погашення кредиту та сплати процентів за ним, ухилення від контролю з боку Банку, недостатності та запущеності бухгалтерської звітності, погіршення стану заставленого майна, а також у разі якщо наданий кредит буде з різних обставин незабезпеченим.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як слідує з матеріалів справи, Позивач просить розірвати Кредитний договір та достроково стягнути 5 993 142,62 грн. у зв’язку з порушенням ТОВ «Укрбізнесвіза»взятих на себе договірних зобов’язань, зокрема щодо своєчасного погашення процентів за користування кредитом.

З огляду на той факт, що у ході судового розгляду встановлено з боку ТОВ «Укрбізнесвіза»порушення істотних умов Кредитного договору, вимога Позивача про розірвання Кредитного договору визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Банк повністю виконав свої зобов'язання за Кредитним договором, про що свідчить надання Позичальнику Кредиту, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по особовому рахунку № 2063.7.007215.001 за період з 07.08.2008 до 01.06.2009 та № 2073.4.007215.001 за період з 07.08.2008 до 01.06.2009 відповідно.

Згідно ч. 2 ст. 173 ГК України основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського Інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Статтею 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 12 Закону передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 1 статті 33 Закону передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Пунктами 2.4.3 іпотечних договорів передбачено, що у разі невиконання боржником основного зобов’язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з ч.1, 2 ст. 41 Закону реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Організація продажу предмета іпотеки покладається на спеціалізовані організації, які залучаються на конкурсній основі органами державної виконавчої служби. Право вибору спеціалізованої організації належить іпотекодержателю.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

В матеріалах справи наявна довідка про залишкову суму боргу ТОВ «Укрбізнесвіза»по Кредитному договору, відповідно до якої слідує, що за Відповідачем рахується така заборгованість: 5 600 000 грн. –заборгованість за строковим кредитом; 32 065,76 грн. – заборгованість за строковими процентами за період з 21.05.2009 до 31.05.2009; 349 808,24 грн. –заборгованість за простроченими процентами за період з 21.01.2009 до 20.05.2009 та 15 178,8 грн. нарахована пеня за період з 02.03.2009 до 18.06.2009.

Таким чином, згідно з довідкою заборгованість Відповідача станом на 18.06.2009 складала –5 997 052,80 грн.

Разом з тим, суд відзначає, що Позивач відповідної заяви про збільшення позовних вимог, в порядку ст. 22 ГПК України, не подав, а дана довідка свідчать лише про те, що заборгованість Відповідача лише збільшилась, зокрема, шляхом донарахування пені за прострочення погашення відсотків.

Отже, позовні вимоги ТОВ «Банк Кіпру»визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 5 600 000 грн. заборгованості за кредитом, 32 065,76 грн. заборгованості за строковими процентами за період з 21.05.2009 до 31.05.2009 та 349 808,24 грн. заборгованості за простроченими процентами за період з 21.01.2009 до 20.05.2009.

Позивач також просив стягнути з Відповідача 11 268,62 грн. пені за простроченими процентами з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 3.8 Кредитного договору передбачено, що за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом сплачувати банку пеню в розмірі подвійної облікової атаки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочки платежу.

Позичальник не звільняється від повернення кредиту, сплати процентів та можливих штрафних санкцій по цьому договору при настанні різних обставин, в тому числі й незалежних від нього.

З матеріалів справи слідує, що Позивач нараховує пеню за простроченими відсотками з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за період з 2 березня 2009 року до 2 червня 2009 року, яка складає 11 268,62 грн.

Відтак, перевіривши розрахунки Позивача, суд стягує з Відповідача пеню за простроченими процентами в сумі 11 268, 62 грн.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Посилання відповідача на неукладеність Кредитного договору суд не бере до уваги виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1-3 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Дана норма кореспондується із ч. 1 ст. 638 ЦК України, згідно з якою договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, оцінивши докази у їх сукупності суд дійшов висновку що сторонами при укладанні Кредитного договору було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов, які необхідні для договорів даного виду.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати Позивача підлягають відшкодуванню за рахунок Відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати кредитний договір №002-91/2008 від 07.08.2008, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Банк Кіпру»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбізнесвіза».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрібізнесвіза»(03126, м. Київ, бульвар І. Лепсе, 50, ідентифікаційний код 19124621) на користь Відкритого акціонерного товариства «Банк Кіпру»(03035, м. Київ, вул. Урицького, 45, ідентифікаційний код 19358784, МФО 320940) 5 600 000 (п’ять мільйонів шістсот тисяч) грн. заборгованості за кредитом; 32 065 (тридцять дві тисячі шістдесят п’ять) грн. 76 коп. заборгованості за процентами нарахованими за період з 21.05.2009 до 31.05.2009; 349 808 (триста сорок дев’ять тисяч вісімсот вісім) грн. 24 коп. заборгованості за простроченими процентами нарахованими за період з 21.01.2009 до 20.05.2009; 11 268 (одинадцять тисяч двісті шістдесят вісім) грн. 62 коп. пені за простроченими процентами за період з 02.03.2009 до 02.06.2009, за рахунок коштів, отриманих від реалізації предметів іпотеки:

- за іпотечним договором від 07.08.2008, яким передано в іпотеку нерухоме майно, що належить Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрібізнесвіза»(03126, м. Київ, бульвар І. Лепсе, 50, ідентифікаційний код 19124621) на праві власності –машиномісце номер 30 (тридцять) в підвалі жилого будинку номер 18 (вісімнадцять) по вулиці Павлівській у місті Києві, загальною площею 13,70 кв.м., заставна вартість якого становить 174 540 (сто сімдесят чотири тисячі п’ятсот сорок) грн.;

- за іпотечним договором від 07.08.2008, яким передано в іпотеку нерухоме майно, що належить Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрібізнесвіза»(03126, м. Київ, бульвар І. Лепсе, 50, ідентифікаційний код 19124621) на праві власності –квартира номер 31 (тридцять один) в будинку номер 18 (вісімнадцять) по вулиці Павлівській у місті Києві, загальною площею 191,6 кв.в., яка складається з 4 (чотирьох) жилих кімнат площею 80,40 кв.м., заставна вартість якого 5 717 200 (п’ять мільйонів сімсот сімнадцять тисяч двісті) грн., шляхом проведення публічних торгів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрібізнесвіза»(03126, м. Київ, бульвар І. Лепсе, 50, ідентифікаційний код 19124621) на користь Відкритого акціонерного товариства «Банк Кіпру»(03035, м. Київ, вул. Урицького, 45, ідентифікаційний код 19358784, МФО 320940) 25 500 (двадцять тисяч п’ятсот) грн. – витрат по сплаті державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя Сташків Р.Б.