Рішення № 4850665, 08.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/321

08.09.09

За позовом

Державного підприємства для постачання медичних установ «Укрмедпостач»

До

Товариства з обмеженою відповідальністю «Емансіс»

Третя особа без с/в

Міністерство охорони здоров’я України

про

стягнення 137 037,94 грн.

Суддя О.О.Хрипун

Представники сторін:

Від позивача Кохановський В.В. – предст.

Від відповідача Хвостенко В.В. –предст.

Від третьої особи Волік Я.В. –предст.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16.06.2009 державне підприємство для постачання медичних установ «Укрмедпостач»(далі –Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Емансіс»(далі –Відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача, - Міністерство охорони здоров’я України (далі –Третя особа), в якому просить суд стягнути з Відповідача пеню у розмірі 137 037,94 грн. за невиконання зобов’язань за договором поставки № 53Т-2007 від 31.08.2007.

23.06.2009 ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду.

15.07.2009 ухвалою Господарського суду міста Києва судове засідання відкладено на 19.08.2009 у зв’язку з неявкою Третьої особи, неповідомлення про причини неявки та невиконання нею вимог попередніх ухвал.

19.08.2009 у судовому засіданні представник Відповідача подав клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов’язаної з нею справи № 22/39 за позовом ДП «Укрмедпостач»до ТОВ «Емансіс»про стягнення 604 160,62 грн. штрафу та пені за договором поставки № 53Т-2007 від 31.08.2007.

Зазначене клопотання не підлягає задоволенню, оскільки ч. 1 ст. 79 ГПК України передбачає, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Проте, із наданих Відповідачем документів вбачається, що спір у справі № 22/39, яка передана на новий розгляд Господарському суду міста Києва, хоч і виник між тими самими сторонами та на підставі того ж договору, що і в даній справі, проте відсутність остаточного рішення в справі № 22/39 не унеможливлює розгляд даної справи.

Для надання часу Позивачу ознайомитися з відзивом на позов, що був поданий Відповідачем лише 19.08.2009, в судовому засіданні була оголошена перерва до 04.09.2009.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги, посилаючись на те, що Відповідачем були порушені строки поставки, які передбачені договором поставки № 53Т-2007 від 31.08.2007, що був укладений між Відповідачем (постачальником), Третьою особою (замовником) та Позивачем (одержувачем), який діє від імені Третьої особи на підставі договору про закупівлі № 12.01-08/9 від 19.04.2007, договору доручення № 12.01-08/18 від 20.07.2007 та довіреності від 20.07.2007. За порушення строків поставки п. 9.1. договору поставки № 53Т-2007 передбачає штрафні санкції для постачальника у виді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленого обладнання за кожен день прострочення, яка за підрахунками Позивача складає 137 037,94 грн. Також 15.07.2009 представником Позивача Кохановським В.В. була подана до суду заява про розподіл судових витрат, в якій він просить витрати з оплати його послуг покласти на Відповідача.

Відповідач у поданому до суду відзиві заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з огляду на безпідставність останніх, оскільки товар був поставлений Позивачу як одержувачу за договором поставки № 53Т-2007 у повному обсязі, а умовами зазначеного договору не передбачений строк, протягом якого обладнання має бути поставлене кінцевому одержувачу –медичним закладам. Водночас, Відповідач заявляє про необхідність застосування до позовних вимог у даній справі строків позовної давності та, відповідно, відмовити у задоволені позову.

Третя особа подала до суду клопотання, в якому зазначила, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить суд розглянути справу за відсутності її представника у зв’язку з неможливістю останнього прибути в судове засідання.

Всебічно, повно та об’єктивно дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

20.07.2007 між Третьою особою та Позивачем був укладений договір доручення № 12.01-08/18, відповідно до п. 1.1 якого Позивач зобов’язується від імені та за рахунок Третьої особи виконати певні юридичні дії, а саме: з метою придбання обладнання, що централізовано закуповується за КПИВ 2301290 «Централізована закупівля обладнання для закладів охорони здоров’я»(далі –товар) укласти договори в інтересах Третьої особи на поставку товарів згідно зі специфікаціями, які є невід’ємною частиною даного договору та повинні містити інформацію щодо найменування товару, виробника товару, постачальника, одиниці виміру, кількості, ціни за одиницю, загальну суму відповідно до повідомлень про результати торгів згідно з протоколами засідання постійного тендерного комітету Третьої особи; здійснити відповідні дії для належної передачі товару відповідно до розпоряджень Третьої особи.

Відповідно до п. 2.1. вказаного договору доручення Позивач, зокрема, уповноважений проводити претензійно-позовну діяльність у разі порушення постачальником умов договору.

20.07.2007 Третя особа видала довіреність, якою уповноважила директора Позивача укласти договори на поставку обладнання з підприємствами, визначеними на підставі тендерних торгів у 2007 році, на умовах договору доручення № 12.01-08/18 від 20.07.2007 та виконати всі дії, передбачені зазначеним договором.

Делегування функції Третьою особою, як державним замовником, щодо укладення договорів на виконання державного замовлення і контролю за їх виконанням іншій особі, зокрема Позивачу, відповідає вимогам п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 266 від 29.02.1996 «Про Порядок формування та розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням».

31.08.2007 між Відповідачем, Третьою особою та Позивачем був укладений договір поставки № 53Т-2007 (далі –договір поставки), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник (Відповідач) зобов’язується поставити, а Замовник (Третя особа) –перерахувати на рахунок Одержувача (Позивач) кошти, необхідні для виконання цього договору, у межах коштів, виділених з Державного бюджету на 2007 рік, а Одержувач – оплатити постачальнику та прийняти медичне обладнання згідно зі специфікацією, яка додається до даного договору.

Згідно з п. 1.2. договору поставки Одержувач приймає обладнання та передає Постачальнику для його подальшої доставки до закладу охорони здоров’я відповідно до наказу Третьої особи про його розподіл та здійснює контроль за належним зберіганням, доставкою, передачею та введенням в експлуатацію. Постачальник, в свою чергу, відповідно до п. 1.3. договору поставки здійснює доставку обладнання до закладу охорони здоров’я згідно з Наказом Третьої особи про розподіл обладнання та письмовою заявкою Одержувача, проводить пусконалагоджувальні роботи, введення його в експлуатацію і навчання методам роботи з обладнанням медичного персоналу закладу охорони здоров’я.

Умови розрахунків сторони узгодили у п. 3.1 Договору, який змінено за взаємною згодою сторін Додатковою угодою № 1 від 03.09.2007, з урахуванням положень якої одержувач здійснює попередню оплату обладнання постачальнику в розмірі 100% вартості обладнання, яке постачається згідно з Специфікацією після надходження бюджетних коштів від Замовника на рахунок Одержувача на ці цілі. В п.3.4. договору зазначено, що розрахунок за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника відповідно до рахунку-фактури та видаткової накладної Постачальника. Згідно зі Специфікацією до договору поставки загальна вартість обладнання (комплексу рентгенівської діагностики Emansis Digital X Ray System у кількості 137 штук) складає 5 411 500,00 грн.

12.11.2007 Відповідач виставив Позивачу рахунок на оплату по замовленню № 94 від 12.11.2007 на загальну суму 5 411 500,00 грн.

16.11.2007 Позивач перерахував на рахунок Відповідача 5 411 500,00 грн. у якості оплати за договором поставки, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 27 від 16.11.2007.

Таким чином, Позивач виконав своє зобов’язання щодо попередньої оплати обладнання, постачання якого передбачене договором поставки, у повному обсязі.

Порядок та строки здійснення поставки врегульовані розділом 4 договору поставки, відповідно до п. 4.1. якого термін поставки обладнання становить не більше, ніж 30 календарних днів з дня зарахування попередньої оплати на розрахунковий рахунок постачальника. Решта товару поставляється згідно з графіком, що додається до договору і є його невід’ємною частиною. Як слідує з графіку поставки, який викладений у додатку № 3 до договору поставки, та з урахуванням змін, внесених до нього на підставі Додаткової угоди № 1 від 03.09.2007, поставка здійснюється не більше 30 календарних днів з дня отримання письмової заявки від Одержувача відповідно до отриманого розподілу від Замовника та після отримання 100% попередньої оплати.

У п. 5.2. договору поставки передбачено, що приймання-передача обладнання оформляється видатковими накладними, які підписуються матеріально-відповідальними особами Постачальника та Одержувача

З урахуванням викладеного, Відповідач повинен був здійснити поставку товару Позивачу не пізніше 30 календарних днів з моменту зарахування попередньої оплати на рахунок, тобто не пізніше 16.12.2007, на підтвердження чого між ними повинна бути підписана видаткова накладна

Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Так як 16.12.2007 припадає на неділю, останнім днем виконання Відповідачем свого зобов’язання щодо поставки товару Позивачу є 17.12.2007.

В матеріалах справи знаходиться видаткова накладна № 143 від 17.12.2007, складена та підписана представниками сторін, та скріплена їх печатями, з якої слідує, що Відповідач передав, а Позивач прийняв 137 одиниць комплексу рентгенівської діагностики Emansis Digital X Ray System на загальну суму 5 411 500, 00 грн.

Отже, Відповідач з додержанням строку, передбаченого в п. 4.1. договору поставки, доставив обладнання Позивачу.

Водночас, в п. 5.3. договору говориться про те, що після отримання обладнання Одержувач передає його по акту приймання-передачі Постачальнику на відповідальне зберігання для транспортування до місця призначення відповідно до затвердженого Замовником розподілу, а Постачальник після отримання обладнання здійснює його доставку за кінцевим місцем призначення за власний рахунок. Строк виконання зазначених дій Постачальником в зазначеному пункті не вказаний.

Проте, у п. 4.3. договору поставки визначено, що Постачальник зобов’язаний здійснити доставку митно очищених товарів на умовах (Інкотермс-2000) DDP, здійснити монтаж обладнання, провести пусконалагоджувальні роботи і введення в експлуатацію обладнання у термін, що встановлений у п. 4.1. договору, тобто не пізніше 30 календарних днів з дня зарахування попередньої оплати на розрахунковий рахунок. Також положенням п. 4.4. договору на Постачальника покладається обов’язок провести навчання медичного персоналу закладів охорони здоров’я, яким поставлено обладнання, методам роботи з ним, що підтверджується наступними документами: програмою навчання, актом проведення навчання з підписами осіб, які пройшли курс навчання, та затвердженим Постачальником і закладом охорони здоров’я.

Згідно з п. 4.5. зобов’язання Постачальника щодо поставки обладнання вважаються виконаними у повному обсязі з моменту надання Одержувачу усіх відповідно оформлених підтверджуючих документів, вказаних у пп. 4.3., 4.4., та підписання сторонами трьохстороннього акту виконаних робіт.

Системне тлумачення пп. 4.1., 4.3., 4.4, 4.5., 5.2 та 5.3. договору поставки, зміст яких наведено вище, дає підстави зробити висновок, що під поставкою обладнання в даному договорі розуміється сукупність дій, що мають бути вчинені Відповідачем відносно Позивача, Третьої особи та закладів охорони здоров’я (кінцевих одержувачів), а саме: поставка товару Позивачу, прийняття зазначеного товару Відповідачем від Позивача на відповідальне зберігання для транспортування до закладів охорони здоров’я, в яких Відповідач повинен здійснити пусконалагоджувальні роботи обладнання та навчити методам роботи з ним працівників. Всі зазначені дії Відповідач повинен був вчинити до 17.12.2007. Відтак, судом не приймаються до уваги доводи Відповідача щодо того, що строк виконання зобов’язання щодо поставки обладнання безпосереднім одержувачем та здійснення пусконалагоджувальних робіт і навчання працівників, у договорі не визначений.

Як вбачається з документів, що є в матеріалах справи, трьохсторонні акти виконаних робіт між Позивачем, Відповідачем та Третьою особою, що засвідчують доставку обладнання в повному обсязі, були складені: 23.08.2008 –на загальну суму –1 540 500,00 грн.; 05.05.2008 –на загальну суму –1 303 500,00 грн.;20.05.2008 –на загальну суму 1 343 000,00 грн.; 09.06.2008 –на загальну суму 1 060 500, 00 грн., 02.07.2008 –на загальну суму 158 000,00 грн.

Відповідно до наданих Позивачем видаткових накладних, актів здачі-прийняття пусконалагоджувальних робіт, навчання роботі персоналу та передачі в експлуатацію медичного обладнання згідно з договором поставки, Відповідач почав виконувати роботи з доставки товару безпосереднім одержувачам, пусконалагоджувальних робіт щодо нього та навчання персоналу з 18.12.2007. Акти щодо останніх партій товару, поставлених до Вознесенської центральної районної лікарні та Новоодеської центральної районної лікарні, складені 12.06.2008.

Таким чином, Відповідачем були порушені строки виконання зобов’язання щодо поставки обладнання, передбачені п. 4.1. Договору.

Згідно з п. 9.1. договору поставки за кожен день прострочення виконання зобов’язань, передбачених п. 4.1., 4.3, 4.4 договору, Постачальник сплачує на рахунок Одержувача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не введеного в експлуатацію обладнання за кожний день прострочення.

Наведені обставини справи свідчать про те, що спір між Позивачем та Відповідачем виник у зв’язку з порушенням останнім визначених договором строків поставки товару кінцевим одержувачам (закладам охорони здоров’я).

Cуд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Спірні відносини між Позивачем та Відповідачем виникли на підставі договору поставки, укладеного між ними за результатами тендеру на закупівлю товарів медичного призначення за державні кошти, що проводився Третьою особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 265 ГК України договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Загальні вимоги щодо виконання зобов’язань, у тому числі й тих, що виникають на підставі договорів, визначаються в ч. 1 ст. 526 ЦК України, відповідно до якої зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що Відповідачем були порушені встановлені договором строки щодо здійснення поставки обладнання кінцевим одержувачам (закладам охорони здоров’я), проведення пусконалагоджувальних робіт та навчання медичного персоналу роботі з цим обладнанням.

Відповідальність Постачальника за порушення строків поставки обладнання, проведення пусконалагоджувальних робіт та навчання персоналу роботі з обладнанням передбачена в п. 9.1. договору поставки, згідно з яким за кожен день прострочення виконання зобов’язань, передбачених п. 4.1., 4.3, 4.4 договору, Постачальник сплачує на рахунок Одержувача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не введеного в експлуатацію обладнання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вартості обладнання.

Відповідно до ч. 2 ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами першою та другою ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно, зокрема, до закону та договору; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених, зокрема, цим Кодексом.

Згідно з приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 ст. 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, чинне законодавство покладає обов’язок доведення відсутності вини в порушенні господарського зобов’язання саме на суб’єкта господарювання, що допустив таке порушення. Проте, Відповідачем не було подано до суду доказів того, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення порушення строків поставки і що таке порушення сталося з причин, які знаходилися поза його волею.

З огляду на наведене, суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача штрафних санкцій, встановлених у п. 9.1. договору поставки, що передбачені за порушення Відповідачем як постачальником строків здійснення поставки, у формі пені в розмірі 137 037,94 грн.

Відповідачем була подана заява, викладена в його відзиві на позов, про застосування строків позовної давності до вимог Позивача щодо стягнення пені та штрафу за прострочення Відповідачем виконання його зобов’язання.

Відповідно до частини першої статті 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Згідно з статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як встановлено судом вище, нарахування штрафних санкцій (штрафу та пені) здійснено Позивачем за період кожного окремого прострочення, що складає проміжок часу з 18.12.2007 по 12.06.2008.

З відмітки на штампі канцелярії Господарського суду міста Києва вбачається, що позовна заява була подана Позивачем 16.06.2009. Проте, як вбачається з пояснень представника Позивача та документів, наданих Відповідачем, Позивач звертався до суду з позовними вимогами щодо стягнення пені за порушення Відповідачем строків поставки за договором поставки № 53Т-2007 від 31.08.2007 ще в серпні 2008 року, що підтверджується, зокрема, наявною в матеріалах справи копією рішення Господарського суду міста Києва у справі № 22/39 від 06.10.2008.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Таким чином, Позивачем не був пропущений строк позовної давності при зверненні до суду з позовними вимогами, що є предметом розгляду в даній справі.

Також представником Позивача була подана заява про розподіл судових витрат, в якій він просить судові витрати Позивача на оплату послуг адвоката Кохановського В.В. покласти на Позивача.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 3 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи при задоволенні позову покладаються на відповідача.

У пункті 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.07.2004 № 01-8/1270 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», вказано, що судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 ГПК передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником.

На підтвердження вимоги про стягнення з Відповідача витрат на оплату послуг адвоката, Позивачем надані суду: договір № 23 про надання адвокатських послуг від 15.06.2009 та договір № 25 про надання адвокатських послуг від 23.06.2009, укладені між Позивачем та адвокатом Кохановським Володимиром Віталійовичем, предметом яких є надання адвокатом послуг з представництва інтересів Позивача у судовому спорі, пов’язаному зі стягненням з Відповідача пені у розмірі 137 037,94 грн. за договором поставки № 53Т-2007 від 31.08.2007; копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3336, виданого Кохановському В.В.; копія платіжного доручення № 88 від 19.06.2009 на загальну суму 6 000,00 грн. та копія платіжного доручення № 99 від 24.06.2009 на загальну суму 4 000,00 грн.

З огляду на те, що Позивачем були подані необхідні докази для підтвердження витрат щодо оплати послуг адвоката, пов’язаних з розглядом даного спору, суд вважає за можливе задовольнити заяву Позивача та стягнути на його користь з Відповідача витрати на послуги адвоката Кохановського В.В. у розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Емансіс»(01015, м. Київ, вул. Панфіловців, 17; код ЄДРПОУ 34809414; р/р 260083014789 в АБ «Національні інвестиції», м. Київ, МФО 300498) на користь державного підприємства для постачання медичних установ «Укрмедпостач»(02098, м. Київ, вул. Березняківська, 29; код ЄДРПОУ 04653147; р/р 37124012000621 в ГУ ДКУ в м. Києві, МФО 820019) пеню у розмірі 137 037,94 грн. (сто тридцять сім тисяч тридцять сім гривень 94 копійки).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Емансіс»(01015, м. Київ, вул. Панфіловців, 17; код ЄДРПОУ 34809414; р/р 260083014789 в АБ «Національні інвестиції», м. Київ, МФО 300498) на користь державного підприємства для постачання медичних установ «Укрмедпостач»(02098, м. Київ, вул. Березняківська, 29; код ЄДРПОУ 04653147; р/р 37124012000621 в ГУ ДКУ в м. Києві, МФО 820019) 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень) витрат на послуги адвоката.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Емансіс»(01015, м. Київ, вул. Панфіловців, 17; код ЄДРПОУ 34809414; р/р 260083014789 в АБ «Національні інвестиції», м. Київ, МФО 300498) в доход державного бюджету на рахунок УДК у Шевченківському районі м. Києва (код ЄДРПОУ 26077968; банк ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019; р/р 31110095700011; код платежу 22090200) державне мито в сумі 1 370,38 грн. (одна тисяча триста сімдесят гривень 38 копійок).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Емансіс»(01015, м. Київ, вул. Панфіловців, 17; код ЄДРПОУ 34809414; р/р 260083014789 в АБ «Національні інвестиції», м. Київ, МФО 300498) в доход державного бюджету на рахунок УДК у Шевченківському районі м. Києва (код ЄДРПОУ 26077968; банк ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019; р/р 31213259700011; код платежу 22050000) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312,50 грн. (триста дванадцять гривень 50 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 17.09.2009