Рішення № 4850311, 02.09.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2009 р. Справа № 60/133-09

вх. № 4629/1-60

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Половенко О.В. за довіреністю №2/09 від 18.12.2008р. відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнітон", м. Запоріжжя

до Відкритого акціонерного товариства "Завод "Потенціал", м. Харків

про стягнення 17332,54 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнітон") звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача -Відкритого акціонерного товариства "Завод "Потенціал" 14902,00 грн. основного боргу, 2071,38 грн. інфляції, 359,16 грн. 3% річних.

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 10.08.2009р. у зв`язку з знаходженням на лікарняному судді Чистякової І.О., справу №60/133-09 було передано судді Светлічному Ю.В. для подальшого розгляду.

Відповідач у призначене судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, витребувані попередньою ухвалою суду документи не представив.

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 28.07.2008р. ухвалою господарського суду Харківської області по справі №05/169-08 було затверджено мирову угоду.

Відповідно до умов затвердженої мирової угоди, відповідач зобов"язався сплатити позивачу заборгованість у розмірі 24902,00грн. у строк до 15.08.2008р.

Як свідчать матеріали справи відповідачем до теперішнього часу не було виконано своїх зобов"язань за мировою угодою у повному обсязі, а лише 03.09.2008р. на розрахунковий рахунок позивача було сплачено лише 10000грн.

Таким чином на день подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем складає у сумі 14902,00грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в сумі основної заборгованості у розмірі 14902,00грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення інфляційних у розмірі 2071,38грн. та 3% річних, що становить суму у розмірі 359,16грн. підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 173,33грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312,50 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, Цивільного кодексу України, ст. 173, 174, 193 ГК України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Завод "Потенціал" (61106, м. Харків, вул. Індустріальна, 17, р/р 26008301730010 в Орджонікідзевському відділенні УАК "ПІБ" м. Харків, МФО 351351) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнітон" (69000, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 1, р/р 26006202815001 в ЗРУ КБ "Приватбанк", МФО 305299, код ЄДРПОУ 23853490) основної заборгованості у розмірі 14902,00грн., інфляційних у розмірі 2071,38грн., 3% річних у розмірі 359,16грн., держмита у розмірі 173,33грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 312,50грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення по справі №60/133-09 підписано 03.09.2009р.