Ухвала суду № 48502108, 11.08.2015, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ 22-ц/781/1151/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Ревякіна О. В.

Доповідач Письменний О. А.

УХВАЛА

Іменем України

11.08.2015 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів - Дуковського О.Л., Чельник О.І.,

при секретарі - Лазаренко-Шаповалової В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою Відділу державної виконавчої служби Компаніївського районного управління юстиції Кіровоградської області на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 17 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Відділу державної виконавчої служби Компаніївського районного управління юстиції, про визнання права власності на майно та звільнення майна з-під арешту,-

Встановила :

В грудні 2014 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 та Відділу державної виконавчої служби Компаніївського районного управління юстиції про визнання права власності та звільнення майна з-під арешту.

Посилаючись на те, що майно, яке було придбано нею та ОСОБА_3 під час перебування в шлюбі, а саме будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,55 га, розташовану за цією ж адресою, в порушення її прав, згідно акту опису і арешту майна від 27.11.2014 року, складеного державним виконавцем ВДВС Компаніївського РУЮ, було арештовано у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду, просила визнати вказане майно спільною сумісною власністю подружжя, визнати за нею право власності на 1/2 частину майна, звільнити його з-під арешту та виключити з акту опису та арешту майна спірний будинок та земельну ділянку.

Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 17.03.2014 р. позов задоволено частково.

Визнано право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,55 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 передану для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого підсобного господарства. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку спірного будинку та право власності на 1/2 частку спірної земельної ділянки. Виключено 1/2 частку спірного житлового будинку, що належить ОСОБА_2 з акту опису й арешту майна від 27.11.2014 року, складеного державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Компаніївського районного управління юстиції. Виключено 1/2 частку спірної земельної ділянки, площею 0,55 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 переданої для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого підсобного господарства, що належить ОСОБА_2 з акту опису й арешту майна від 25.12.2014 року, складеного державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Компаніївського районного управління юстиції. В решті вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись з рішенням суду Відділ державної виконавчої служби Компаніївського районного управління юстиції подав апеляційну скаргу, де просив рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити. При цьому посилався на те, що подружжя ОСОБА_2 не є власниками спірного домоволодіння, оскільки воно належить колгоспному двору, відповідно позивач не мала підстав вимагати виділу його частки в порядку поділу майна подружжя.

В судове засідання представник ДВС Компаніївського РУЮ Кіровоградської області не з'явився, в письмовій заяві просив розглянути справу без його участі, апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі (а.с.112).

Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_2, яка підтримала позовну заяву і заперечила проти апеляційної скарги, пояснення відповідача ОСОБА_3, який не заперечував проти рішення суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах встановлених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 120 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Згідно із частиною другою статті 123 ЦК УРСР ( у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Відповідно до роз'яснень, що викладені в пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року №20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);

б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі з 10.09.1983 року по 23.10.2006 року. Рішенням Компаніївського райвиконкому ради народних депутатів №11 від 16 січня 1989 року (а.с. 64) ОСОБА_3 було виділено цілий житловий будинок за адресою по вул. Шевченка №11 у с. Зеленому, Компаніївського району Кіровоградської області, який відносився до колгоспного двору, та земельну ділянку площею 0,55 га за цією ж адресою для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та ведення особистого підсобного господарства, які були зареєстровані за ОСОБА_3 (а.с. 62,69,71).

В 1992 році ОСОБА_3 повністю сплатив вартість вказаного житлового будинку, що підтверджується довідкою СВК «Нива» від 26.11.2014 р. (а.с.61), і згідно інформації начальника реєстраційної служби Компаніївського районного управління юстиції станом на 06.11.2013 року ОСОБА_4 був єдиним власником спірного будинку (а.с. 70).

Відповідно до ст.60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Зважаючи на встановлені та досліджені судом обставини положення апеляційної скарги про те, що подружжя ОСОБА_4 не є власниками спірного домоволодіння, оскільки воно належить колгоспному двору, не є обґрунтованими. Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що сам факт арешту спірного майна державним виконавцем за виконавчими листами про стягнення з ОСОБА_3 коштів суперечить аргументації апеляційної скарги про відсутність на це майно права власності у ОСОБА_3

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому вона не підлягає задоволенню.

Згідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

Ухвалила:

Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Компаніївського районного управління юстиції Кіровоградської області відхилити.

Рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 17 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: