Рішення № 4850015, 13.08.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/265

13.08.09

За позовом Закритого акціонерного товариства "ОТІС"

до Державного підприємства "Укркомунобслуговування"

про стягнення 55 011,45 грн.

Суддя В.С. Катрич

Представники:

Від позивача начальник сектору по роботі з дебіторами юридичного відділу –

Мацюк В.В. (дов. № 2 від 05.01.09)

Від відповідача адвокат –Демченко І.П.(дов. №1-1/61.09 від 19.06.09)

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 55 011,45 грн., що становить заборгованість за договором № D2 4C0252 на часткове технічне обслуговування та ремонт ліфтів по індивідуальному розрахунку від 28.02.2007р.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 12.06.2009р. порушено провадження у справі №8/265, розгляд справи призначений на 16.07.2009р.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 16.07.2009р. розгляд справи був відкладений на 13.08.2009р., у зв’язку з необхідністю витребувати нові докази.

У судове засідання, призначене на 13.08.2009р. з‘явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні подав письмові пояснення щодо зарахування коштів, які надійшли на рахунок ЗАТ «Отіс», в яких зазначалося, що відповідач здійснив часткові перерахування, тому позивач просив суд стягнути з відповідача 42 697,48 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні також наголосив на тому, що відповідач здійснив часткові розрахунки з позивачем, тому сума заборгованість відповідача перед позивачем становить 42 697,48 грн. та просив суд розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців зі щомісячною оплатою в розмірі 3 558,12 грн.

Суд вважає можливим розглянути справу відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд –

ВСТАНОВИВ :

28.02.2007р. між Державним підприємством «Укркомунобслуговування»- «замовник»та Закритим акціонерним товариством «Отіс»- «виконавець»був укладений договір № D2 4С 0252 на часткове технічне обслуговування та ремонт ліфтів по індивідуальному розрахунку, відповідно до п.1.1 якого «замовник»передав, а «виконавець»прийняв на себе обов’язки щодо виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту ліфтів за формою часткового технічного обслуговування по індивідуальному розрахунку.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Вартість робіт згідно п.1.2 договору складає 3 667,43 грн. за місяць.

Умовами договору сторони погодили, що «замовник»щомісячно проводить оплату за виконання технічного обслуговування і ремонту ліфтів в розмірі договірної місячної ціни, зазначеної в п.1.2 договору (п.5.1 договору).

Згідно з п.5.2 договору після вручення акту виконаних робіт «замовник»зобов’язаний в 5-ти денний термін перерахувати «виконавцю»вартість технічного обслуговування і ремонту ліфтів поточного місяця.

Строк дії договору № D2 4С 0252 на часткове технічне обслуговування та ремонт ліфтів по індивідуальному розрахунку від 28.02.2007р. був встановлений сторонами з 01.03.2007р. до 31.12.2007р.

Пунктом 9.2 договору сторони погодили, що якщо за один місяць до закінчення договору жодна із сторін не заявить про припинення його дії, то він вважається продовженим на наступний рік з обов’язковим підтвердженням обсягу робіт.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами по договору були складені, підписані та скріплені печатками сторін акти приймання виконаних робіт по технічному обслуговуванню ліфтів на загальну суму 55 011,45 грн. за лютий 2008р., березень 2008р., квітень 2008р., травень 2008р., червень 2008р., липень 2008р., серпень 2008р., вересень 2008р., жовтень 2008р., листопад 2008р., грудень 2008р., січень 2009р., лютий 2009р., березень 2009р., квітень 2009р., які свідчать про виконання «виконавцем»власних зобов’язань та прийняття «замовником»виконаних «виконавцем»робіт без претензій та зауважень, що є підставою для проведення розрахунків.

Таким чином позивач виконав належним чином власні зобов’язання, надав відповідачу послуги з технічного обслуговування та ремонту ліфтів протягом 2008-2009рр. на суму 55 011,45 грн., що підтверджується вищевказаними актами приймання виконаних робіт (копії в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Відповідач в порушення взятих на себе зобов’язань виконані позивачем роботи у повному обсязі не оплатив.

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем не погашена частково та становить 42 697,48 грн.

У судовому засіданні представник відповідача наголосив на тому, що відповідач визнає суму заборгованості перед позивачем, однак у зв’язку з складним фінансовим становищем відповідача просить суд розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців зі щомісячною оплатою в розмірі 3 558,12 грн.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу правомірна та враховуючи часткові проведення відповідачем перерахувань, підлягає задоволенню частково в сумі 42 697,48 грн. В іншій частині основного боргу слід припинити провадження у справі на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Пунктом 1.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду, від 12.09.1996, № 02-5/333 «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України»передбачено, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог, відповідач визнав існуючу перед позивачем заборгованість та враховуючи часткові проведені відповідачем перерахування, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково в сумі 42 697,48 грн. з розстрочкою виконання рішення суду на 12 місяців. В іншій частині позову слід припинити провадження у даній справі.

У відповідності до положень ст. 49 ГПК України та враховуючи те, що проведені відповідачем розрахунки були здійсненні після звернення позивача до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів, тому судові витрати понесені позивачем слід покласти на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 901, 903 ЦК України, ст. ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 80, 82-85, 121 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Укркомунобслуговування" (03150, м.Київ, вул. Предславинська, 51; код ЄДРПОУ 16466350) на користь Закритого акціонерного товариства «Отіс»(03062, м.Київ, вул. Екскаваторна, 37; код 14357579) 42 697 (сорок дві тисячі шістсот дев’яносто сім) грн. 48 коп. основного боргу, 550 (п’ятсот п’ятдесят) грн. 11 коп. державного мита, 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з розстрочкою виконання рішення суду на 12 місяців з наступним графіком погашення заборгованості: серпень 2008р. –3630,01 грн., вересень 2008р. – 3630,01 грн., жовтень 2008р. –3630,01 грн., листопад 2008р. – 3630,01 грн., грудень 2008р. –3630,01 грн., січень 2009р. –3630,01 грн., лютий 2009р. –3630,01 грн., березень 2009р. –3630,01 грн., квітень 2009р. –3630,01 грн., травень 2009р. –3630,00 грн., червень 2009р. –3630,00 грн., липень 2009р. –3630,00 грн.

Видати наказ.

В іншій частині позову припинити провадження у справі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя

В.С. Катрич

Дата підписання: 20.08.2009р.