Рішення № 4849959, 15.07.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.09 Справа № 4/236/09

Суддя

За позовом Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі Запорізьких міських електричних мереж, (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 25)

До відповідача Комунального підприємства “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об’єднання № 10”, (69068, м. Запоріжжя, вул. 8 Березня, 46)

Про стягнення 118696,89 грн. втрат від інфляції грошових коштів

Суддя Зінченко Н.Г.

секретар судового засідання Шевейко Р.І.

За участю представників:

Від позивача –Міхадюк М.В. –довіреність № 325 від 22.10.2008 р.

Від відповідача –Панченко Т.І. –довіреність № 01/10-1 від 01.01.2009 р.

11.06.2009 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Відкрите акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго” в особі Запорізьких міських електричних мереж, м. Запоріжжя (ВАТ “Запоріжжяобленерго” в собі ЗМЕМ) з позовною заявою до Комунального підприємства “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об’єднання № 10”, м. Запоріжжя (КП “ВРЕЖО № 10”) про стягнення 118 696,89 грн. боргу по втратам від інфляції грошових коштів.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.06.2009 р. порушено провадження у справі № 4/236/09, судове засідання призначено на 15.07.2009 р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору.

В судовому засіданні 15.07.2009 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено на підставі ст. 85 ГПК України за погодженням з представниками сторін вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст., ст. 15, 16, 610, 625 ЦК України, ст., ст. 20, 193, 230-232 ГК України і полягають в тому, що 01.09.2008 р. між позивачем та відповідачем укладений Договір про постачання електричної енергії № 8108. У зв’язку із заборгованістю відповідача за спожиту електричну енергію за період з березня 2008 року по березень 2009 року за Договором № 8108 від 01.09.2006 р. позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з КП “ВРЕЖО № 10” боргу за спожиту електроенергію за Договором № 8108 від 01.09.2006 р. В процесі розгляду господарським судом Запорізької області даної справи сторонами була укладена мирова угода. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.04.2009 р. у справі № 11/159/09 затверджена мирова угода між ВАТ “Запоріжжяобленерго” в особі ЗМЕМ та КП “ВРЕЖО № 10” на суму 1 085 024,27 грн., якою відповідач визнав факт заборгованості перед позивачем на вказану суму. До теперішнього часу заборгованість КП “ВРЕЖО № 10” перед позивачем не погашена. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення. Обов’язок відповідача по оплаті на користь ВАТ “Запоріжжяобленерго” в особі ЗМЕМ основного боргу в сумі 1 085 024,27 грн. встановлено ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.04.2009 р. у справі № 11/159/09 та не підлягає доказуванню в силу ст. 35 ГПК України. Враховуючи викладене та норми чинного законодавства, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з КП “ВРЕЖО № 10” 118 696,89 грн. втрат від інфляції грошових коштів за період з квітня 2008 року по березень 2009 року.

Відповідач в судовому зсіданні позовні вимоги не визнав. Вважає, що відсутні підстави для стягнення з КП “ВРЕЖО № 10” втрат від інфляції грошових коштів, оскільки відповідач не є особою, яка прострочила виконання грошового зобов’язання. Свою позицію відповідач мотивує тим, що згідно рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 444 від 25.10.2007 р. КП “ВРЕЖО № 10” прийняло на баланс житлові будинки від квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя Міністерства оборони України. Оскільки квартири в зазначених будинках не були облаштовані електролічильниками, ВАТ “Запоріжжяобленерго” відмовилося укладати з мешканцями договори на постачання електроенергії. У зв’язку із цим відповідач включив постачання електричної енергії на ці житлові будинки в Договір № 8108 від 01.09.2006 р., укладений з ВАТ “Запоріжжяобленерго” на постачання електричної енергії на власні потреби. Тобто, відповідач взяв на себе відповідальність за оплату населенням за поставлену електричну енергію в квартири. Заборгованість населення за поставлену електричну енергію станом на 01.04.2009 р. склала 1 085 024,27 грн. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.04.2009 р. у справі № 11/159/09 затверджена мирова угода між ВАТ “Запоріжжяобленерго” в особі ЗМЕМ та КП “ВРЕЖО № 10” на суму 1 085 024,27 грн., якою КП “ВРЕЖО № 10” визнало, що заборгованість перед позивачем за Договором № 8108 від 01.09.2006 р. становить 1 085 024,27 грн. Враховуючи, що заборгованість по оплаті за електричну енергію є боргом населення і на теперішній час ніякі санкції за несвоєчасну оплату (штраф, пеня) на таку заборгованість не розповсюджуються, вимоги про стягнення 118 696,89 грн. втрат від інфляції задоволенню не підлягають.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом з аналізу матеріалів справи, між ВАТ “Запоріжжяобленерго” та КП “ВРЕЖО № 10” укладений Договір № 8108 від 01.09.2006 р. на постачання електричної енергії.

В березні 20089 року до господарського суду Запорізької області звернулося ВАТ “Запоріжжяобленерго” в особі ЗМЕМ з позовною заявою до КП “ВРЕЖО № 10” про стягнення заборгованості за використану електричну енергію за Договором 8108 від 01.09.2006 р. на постачання електричної енергії.

В процесі розгляду господарським судом Запорізької області справи № 11/159/09 за позовом ВАТ “Запоріжжяобленерго” в особі ЗМЕМ до КП “ВРЕЖО № 10” про стягнення заборгованості Договором 8108 від 01.09.2006 р. сторонами була укладена мирова угода.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.04.2009 р. у справі № 11/159/09 затверджена мирова угода між ВАТ “Запоріжжяобленерго” в особі ЗМЕМ та КП “ВРЕЖО № 10” на суму 1 085 024,27 грн., пунктом 2 якої КП “ВРЕЖО № 10” визнало, що заборгованість перед позивачем за Договором № 8108 від 01.09.2006 р. за спожиту електричну енергію за період з березня 2008 року по березень 2009 року становить 1 085 024,27 грн.

На час вирішення даної справи ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.04.2009 р. у справі № 11/159/09 не оскаржувалася і у передбаченому законом порядку набула законної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, обов’язок КП “ВРЕЖО № 10” по оплаті на користь ВАТ “Запоріжжяобленерго” в особі ЗМЕМ основного боргу в сумі 1 085 024,27 грн., який встановлений ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.04.2009 р. у справі № 11/159/09, не підлягає доказуванню в силу ст. 35 ГПК України.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов’язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно із ст., ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З аналізу наведених норм законодавства випливає, що господарські зобов’язання складаються із зобов’язань, що виникають в силу відповідних цивільно-правових (господарських) правочинів, а також зобов’язань, що виникають на інших, крім цивільно-правового договору, підставах, що передбачені цивільним законодавством.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

Такі підстави передбачені, зокрема, статтею 625 ЦК України, згідно з якою боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Отже, грошовим зобов'язанням боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.

Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, то індекс інфляції не може розцінюватися як захід відповідальності за порушення зобов'язань.

Наведене свідчить про хибність позиції відповідача, що стягнення суми втрат від інфляції є заходом відповідальності за порушення зобов’язань за Договором № 8108 від 01.09.2006 р., який не може бути застосований до КП “ВРЕЖО № 10”, оскільки відповідач не є особою, яка прострочила виконання грошового зобов’язання.

Сума втрат від інфляції грошових коштів за прострочення виконання грошового зобов’язання за період з квітня 2008 року по березень 2009 року, згідно розрахунку позивача, становить 118 696,89 грн.

Судом у судовому засіданні перевірено правильність нарахування витрат від інфляції грошових коштів та встановлено, що розрахунок виконано вірно.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача, в обґрунтування наданих ним заперечень, суд визнав необґрунтованими.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з КП “ВРЕЖО № 10” 118 696,89 грн. боргу по втратам від інфляції грошових коштів документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 174, 175, 193 ГК України, ст., ст. 509, 525, 526, 625 ЦК України, ст., ст. 33, 35, 44, 47, 49, 82-84 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об’єднання № 10”, (69068, м. Запоріжжя, вул. 8 Березня, 46, код ЄДРПОУ 24517860) на користь Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі Запорізьких міських електричних мереж, (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 25, код ЄДРПОУ 00130926, р/р № 260030231709 в ЗАТ “Сбербанк Росія”, МФО 320627) 118 696 (сто вісімнадцять тисяч шістсот дев’яносто шість) грн. 89 коп. втрат від інфляції грошових коштів та 1 499 (одну тисячу чотириста дев’яносто дев’ять) грн. 47 коп. судових витрат.

Видати наказ.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. 84 ГПК України “24” липня 2009 р.