Рішення № 4849894, 08.09.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.09 Справа № 27/186/09

За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут “Енергопроект”, м. Харків

до Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”, м. Енергодар Запорізької області

про стягнення 99 814 грн. 92 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: Шевченко Т.В., дов. № 3281 від 29.10.2008 р.

Відкрите акціонерне товариство “Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут “Енергопроект”, м. Харків звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”, м. Енергодар Запорізької області заборгованості в розмірі 99 814 грн. 92 коп., яка складається з 97 896 грн. 15 коп. основного боргу за договором на послуги авторського нагляду № 10158/08-01 від 31.03.2008 р., втрат від інфляції в розмірі 1 370 грн. 55 коп. та 548 грн. 22 коп. –трьох відсотків річних.

Ухвалою господарського суду від 10.06.2009 р. порушено провадження у справі № 27/186/09 та призначено судове засідання на 22.07.2009 р.

Ухвалою суду від 22.07.2009 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 05.08.2009 р., у зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів у справі.

В судовому засіданні 05.08.2009 р., на підставі ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 10.08.2009 р., з метою надання додаткових доказів та документів, необхідних для повного та всебічного розгляду справи.

Ухвалою в. о. голови господарського суду Запорізької області від 10.08.2009 р. строк вирішення спору було продовжено на один місяць, згідно статті 69 ч. 3 ГПК України, у зв’язку з неприбуттям в судове засідання позивача.

Ухвалою суду від 10.08.2009 р., розгляд справи відкладався на 27.08.2009 р. на підставі ст. 77 ГПК України, для надання додаткових доказів та документів, необхідних для повного та всебічного розгляду справи.

В судовому засіданні 27.08.2009 р., на підставі ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 08.09.2009 р., з метою надання додаткових доказів та документів, необхідних для повного та всебічного розгляду справи.

08.09.2009 р. слухання справи продовжено.

До початку розгляду справи представник відповідача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз’яснену представнику відповідача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

В судове засідання, призначене на 08.09.2009 р. позивач не прибув. Про час, день та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Причину своєї неявки суду не повідомив.

У судовому засіданні 22.07.2009 р. позивач надав письмову заяву щодо зменшення розміру позовних вимог, у зв’язку з проплатою відповідачем існуючої заборгованості в розмірі 97 896 грн. 15 коп., на доказ чого суду надано платіжне доручення № 5328 від 24.06.2009 р. на зазначену суму, копію якого додано до матеріалів справи. Просить суд стягнути з відповідача суму в розмірі 4 129 грн. 59 коп., в тому числі 3 091 грн. 62 коп. втрат від інфляції та 1 037 грн. 97 коп. - трьох відсотків річних.

Представник позивача, скористався процесуальним правом статті 22 ГПК України збільшив суму втрат від інфляції та трьох відсотків річних.

Заява позивача про зменшення та збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення 3 091 грн. 62 коп. втрат від інфляції та 1 037 грн. 97 коп. - трьох відсотків річних прийнята судом, згідно ст. 22 ГПК України.

У судовому засіданні 27.08.2009 р. позивач підтримав позовні вимоги (з урахуванням заяви в порядку статті 22 ГПК України), а саме стягнення 4 129 грн. 59 коп., в тому числі 3 091 грн. 62 коп. втрат від інфляції та 1 037 грн. 97 коп. - трьох відсотків річних.

Представник відповідача у судовому засіданні 08.09.2009 р. проти заявлених вимог заперечив, про що викладено у письмовому відзиві. Вважає, що позов не підлягає задоволенню, оскільки Постановою Вищого господарського суд України від 11.03.2009 р. у справі № 43/167-23/260 скасовано Ухвалу Господарського суду м. Києва від 06.12.2007 р. у справі № 43/167 про припинення провадження у справі про банкрутство ДП НАЕК “Енергоатом”, справу передано на розгляд Господарського суду м. Києва, отже, справу про банкрутство ДП НАЕК “Енергоатом”, що порушена ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.12.2003 р. № 43/167 у справі про банкрутство Відповідача поновлено, і, відповідно, поновлено введений мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Згідно з ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, одночасно із порушенням провадження у справі про банкрутство судом вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів. Мораторій на задоволення вимог кредиторів, це зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до п.1.2 Рекомендації Президії Вищого Господарського суду України № 04-5/1193 від 04.06.2004 р. господарські суди повинні враховувати, що встановлений Законом особливий порядок задоволення майнових вимог кредиторів не допускає задоволення цих вимог в індивідуальному порядку (оскільки статтею 12 Закону передбачено введення мораторію на задоволення вимог кредиторів одночасно з порушенням провадження у справі), а спрямоване на забезпечення визначеності об’єму його майна протягом усієї процедури банкрутства, створення необхідних умов як для подолання неплатоспроможності боржника, так і для більш повного задоволення вимог кредиторів, що проявляється у забезпеченні усіх кредиторів рівними правовими можливостями при задоволенні їх вимог, реалізації їх прав і законних інтересів, забезпеченні конституційного принципу рівності усіх перед законом, у тому числі й в умовах, коли майна боржника недостатньо для повного задоволення усіх вимог кредиторів. За таких умов, у справі про банкрутство вирішується завдання справедливого і пропорційного розподілу серед кредиторів майнової (конкурсної) маси боржника. Отже, господарські суди не повинні допускати під час провадження у справі про банкрутство індивідуального задоволення вимог окремого кредитора за рахунок майна боржника, яке входить до конкурсної маси, як такого, що порушує права і законні інтереси інших кредиторів та учасників провадження у справі про банкрутство і суперечить встановленому законом спеціальному регулюванню.

Виключення з цього правила можуть бути встановлені лише самим Законом, зокрема, у разі задоволення вимог поточних кредиторів, вимог щодо оплати (стягнення) заробітної плати та інших вимог, на які не розповсюджується дія мораторію.

Процедура банкрутства охоплює всіх кредиторів боржника, незалежно від того заявили вони свої вимоги в суд чи ні, і дії кредиторів поза встановленим порядком можуть привести до негативних наслідків, передбачених чинним законодавством. В даному випадку стягнення заборгованості з боржника на користь кредитора, який утримався від заяви грошових вимог, ставить такого кредитора у вигідне положення по відношенню до інших кредиторів, які виконали вимоги Закону, і, отже, об’єктивно порушує їх майнові права, оскільки ставить під загрозу задоволення їх грошових вимог.

Крім того, відповідач зазначив, що відповідно до п. 4 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня). Не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів). Згідно з п. 2.7 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/307 від 19.03.2002 р., мораторій розповсюджується на вимоги щодо оплати неустойки (пені, штрафу), суми заподіяних збитків, які боржник зобов’язаний сплатити за грошовими зобов’язаннями, ст. 625 ЦК України, яка встановлює зобов’язання боржника сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних та індексу інфляції, має назву “відповідальність за порушення грошового зобов’язання”, та розташована в главі 51 ЦК України “Правові наслідки порушення зобов’язання”. Відповідальність за порушення зобов’язання», у зв’язку з чим існують всі підстави стверджувати, що стягнення 3% річних та індексу інфляції є спеціальним видом санкції за неналежне виконання грошових зобов’язань.

На думку відповідача стягнення з нього індексу інфляції та 3% річних суперечить п. 4 ст.12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а тому на підставі викладеного, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства “Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут “Енергопроект”.

У зв’язку з викладеним, відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення втрат від інфляції та 3 % річних.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини між відкритим акціонерним товариством “Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут “Енергопроект”, м. Харків та державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”, м. Енергодар Запорізької області врегульовані договором № 10158/08-01 на послуги авторського нагляду від 31.03.2008 р.

За умовами п. 1.1 договору ВАТ “Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут “Енергопроект” - позивач прийняв на себе зобов’язання надати ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” - відповідачу послуги з авторського нагляду за роботами з реконструкції та технічному переозброєнню енергоблока № 1 “Запорізької АЕС” в 2008 р.

Відповідно відповідач прийняв на себе зобов’язання прийняти та оплатити вказані послуги.

Відповідно до п. 2.2. договору оплата повинна здійснюватись за фактично надані послуги шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця на протязі тридцяті днів від дати підписання замовником актів про надання послуг.

Позивач належним чином виконав взяті на себе зобов’язання, що підтверджується актом № 1 здачі-приймання робіт від 20.01.2009 р., яким сторони підтвердили, що послуги відповідають умовам договору, а вартість наданих послуг становить 97 896 грн. 15 коп. (в тому числі - податок на додану вартість).

За умовами договору відповідач повинен був сплатити грошові кошти за надані послуги - 22.02.2009 р.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (ст. 626 ЦК України).

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України)

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання —відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічний припис містить норма статті 526 Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)(стаття 610 ЦК України).

Таким чином, позивач виконав свої зобов’язання за договором - виконав замовлені послуги з авторського нагляду за роботами з реконструкції та технічному переозброєнню енергоблока № 1 “Запорізької АЕС” в 2008 р.

Однак, відповідач взяті на себе зобов’язання за договором належним чином вчасно не виконав, надані позивачем послуги на суму 97 896 грн. 15 коп. оплатив 24.06.2009 р., що підтверджується платіжним дорученням № 5328 від 24.06.2009 р. на вказану суму, тобто після звернення позивача з позовом до господарського суду, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо Інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з наданими позивачем розрахунками: втрат від інфляції з 21.02.09р. по 01.06.09р. становлять 3 091 грн. 62 коп., а 3% - річних за період часу з 21.02.2009 р. по 30.06.2009 р. складають 1 037 грн. 97 коп. Надані розрахунки є обґрунтованими, таким чином вимога позивача щодо стягнення 3 091 грн. 62 коп. втрат від інфляції та 1 037 грн. 97 коп. - 3% річних обґрунтована та підлягає задоволенню,

Посилання відповідача на те, що позивачем порушено вимоги статей 12, 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом” є безпідставними, в силу наступного:

Стягнення заборгованості в позовному провадженні не порушує прав інших кредиторів у справі про банкрутство, не ставить позивача у вигідніше становище перед іншими кредиторами у справі про банкрутство та не ставить під загрозу задоволення їх грошових вимог, оскільки відповідно до ст.34 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню в разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство.

Верховний Суд України у своїй постанові від 18.03.02 р. у справі № 01-10/16 (уо 16700-02) зазначив, що суди мають у встановленому ГГЖ України (1798-12) порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушена справа про банкрутство, і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство.

Представник ДП НАЕК “Енергоатом” в особі ВП “Запорізька атомна електрична станція”, м. Енергодар не надав суду доказів в обґрунтування своїх заперечень, тобто не підтвердив офіційного оголошення про порушення справи про банкрутство відносно Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”.

Відповідно до вимог ст. 49 ПІК України судові витрати: державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпеченні судового процесу покладаються на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст. ст.22, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (71500, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, р/р 260002673 в ЗОД ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 313827, код 19355964) на користь Відкритого акціонерного товариства “Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут “Енергопроект” (61003, м. Харків пр. Московський. 10/12 код ЄДРПОУ 14078902, р/р 26001800496101 в Харківській філії ВАТ КБ “Експобанк”, МФО 351964) 3 091 (три тисячі дев’яносто одну) грн. 62 коп. втрат від інфляції, 1 037 (одна тисяча тридцять сім) грн.. 97 коп. - 3% річних, 998 (дев’ятсот дев’яносто вісім) грн. 15 коп. державного мита, 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя С.С. Дроздова

(Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України та підписано 10. 09.2009 р.)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденною строку з дня його прийняття.