Рішення № 4849602, 16.07.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.09 Справа№ 33/90

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом :

Комунального підприємства «Комбінат міського господарства»(м. Дрогобич)

до відповідача :

Комунального підприємства «Будинкова управа № 2»(м. Дрогобич)

про :

стягнення 84 197 (вісімдесят чотири тисячі сто дев'яносто сім) грн. 60 коп.

Суддя : Цікало А.І.

При секретарі : Герасименко В.С.

Представники:

Позивача:

Янів М. В. –представник (довіреність № 1 від 01.06.2009р.)

Відповідача:

не з'явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

Представники сторін, присутні в судовому засіданні, звернулись до суду з клопотанням про нездійснення технічної фіксації судового процесу.

Суть спору: 09.06.2009 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 4002 поступила позовна заява від Комунального підприємства «Комбінат міського господарства»(м. Дрогобич) до Комунального підприємства «Будинкова управа № 2» (м. Дрогобич) про стягнення 84 197 (вісімдесят чотири тисячі сто дев'яносто сім) грн. 60 коп.

Ухвалою суду від 12.06.2009 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 23.06.2009 р. В судовому засіданні 23.06.2009 р., у зв’язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 16.07.2009 р.

Позивач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 12.06.2009 р. та про відкладення розгляду справи від 23.06.2009 р. виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

16.07.2009 р. до суду за вх. № 14426 від представника позивача поступила заява про уточнення позовних вимог в якій він зменшив розмір позовних вимог на суму 14 591 (чотирнадцять тисяч п’ятсот дев'яносто одна) грн. 78 коп. та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 69 605 (шістдесят дев'ять тисяч шістсот п'ять) грн. 82 коп.

В судовому засіданні 16.07.2009 р. представник позивача подав до суду частину витребуваних судом документів.

Представник позивача позов підтримав, просив суд задоволити позовні вимоги в частині стягнення 69 605 (шістдесят дев'ять тисяч шістсот п'ять) грн. 82 коп. з підстав наведених у заяві, уточненні та поясненнях, в частині стягнення 14 591 (чотирнадцять тисяч п’ятсот дев'яносто одна) грн. 78 коп. провадження у справі просив припинити.

Відповідач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 12.06.2009 р. та про відкладення розгляду справи від 23.06.2009 р. повністю не виконав, відзив на позов, в якому не заперечив наявності заборгованості, представив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи.

23.06.2009 р. до суду за вх. № 12584 від відповідача поступив відзив на позовну заяву, в якому не заперечив факту наявності заборгованості перед позивачем.

Враховуючи те, що позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду спору по суті, відповідач відзив на позов, в якому не заперечив наявності заборгованості, представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, не представив доказів сплати заборгованості, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судовому засіданні, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

18 квітня 2008 року між Комунальним підприємством «Комбінат міського господарства» та Комунальним підприємством «Будинкова управа № 2»було укладено договір № 2/04 про надання послуг із вивезення, складування, захоронення та утилізації твердих побутових відходів (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Згідно підпункту 1.1. пункту 1 Договору, виконавець надає, а замовник оплачує надані послуги із вивезення, складування, захоронення та утилізації 701,6 м3 твердих побутових відходів в місяць у строки та на умовах, передбачених вказаним договором з урахуванням 0,10 гривень з одного м3 загальної площі квартир з урахуванням податку на додану вартість у відповідності до рішення виконавчого комітету від 27.02.2009 р. № 49.

Комунальним підприємством «Комбінат міського господарства», протягом дії Договору, своєчасно та в повному обсязі виконувались роботи по вивезенню, складуванню, захороненню та утилізації твердих побутових відходів. Претензій щодо якості, своєчасності та повноти виконання послуг по вивезенню, складуванню, захороненню та утилізації твердих побутових відходів на адресу позивача не поступало.

Відповідно до підпункту 2.1. пункту 2 Договору, сума такого в місяць складає 27 299 (двадцять сім тисяч двісті дев'яносто дев'ять) грн. 40 коп.

Згідно з підпунктом 2.3. пункту 2 Договору, розрахунок за надані послуги проводиться на підставі акту виконаних робіт не пізніше 25-го числа наступного місяця грошовими коштами на розрахунковий рахунок виконавця.

Як вбачається з матеріалів справи, акти виконаних робіт були підписані сторонами без зауважень.

В порушення умов Договору, відповідач оплату за надані послуги проводив частково.

Станом на день звернення з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем становила 84 197 (вісімдесят чотири тисячі сто дев'яносто сім) грн. 60 коп.

Вказана заборгованість підтверджується Актами здачі-приймання виконаних робіт та Актом звіряння розрахунків між КП «Комбінат міського господарства» та КП «Будинкова управа № 2»станом на 01.05.2009 р. (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи).

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Скориставшись наданим йому правом, позивач зменшив розмір позовних вимог на суму 14 591 (чотирнадцять тисяч п’ятсот дев'яносто одна) грн. 78 коп.

Станом на день розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем становить 69 605 (шістдесят дев'ять тисяч шістсот п'ять) грн. 82 коп.

Станом на день розгляду справи відповідач доказів сплати заборгованості не надав, відзиву на позов, в якому не заперечив наявності заборгованості, представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судове засіданні не забезпечив, не скористався наданим йому правом на участь у судову процесі та на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ч. 1 ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов‘язання, які виникають між суб‘єктами господарювання або між суб‘єктами господарювання і негосподарюючими суб‘єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов‘язаннями.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Скориставшись наданим йому правом, позивач зменшив розмір позовних вимог на суму 14 591 (чотирнадцять тисяч п’ятсот дев'яносто одна) грн. 78 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На час розгляду справи, відповідач проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, не забезпечив явку повноважного представника в судові засідання, не представив доказів сплати заборгованості, не скористався наданим йому правом на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів і на участь у судовому процесі.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження частини своїх позовних вимог, а відповідач проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 «Про судові рішення», суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства «Комбінат міського господарства»(м. Дрогобич) до Комунального підприємства «Будинкова управа № 2»(м. Дрогобич) про стягнення 84 197 (вісімдесят чотири тисячі сто дев'яносто сім) грн. 60 коп. обґрунтовані та підлягають до задоволення в частині стягнення 69 605 (шістдесят дев'ять тисяч шістсот п'ять) грн. 82 коп.

В частині стягнення 14 591 (чотирнадцять тисяч п’ятсот дев'яносто одна) грн. 78 коп. провадження у справі слід припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв’язку з відсутністю предмету спору в цій частині.

Відповідно до п. а) ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” (із змінами і доповненнями), ставка державного мита із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлюється в розмірі 1 % від ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 102 грн. Державне мито, згідно платіжних доручень № 629 від 19.05.2009 р. на суму 102 (сто дві) грн. 00 коп. та № 677 від 03.06.2009 р. на суму 739 (сімсот тридцять дев'ять) грн. 98 коп. позивачем сплачено в загальній сумі 841 (вісімсот сорок одна) грн. 98 коп.

Згідно платіжних доручень № 630 від 19.05.2009 р. на суму 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. та № 676 від 03.06.2009 р. на суму 194 (сто дев'яносто чотири) грн. 50 коп. позивачем сплачено в загальній сумі 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покладаються відповідача оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 45 , 22, 33, 34, 43, 44, 471, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства «Комбінат міського господарства»(м. Дрогобич) до Комунального підприємства «Будинкова управа № 2»(м. Дрогобич) про стягнення 84 197 (вісімдесят чотири тисячі сто дев'яносто сім) грн. 60 коп. –задоволити в частині стягнення 69 605 (шістдесят дев'ять тисяч шістсот п'ять) грн. 82 коп.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Будинкова управа № 2»(вул. Індустріальна, 4, м. Дрогобич, Львівська область, 82100; код ЄДПРОУ 20790524) на користь Комунального підприємства «Комбінат міського господарства»(вул. П. Орлика, 15, м. Дрогобич, Львівська область, 82100; код ЄДРПОУ 32300054) –69 605 (шістдесят дев'ять тисяч шістсот п'ять) грн. 82 коп. - боргу, 841 (вісімсот сорок одна) грн. 98 коп. –державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 14 591 (чотирнадцять тисяч п’ятсот дев'яносто одна) грн. 78 коп. - провадження у справі припинити.

4. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя