Рішення № 4849533, 21.07.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" липня 2009 р.

Справа № 17/55-1133

Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Луцьккартон”, м. Луцьк Волинської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Ваврик і Компанія” ЛТД, м. Чортків Тернопільської області

Представник від:

позивача: Овчаров А.В., помічник адвоката, довіреність без номеру від 26.06.09р.;

Бондарук Ю.І., уповноважений, довіреність від 26.06.09р.;

відповідача: не з’явився

Представникам позивача роз’яснено права та обов’язки учасників судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 811 ГПК України.

Судом в порядку ст. 811 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася у зв’язку з відсутністю письмового клопотання сторони.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Луцьккартон”, м. Луцьк Волинської області звернулося до господарського суду Тернопільської області 02.06.2009р. (згідно штампу пошти на конверті) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ваврик і Компанія” ЛТД, м. Чортків Тернопільської області, про стягнення заборгованості за договором поставки № 028 від 08.10.08р. в сумі 73599,20 грн., з яких: 67934,24 грн. основного боргу, 1650,07 грн. інфляційних нарахувань, 439,11 грн.-3% річних та 3575,78 грн. нарахованої пені. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати, в тому числі 7000,00 грн. наданих адвокатських послуг.

Позов обґрунтовується копією договору поставки № 028 від 08.10.08р.; копіями видаткових накладних № РН-0000168 від 28.10.08р.; №РН-0000183 від 19.11.08р.; №РН-0000200 від 11.12.08р.; №РН-0000216 від 23.01.09р.; №РН-0000217 від 28.01.09р.; №РН-000228 від 23.02.09р.; копіями довіреностей на отримання товару №Дов-000330 від 28.10.08р.; №Дов-000368 від 18.11.08р.; №Дов-000392 від 09.12.08р.; №Дов-000011 від 23.01.09р.; №Дов-00038 від 20.02.09р.; копією товарно-транспортної накладної АК №000762 від 30.03.09р.; копією претензії № 76 від 07.05.09р.; копією банківської виписки по рахунку позивача; копією договору від 27.05.09р.; іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 12.06.2009р. порушено провадження у справі № 17/55-1133 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 02.07.2009р.

У зв’язку з заявленим відповідачем клопотанням, розгляд справи було відкладено в порядку ст. 77 ГПК України12:10 год. на 21.07.2009р.

Позивач, згідно пояснень своїх представників в судовому засіданні позовні, вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач в судові засідання, витребуваних судом документів, в тому числі відзиву на позов, не подав. Натомість вдруге надіслав суду клопотання №163 від 15.07.09р. про відкладення розгляду справи у зв’язку з розглядом господарським судом Івано-Франківської області справи №5/83 за позовом ТОВ «Ваврик і Компанія»ЛТД до фізичної особи-підприємця Тришкалюка І.М.

Суд відхиляє подане відповідачем клопотання про відкладення судового засідання відхиляється з огляду на таке:

Відповідно до ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому зі змісту норми даної статті вбачається, що питання чи перешкоджають певні обставини розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи.

Господарський суд констатує, що сторонам були забезпечені рівні умови для надання необхідних доказів шляхом відкладення розгляду справи на вимогу відповідача. Проте, ТОВ “Ваврик і Компанія” ЛТД не надало суду жодних доказів та не зазначило у поданому клопотанні про можливість їх надання в майбутньому.

Окрім того, відмовляючи в задоволенні клопотання господарський суд враховує, що брати участь в судових засіданнях є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України. Крім того, за статтею 28 Господарського процесуального кодексу України право представляти інтереси в суді надано не лише особі, котрій видано довіреність від імені підприємства, організації, а й безпосередньо керівнику підприємства чи організації, повноваження якого визначені законодавством або установчими документами.

За таких обставин, враховуючи що явка сторін не визнавалася судом обов’язковою, судовий розгляд справи відкладався; відповідач жодного разу в судові засідання не з’явився, не виявив бажання ознайомитись з матеріалами справи та без поважних причин не подав суду витребуваних документів, тому суд розглядає справу без участі відповідача, за наявним в ній документами згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників позивача, пояснення відповідача, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

08 жовтня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Луцьккартон” як Продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ваврик і Компанія” ЛТД, як Покупцем, укладено договір поставки № 028 (далі Договір), згідно умов якого Продавець зобов’язався відповідно до умов Договору передати у власність Покупцю, а Покупець зобов’язався прийняти та оплатити товар: гофропродукцію.

Поставка Товару за Договором здійснюється на умовах CPT CARRIAGE PAID TO/ФРАХТ (ПЕРЕВЕЗЕННЯ) ОПЛАЧЕНО ДО –склад Покупця або пункт призначення (розвантаження) вказаний Покупцем у замовленні чи узгоджений сторонами у робочому порядку (п. 4.1. Договору), відповідно до правил ІНКОТЕРМС (в редакції 2000р.).

На підставі укладеного договору та в порядку, визначеному сторонами, за період з 28.10.2008 року по 30.03.2009р. позивач згідно видаткових накладних №РН-0000168 від 28.10.2008р., №РН-0000183 від 19.11.2008р., №РН-0000200 від 11.12.2008р., №РН-0000216 від 23.01.2009р., №РН-0000217 від 28.01.2009р., №РН-000228 від 23.02.2009р. та товарно-транспортної накладної №000762 від 30.03.2009р. передав, а відповідач через свого представника Павлину М.З., яка діяла на підставі довіреностей на отримання товару №Дов-000330 від 28.10.08р.; №Дов-000368 від 18.11.08р.; №Дов-000392 від 09.12.08р.; №Дов-000011 від 23.01.09р.; №Дов-00038 від 20.02.09р., отримав зазначений у накладних товар (гофропродукцію) на загальну суму 171749,24 грн. Факт отримання продукції підтверджується підписами представників відповідача на зазначених накладних, котрі засвідчені печаткою відповідача та довіреностями №Дов-000330 від 28.10.08р.; №Дов-000368 від 18.11.08р.; №Дов-000392 від 09.12.08р.; №Дов-000011 від 23.01.09р.; №Дов-00038 від 20.02.09р.

Умовами укладеного договору (розділ 3) сторони визначили порядок проведення розрахунків за поставлений товар. Так, у відповідності до п. 3.1. Договору оплата вартості отриманого товару здійснюється Покупцем за кожну поставлену партію протягом 25 календарних днів з моменту поставки Продавцем такої партії товару Покупцю, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як стверджує позивач, ТОВ " Луцьккартон" свої зобов’язання по договору виконало в повній мірі, однак, відповідач порушив свої договірні зобов’язання, не провівши оплати за отриманий товар в повному розмірі, внаслідок чого, станом на 31.05.2009р. заборгованість відповідача за Договором поставки №028 від 08.10.2008р. становить 67934,24 грн. (з урахуванням часткової сплати боргу в загальній сумі 103815,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача від 10.12.2008р., від 03.12.2008р., від 11.12.2008р, від 04.12.2008р., від 02.12.2008р. від 21.01.2009р., від 29.01.2009р., від 11.02.2009р., від 13.02.2009р., від 27.02.2009р., від 16.03.2009р., від 19.03.2009р., від 20.03.2009р. та від 16.04.2009р.).

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли цивільні правовідносини з договору поставки, який містить елементи договору купівлі-продажу, що регулюються нормами ст. 712 Цивільного кодексу України та ст. 265 Господарського кодексу України.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 712 ЦК України).

Згідно із частиною 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін. Загальними положеннями про купівлю-продаж (параграф 1 глави 54 ЦК України) передбачено право продавця вимагати оплати товару.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

В силу приписів ст. ст. 11, 16, 509 ЦК України та ст.ст. 1, 2 ГПК України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов’язків.

Матеріалами справи підтверджуються доводи позивача стосовно того, що товар на загальну суму 171749,24 грн. був переданий відповідачу, не повернутий ним, але у встановлений договором поставки строк, вартість купленого товару не сплачена повністю, що є порушенням умов договору, ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України.

Доказів, що підтверджують виконання відповідачем зобов’язання щодо оплати купленого ним товару в повній мірі та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, у матеріалах немає.

Надіслана на адресу відповідача претензія №76 від 07.05.2009р. з вимогою оплатити борг в сумі 67934,24 грн., залишена підприємством без відповіді та задоволення. Акт звірки розрахунків між сторонами станом на 01.06.2009р. відповідачем не підписано без поважних причин.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму боргу є правомірними, документально підтвердженими первинними документами та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а тому згідно ст. 15 ЦК України, порушене право Товариства з обмеженою відповідальністю “Луцьккартон” підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 67934,24 грн. боргу.

Належне виконання грошових зобов’язань покупцем забезпечено сторонами згідно п. 5.3. Договору пенею у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла під час прострочення від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Оцінюючи доводи позивача, наведені в обґрунтування позовних вимог в частині нарахованої пені, та поданий розрахунок пені за період з 23.11.2008р. по 31.05.2009р. в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний факт прострочення оплати згідно накладних та з урахуванням часткової сплати вартості отриманого товару, що становить 3575,78 грн., суд вважає їх такими, що відповідають вимогам ст. 549, 551 ЦК України, ч. 6 ст. 232 ГК України, вимогам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» та п. 5.3. договору, а тому задовольняються судом.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

У зв’язку з тим, що грошові зобов’язання відповідачем не виконані в строк, обумовлений договором поставки № 028 від 08.10.2008р., тому правомірними є вимоги, котрі ґрунтуються на положеннях ст. 625 ЦК України і надають право позивачу вимагати від боржника сплати боргу з урахуванням трьох відсотків річних та встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Оцінивши подані суду розрахунки відсотків річних (за період з 23.11.2008р. по 31.05.2009р.) та інфляційних нарахувань (з листопада 2008р. по квітень 2009р. включно), суд, здійснивши власний арифметичний розрахунок, вважає такими, що підлягають до задоволення вимоги в сумі 439,11 грн. нарахованих 3 % річних та 1631,26 грн. інфляційної суми, як такі, що відповідають встановленим Держкомстатом України індексам інфляції за період з листопада 2008 р. по квітень 2009 року включно та умовам договору №028 від 08.10.2008р.

Вимоги в частині стягнення 18,81 грн. інфляційних нарахувань до задоволення не підлягають, оскільки невірно розраховані.

Крім того, суд вважає правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях статті 44, ч. 5 ст. 49 ГПК України вимоги про стягнення з відповідача судових витрат в сумі 7000,00 грн., понесених за надання юридичних послуг адвокатом згідно укладеного договору від 27.05.09р., виходячи з такого.

Статтею 59 Конституції України гарантується можливість отримання правової допомоги, що пов'язується з вільним вибором “захи сника своїх прав”. Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуаль ного кодексу України до складу судових витрат у господарсь кому судочинстві можуть включатися витрати на оплату послуг лише адвоката. Подібний статус мають виключно особи, визначені у ст. 2 Закону України “Про адвокатуру”, зокре ма ті, хто одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування позивачу сум в якості судових витрат, які були сплачені ним за отримання послуг адвоката.

З матеріалів справи випливає, що правова допомога позивачу у даній справі надавалася адвокатом Бондаруком Юрієм Анатолійовичем (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 305 від 18.01.2006р.) на виконання умов договору від 27.05.2009р., укладеного між позивачем у справі (Замовником) та адвокатом Бондаруком Ю.А. (Адвокатом).

Відповідно до п. 1.1. даного Договору Замовник доручив, а Адвокат взяв на себе особисте зобов’язання на умовах, передбачених договором представляти інтереси замовника у справах по стягненню заборгованості та надавати практичну допомогу у поверненні заборгованості за договором поставки №028 від 08.10.2008р.

Відповідно до п. 4.1. договору вартість наданих адвокатом послуг становить 7000,00 грн., які підлягають сплаті замовником протягом 5 днів з дня підписання договору від 27.05.2009р. (п. 4.2. договору).

Як видно з платіжного доручення №2 від 01.06.2009р. позивачем сплачено на рахунок ПП Бондарук Ю.А. кошти в розмірі 7000,00 грн., як оплату послуг адвоката за договором від 27.05.2009р., тому оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд вважає, що розмір понесених витрат є співрозмірним із ціною позову, відтак понесені витрати слід включити до складу судових витрат по даній справі, котрі підлягають відшкодуванню з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ваврик і Компанія” ЛТД, м. Чортків Тернопільської області.

За таких обставин справи, позовні вимоги як правомірні та документально підтверджені підлягають до задоволення частково, в розмірі 73580,39 грн., в тому числі 67934,24 грн. основного боргу, 3575,78 грн. пені, 439,11 грн. –3% річних та 1631,26 грн. інфляційних нарахувань.

Згідно ст. 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У судовому засіданні 21.07.2009 р. за згодою представників позивача оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.

З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 509, 526, 549-551, 625, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 230-232, 265 ГК України, ст.ст. 1, 2, 42 –47, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 811, 82- 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -

Вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ваврик і Компанія” ЛТД, м. Чортків Тернопільської області, пров. Гранична, 14, ідентифікаційний код 21154931 –67934,24 грн. основного боргу, 3575,78 грн. пені, 439,11 грн. –3% річних, 1631,26 грн. інфляційних нарахувань та 8046,43 грн. в повернення сплачених судових витрат на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Луцьккартон”, м. Луцьк, вул. Карбишева, 1/офіс 305, ідентифікаційний код 35124053.

3. В решті позову –відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) „_24” липня__2009 р. рішення, через місцевий господарський суд.

Суддя