Рішення № 48493030, 11.08.2015, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/3885/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2015 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі :

головуючого судді Микуляк П.П.

при секретарі Остич Л.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа без самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання кредитних договорів та іпотечного договору недійсними,-

ВСТАНОВИВ:

3 квітня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з зазначеною позовною заявою до відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк», третя особа без самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Ужгородського МНО ОСОБА_4, про визнання кредитних договорів №MKMOG100000242 та №MKMOG200000242 від 29.08.2007 року та іпотечного договору від 29.07.2007 року - недійсними.

В процесі розгляду справи, 15 червня 2015 року позивачем в порядку ст..31 ЦПК України подано до суду уточнену позовну заяву (позовну заяву в новій редакції) про визнання кредитного договору №MKMOG100000242 від 29.08.2007 року та іпотечного договору від 29.08.2007 року недійсними.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 29 серпня 2007 року між ним та ЗАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір № MKMOG100000242, за яким Банк надав йому в кредит грошові кошти в розмірі 36000,00 доларів США, на споживчі цілі - придбання квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. В забезпечення виконання зобовязань за Кредитним договором, 29.08.2007 року Банк уклав з ним нотаріально посвідчений іпотечний договір квартири, за умовами якого він передав в іпотеку Банку придбану квартиру АДРЕСА_2.

Позивач вважає, що кредитний договір, який є договором споживчого кредиту, а також іпотечний договір підлягають визнанню недійсними з моменту їх укладення.

Так, кредитний договір всупереч ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» та пункту 3.4. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного банку України від 10.05.07 №168, не містить графіку платежів, такий графік ним, як споживачем фінансових послуг в галузі споживчого кредитування, не підписувався і не отриманий. При укладені оспорюваного договору він також не був письмово повідомлений про орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту.

При укладені кредитного договору Банком йому не було надано у письмовій формі повної інформації про умови кредитування. У звязку з чим, зі сплачених ним за сім з половиною років на користь Банку коштів за кредитним договором (приблизно 55000,00 доларів США) тільки 3847,34 доларів США зараховано у погашення тіла кредиту. Поточна заборгованість по тілі кредиту станом на 14.04.2015 року складає 32 152,66 доларів США, що стверджується відповідною позовною заявою Банку про стягнення з нього заборгованості за вказаним Договором.

Умови Кредитного договору передбачають додаткові нарахування і відсотки за користування кредитними коштами, а відсутність графіку погашення кредиту взагалі надає Банку безпідставне право, на свій розсуд, визначати порядок розподілу сплачених Позичальником коштів у погашення тіла кредиту та погашення процентів за користування ним.

Таким чином, на думку позивача, умови кредитного договору беззаперечно є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршання становища споживача.

ОСОБА_3 зазначає, що за умови своєчасного отримання ним від Банку орієнтовної сукупної вартості кредиту та вартості послуг з оформлення договору про надання кредиту, він безсумнівно не уклав би такий Договір, який містить несправедливі умови та грубо порушує його майнові права.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав та просив суд визнати недійсним кредитний договір №MKMOG100000242, укладений 29.08.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3, з дня укладення цього договору. Визнати недійсним нотаріально посвідчений договір іпотеки квартири, укладений 29.08.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3, про передачу в іпотеку квартири №8, розташованої в будинку №55 по вул.Грушевського в м.Ужгороді, з дня укладення цього договору. Стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 понесені ним судові витрати, в т.ч. 4800 грн. витрат на оплату правової допомоги адвоката.

Представник відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» у судове засідання не зявилась повторно, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

В судовому засіданні, що мало місце 24.06.2015 року, представник ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_5 просила відмовити в задоволенні позовних вимог, з підстав пропуску строку позовної давності.

Приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_4 у судове засіданні не зявилась повторно, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку:

29 серпня 2007 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (на даний час змінено назву на Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (надалі - Банк), та ОСОБА_3 (далі - Позичальник) було укладено кредитний договір № MKMOG100000242, за умовами якого Банк надав Позичальник кредитні кошти, шляхом їх видачі готівкою через касу на строк з 29.08.2007 року по 27.08.2027 року, у вигляді не поновлювальної кредитної лінії, в розмірі 36000,00 доларів США, на наступні цілі - придбання 2-х кімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1, а також у розмірі 9000 доларів США на сплату страхових платежів випадках та порядку, передбачених п.п.2.1.3, 2.2.7 даного Договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,0% на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 2,0% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати 0,2% від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п.3.11 даного Договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2 даного Договору.

Періодом сплати вважається період з «05» по «10» число кожного місяця. Погашення заборгованості за цим Договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати Позичальник повинен надати Банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 472,58 дол.США для погашення заборгованості за Кредитним договором, що складається з заборгованості пол. кредиту, відсоткам, винагороди.

В забезпечення виконання Позичальником своїх зобовязань за Кредитним договором 29.08.2007 року, між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 уклав укладений іпотечний договір квартири, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований у реєстрі за №2051, за умовами якого Іпотекодавець (Позичальник) передав в іпотеку Банку нерухоме майно квартиру, що знаходиться за адресою м.Ужгород, вул..Грушевського, 55/8, що належатиме йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 29.08.2007 року №2050, посвідченого ПН Ужгородського МНО ОСОБА_4

За приписами ст.ст.1054,1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Пунктом 7.1. Кредитного договору визначено, що кредит надається Позичальнику на споживчі цілі - придбання двокімнатної квартири. Тобто, укладений між сторонами кредитний договір є договором споживчого кредиту.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України №15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року, дія Закону України «Про захист прав споживачів» поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин) перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про:

1) особу та місцезнаходження кредитодавця;

2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування

Пунктом 3.4. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного банку України від 10.05.07 №168, встановлено, що банки зобов'язані в кредитному договорі зазначити: вид і предмет кожної супутньої послуги, яка надається споживачу; обґрунтування вартості супутньої послуги (нормативно-правові акти щодо визначення розмірів зборів та обов'язкових платежів, тарифів нотаріусів, страхових компаній, суб'єктів оціночної діяльності, реєстраторів за надання витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна, інших реєстрів тощо); про відкриття банківського рахунку, відкритого з метою зарахування на нього суми наданого кредиту або надання кредиту за рахунком (овердрафт), умови відкриття, ведення та закриття такого рахунку, тарифи та всі суми коштів, які споживач має сплатити за договором банківського рахунку у зв'язку з отриманням кредиту, його обслуговуванням і погашенням; правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки за кредитом залежно від зміни облікової ставки Національного банку або в інших випадках.

Зі змісту п.7.9. Кредитного договору слідує, що невідємними додатками до даного Договору є Додатком 1 Графік погашення кредиту.

Такий графік, у відповідності до п.3.2. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, має відображати суми погашення основного боргу, сплати процентів за користуванням кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до Правил. Даний графік фактично і є орієнтовною сукупною вартістю кредиту та вартістю послуг з оформлення договору про надання кредиту.

В судовому засіданні встановлено, що в порушення зазначених норм законодавства укладений між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 Кредитний договір №MKMOGI00000242 від 29.08.2007 року не містить Графіку погашення платежів, такий графік Позивачем не підписувався і ним не отриманий. При укладені Кредитного договору, між сторонами документ про орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту не підписувався.

Положеннями ч.5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Відповідно до п.3.6. Правил банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Згідно ст.18 Закону України «Про захист прав споживача» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

З досліджених судом матеріалів справи слідує, що умови Кредитного договору передбачають додаткові нарахування і відсотки за користування кредитними коштами, зокрема сплати на користь Банку винагороди за надання фінансового інструменту, щомісячно відсотки за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу (п.7.1 Договору).

Відсутність графіку погашення кредиту надає Банку безпідставне право, на свій розсуд, визначати порядок розподілу сплачених Позичальником коштів у погашення тіла кредиту та погашення процентів за користування ним, що підтверджується розрахунком заборгованості за Кредитним договором №MKMOG100000242 від 29.08.2007 року, з якого вбачається, що незважаючи на те, що з моменту укладення даного договору Позичальником ОСОБА_3 на користь Банку в рахунок погашення заборгованості по кредиту було сплачено близько 55 000,00 доларів США, однак лише 3847,34 доларів США було зараховано у погашення тіла кредиту.

Тобто, умови кредитного договору №MKMOG100000242 від 29.08.2007 року беззаперечно є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршання становища споживача.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 ст.215 ЦК України встановлено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу є підставою недійсності правочину.

Аналізуючи в сукупності зібрані докази, приймаючи до уваги, що при укладенні кредитного договору №MKMOG100000242 від 29.08.2007 року Банком в порушення ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» не було надано позивачу, як споживачу фінансових послуг в галузі споживчого кредитування, в письмовій формі повної інформації про умови кредитування, а також орієнтовану сукупну вартість кредиту, суд вважає про наявність підстав для визнання такого кредитного договору недійсним.

Така ж правова позиція щодо недійсності кредитного договору за умови відсутності графіку погашення кредиту і неповідомлення позичальника про сукупну вартість кредиту викладена і у ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.10.2014 року у цивільній справі №6-26251св14.

За приписами ст.236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно ч.2 ст.548 ЦК України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину, щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Враховуючи, що договір іпотеки квартири, укладений 29.08.2007 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за №2051, є похідним від кредитного договору, такий договір також слід визнати недійсним з дня його укладення.

Положеннями ч.1 ст.17 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; визнання іпотечного договору недійсним.

Суд не може погодитись з твердженнями представника ПАТ КБ «ПриватБанк», що позивачем пропущено строк позовної давності звернення до суду з зазначеною позовною заявою.

Стаття 257 ЦК України встановлює загальний строк позовної давності як трирічний строк, який підлягає застосуванню щодо усіх цивільних та/або господарських вимог, крім ряду вимог, щодо яких законом встановлюються спеціальні строки позовної давності.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З пояснень представника позивача ОСОБА_3 слідує, що про несправедливі умови Кредитного договору, а відтак і про порушення своїх майнових прав, як споживач кредитних коштів, його довіритель дізнався лише в серпні 2014 року, коли здійснив черговий і останній платіж за даним Кредитним договором, після чого отримав у відділення ПриватБанку інформацію щодо стану заборгованості за кредитом, з якого дізнався, що зі сплачених ним на протязі сім з половиною років на користь Банку коштів за Кредитним договором у розмірі понад 55 тис.дол.США, лише 3847,34 дол.США було зараховано у погашення тіла кредиту.

Враховуючи, що позивач про порушення свого права дізнався лише в серпні 2014 року, а до суду з позовною заявою він звернувся в квітні 2015 року, суд вважає, позивачем строк позовної давності звернення до суду не пропущено.

У відповідності до ст.ст.84, 88 ЦПК України підлягає стягненню з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь позивача ОСОБА_3 понесені ним та документально підтвердженні витрати на оплату судового збору за подачу позовної заяви в розмірі 243,60 грн., витрати на оплату судового збору за подачу заяви про забезпечення позову в розмірі 121,80 грн. та витрати на оплату правової допомоги адвоката в розмірі 4800 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 14, 10, 60, 84, 88, 208, 209, 212,-215, 218, 294 ЦПК України, суд ,-

Р І Ш И В :

Уточнену позовну заяву ОСОБА_3 - задовольнити.

Визнати недійсним кредитний договір №MKMOGІ00000242, укладений 29 серпня 2007 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_3, з дня його укладення 29.08.2007 року.

Визнати недійсним договір іпотеки квартири, укладений 29 серпня 2007 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за №2051, про передачу в іпотеку квартири №8, розташованої в будинку №55 по вул.Грушевського в м.Ужгороді, з дня його укладення 29.08.2007 року.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 понесені ним витрати на оплату судового збору за подачу позовної заяви в розмірі 243,60 грн., витрати на оплату судового збору за подачу заяви про забезпечення позову в розмірі 121,80 грн. та витрати на оплату правової допомоги адвоката в розмірі 4800 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Микуляк П.П.