Рішення № 4849228, 22.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 20/164

22.09.09

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Метровагонмаш»в особі філії –

Шполянського заводу запасних частин

до Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту

та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району

м. Києва»

про стягнення 79 666,84грн.

Суддя Палій В.В.

Секретар Молочна Н.С.

Представники:

від позивача не з’явився

від відповідача не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 79 666,84грн., а саме: 38 474,80грн. матеріальної шкоди та 41 192,04грн. моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини працівника відповідача, позивачем були понесені витрати в сумі 38 474,80грн., пов’язані з буксируванням пошкодженого транспортного засобу позивача, проведенням авто-товарознавчих досліджень та здійсненням ремонту транспортного засобу позивача, а також позивач просить суд стягнути з відповідача 41 192,04грн. моральної шкоди, яка полягає в неотриманій вигоді позивача, в зв’язку з виводом транспортного засобу з експлуатації через технічні пошкодження внаслідок ДТП.

Ухвалою суду від 09.06.2009р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №20/164 та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи призначено на 24.06.2009р.

Представник відповідача у судове засідання 24.06.2009р. не з’явився, витребуваних документів суду не надав.

У судовому засіданні 24.06.2009р. представник позивача надав суду витребувані ухвалою суду від 10.06.2009р. документи.

У зв’язку з неявкою у судове засідання представників відповідача та з метою витребування додаткових доказів по справі, розгляд справи 24.06.2009р. відкладено.

У судовому засіданні 01.07.2009р. представник позивача надав суду додаткові письмові пояснення до позовної заяви, відповідно до яких просить суд стягнути з відповідача завдану відповідачем позивачу матеріальну шкоду у розмірі 38 474,80грн. та 41192,04грн. –упущеної вигоди позивача.

Уточнені позовні вимоги, викладені у письмовому поясненні позивача, прийняті судом до розгляду.

У зв’язку з тим, що позивачем не надані суду у повному обсязі документи, витребувані ухвалою суду від 24.06.2009р. та у зв’язку з неявкою у судове засідання представника відповідача, розгляд справи 01.07.2009р. відкладено.

У судовому засіданні 08.09.2009р. представник позивача надав суду додаткові письмові пояснення до позовної заяви.

У судові засідання 24.06.2009р., 01.07.2009р. та 08.09.2009р. представник відповідача не з’явився, письмових пояснень суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана в довідці про включення відповідача до ЄДРПОУ: м. Київ, Броварський проспект, 2.

У судовому засіданні 08.09.2009р. судом оголошено перерву до 22.09.2009р., з метою виготовлення повного тексту рішення.

14.09.2009р. судом одержано додаткові документи від позивача, а саме, копія листа №157 від 23.03.2007р., адресована генеральному директору ВАТ «Метровагонмаш», копії наказу №126 від 10.04.2007р., посвідчення на відрядження.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

В С Т А Н О В И В:

22.03.2007р. у м. Києві на Набережному шосе сталася дорожньо –транспортна пригода, внаслідок якої відбулося зіткнення автомобілів МАЗ-5551 д.н.з. АА8145СЕ, що належить відповідачу та яким керував водій Чаус А.І. та КАМАЗ-5410 д.н.з. 03763МЕ, що належить позивачу, яким керував Осадчий А.М., в результаті якого автомобіль позивача КАМАЗ-5410 д.н.з. 03763МЕ отримав механічні пошкодження, що підтверджується Довідкою №9572 ГУ МВС України в м. Києві Подорожньо-патрульної служби Державтоінспекції від 22.03.2007р.

Право власності позивача на транспортний засіб КАМАЗ-5410 д.н.з. 03763МЕ підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії РКС №316513, належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Згідно Протоколу серія АД №619374 про адміністративне правопорушення від 22.03.2007р., складеного на місці ДТП, встановлено, що ДТП сталося з причин порушення Чаусом А.І. –працівником Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району м. Києва»(відповідач) –п.п. 10.1, 16.11 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність згідно ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Також, на місці ДТП було складено Протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

З метою встановлення матеріального збитку, завданого позивачу, як власнику транспортного засобу КАМАЗ-5410 д.н.з. 03763МЕ, в результаті його пошкодження при ДТП, позивачем було проведено автотоварознавче дослідження, проведення якого було доручено судовому експерту –автотоварознавцю, оцінювачу Почтаренку Олександру Григоровичу, повноваження якого підтверджується Сертифікатом №4446105 суб’єкта оціночної діяльності, виданого 06.12.2005р. Фондом державного майна України, та Свідоцтвом №257 на право проведення автотоварознавчих експертиз, виданого 29.09.2006р. Міністерством юстиції України.

В результаті проведення автотоварознавчого дослідження, 15.06.2007р. було складено Висновок №243 спеціаліста з автотоварознавчих досліджень, яким встановлено, що матеріальний збиток, заподіяний власнику автомобіля КАМАЗ-5410 держ. №.03763МЕ, в результаті його пошкодження при ДТП, складає 13 427,48грн.

Також, було складено додаток до висновку №243, згідно якого повна вартість відновлювального ремонту автомобіля КАМАЗ-5410 держ. №03763МЕ без урахування експлуатаційного зносу деталей складає 36 398,36грн. Вартість матеріального збитку, завданого власнику ДТП визначається такою, що дорівнює ринковій вартості ДТЗ на момент його пошкодження –13427,48грн.

Так, 06.07.2007р. позивач надіслав на адресу відповідача лист №334 від 06.07.2007р. з вимогою відшкодувати вартість матеріальної шкоди у розмірі 36 398,36грн., а також сплатити вартість проведеного автотоварознавчого дослідження в сумі 490,00грн.

Проте, відповідач відповіді на лист не надав, вартість матеріальної шкоди, а також вартість проведеного автотоварознавчого дослідження не сплатив.

Витрати, понесені позивачем на оплату проведення автотоварознавчого дослідження підтверджуються рахунком №19 від 12.06.2007р. на суму 490,00грн. та платіжним дорученням №955 від 14.06.2007р.

У зв’язку з викладеними обставинами, позивачем за власний рахунок було здійснено відновлювальний ремонт автомобіля на суму 35 892,00грн., що підтверджується рахунком №354 від 22.06.2007р. на суму 35 892,00грн., платіжним дорученням №1017 від 22.06.2007р. на суму 35 892,00грн. та банківською випискою з рахунку позивача за 22.06.2007р.

У зв’язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 35 892,00грн. –витрат, понесених позивачем за здійснення ремонту транспортного засобу та 490,00грн. –витрат по оплаті проведення авто-товарознавчих досліджень..

Відповідно до частин 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частина 1 статті 1188 ЦК України встановлює, що шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно ч.1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, хімічних радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частина 2 статті 1187 ЦК України встановлює, що шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т. ін.).

Факт перебування у трудових відносинах із відповідачем водія Чауса Анатолія Івановича станом на момент здійснення ДТП встановлено Протоколом серія АД №619374 про адміністративне правопорушення від 22.03.2007р., складеного на місці ДТП. Доказів на доведення протилежного, відповідач суду не надав.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків (ч.1 ст. 1172 ЦК України).

Дорожньо –транспортна пригода сталася з вини водія відповідача, що підтверджено Протоколом серія АД №619374 про адміністративне правопорушення від 22.03.2007р. (копія протоколу знаходиться у матеріалах справи).

Витрати, понесені позивачем на оплату проведення автотоварознавчого дослідження підтверджуються рахунком №19 від 12.06.2007р. на суму 490,00грн., платіжним дорученням №955 від 14.06.2007р. та банківською випискою з рахунку позивача за 14.06.2007р.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 35 892,00грн. понесених позивачем витрат на здійснення ремонту транспортного засобу та 490,00грн. - за проведення авто-товарознавчих досліджень..

Крім того, згідно позовної заяви, позивачем були понесені витрати, пов’язані з буксируванням пошкодженого автомобіля КАМАЗ-5410 у сумі 2092,80грн., розрахунок яких доданий позивачем до позовної заяви.

У зв’язку з чим, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат, понесених на буксирування пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу позивача у сумі 2092,80грн., яка, в свою чергу складається з 1039,50грн. –витрати паливно-мастильних матеріалів, 161,54грн. –заробітна плата водіїв, 113,08грн. –премія 70%, 24,72грн. –додаткова заробітна плата, 105,56грн. –відрахування на соціальні оплати, 648,40грн. –накладні витрати.

Згідно з п. п. 1, 2 ч.1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

В підтвердження вартості здійснення буксирування пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу, позивачем надано суду подорожні листи вантажного автомобіля №880674 від 22.04.2007р. та №880675 від 22.03.2007р., згідно яких загальний об’єм пального, витраченого на здійснення буксирування (технічної допомоги) складає 297л.

Згідно розрахунку, доданого позивачем до позовної заяви, витрати паливно-мастильних матеріалів визначені позивачем з розрахунку 3,50грн./л, проте позивачем не надано доказів на підтвердження зазначеної вартості палива, станом на момент здійснення буксирування.

Оборотна-сальдова відомість витрат позивача на паливо за серпень 2007 року, додана позивачем до позовної заяви, не є належним та допустимим доказом вартості палива 3,50грн./л станом на 22.03.2007р.

Таким чином, суд вважає дану вимогу позивача необґрунтованою, недоведеною та такою, що задоволенню не підлягає.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача витрат на виплату 161,54грн. –заробітної плати водіїв, 113,08грн. –премії 70%, 24,72грн. –додаткової заробітної плати, 105,56грн. –відрахувань на соціальні оплати, 648,40грн. –накладних витрат (амортизація, поточний ремонт автотранспорту, знос малоцінного інвентарю, електроенергія, утримання приміщень, експлуатація обладнання (транспорту) вважаються судом необґрунтованими, недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано доказів в підтвердження того, що необхідність здійснення позивачем цих витрат, виникла саме з причин буксирування пошкодженого транспортного засобу внаслідок ДТП. Здійснення позивачем виплат заробітної плати, премій, відрахувань на соціальні оплати, витрат на утримання приміщень, електроенергію та інших накладних витрат не має безпосереднього причинного зв’язку із фактом ДТП.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 41 192,04грн. упущеної вигоди, в зв’язку з виходом транспортного засобу з експлуатації через технічні пошкодження внаслідок ДТП, необхідно зазначити наступне.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України визначає, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У п. 1 роз’яснення президії ВАСУ від 01.04.1994р. №02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з відшкодуванням шкоди»зазначено, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з’ясувати правові підстави покладання на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов’язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання, що випливає з договору (ст. 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов’язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

Позивач визначає розмір упущеної вигоди з розрахунку за період, протягом якого пошкоджений транспортний засіб не використовувався позивачем при здійсненні господарської діяльності, в зв’язку з відсутністю відповідних технічних умов для його експлуатації, спричинених наслідками ДТП. Внаслідок чого, згідно пояснень позивача, останній не виконав вчасно свої зобов’язання за Контрактом №804/05804803/54112і від 08.08.2005р. щодо поставки продукції перед третьою стороною ВАТ «Метровагонмаш», не здійснив три заплановані рейси, а відтак, не отримав прибутку в розмірі 41 192,04грн., який позивач планував отримати.

Так, у даному спорі, позивачем заявлено до стягнення суму завданої позадоговірної шкоди, у вигляді упущеної вигоди, що виникла внаслідок завдання відповідачем шкоди позивачу шляхом нанесення транспортному засобу позивача пошкоджень, через які автомобіль вийшов зі стану експлуатації.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивачем не надано доказів на доведення підстав для стягнення з відповідача 41 192,04грн. упущеної вигоди, з огляду на наступне.

З розрахунку позивача розміру упущеної вигоди вбачається, що сума 41 192,04грн. складається з витрат, які необхідні для здійснення перевезення за маршрутом Шпола-Митищі-Шпола та які, фактично, не були понесені позивачем за час простою автомобіля (зазначені витрати перелічені у розрахунку вартості автоперевезень вантажу автомобілем КамАЗ за маршрутом Шпола-Митищі-Шпола на серпень місяць 2007р.).

Збитками у вигляді упущеної вигоди - є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Твердження позивача, що ці витрати були б прибутком, оскільки ВАТ «Метровагонмаш»при купівлі продукції та сплаті за її поставку, ці витрати включає до ціни продукції, та відповідно відшкодовує позивачу в повному обсязі ці витрати, вважаються судом помилковими, оскільки позивач не розмежовує понять «валовий доход» та «загальний доход», поняття яких розтлумачено у п.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким прибуток (доход) визначається як скорегований валовий доход (упущена вигода позивача) відповідного звітного періоду, зменшений на суму валових витрат виробництва та обігу і суму амортизаційних відрахувань (витрати, які перелічені у розрахунку позивача вартості автоперевезень вантажу автомобілем КамАЗ за маршрутом Шпола-Митищі-Шпола на серпень місяць 2007р.), і включає зокрема загальні доходи від реалізації товарів, або робіт, або послуг (кошти, які сплатило б ВАТ «Метровагонмаш» позивачу за поставлену продукцію).

Крім того, дослідивши умови договору між позивачем та ВАТ «Метровагонмаш», суд не знайшов відображення тверджень позивача щодо того, що ВАТ «Метровагонмаш»при купівлі продукції та сплаті за її поставку відшкодовує позивачу в повному обсязі витрати, які необхідні для здійснення перевезення за маршрутом Шпола-Митищі-Шпола, оскільки розділом 2 Контракту №804/05804803/54112і від 08.08.2005р. передбачено, що загальна вартість запасних частин, які поставляються за даним контрактом, включає лише вартість упаковки (металеві, дерев’яні ящики), маркування, навантаження та доставки, а також ВАТ «Метровагонмаш»здійснює розрахунки за поставлену продукцію.

Лист №157 від 23.03.2007р., підписаний директором Шполянського заводу запасних частин (позивач) Шандруком М.А., адресований ВАТ «Метровагонмаш»не приймається судом як належний та допустимий доказ того, що позивач не виконав належним чином свої зобов’язання з поставки продукції за Контрактом №804/05804803/54112і від 08.08.2005р., внаслідок виходу транспортного засобу з експлуатації, оскільки позивачем не надано суду належного доказу (фіскального чеку поштової установи, тощо) надіслання цього листа на адресу ВАТ «Метровагонмаш». Підпис особи Філімонової Л.В., яка 11.04.2007р. одержала лист №157 від 23.03.2007р. не завірений печаткою ВАТ «Метровагонмаш». Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що зазначена особа є працівником ВАТ «Метровагонмаш»та уповноважена на отримання листів, які адресовані директору підприємства.

Згідно довідки позивача, на балансі підприємства в період з 22.03.2007р. по 17.09.2007р. знаходилось три вантажних автомобіля, які експлуатувались для здіснення перевезень, один з яких знаходився на ремонті, у зв’язку з ДТП і не здійснював жодних перевезень, а два інших також були в несправному стані і для здійснення перевезень на великі відстані потребували капітального ремонту.

На викладене, суд вважає за доцільне зазначити, що згідно п. 2 ст. 3 Господарського кодексу України - господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. Підприємництво, у свою чергу - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 ГК України).

Згідно ч.1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, хімічних радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Тобто, позивач здійснює господарську діяльність на власний ризик за допомогою транспортного засобу, який також є джерелом підвищеного ризику, а отже, як учасник господарських відносин, зобов'язаний вживати необхідні заходи щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин, у даному випадку ВАТ «Метровагонмаш», або щодо зменшення їх розміру.

Суд вважає, що позивачем не доведено, що транспортний засіб (виведений зі стану експлуатації через ДТП) як джерело підвищеної небезпеки не міг би вийти зі стану експлуатації у період, за який позивачем нараховується упущена вигода, через інші обставини, зокрема такі як: необхідність проведення капітального ремонту (як і в двох інших ТЗ, які знаходились на балансі позивача), тимчасовий вихід з експлуатаційного стану, в зв’язку з технічною несправністю двигуна, або інших деталей ТЗ та ін. Також, позивачем не доведено, що саме КАМАЗ-5410 держ. №03763МЕ (пошкоджений при ДТП), за умови відсутності завданих пошкоджень при ДТП, мав здійснювати перевезення з поставки продукції за Контрактом №804/05804803/54112і від 08.08.2005р.

Також, позивачем не надано обґрунтування вказаного у позовній заяві періоду простою автомобілям –180днів, оскільки крім довідки за підписом директора та головного бухгалтера позивача, в якій вказано, що транспортний засіб був відремонтований 18.09.2007р., жодного прямого доказу, як-то: акту прийому-передачі робіт (послуг) з ремонту транспортного засобу, або акту огляду транспортного засобу після ремонту тощо, суду позивачем не надано.

З твердженнями позивача, що моментом повного ремонту транспортного засобу є момент купівлі та встановлення кабіни водія, в підтвердження чого він посилається на подорожній лист вантажного автомобіля, суд не погоджується, оскільки з матеріалів справи вбачається, що кабіна була придбана позивачем 22.06.2007р., що підтверджується рахунком №354 від 22.06.2007р. на суму 35 892,00грн., в який включено вартість кабіни, та банківською випискою з рахунку позивача за 22.06.2007р. про сплату 35 892,00грн., проте акту виконаних робіт (по встановленню кабіни), який би свідчив, що кабіна була встановлена саме 18.09.2007р. в матеріалах справи не міститься.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що підстави для відшкодування відповідачем позивачу 41 192,04грн. упущеної вигоди відсутні, відповідно - позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За наведених обставин, суд визнає позовні вимоги обґрунтованими у частині та такими, що підлягають задоволенню частково.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району м. Києва» (02089, м. Київ, пр.-т Броварський, 2, код ЄДРПОУ 05446166) на користь Відкритого акціонерного товариства «Метровагонмаш»в особі філії –Шполянського заводу запасних частин (20600, Черкаська обл., Шполянський р-н, м. Шпола, вул. Леніна, 138, код ЄДРПОУ 05745070) 35 892,00грн. –матеріальної шкоди, 490,00грн.- вартості проведеного автотоварознавчого дослідження, 363,82грн. - державного мита, 142,71грн. - витрат інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його прийняття.

Суддя

В.В. Палій