Рішення № 4849206, 13.08.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 121

РІШЕННЯ

Іменем України

13.08.2009

Справа №2-23/2986-2009

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Віктан Трейд", м. Київ

До відповідача Фізичної особи - підприємця Тавранова Анатолія Миколайовича, м.Армянськ

Про стягнення 6 631,43 грн.

Суддя Доброрез І.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – Редкозубова О.Є., представ. за довір. від 11.07.2006р.

Від відповідача – не з’явився

Суть спору: Позивач звернувся до господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з відповідача 6631,43грн. заборгованості, в тому числі: 5500,00 грн. основного боргу, 376,75 грн. інфляційних збитків, 83,40 грн. 3% річних, 671,28 грн. пені, також просить стягнути з відповідача 102,00 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач в судове засідання не з’явився, витребувані судом документи на надав, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Відповідно до абз. 3,4,6 п. 3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України» №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі , якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі не виявлення його відповідача за викликом господарського суду, суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

Тим самим судом згідно статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачу захищати свої інтереси, але відповідач своїми правами не скористався.

Справа розглядається за наявними матеріалами згідно ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, суд

Встановив :

01.01.2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз-Віктан Трейд" (постачальник) та Фізична особа-підприємець Тавранов Анатолій Миколайович (покупець) уклали договір поставки №0050/551, відповідно до якого постачальник зобов’язався передати у власність покупцю, а покупець зобов’язався прийняти і оплатити алкогольні та безалкогольні напої, продукти харчування та промислові товари у асортименті, партіями на умовах цього договору. Кількість, асортимент та ціни продукції, що передається, вказується у витратних (товарних або товарно-транспортних) накладних, які є невід’ємною частиною цього договору (п.1.1. договору).

Згідно вищевказаному договору по накладним №РН-51-006744 від 17.12.2008р. на суму 7450,68грн., №РН-51-006910 від 24.12.2008р. на суму 775,44грн., позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 8226,12грн.

Суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню на підставі наступного.

Товар був одержаний представником відповідача за довіреністю від 01.12.2008р., підписаною відповідачем.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна доказати ті обставини на які вона посилається, як на підстави своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч.2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач обґрунтував позовні вимоги, наданими доказами (договором поставки №0050/551 від 01.01.2008р. та довіреністю, підписаними відповідачем особисто, витратними накладними, підписаними представником відповідача за довіреністю та прибутковими касовими ордерами, які свідчать про часткове погашення відповідачем заборгованості.

Таким чином, суд приходить до висновку, що наявні у справі документи підтверджують факт отримання відповідачем товарів згідно договору №0050/551 від 01.01.2008р.

Відповідно до п.2.4 договору покупець зобов’язався оплачувати кожну партію продукції, яка придбається згідно цього договору, не пізніше 7 календарних днів з дати її отримання (дати складання накладної).

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно наданому позивачем акту звірки, підписаному сторонами, станом на 12.08.2009р. сума основного боргу відповідача складає 3940,00грн. та підлягає стягненню.

Оскільки позивач просив стягнути з відповідача 5500,00грн. основного боргу, то у стягненні 1560,00грн. суд відмовляє у позові.

Пунктом 3.3 договору передбачена відповідальність відповідача за порушення строків оплати товару у вигляді пені у розмірі 0,3% від вартості неоплаченої продукції за кожний день прострочення.

Однак, згідно з ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Приписами п.6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором. Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» від 22.11.1996. № 543\96-ВР. Статтями 1, 3 цього Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При таких обставинах, пеня підлягає стягненню із рахунку подвійної облікової ставки НБУ згідно розрахунку, наданому позивачем, у розмірі 671,28грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нараховані позивачем 83,40 грн. 3% річних та інфляційні витрати у розмірі 376,75грн. є обґрунтованими та підлягають стягненню з відповідача.

Таким чином позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача на підставі ст.49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій сторони.

Згідно п.3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.

За згодою представника позивача в судовому засіданні 13.08.2009р. була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 14.06.2009р.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу Україні, суд

ВИРІШІВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Тавранова Анатолія Миколайовича (96012, АР Крим, м.Армянськ, мкр. Корявко, буд.24, кв.43, ІПН 2758502079) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Віктан Трейд" (04053, м.Київ, вул.Воровського, 4, п/р 2600114865 у ВАТ «Райфазен банк Аваль», м.Київ, МФО 300335, ЗКПО 33643230) 3940,00грн. основного боргу, 671,28грн. пені, 83,40 грн. річних, 376,75грн. інфляційних витрат, 102,00грн. державного мита та 312,50грн. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В частині стягнення 1560,00грн. основного боргу у позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Доброрез І.О.