Рішення № 4849196, 07.07.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

07.07.2009

Справа №2-2/3039-2009

за позовом Приватного підприємства «Пік – Трейд» (51400, Дніпропетровска обл., м.Павлоград, вул.Репіна, 95)

до Фізичної особи – підприємця Поліщук Максима Олександровича (97300, смт.Кіровське, вул.Фрунзе, 12, кв.18)

про стягнення 221 473грн. 12коп.

Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Від позивача : Зейналова – ю/к, довір у справі.

Від відповідача : Поліщук –СПД, св-во про реєстрацію СПД серії В01 №036401.

Суть спору:

Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача про стягнення боргу в розмірі 221 473грн. 12коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір поставки товару №16/01-1 від 16.01.2007р, відповідно до якого позивач прийняв зобов’язання продати та поставити відповідачу товар, а відповідач – прийняти та оплатити його вартість. Позивач зобов’язання за договором виконав у повному обсязі, однак, відповідач сплатив лише частину суми, у результаті чого виникла заборгованість, несплата якої і стала підставою для звернення із позовною заявою до суду.

У судовому засіданні представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого визнає наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 221 473грн. 12коп..

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а саме розглянути спір з урахуванням лише підстав позову, що вказані позивачем.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Між Приватним підприємством «Пік – Трейд», як поставщиком, та фізичною особою – підприємцем Поліщук Максимом Олександровичем, як покупцем, було укладено договір №16/01-1 від 16.01.2007р, відповідно до п.1.1, 1.2 якого на умовах, викладених у розділах договору, поставщик зобов’язується передати у власність покупця, а покупець оплатити та прийняти вугільну продукцію. Кількість товару, що поставляється по договору, вказується у письмових заявках покупця та у відповідних специфікаціях, які являються невід’ємною частиною договору.

Ціна товару вказується у специфікаціях на кожну партію товару, загальна вартість договору визначається сумарною вартістю товару, розрахованою відповідно до цін, вказаних у відповідних специфікаціях на кожну конкретну партію товару. (п.2.1, 2.2 договору).

Відповідно до умов договору, покупець здійснює оплату за поставлений у рамках договору товар, шляхом перерахування повної вартості товару у продовж 10-ти календарних днів з моменту поставки товару на розрахунковий рахунок поставщика ( п.4.1 договору).

Додатками №1-16 до договору сторони погодили специфікації поставки вугілля з зазначенням кількості та вартості товару, що поставляється.

Позивач, взяті на себе за договором зобов’язання по поставці вугілля, виконував належним чином та за період з 16.01.2007р по 06.12.2008р відповідно до актів приймання – передачі та видаткових накладних, підписаних сторонами, поставив фізичної особі – підприємцю Поліщук М.О. вугілля на загальну суму 712 021грн37коп

Але відповідач зобов’язання по оплаті належним чином не виконало, поставлений товар оплатив лише частково, а саме сплатив 490 548грн25коп, в результаті чого за відповідачем виникла заборгованість у розмірі 221 473грн.12коп, яка підтверджується матеріалами справи, у тому числі актом звірки взаємних розрахунків від 22.5.2009р. підписаним сторонами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, на відповідачі лежить обов'язок доведення виконання зобов'язань, або необґрунтованості позовних вимог, тоді як такі він до суду не надав, оскільки відповідач не довів виконання зобов’язань перед позивачем по сплаті 221 473грн.12коп боргу та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок. Більш того, у своєму відзиві відповідач визнає наявність заборгованості.

Отже, позовні вимоги у частині стягнення 221 473грн.12коп. боргу обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відповідно до ст.49 ГПК України віднести на відповідача.

В засіданні суду за згодою представників сторін оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене та підписане 10.7.2009р.

Керуючись ст.ст. 49,75,82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи – підприємця Поліщук Максима Олександровича (97300, смт.Кіровське, вул.Фрунзе, 12, кв.18,р/р 2600462474 в ВАТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 380805, ІНН 2834117378) на користь Приватного підприємства «Пік – Трейд» (51400, Дніпропетровска обл., м.Павлоград, вул.Репіна, 95, р/р 260070010084845 в ЗАТ «Хоум Кредит Банк» м.Дніпропетровськ, МФО 307123, ІНН 34773315) 221 473грн.12коп. боргу, 2 214рн.73коп державного мита, 312грн.50коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Толпиго В.І.