Рішення № 4849135, 07.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/233

07.09.09

За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради

(Київської міської державної адміністрації) “Київреклама”

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «М.І.К. ШОРР

ГмбХ»

про стягнення 17 214,11 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

Від позивача: Мошенець Д.М. (довіреність № 196-254/КР від 19.01.2009 р.)

Від відповідача: Рибачок В.А. (довіреність № б/н від 10.07.2009 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 17 214,11 грн. заборгованості за договором № 748/ТК на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення об‘єкту (-ів) зовнішньої реклами від 07.03.2005 р. Зазначена сума включає в себе: суму основного боргу в розмірі 13 385,28 грн., пеню в розмірі 524,84 грн., інфляційні збитки в розмірі 2901,03 грн. та три відсотки річних в розмірі 402,93 грн. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання вимог зазначеного договору надав відповідачу послуги (право на тимчасове користування місцем (-ями) для розміщення об‘єкту (-ів) зовнішньої реклами), проте, відповідач в порушення умов договору зобов‘язання по оплаті наданих послуг не виконав в повному обсязі. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом цієї справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2009 р. порушено провадження у справі № 39/233 та призначено справу до розгляду на 13.07.2009 р. о 12:40 год.

Представник позивача в судовому засіданні подав усне клопотання про долучення доказів до матеріалів справи. Судом клопотання задоволено.

Представник відповідача в судовому засіданні подав відзив на позов, яким просив в задоволенні позовних вимог відмовити та усне клопотання про долучення доказів до матеріалів справи. Судом клопотання задоволено.

Представники сторін в судовому засіданні подали спільне клопотання про продовження строків розгляду справи. Судом клопотання задоволено.

Ухвалою суду від 13.07.2009 р., на підставі ст. ст. 69, 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 07.09.2009 р. о 14:40 год. та продовжено строк вирішення спору.

Представник позивача 07.09.2009 р. в судовому засіданні подав клопотання про зменшення розміру позовних вимог та яким відмовився від нарахованих штрафних санкцій, яке обґрунтоване тим, що рахунки виставлені позивачем за 2009 р. є помилковими, оскільки термін дії дозволів закінчився 31.12.2008 р.

Відповідно до поданого позивачем клопотання про зменшення позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України № б/н від 07.09.09 р., останній зменшив вимоги майнового характеру до 7719,92 грн. Але, згідно з абз. 7 п. 26 розділу V Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита (затв. Наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 р. № 15), при зменшенні позивачем позовних вимог сплачене мито не повертається.

Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи те, що судом не встановлено, що вищезазначені дії позивача суперечать законодавству або порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийняв у судовому засіданні 07.09.2009 р. вищезазначене клопотання позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

Відповідно до п. 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.05.2006 № 01-8/2351 “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та першому півріччі 2006 року” та п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.1008 № 01-8/482 “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” зазначалось, що у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у його клопотанні від 07.09.2009 р., прийнято господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 7719,92 грн.

Представники сторін в судовому засіданні подали спільну довідку про стан рахунків відповідача, якою відповідач суму заборгованості в розмірі 7719,92 грн. визнав.

В судовому засіданні, призначеному на 07.09.2009 р. за згодою представників позивача та відповідача, оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.03.2005 року між Госпрозрахунковою організацією «Київреклама», правонаступником якої згідно рішення Київської міської ради від 28.09.2006 р. № 8/65 є Комунальне підприємство “Київреклама” (позивач) і Товариством з обмеженою відповідальністю “Фірма «М.І.К.ШОРР ГмбХ” (відповідач) було укладено договір № 748/ТК на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення об‘єкту (-ів) зовнішньої реклами, відповідно до п. 2.1. якого у відповідності до умов цього договору та на виконання “Порядку розміщення об‘єктів зовнішньої реклами у м. Києві”, робочий орган (позивач) надає розповсюджувачу зовнішньої реклами право на тимчасове користування місцем (-ями) за адресою (-ами) згідно Додатку, який є невід‘ємною частиною цього договору, на підставі погодженої у встановленому порядку дозвільної документації на розміщення об’єктів зовнішньої реклами, а розповсюджувач зовнішньої реклами (відповідач) –використовує надане (-і) місце (-я) за цільовим призначенням –для розміщення об’єктів зовнішньої реклами, здійснює оплату за право користування місцем (-ями) та звільняє у триденний термін місце після закінчення терміну дії дозволу (та/або цього договору) в частині наданого права користування місцем, на яке припинено дію дозволу та/або цього договору.

Відповідно до умов договору розмір плати за право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення об’єктів зовнішньої реклами встановлюється виконавчим органом (Київською міською державною адміністрацією) та сплачується розповсюджувачем зовнішньої реклами на підставі рахунків-фактур, наданих робочим органом (п. 4.1.).

Пунктом 4.2. договору було встановлено обов’язок розповсюджувача зовнішньої реклами (відповідача) отримати рахунок на сплату коштів за право тимчасового користування місцем для розташування об’єктів зовнішньої реклами не пізніше 15-го числа поточного місяця.

На підставі п. 4.5. договору розповсюджувач зовнішньої реклами (відповідач) зобов’язався сплачувати плату за право тимчасового користування місцем щомісячно, не пізніше 15-го числа поточного місяця, шляхом перерахування суми коштів, зазначеної в рахунку-фактурі, наданої робочим органом (позивачем), на поточний рахунок останнього.

07.03.2005 р. та 30.08.2005 р. між сторонами було підписано додаток № 1 та додаток № 2 до договору № 748/ТК на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення об‘єкту (-ів) зовнішньої реклами від 07.03.2005 р., відповідно до яких підприємство (позивач) згідно п. 2.1. договору надало розповсюджувачу зовнішньої реклами (відповідачу) право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення об‘єктів зовнішньої реклами за адресами, зазначеними у вказаних додатках, зокрема: Печерський район, бульвар Лесі Українки, 17/19, вул. Тургенєвська, 8/14. Шевченківський район, вул. Воровського, 49/13.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України “Про рекламу” розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що видаються виконавчими органами сільських, селищних міських рад, та в порядку, встановленими цими органами на підставі типових правил, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 5 Типових правил, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 р. № 2067 “Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами” (далі –Правила) для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільською, селищною, міською радою може утворюватись відділ, управління або уповноважуватися установа, організація.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 15.07.2002р. №1395 “Про затвердження Положення госпрозрахункової організації “Київреклама” встановлено, що позивачу надано право щодо надання платних послуг у сфері розміщення реклами.

Відповідно до пункту 32 Правил плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.

Згідно із пунктом 5.2 Порядку розміщення об’єктів зовнішньої реклами у м. Києві, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 02.12.2002р. № 2159 (зареєстровано в Київському міському управлінні юстиції 19.12.2002р. за № 92/475) договори на право тимчасового користування місцями (для розташування ОЗР), які перебувають у комунальній власності територіальної громади іншими користувачами (балансоутримувачами) цих місць розташування ОЗР.

Пунктом 1 Порядку визначення розміру плати за право тимчасового використання місць (для розташування об’єктів зовнішньої реклами), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.05.2005 № 859 (зареєстровано в Київському міському управлінні юстиції 21.06.2005 за № 36/678) встановлено, що плата за право тимчасового використання місць (для розташування зовнішньої реклами), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, складається з базових тарифів та коефіцієнтів диференціації плати в залежності від зони розміщення зовнішньої реклами, на які послідовно перемножується базова плата.

Заявлені позовні вимоги в розмірі 7719,92 грн. відповідач визнав в повному обсязі, проте зобов‘язання по оплаті наданих позивачем послуг у сумі 7719,92 грн. (основний борг) відповідачем не виконано.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах.

По матеріалам справи встановлено, що між сторонами по справі укладений договір про надання послуг (№ 748/ТК на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення об‘єкту (-ів) зовнішньої реклами), а тому саме він та відповідні положення статей глави 63 ЦК України визначають права та обовЧязки сторін зі здійснення передбачених договором послуг та їх оплати. Вищезазначений договір відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 ЦК України є підставою виникнення між сторонами цивільних прав і обов‘язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов’язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Зібрані у справі докази свідчать, що відповідач отримав послуги - право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення об‘єкту (-ів) зовнішньої реклами, але зобов‘язання по оплаті наданих послуг не виконав в повному обсязі, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 748/ТК на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення об‘єкту (-ів) зовнішньої реклами, відповідно до довідки про стан рахунків відповідача становить 7719,92 грн.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 7719,92 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов‘язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову –на відповідача.

Проте, відповідно абзацу 7 пункту 26 розділу V Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита (затвердженої Наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 р. № 15) при зменшенні позивачем позовних вимог сплачене мито не повертається.

Відповідно до положення пункту 13 “Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ” (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258), повернення коштів, внесених для оплати вищевказаних витрат, здійснюється у порядку, передбаченому для повернення державного мита (судового збору).

За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 69, 75, 77, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «М.І.К.ШОРР ГмбХ»(01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 19/16-А; ідентифікаційний код № 20028360, р/р № 260040130298 в ЗАТ Банк НРБ - Україна, МФО 320627), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) “Київреклама” (01030, м. Київ, вул. М. Коцюбинського, 12-А; ідентифікаційний код № 26199714; п/р № 2600333023122 у Києво - Святошинському відділенні КРФ ВАТ КБ «Хрещатик», МФО 300830) 7719,92 грн. (сім тисяч сімсот дев’ятнадцять гривень 92 коп.) основного боргу, 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) державного мита та 312,50 грн. (триста дванадцять гривень 50 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Гумега О. В.