Рішення № 4849015, 06.07.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/268

06.07.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Росичі»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтеза Груп»

Про визнання права власності та усунення перешкод у реалізації права власності

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача Форосенко Є.В. –представник за довіреністю № б/н від 02.07.09.

Від відповідача Кальчук О.М. –представник за довіреністю № б/н від 01.10.08.

Рішення прийнято 06.07.09. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв’язку з оголошеною в судовому засіданні перервою з 07.07.09. по 06.07.09.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Росичі»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтеза Груп»про:

- визнання за позивачем право власності на нежитлову будівлю загальною площею 75,6 (літ. Б) кв. м, розташовану за адресою: м. Київ, Дніпровська набережна, 2;

- зобов’язання відповідача звільнити нежитлову будівлю загальною площею 75,6 (літ. Б) кв. м, розташовану за адресою: м. Київ, Дніпровська набережна, 2та не чинити перешкоди позивачу в реалізації останнім свого права власності на зазначену нежилу будівлю.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач не визнає права власності позивача на нежитлову будівлю загальною площею 75,6 (літ. Б) кв. м, розташовану за адресою: м. Київ, Дніпровська набережна, 2, а саме, в порушення умов договору оренди відповідач здійснив поліпшення спірного майна, та вважає, що набув на нього право власності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.09. порушено провадження у справі № 30/268, розгляд справи було призначено на 02.07.09. о 15-10.

В судовому засіданні 02.07.09. представником відповідача подано суду письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтеза Груп»позовні вимоги визнає в повному обсязі.

В судовому засіданні 02.07.09. судом на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 06.07.09. о 16-00.

В судовому засіданні 06.07.09.позивач підтримав свої позовні вимоги та просить суд позов задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні 06.07.09. проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог повністю.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 06.07.09. за згодою представників сторін було оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 25.09.03. Товариство з обмеженою відповідальністю «Росичі»є власником нерухомого майна загальною площею 61,1 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 2, літ. Б.

10.10.07. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Росичі» (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтеза Груп»(Орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна (далі –Договір оренди), відповідно до умов якого Орендодавець зобов’язався передати в строкове платне користування Орендарю нежилу будівлю загальною площею 61,1 кв. м, що розташована за адресою: м. Київ, Дніпровська набережна, 2, літ. Б, а Орендар зобов’язався сплачувати Орендодавцю орендну плату та повернути об’єкт оренди по закінченню строку оренди.

Відповідно до п. 2.1 Договору оренди, позивач, зокрема, зобов’язався протягом 2 (двох) календарних днів з моменту підписання Договору оренди передати Орендарю у користування об’єкт оренди за актом приймання-передачі у належному стані.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.10.07. між сторонами було підписано акт приймання-передачі спірного майна, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Росичі»передало Товариству з обмеженою відповідальністю «Альтеза Груп»в оренду нежилу будівлю загальною площею 61,1 кв. м, що розташована за адресою: м. Київ, Дніпровська набережна, 2, літ. Б.

Відповідно до п. 2.3 Договору оренди, Орендар, зокрема, зобов’язався не здійснювати заходів щодо поліпшення (перепланування) об’єкта оренди без письмового дозволу Орендодавця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача було надіслано лист № б/н від 05.08.08., відповідно до якого ТОВ «Росичі», в зв’язку з тим, що ТОВ «Альтеза Груп»було здійснено поліпшення спірної будівлі без згоди Орендодавця та всупереч умовам Договору оренди, повідомило відповідача про те, що з 01.09.08., укладений між сторонами Договір вважається розірваним.

У відповідності до матеріалів справи, відповідачем на адресу позивача надіслано лист № б/н від 15.08.08., відповідно до якого ТОВ «Альтеза Груп»повідомило позивача про те, що внаслідок здійснених відповідачем поліпшень спірного майна, площе нежилої будівлі об’єкта оренди змінилась та становить 75, 6 кв. м, в зв’язку з чим площа об’єкти оренди збільшилась на 15,5 кв. м, а тому відповідач повідомив позивача про те, що готовий підписати акт здачі-приймання, за яким можливо повернути спірне майно лише після сплати позивачем грошових коштів в сумі 55000,00 грн. в якості компенсації понесених відповідачем. Крім того, відповідач зазначив, що у разі не сплати позивачем зазначених коштів у строк до 01.09.08., ТОВ «Альтеза Груп»буде вважати себе власником поліпшеного об’єкта оренди.

Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що відповідач своїми діями, які зазначені вище, порушує право власності ТОВ «Росичі» на спірне майно.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов’язання за Договором оренди в повному обсязі, що підтверджується Актом приймання-передачі від 10.10.07., який було підписано сторонами та скріплено печатками підприємств.

Але відповідач в порушення умов Договору оренди, а саме в порушення п. 2.3 Договору оренди здійснив без згоди Орендодавця поліпшення орендованого приміщення, в зв’язку з чим, площа спірного майна збільшилась на 14,5 кв. м.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 3.7 Договору оренди встановлено, що власником нової речі, створеної Орендарем в результаті зробленого без згоди Орендодавця поліпшення об’єкта оренди, є Орендодавець (позивач) який вправі вимагати від Орендаря по закінченню строку оренди або після дострокового припинення дії Договору передачу такої речі без компенсації Орендарю витрат, понесених останнім у зв’язку із здійсненням поліпшення об’єкта оренди та створенням нової речі.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач без згоди позивача здійснив поліпшення орендованої нежилої будівлі, в зв’язку з чим у відповідності до п. 3.7 Договору оренди власником нежитлової будівлі площею 75,6 кв. м (яка змінилась внаслідок здійсненого відповідачем поліпшення (перепланування), літ. Б, що розташована в м. Києві по Дніпровській набережній, 2 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Росичі».

Згідно ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Позов про визнання права власності на майно необхідний позивачеві тоді, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна.

Згідно ч. 2 ст. 386 Цивільного кодексу України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Як свідчать матеріали справи, відповідач своїми діями, не визнає права власності позивача на спірне майно.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем в розумінні зазначеної правової норми не надано жодних доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем.

Таким чином, враховуючи наведене вище, суд вважає, що заявлені позивачем вимоги в частині визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Росичі»право власності на нежитлову будівлю загальною площею 75,6 (літ. Б) кв. м, розташовану за адресою: м. Київ, Дніпровська набережна, 2 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов’язання відповідача звільнити нежитлову будівлю загальною площею 75,6 (літ. Б) кв. м, розташовану за адресою: м. Київ, Дніпровська набережна, 2та не чинити перешкоди позивачу в реалізації останнім свого права власності на зазначену нежилу будівлю суд встановив наступне.

Відповідно до п. 7.2 Договору оренди, сторонами було погоджено, що строк дії даного договору починається з моменту передачі Орендодавцем Орендарю об’єкта оренди і закінчується 10.10.08.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що строк дії Договору оренди закінчився 10.10.08.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства та організації мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, необхідною умовою для звернення до суду із відповідним позовом є порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи –позивача у справі.

Аналогічна позиція викладена у Роз’ясненні Вищого господарського суду України № 02-5/111 від 12.03.99., згідно якого крім контрагентів за договором, прокурора, державних та інших органів, позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує ця угода.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, з наведеного вбачається, що позивачем належними засобами доказування не доведено суду порушення з боку відповідача законних та охоронюваних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Росичі»в частині позовних вимог щодо зобов’язання відповідача звільнити нежитлову будівлю загальною площею 75,6 (літ. Б) кв. м, розташовану за адресою: м. Київ, Дніпровська набережна, 2, та не чинити перешкоди позивачу в реалізації останнім свого права власності на зазначену нежилу будівлю, оскільки з матеріалів справи вбачається, що Договір оренди нерухомого майна від 10.10.07. припинив свою дію 10.10.08. Доказів продовження терміну дії даного договору позивачем суду не надано.

З огляду на недоведеність порушення прав та охоронюваних законом інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Росичі»в частині позовних вимог щодо зобов’язання відповідача звільнити нежитлову будівлю загальною площею 75,6 (літ. Б) кв. м, розташовану за адресою: м. Київ, Дніпровська набережна, 2, та не чинити перешкоди позивачу в реалізації останнім свого права власності на зазначену нежилу будівлю, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В зв’язку з тим, що позивачем при подачі позовної заяви було сплачено державне мито в меншому розмірі, ніж це передбачено Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито», з Товариства з обмеженою відповідальністю «Росичі» в доход державного бюджету України підлягає стягненню 85,00 грн. недоплаченого державного мита.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1, 2, 32, 33, 44, 49, 77, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Росичі»задовольнити частково.

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Росичі»(02098, м. Київ, Дніпровська набережна, 7, код ЄДРПОУ 21649265) право власності на нежитлову будівлю загальною площею 75,6 (сімдесят п’ять метрів шість десятих) (літ. Б) кв. м, розташовану за адресою: м. Київ, Дніпровська набережна, 2.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтеза Груп»(02121, м. Київ, проспект Бажана, 7-Д, код ЄДРПОУ 33631492) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Росичі»(02098, м. Київ, Дніпровська набережна, 7, код ЄДРПОУ 21649265) 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. –державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Росичі»(02098, м. Київ, Дніпровська набережна, 7, код ЄДРПОУ 21649265) в доход Державного бюджету України 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. - недоплаченого державного мита.

5. В іншій частині позову –відмовити.

6. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

7. Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до вимог ст.84 ГПК України.

Суддя Т.М.Ващенко

Дата підписання

рішення 14.07.09.