Рішення № 4848924, 25.08.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 221

РІШЕННЯ

Іменем України

25.08.2009

Справа №2-1/2985-2009

за позовом Фірми «Тамерлан», (95006, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Горького, 34),

до відповідача Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради, (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Толстого,15),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальне підприємство житлово-експлуатаційне об’єднання Центрального району м. Сімферополя, (95013, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Кримських партизан, 13),

про спонукання укласти договір,

Суддя Л. О. Ковтун

п р е д с т а в н и к и :

від позивача Мусієнко О.С. – представник, дов.№ 1 від 02.06.2009р., Барибін В.О. – керівник,

від відповідача Лисякова М.П. – спеціаліст першої категорії, дов.№333/40/01 від 12.03.2009р.,

від третьої особи – не з’явився, повідомлений належним чином,

Суть спору: Фірма «Тамерлан» звернулась до господарського суду АР Крим з позовом до Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради про спонукання укласти договір купівлі-продажу підвальних приміщень, розташованих по вул. Пушкіна, 6 в м. Сімферополі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконує рішення органу місцевого самоврядування від 19.03.2009р. № 690 «Про затвердження Програми приватизації об’єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради на 2009 рік» чим порушує норми закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та права Фірми «Тамерлан» на придбання спірних приміщень, оскільки безпідставно не здійснює дії відносно їх приватизації.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 04.06.2009р. до участі у справі залучено Комунальне підприємство житлово-експлуатаційне об’єднання Центрального району м. Сімферополя.

Відповідач жодних пояснень стосовно заявленого позову не висловив.

Третя особа явку свого представника в судове засідання не забезпечила, направила клопотання про розгляд справи у відсутність представника за наявними матеріалами.

Заявою від 25.08.2009р. позивач уточнив свої вимоги, просить зобов’язати Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради вжити заходи щодо приватизації шляхом викупу нежитлових приміщень загальною площею 251,0 кв.м., розташованих в м. Сімферополі по вул. Пушкіна, 6 та укладенню договору купівлі-продажу вказаних приміщень із фірмою «Тамерлан».

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують відносини між сторонами, у зв’язку з чим підстав для відкладення розгляду справи не вбачає.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши обставини, оцінивши докази суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач на підставі договорів оренди №1083 від 06.10.2008р. та №1056 від 20.08.2007р. укладених із Комунальним підприємством житлово-експлуатаційне об’єднання Центрального району м. Сімферополя є орендарем нежитлових приміщень, розташованих по вул. Пушкіна, 6 в м. Сімферополі.

Рішенням 46 сесії V скликання Сімферопольської міської ради від 19.03.2009р. №690 «Про затвердження програми приватизації об'єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради на 2009 рік» затверджений перелік об’єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради, що підлягають приватизації, у тому числі: приміщення по вул. Пушкіна, 6 площею 251,0 кв.м. шляхом викупу (користувач, заявник – Фірма «Тамерлан», (аркуш справи 12-13).

Суд вважає за необхідне зазначити, що вказане рішення Сімферопольської міської ради не оскаржене у встановленому законом порядку, не визнане нечинним, не скасоване, тобто є чинним.

З огляду на вищевказане рішення Сімферопольської міської ради, позивач виконав роботи з організації підготовки необхідного пакету документів для укладення договору купівлі-продажу вищевказаних приміщень.

Так, статтею 777 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач, який належно виконує свої обов’язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який належно виконує свої обов’язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради із заявою про проведення дій, спрямованих на приватизацію нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Сімферополь, вул. Пушкіна, 6, які внесено у перелік об’єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради, що підлягають приватизації.

Листом № 544/40/03 від 09.04.2009р. Фонд повідомив про неможливість проведення таких дій, (аркуш справи 14), що й стало підставою для звернення позивача до суду за захистом порушеного права.

Суд не може погодитись з висновком відповідача стосовно неможливості здійснення заходів щодо приватизації спірних підвальних приміщень з огляду на наступне.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» приватизація об'єкта оренди здійснюється відповідно до чинного законодавства.

Приватизація державного та комунального майна здійснюється згідно з вимогами Законів України «Про приватизацію державного майна», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та інших нормативних актів, які не суперечать вимогам названих актів.

До об’єктів малої приватизації, відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» відносять: цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств, віднесених Державною програмою приватизації до групи А; окреме індивідуально визначене майно; об’єкти незавершеного будівництва та законсервовані об’єкти.

Згідно зі статтею 3 вказаного Закону приватизація об’єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні, за конкурсом.

Статтею 7 Закону передбачено, що Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об’єктів, які перебувають відповідно у загальнодержавній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні, за конкурсом. При цьому, включення об’єктів малої приватизації до переліків, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється відповідно до Державної та місцевих програм приватизації чи з ініціативи відповідних органів приватизації або покупців.

Пунктом 4 зазначеної статті встановлено, що покупці подають до відповідного органу приватизації заяву про включення підприємства до одного із зазначених у цій статті переліків об’єктів, що підлягають приватизації. Орган приватизації розглядає подану заяву і в разі відсутності підстав для відмови у приватизації включає підприємство до переліків, зазначених у частині першій цієї статті. Результати розгляду не пізніш як через місяць з дня подання заяви доводяться до заявника у письмовій формі.

Відмова у приватизації можлива тільки у випадках, коли: особа, яка подала заяву, не може бути визнана покупцем підприємства згідно з цим Законом; є законодавчо встановлене обмеження на приватизацію цього підприємства; не затверджено переліків, передбачених частиною першою цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови позивачу в проведенні дій, спрямованих на приватизацію нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Сімферополь, вул. Пушкіна, 6 стала неврегульованість питання правового режиму власності допоміжних приміщень житлового комплексу та визначення категорій таких приміщень.

Суд критично розцінює вказані доводи з огляду на наступне.

Так, резолютивною частиною рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2004 від 02.03.2004р. передбачено, що в аспекті конституційного звернення і конституційного подання положення частини першої статті 1, положення пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» треба розуміти так:

1.1. Допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

1.2. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.

1.3. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Отже, вказаним рішенням дано офіційне тлумачення Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Проте, статтею 4 Житлового кодексу Української РСР передбачено, що до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Таким чином, враховуючи те, що предметом даного спору є спонукання Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради вжити заходи щодо приватизації шляхом викупу нежитлових приміщень загальною площею 251,0 кв.м., розташованих в м. Сімферополі по вул. Пушкіна, 6, Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду», як і його офіційне тлумачення, не може розповсюджуватись на спірні правовідносини.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що рішення Конституційного Суду України стосується лише тих нежитлових приміщень, які є допоміжними приміщеннями.

У розумінні діючого законодавства, зокрема статті 1 Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку визнаються приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Таким чином, критерієм віднесення приміщення до допоміжного є призначення вказаного приміщення для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

Вказані висновки суду підтверджуються також Листом Фонду державного майна України №10-20-1155 від 30.01.2004 р. «Щодо можливості приватизації підвальних приміщень».

Так, вказаним листом передбачено, що відповідно до статті 4 Житлового кодексу України до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Відповідно до Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» зазначені нежитлові приміщення є окремим індивідуально визначеним майном і підлягають приватизації, як об’єкти державної власності групи А.

Відтак, нежитлові приміщення у підвалі загальною площею 251,0 кв.м, які розташовані по вул. Пушкіна, 6 в м. Сімферополі, у розумінні норм чинного законодавства є окремим індивідуально визначеним майном, а тому, згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» є об’єктом малої приватизації.

Крім того, суд вважає за необхідне повідомити, що згідно з пунктом 51 Державної програми приватизації, затвердженої Законом України «Про державну програму приватизації», у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення) орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об’єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна (будівлі, споруди, приміщення). Таке ж право одержує орендар у разі прийняття рішення про приватизацію відповідно до законодавства України.

Стаття 19 Конституції України закріплює, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти тільки на підставах, в межах повноважень і способів, які передбачені Конституцією і законами України.

Положеннями частини 1 статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування» встановлено, що акти ради є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 ГПК України, де до позивачів віднесено осіб, які пред’явили позов або в інтересах яких пред’явлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та свого інтересу, а стаття 16 ЦК України передбачає право особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права і інтересу. Частиною 2 цієї статті визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, серед який названий і такий спосіб, як визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування.

Системний аналіз наведених норм дозволяє зробити висновок, що захисту судом підлягає цивільне право, яке порушене, не визнається чи оспорюється.

Юридична зацікавленість позивача у вирішенні спору судом, покладає на нього обов’язок довести, що цивільні права та інтереси позивача порушені, не визнаються чи оспорюються відповідачем.

Приймаючі до уваги порушення органом, на який покладені обов’язки з проведення приватизації комунального майна, законодавчо встановленого двомісячного строку для підготовки об’єкту малої приватизації до продажу, суд вважає позовні вимоги Фірми «Тамерлан» про спонукання Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради виконати дії по приватизації нежитлових приміщень загальною площею 251,0 кв.м., які розташовані по вул. Пушкіна, 6 в м. Сімферополі та укладенню договору купівлі-продажу зазначених приміщень із позивачем, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Зобов’язати Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради, (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Толстого, 15) вжити заходи щодо приватизації шляхом викупу нежитлових приміщень загальною площею 251,0 кв.м., розташованих в м. Сімферополі по вул. Пушкіна, 6 та укладенню договору купівлі-продажу нежитлових приміщень загальною площею 251,0 кв.м., розташованих в м. Сімферополі по вул. Пушкіна, 6 із Фірмою «Тамерлан», (95006, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Горького, 34, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 31103024).

Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Ковтун Л.А.