Рішення № 4848804, 06.08.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" серпня 2009 р.

Справа № 31/45-09-3230

Позивач: ДП „Іллічівський морський торговельний порт”

Відповідач: Дочірнє підприємство „МВ”

про розірвання договору та зобов’язання повернути майно

Суддя господарського суду

Одеської області Лєсогоров В.М.

В засіданні приймали участь представники:

від позивача: Попова Н.О. (25.06.2009 року був присутній Кравцов О.А.)

від відповідача: Єзеров А.А.

Суть спору: позивач вимагає розірвати договір № 908-0 від 28.12.2005 року укладений між позивачем та відповідачем. В якості обґрунтування цієї вимоги позивач послався на те, що спільна діяльність є збитковою, та графіки капітального і планово –попереджувального ремонтів не погоджені сторонами. Позивач вказує, що допустивши вказані порушення відповідач порушив п. 2.7 договору. В якості юридичної підстави для розірвання договору позивач послався на ст. 651 ЦК України. Також, як наслідок розірвання договору позивач вимагає зобовґязати відповідача повернути позивачу майно передане позивачем відповідачу за вказаним договором.

З відзиву на позов від 28.07.2009 року убачається, що відповідач позов не визнає з підстав викладених у відзиві.

Представник позивача позов підтримав.

Представник відповідача позов не визнав.

Матеріалами справи встановлено:

28.12.2005 року сторони уклали договір про спільну діяльність № 908-0. Відповідно до умов договору сторони зобовґязуються на основі обґєднання вкладів спільно діяти у сфері надання послуг по стафіруванню контейнерів на території позивача. Ведення спільних справ по договору покладається на позивача. Внески сторін у спільну діяльність визначаються у додатках 2 та 3 до договору. Майно передається сторонами у спільну діяльність по актах приймання –передачі. Частки сторін у спільній діяльності: позивач –66,19%, відповідач –33,81%. Майно передається у спільну діяльність в користування. Одержані від спільної діяльності доходи є спільною частковою власністю сторін, відповідно до розмірів внесків у спільну діяльність. Ремонт та модернізація майна переданого в спільну діяльність, здійснюється сторонами виходячи з графіків капітального і планово –попереджувального ремонтів та реконструкції майна сторін, затверджених відповідними службами сторін за взаємним узгодженням сторін. Прибуток спільної діяльності розподіляється між сторонами пропорційно розміру фактично внесених внесків. Витрати і збитки у спільній діяльності, відносяться сторонами пропорційно вартості їх внеску у спільне майно. Строк дії договору 7 років.

Відповідно до додатку № 2 до договору позивач вносить у спільну діяльність майно на загальну суму 4 857 834 грн. 26 коп.

Відповідно до додатку № 3 до договору відповідач вносить у спільну діяльність майно на загальну суму 2 481 044 грн. 45 коп.

Відповідно до акту від 28.02.2006 року позивач передав у спільну діяльність майно на загальну суму 4 857 834 грн. 26 коп.

Відповідно до акту від 28.02.2006 року відповідач передав у спільну діяльність майно на загальну суму 2 481 044 грн. 45 коп.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 28.02.2006 року до вказаного договору, сторони погодили, що на 28.02.2006 року фактичні внески сторін складають: позивача –майно на суму 4 857 834 грн. 26 коп. (66,19%), відповідача –майно на суму 2 481 044 грн. 45 коп. (33,81%).

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 31.07.2007 року до вказаного договору, сторони погодили крім іншого, що передача управління спільною діяльністю від позивача до відповідача здійснюється станом на 01.10.2007 року.

Відповідно до додаткової угоди № 2 від 09.09.2007 року до вказаного договору, сторони погодили, що передача управління спільною діяльністю від позивача до відповідача здійснюється станом на 01.11.2007 року.

Відповідно до акту (ревізії фінансово –господарської діяльності позивача з 01.07.2007 року по 31.12.2008 року) від 03.04.2009 року № 05-13/309 який складений КРУ в Одеській області, збитки позивача в сумі 751 560 грн. які виникли внаслідок спільної діяльності, та після розподілу загальної суми збитків (станом на 01.11.2007 року становили 1 135 450 грн.) пропорційно вартості внесків сторін у спільну діяльність, відображені у бухгалтерському обліку станом на 01.11.2007 року. Зазначена сума збитків позивача зменшена у 2008 році на 614 770 грн. шляхом відображення у бухгалтерському обліку позивача нарахування частки прибутку позивача, за результатами спільної діяльності за 4 квартал 2007 року –2008 рік на вказану суму, і станом на 01.01.2009 року становить 136 790 грн. Ремонт та модернізація майна переданого в спільну діяльність, здійснюється сторонами виходячи з графіків капітального і планово –попереджувального ремонтів та реконструкції майна сторін, затверджених відповідними службами сторін за взаємним узгодженням сторін, однак зазначені графіки сторонами не погоджені.

Відповідно до ст. 1130 ЦК України - за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Відповідно до ст. 1132 ЦК України - за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Відповідно до ст. 651 ЦК України - договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство яке регулює спірні правовідносини, суд зробив наступні висновки.

В задоволенні позову про розірвання договору № 908-0 від 28.12.2005 року слід відмовити з наступних підстав.

Позов у цієї частині грунтується на акті (ревізії фінансово –господарської діяльності позивача з 01.07.2007 року по 31.12.2008 року) від 03.04.2009 року № 05-13/309 який складений КРУ в Одеській області.

Суд відхиляє цей акт з наступних підстав.

З положень ЗУ «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»убачається, що акти органів Державної контрольно - ревізійної служби будь –яким чином юридично на господарські договори не впливають (не змінюють умов договорів, не припиняють договори повністю або частково, не є в самостійному значенні підставою для розірвання договорів, оскільки не є первинними документами господарської діяльності, лише які можуть бути належними та допустимими доказами з питання виконання договорів).

Зміст вказаного акту свідчить про те, що акт є необґрунтованим та не обґєктивним.

Так, висновок про те, що збитки позивача в сумі 751 560 грн. які виникли внаслідок спільної діяльності, та після розподілу загальної суми збитків (станом на 01.11.2007 року становили 1 135 450 грн.) пропорційно вартості внесків сторін у спільну діяльність, відображені у бухгалтерському обліку станом на 01.11.2007 року; зазначена сума збитків позивача зменшена у 2008 році на 614 770 грн. шляхом відображення у бухгалтерському обліку позивача нарахування частки прибутку позивача, за результатами спільної діяльності за 4 квартал 2007 року –2008 рік на вказану суму, і станом на 01.01.2009 року становить 136 790 грн., не грунтується на конкретних документах. Висновок про те, що графіки капітального і планово –попереджувального ремонтів та реконструкції майна сторін сторонами не погоджені, не грунтується на конкретних документах (в акті перевіряючі навіть не вказали про які конкретно графіки йдеться та на які суми).

В частині висновків про збитки позивача звертає на себе увагу, що відповідні висновки про виникнення у позивача збитків, зроблені станом на 01.11.2007 року (коли спільною діяльністю керував позивач).

З викладеного убачається, що позивач не доказав належними та допустими доказами вчинення відповідачем порушень договору на яких грунтується позов.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач не вчинив порушень договору на яких грунтується позов.

Також слід звернути увагу на те, що відповідно до ст. 651 ЦК України договір може бути розірваний за рішенням суду лише у разі істотного порушення договору. Істотним є таке порушення договору, коли внаслідок завданої шкоди сторона договору значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. В даному випадку позивач не надав доказів того, що він значною мірою позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору, з вини відповідача.

В задоволенні позову про зобовґязання відповідача повернути позивачу майно передане позивачем відповідачу за договором № 908-0 від 28.12.2005 року слід відмовити з наступних підстав.

Договір № 908-0 від 28.12.2005 року є діючим і підлягає виконанню відповідно до його умов. Відповідач здійснює ведення спільних справ сторін у спільній діяльності.

За таких обставин відсутні правові підстави для зобовґязання відповідача повернути позивачу майно передане позивачем відповідачу по договору як внесок у спільну діяльність, для ведення спільної діяльності.

Суд відхиляє правові позиції позивача в звґязку з їх невідповідністю законодавству та обставинам справи.

Судові витрати у справі по держмиту та за ІТЗ судового процесу покладаються на позивача в звґязку з відмовою в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 84 ГПК України - в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами.

Отже, господарський суд має в резолютивній частині рішення вирішити питання про покладення на позивача фактично понесених ним судових витрат у справі в зв`язку з відмовою в задоволенні позову.

Позивач повинен був сплатити державне мито у справі в сумі 85 грн.

Однак позивач помилково сплатив держмито в сумі 170 грн., що підтверджено платіжним дорученням.

Таким чином позивач надмірно сплатив до державного бюджету державне мито в сумі 85 грн., які підлягають поверненню позивачу з державного бюджету відповідно до ст. 8 ДКМУ “Про державне мито”, яка передбачає, що сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову –відмовити.

Покласти на ДП „Іллічівський морський торговельний порт” судові витрати у справі по держмиту в сумі 85 грн. та за ІТЗ судового процесу в сумі 312 грн. 50 коп.

Повернути з державного бюджету України на користь ДП „Іллічівський морський торговельний порт” код 01125672 (м. Іллічівськ, вул. Праці, 6) –надмірно сплачене державне мито в сумі 85 грн.

Датою складання рішення відповідно ст. 84 ГПК України визначити 07.08.2009 року.

Рішення набуває законної сили з 18.08.2009 р.

Суддя