Рішення № 4848756, 11.08.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.09 Справа № 4/226/09

Суддя

За позовом Закритого акціонерного товариства компанія “Райз”, (03143, м. Київ, вул. Академіка Заболотного 152)

До відповідача Приватного підприємства “Птахофабрика Прилуцького”, (70534, с. Димитрове Оріхівського району Запорізької області, вул. Центральна, 49)

Про стягнення 132 809,73 грн. основного боргу, 2 149,45 грн. процентів за користування товарним кредитом, 33 341,23 грн. пені, 195 024,86 грн. збитків, 38 898,11 грн. процентів за неправомірне користування коштами та 25 743,28 грн. витрат від інфляції

Суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників:

Від позивача –Скляров С.Є. –довіреність № 753/1-07UR від 25.12.2007 р.

Від відповідача –не з’явився

02.06.2009 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Закрите акціонерне товариство компанія “Райз”, м. Київ (ЗАТ компанія “Райз”) з позовною заявою до Приватного підприємства “Птахофабрика Прилуцького”, с. Димитрове Оріхівського району Запорізької області (ПП “Птахофабрика Прилуцького”) про стягнення 390 049,73 грн. основного боргу за договором поставки на умовах товарного кредиту № 00479/04/34 від 01.03.2008 р., 2 149,45 грн. процентів за користування товарним кредитом, 33 341,23 грн. пені, 195 024,86 грн. збитків, 38 898,11 грн. процентів за неправомірне користування коштами та 25 743,28 грн. витрат від інфляції.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.06.2009 р. порушено провадження у справі № 4/226/09, судове засідання призначено на 08.07.2009 р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для розгляду справи.

У зв’язку із неявкою судове засідання представника відповідача розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладався до 31.07.2009 р.

Ухвалою в.о. Голови господарського суду Запорізької області Немченко О.І. процесуальний строк вирішення спору по справі № 4/226/09 на підставі п. 3 ст. 69 ГПК України продовжений на один місяць, до 02.09.2009 р.

З метою витребування у сторін додаткових документів та матеріалів, що мають суттєве значення для повного, всебічного та об’єктивного вирішення спору, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладався до 11.08.2009 р.

В судовому засіданні 11.08.2009 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено на підставі ст. 85 ГПК України за погодженням з представником позивача вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням представників позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Відповідач в жодне судове засідання не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувані ухвалами суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки суд не попереджав.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз’яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України” з наступними змінами та доповненнями, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем його державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, суд вважає, що про дату, час та місце розгляду справи № 4/226/09 відповідач був повідомлений належним чином ухвалами суду по даній справі від 02.06.2009 р., від 08.07.2009 р. та від 31.07.2009 р., які направлялися за юридичною адресою відповідача, що підтверджується даними Довідки Головного управління статистики у Запорізькій області № 24/3342.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

В судовому засіданні 11.08.2009 р. до початку судового вирішення спору позивач звернувся до суду з Заявою про уточнення позовних вимог, якою зменшує заявлені позовні вимоги в частині основного боргу та просить суд стягнути з відповідача 132 809,73 грн. основного боргу за договором поставки на умовах товарного кредиту № 00479/04/34 від 01.03.2008 р. решта позовних вимог залишається без змін. Заяву про уточнення позовних вимог позивач мотивує тим, що відповідач частково погасив основний борг шляхом передачі товару на загальну суму 257 240,00 грн., що підтверджується податковою накладною № 155 від 03.08.2009 р.

У відповідності до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Розглянувши заяву позивача про уточнення позовних вимог, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача з цього приводу, суд вважає, що заява про зменшення позовних вимог подана в порядку ст. 22 ГПК України, відповідає вимогам чинного законодавства, не суперечить правам та охоронюваним інтересам сторін, судом приймається до розгляду.

Таким чином, в судовому засіданні 11.08.2009 р. судом розглянуті позовні вимоги про стягнення 132 809,73 грн. основного боргу, 2 149,45 грн. процентів за користування товарним кредитом, 33 341,23 грн. пені, 195 024,86 грн. збитків, 38 898,11 грн. процентів за неправомірне користування коштами та 25 743,28 грн. витрат від інфляції.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст., ст. 509, 512, 513, 526, 530, 533, 534, 549, 610-612, 623-625, 692, 694 ЦК України, ст., ст. 173, 174, 193, 198, 225, 226, 230, 232, 265 ГК України і полягають в тому, що 01.03.2008 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір на поставку товару на умовах товарного кредиту № 00479/04/34, за умовами якого позивач зобов’язався передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов’язався прийняти товар і оплатити його ціну, сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити проценти за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов Договору. Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, гривнева ціна товару, порядок та терміни оплати вартості товару та нарахованих процентів, сторони узгодили в Договорі та Специфікації (Додатки № 1 і № 1а), яка є невід’ємною частиною Договору. На виконання умов Договору за відповідними видатковими накладними позивачем був поставлений відповідачу товар на загальну суму 308 547,47 грн. Відповідачем вказаний товар був отриманий без жодних претензій та зауважень на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей. Таким чином, позивач взяті на себе за Договором зобов’язання виконав належним чином та у повному обсязі. Відповідно до п., п. 2.5 та 3.5.2 Договору і Додатків №, № 2-5 до Договору відповідач зобов’язався провести остаточний розрахунок за поставлений товар в строк до 01.11.2008 р. Відповідач свій обов’язок по оплаті поставленого товару належним чином та у повному обсязі не виконав, частково оплативши поставлений товар на суму 45 654,52 грн., а також в рахунок оплати товару передав позивачу товар на суму 7 081,08 грн. Таким чином, на дату складання позовної заяви (10.03.2009 р.) заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар склала 255 811,87 грн., що в грошовому еквіваленті в доларах США згідно офіційного курсу НБУ станом на день поставки товару (5,05 грн.) склала 50 655,81 доларів США. Згідно з п. 2.2 Договору сторони узгодили, що грошові зобов’язання відповідача існують і підлягають сплаті в гривні. Сума у гривні, що підлягає сплаті відповідачем на виконання ним зобов’язань по Договору, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до Договору, на офіційний курс гривні до іноземної валюти, який буде встановлений на день фактичної оплати відповідачем ціни Договору (її неоплаченої частини). Отже, станом на 10.03.2009 р. заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті вартості товару складала 390 049,73 грн. (курс 7,70 грн.). Крім того, 03.08.2009 р. відповідач частково погасив основний борг за Договором шляхом передачі товару на загальну суму 257 240,00 грн., що підтверджується податковою накладною № 155. Отже, станом на час проведення судового засідання основний борг відповідача перед позивачем становить 132 809,73 грн. Згідно з п., п. 2.3, 2.6-2.9 Договору та додатками №, № 2-5 до Договору відповідач зобов’язався сплатити на користь позивача проценти за користування товарним кредитом в розмірі 279,15 доларів США. Свій обов’язок по оплаті процентів за користування товарним кредитом відповідач не виконав. Станом на 10.03.2009 р. відповідач зобов’язаний сплати на користь позивача 2 149,45 грн. процентів за користування товарним кредитом. Відповідно до п. 7.3 Договору сторони встановили, що за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті у встановлені Договором терміни вартості (ціни) товару та процентів за користування товарним кредитом, відповідач зобов’язаний сплатити на користь позивача пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу. У зв’язку із цим, за період з 01.11.2008 р. по 10.03.2009 р. відповідачу нарахована пеня в розмірі 33 341,23 грн. Відповідно до п. 7.4 Договору відповідач зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані позивачу невиконанням або не належним виконанням грошових зобов’язань по Договору, в твердій сумі в залежності від строків (тривалості) порушення зобов’язання. В зв’язку із тим, що порушення зобов’язання по оплаті основного боргу триває 5 місяців, відповідач зобов’язаний сплатити на користь позивача збитки в розмірі 50 процентів неоплаченої вартості (ціни) товару, що складає 195 024,86 грн. Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно з п. 7.5 Договору відповідач за прострочення виконання грошових зобов’язань по оплаті вартості товару та сплаті процентів за користування товарним кредитом сплачує на користь позивача проценти за неправомірне користування грошовими коштами в розмірі 28 процентів річних з простроченої суми, що за період з 01.11.2008 р. по 10.03.2009 р. складає 38 898,11 грн. Також за весь час прострочення відповідач зобов’язаний сплатити на користь позивача індекс інфляції за весь час прострочення в сумі 25 743,28 грн. Враховуючи викладене та норми чинного законодавства, позивач просить суд позов задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

01.03.2008 р. між ЗАТ компанія “Райз” (позивачем у справі) та ПП “Птахофабрика Прилуцького” (відповідачем у справі) був укладений договір поставки на умовах товарного кредиту № 00479/04/34 (далі за текстом –Договір).

За умовами Договору позивач (постачальник) зобов’язався передати у власність відповідача (покупця) товар, а відповідач зобов’язався прийняти товар і оплатити його ціну, сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити проценти за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов Договору.

Згідно з п. 1.2 Договору найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, гривнева ціна товару, порядок та терміни оплати вартості товару (в т.ч. тієї частини вартості товару, яка оплачується авансом, а також частини, яка оплачується на умовах відстрочення платежів) та нарахованих процентів, інші умови сторони узгодили в Договорі та Специфікації (Додатки № 1 і № 1а), яка є невід’ємною частиною Договору.

Вартість (ціна) товару та сума нарахованих відсотків за користування товарним кредитом (ціна Договору) вказана в Додатку № 1 а. Сторони встановлюють ціну в гривнях, а також визначають її грошовий еквівалент в іноземній валюті, вказаній в додатку. Ціну Договору становить вартість (ціна) товару та сума належних до сплати процентів за користування товарним кредитом, що передбачено п. 2.1 Договору.

Товар вважається переданим позивачем і прийнятий відповідачем, згідно п. 4.2 Договору, по кількості (одиниць виміру) –відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної в накладній (товарній, товарно-транспортній); по якості –відповідно до якості, вказаної в сертифікаті якості підприємства-виробника.

Згідно з п. 2.2 Договору сторони узгодили, що грошові зобов’язання відповідача існують і підлягають сплаті в гривні. Сума у гривні, що підлягає сплаті відповідачем на виконання ним зобов’язань по Договору, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до Договору, на офіційний курс гривні до іноземної валюти, який буде встановлений на день фактичної оплати відповідачем ціни Договору (її неоплаченої частини).

Відповідно до п. 2.3 Договору відповідач проводить оплату вартості (ціни) товару та відсотків за користування товарним кредитом шляхом перерахування коштів в розмірі гривневої суми ціни Договору, вирахуваної відповідно до положень п. 2.2 Договору, на банківський рахунок позивача.

Термін оплати вартості (ціни) частини товару, яка оплачується відповідачем авансом, вказана в Додатку № 1 до Договору, що встановлено п. 2.4 Договору, та становить 45 654,52 грн. в строк до 25.03.2008 р.

Пунктом 2.5 Договору передбачено, що вартість (ціна) товару, яка оплачується на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, сплачується відповідачем в наступні терміни: перший платіж –не пізніше 20.07.2008 р. , другий платіж –не пізніше 20.10.2008 р., якщо інші терміни оплати відстрочених платежів не будуть встановлені сторонами в Додатку № 1 а.

Враховуючи умови п., п. 2.5 та 3.5.2 Договору і Додатків №, № 1 а, 2-5 до Договору відповідач зобов’язався провести остаточний розрахунок за поставлений товар в строк до 01.11.2008 р.

Як встановлено судом в ході судового вирішення спору, на виконання умов Договору та Додатків до нього позивачем був поставлений, а відповідачем прийнятий товар за наступними видатковими накладними:

- № ВН-10034-00245 від 25.03.2008 р. на суму 45 654,52 грн.;

- № ВН-10034-00300 від 21.04.2008 р. на суму 72 599,08 грн.;

- № ВН-10034-00553 від 22.05.2008 р. на суму 5 497,63 грн.;

- № ВН-10034-00554 від 22.05.2008 р. на суму 108 664,12 грн.;

- № ВН-10034-00601 від 27.05.2008 р. на суму 7 081,08 грн.;

- № ВН-10034-00602 від 27.05.2008 р. на суму 31 791,82 грн.;

- № ВН-10034-00671 від 30.05.2008 р. на суму 12 216,54 грн.;

- № ВН-10034-00673 від 30.05.2008 р. на суму 575,70 грн.;

- № ВН-10034-00578 від 31.05.2008 р. на суму 8 866,98 грн.;

- № ВН-10034-00745 від 09.06.2008 р. на суму 15 600,00 грн.,

а всього на загальну суму 308 547,47 грн.

Поставлений товар був отриманий уповноваженими особами відповідача, про що свідчать відповідні довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт поставки позивачем відповідачу товару підтверджується видатковими накладними на поставку товару за спірний період та довіреностями на отримання товару. Зазначені видаткові накладні за спірний період узгоджені між сторонами та згідно яких товар прийнятий відповідачем без жодних зауважень та претензій, про що свідчать підписи уповноважених осіб відповідача на кожній з вказаних видаткових накладних. (Належним чином посвідчені копії вказаних документів залучені до матеріалів справи).

Таким чином, позивач взяті на себе зобов’язання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов’язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Відповідач свій обов’язок по оплаті поставленого товару належним чином та у повному обсязі не виконав, частково оплативши поставлений товар на суму 45 654,52 грн., а також в рахунок оплати товару передав позивачу товар на суму 7 081,08 грн.

Отже, на дату складання позовної заяви (10.03.2009 р.) заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар склала 255 811,87 грн., що в грошовому еквіваленті в доларах США згідно офіційного курсу НБУ станом на день поставки товару (5,05 грн.) склала 50 655,81 доларів США., а з урахуванням умов п. 2.2 Договору заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті вартості товару складала 390 049,73 грн. (курс 7,70 грн.).

Крім того, 03.08.2009 р. відповідач частково погасив основний борг за Договором шляхом передачі позивачу товару на загальну суму 257 240,00 грн., що підтверджується податковою накладною № 155 від 03.08.2009 р. Решту суми боргу відповідач не погасив.

Таким чином, відповідач порушив взяті на себе за умовами Договору № 00479/04/34 від 01.03.2008 р. зобов’язання та вимоги чинного законодавства, у зв’язку із чим станом на час вирішення справи в судовому засіданні за ним рахується заборгованість за отриманий товар в сумі 132 809,73 грн.

Факт наявності заборгованості відповідача перед ЗАТ компанія “Райз” у розмірі 132 809,73 грн. підтверджується фактичними обставинами справи.

Відповідно до п. 2.6 Договору товар (його вартість (ціна), в т.ч. ПДВ), отриманий відповідачем у власність на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, визнається товарним кредитом. За користування товарним кредитом відповідач сплачує на користь позивача проценти. Умови щодо процентів за користування товарним кредитом викладені в п.. п. 2.7-2.12 Договору.

Згідно з п. 2.7 Договору строк користування товарним кредитом починається з дня, наступного за днем отримання товару відповідачем та закінчується днем, в який згідно договору підлягає оплаті сума (або її частина) відстроченого платежу. Проценти за користування товарним кредитом нараховуються відповідачем та підлягають сплаті в термін. Визначений договором для сплати останнього відстроченого платежу.

Таким чином, у відповідності до умов п., п. 2.3, 2.6-2.9 Договору та Додатків №, № 2-5 до Договору відповідач зобов’язався сплатити на користь позивача проценти за користування товарним кредитом в розмірі 279,15 доларів США.

Свій обов’язок по оплаті процентів за користування товарним кредитом відповідач не виконав.

У зв’язку із викладеним, станом на 10.03.2009 р. відповідач зобов’язаний сплати на користь позивача 2 149,45 грн. процентів за користування товарним кредитом (курс НБУ 7,70 грн.).

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 5.1 Договору господарські зобов’язання сторін цього Договору, які виникли на його основі, існують протягом одного року із дня підписання тексту Договору представниками сторін, крім зобов’язань відповідача по платі вартості товару, процентів за користування товарним кредитом та відповідальності, які припиняються лише їх належним виконанням.

Отже, зобов'язання відповідача оплатити вартість отриманого товару та процентів за користування товарним кредитом не припинено.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

На день розгляду спору відповідач оплату отриманого товару та процентів за користування товарним кредитом в повному обсязі не довів.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України однією з підстав виконання цивільних прав та обов’язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконання у цей строк.

Згідно із ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Оскільки відповідач прострочив виконання зобов’язання і не здійснив оплату товару у встановлений в Договорі термін, то позивач вправі вимагати оплату товару і після спливу терміну платежу, визначеного Договором.

Враховуючи зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача 132 809,73 грн. основного боргу за отриманий товар та 2 149,45 грн. процентів за користування товарним кредитом пред’явлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 7.3 Договору, який передбачає, що за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті у встановлені Договором терміни вартості (ціни) товару та процентів за користування товарним кредитом, відповідач зобов’язаний сплатити на користь позивача пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу.

Сума пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті вартості товару та процентів за користування товарним кредитом за період з 01.11.2008 р. по 10.03.2009 р., згідно розрахунку позивача, складає 33 341,23 грн. Розрахунок судом перевірений та визнаний обґрунтованим.

Таким чином, вимога позивача про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань за Договором в сумі 33 341,23 грн. є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства.

Матеріалами справи доведено, що в порушення умов Договору поставки товару на умовах товарного кредиту № 00479/04/34 від 01.03.2009 р., зокрема, щодо передбачених п., п. 2.2-2.9 Договору та Додатків до нього обов’язків здійснити оплату отриманого товару та сплатити проценти за користування товарним кредитом, відповідач не здійснив належним чином оплату за отриманий товар на суму 132 809,73 грн., а також не сплатив на користь позивача 2 149,45 грн. процентів за користування товарним кредитом.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 224 ГК України та ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Частиною 5 ст. 225 ГПК України сторони господарського зобов’язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконаного зобов’язання чи строків порушення зобов’язання сторонами.

Так, п. 7.4 Договору сторони визначили, що відповідач зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані позивачу невиконанням або не належним виконанням грошових зобов’язань по Договору. Сторони встановлюють розмір збитків позивача в твердій сумі в залежності від строків (тривалості) порушення зобов’язання відповідачем: 10 процентів неоплаченої вартості (ціни) товару за перший (повний чи неповний) місяць із наступним збільшенням цієї суми на 10 відсотків за кожний повний чи неповний місяць прострочення. Збитки відшкодовуються в повній сумі понад неустойку (штраф).

В зв’язку із тим, що порушення відповідачем зобов’язання по оплаті основного боргу триває з 01.11.2008 р. по 10.03.2009 р., тобто 5 місяців, відповідач зобов’язаний сплатити на користь позивача збитки в розмірі 50 процентів неоплаченої вартості (ціни) товару, що складає 195 024,86 грн.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 195 024,86 грн. збитків пред’явлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Крім того, у відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та три проценти річних. При цьому, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності до ч. 5 ст. 694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов’язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Пунктом 7.5 Договору сторони визначили, що відповідач за прострочення виконання грошових зобов’язань по оплаті вартості товару та сплаті процентів за користування товарним кредитом сплачує на користь позивача проценти за неправомірне користування грошовими коштами в розмірі 28 процентів річних з простроченої суми.

Отже, за період з 01.11.2008 р. по 10.03.2009 р. сума процентів за неправомірне користування коштами, яку відповідач повинен сплатити на користь позивача, дорівнює 38 898,11 грн.

Також відповідач зобов’язаний сплатити на користь позивача індекс інфляції за весь час прострочення, що за період з 01.11.2008 р. по 10.03.2009 р., згідно розрахунку позивача, складає 25 743,28 грн.

Судом у судовому засіданні перевірено правильність нарахування процентів за правомірне користування коштами та індексу інфляції та встановлено, що вимоги в цій частині є законними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, письмових пояснень не надав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості у повному обсязі та належного виконання зобов’язань за Договором суду не надав.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з ПП “Птахофабрика Прилуцького” 132 809,73 грн. основного боргу, 2 149,45 грн. процентів за користування товарним кредитом, 33 341,23 грн. пені, 195 024,86 грн. збитків, 38 898,11 грн. процентів за неправомірне користування коштами та 25 743,28 грн. витрат від інфляції документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 193, 224, 225, 230-232 ГК України, ст., ст. 11, 252, 526, 530, 536, 549, 599, 611, 623, 625, 629, 631, 655, 692, 694, 712 ЦК України, ст., ст. 33, 44, 47, 49, 82-84 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Птахофабрика Прилуцького”, (70534, с. Димитрове Оріхівського району Запорізької області, вул. Центральна, 49, код ЄДРПОУ 33210187, р/р № 26007301164324 в філії відділення “Промінвестбанк” в м. Запоріжжя, МФО 313355) на користь Закритого акціонерного товариства компанія “Райз”, (03143, м. Київ, вул. Академіка Заболотного 152, код ЄДРПОУ 13980201, р/р № 26000200016675 у ВАТ “Укрексімбанк” м. Київ, МФО 322313) 132 809 (сто тридцять дві тисячі вісімсот дев’ять) грн. 73 коп. основного боргу, 33 341 (тридцять три тисячі триста сорок одну) грн. 23 коп. пені, 2 149 (дві тисячі сто сорок дев’ять) грн. 45 коп. процентів за користування товарним кредитом, 195 024 (сто дев’яносто п’ять тисяч двадцять чотири) грн. 86 коп. збитків, 38 898 (тридцять вісім тисяч вісімсот дев’яносто вісім) грн. 11 коп. процентів за неправомірне користування коштами, 25 743 (двадцять п’ять тисяч сімсот сорок три) грн. 28 коп. інфляційних витрат та 7 164 (сім тисяч сто шістдесят чотири) грн. 56 коп. судових витрат.

Видати наказ.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. 84 ГПК України “22” вересня 2009 р.